Україна стартує на Євро-2020. Хто за нас гратиме, хто суперники та чи зможемо ми дійти хоча б до півфіналу

А що якби Євро відбулося рік тому?

Євро-2020 (як можна зрозуміти з назви) мало відбутися ще торік. Однак у червні 2020-го не лише Європі, а й усьому світові було не до футболу через пандемію коронавірусу. Тому чемпіонат перенесли на 2021 рік, хоча назву лишили стару.

Рік тому збірна України, здавалося, була на піку своєї форми. Якщо 2012-го Україна потрапила на чемпіонат Європи з футболу як один з організаторів турніру, а 2016-го ледь видряпалася туди крізь плей-оф, то нині вона гратиме вже як переможець групи. Ще й випередивши Сербію та чинного чемпіона Європи — Португалію.

Тоді за 8 матчів відбіркового турніру ми не програли жодного разу, ба більше: розгромили сербів удома з рахунком 5:0 та обіграли португальців на чолі з Кріштіану Роналду з рахунком 2:1.

Тож поширеною є думка, що перенесення чемпіонату на рік не пішло збірній на користь. Мовляв, було б вигідніше зіграти у 2020-му, коли склад практикувався більше, а футболісти були на рік молодшими. Хтось із відомих лідерів уже встиг випасти з основи своїх клубів (як П'ятов та Ярмоленко), хтось забагато травмувався (як Коноплянка), хтось просто постарів та втратив швидкість — як, скажімо, Марлос.

А втім, не можна заперечувати, що протягом року відбулося чимало позитивних подій, до того ж у кожній із ліній команди.

Хто зіграє за Україну

На воротах «Шахтаря» замість П'ятова основним став молодий Анатолій Трубін, а в «Динамо» на новий рівень вийшов Георгій Бущан. Шевченко дав кожному з них зіграти по товариському матчу під час підготовки до Євро. Найбільш статусний матч — проти Північної Ірландії — довірили Бущану, який непогано себе проявив ще в Лізі націй: зумів не пропустити гол від Іспанії. Тому, найімовірніше, на турнірі ми побачимо перед воротами саме киянина.

У захисті основною стала пара молодих динамівських центральних захисників Попов-Забарний, які встигли чимало пограти в єврокубках. Денис Попов блискуче проявив себе ще на молодіжному чемпіонаті світу в Польщі у 2019-му, коли Україна здобула золото — тож від нього й так чекали на прорив. Але 18-річний Ілля Забарний відіграв цей сезон чи не ефективніше, й інформація британських ЗМІ про інтерес до нього «Челсі» (який, між іншим, є чинним переможцем Ліги чемпіонів) не виглядає відвертою «качкою».

Після приходу до «Динамо» Мірчі Луческу справжнім лідером у півзахисті став Микола Шапаренко. Олександр Зінченко забронював собі місце в основі «Манчестер Сіті» (чемпіона Англії та фіналіста Ліги чемпіонів), а Руслан Малиновський у складі «Аталанти» став найкращим асистентом Серії А, віддавши 12 гольових передач.

Роман Яремчук, що в атаці, відновився від травми (саме через неї він міг пропустити чемпіонат у 2020-му) та забив за сезон у складі бельгійського «Генка» аж 20 голів. А його дублером буде Артем Бєсєдін, якого точно не було б у 2020-му через дискваліфікацію: форвард повернувся в основу «Динамо» після річної перерви й навесні був дуже корисним.

Попри те що склад збірної трохи змінився, за потенціалом він став чи не кращим за версію 2019 року, яка так сподобалася вболівальникам. А от чи зможе тренер української збірної Андрій Шевченко використати цей потенціал — геть інше питання.

Над чим сушать голову наші тренери

Перенесення турніру на рік вплинуло й на роботу тренерів.

Минулого року Шевченко мав контракт, термін якого добігав кінця одразу після завершення Євро. Тоді його називали одним із найбільш імовірних тренерів «Мілана», де володар «Золотого м'яча — 2004» став легендою. З огляду на тодішній передкризовий стан італійського клубу все видавалося цілком логічним.

Однак відтоді «Мілан» із тренером Стефано Піолі встиг провести непоганий сезон та повернутися до Ліги чемпіонів. «Россо-нері» гратимуть там уперше за вісім років, тож зміна тренера в такий момент здаватиметься не лише недоречною, а ще й просто невдячністю.

Шевченко натомість встиг підписати нову угоду, згідно з якою піде зі збірної наприкінці 2022-го, після першості світу в Катарі. Отже, принаймні зараз усі його думки мають бути пов'язані саме з національною командою України: ще один маленький, але плюс для наших перспектив на Євро.

Попри це, Шевченку точно є над чим замислитись.

По-перше, Євген Коноплянка травмувався та випав зі складу, а Андрій Ярмоленко у другій половині сезону за лондонський «Вест Гем» майже не грав (18 хвилин за всю весну).

У 2019-му, ймовірно, у такій ситуації на флангах грали б Марлос та Віктор Циганков. Але зараз натуралізований бразилець з «Шахтаря» помітно втратив швидкість, а лідер «Динамо» цілком може зіграти й у центрі.

Проте Циганков отримав пошкодження вже в таборі збірної. Скидається на те, що старт турніру Віктор почне в запасі, а в основі гратимуть Андрій Ярмоленко та Олександр Зубков. Тим паче Андрій непогано відіграв проти Північної Ірландії та Кіпру на правому фланзі, а ліворуч цілком упевнено почувався Зубков.

Футболіст угорського «Ференцвароша» цього сезону запам'ятався не тільки в Лізі чемпіонів, а й несподівано отримав шанс усього життя у збірній: саме Зубков забив у товариській грі з ірландцями та й проти кіпріотів грав гостро. Тому принаймні на матчі з Нідерландами варто сподіватися на те, що він буде в основі.

Іншою проблемою для Шевченка стане рішення стосовно Степаненка. Тарас був чи не найважливішим футболістом під час відбору до Євро, на його працездатності та вмінні виконувати значний обсяг роботи в центрі поля було багато чого зав'язано. Він допомагав почуватися більш розкуто і Зінченку з Малиновським, і центральним захисникам. Проте Тарас іще не встиг відновитися після травми. Чи вистачить футболіста на всі 90 хвилин гри — питання.

Замінити Степаненка може Євген Макаренко, який непогано відіграв сезон у бельгійському «Котрейку» та не давав підстав для критики в товариських матчах збірної. Можливо, Шевченко, розуміючи, що з Нідерландами все одно буде важко, дасть Степаненкові ще набрати форму, аби той підготувався до ключових матчів з македонцями та австрійцями.

І саме тут час перейти до оцінювання опонентів України.

Хто наші суперники та чого від них чекати

Головним фаворитом групи С, в якій грає Україна, вважається команда Нідерландів — один із господарів Євро.

Ба більше: торік ця збірна була б одним із головних претендентів на перемогу. Однак тодішній тренер Рональд Куман погодився очолити «Барселону», а Франк де Бур, який його замінив, поки що, щиро кажучи, не тягне.

На старті відбору до чемпіонату світу команда програла Туреччині з рахунком 2:4, а перед цим у Лізі націй стала лише другою в групі (із Куманом грали в фіналі). Та й під час підготовки до Євро нічия з Шотландією не додала оптимізму.

А втім, аби не вилетіти з групи, «помаранчевим» треба буде дуже постаратися, адже одне з місць у плей-оф фактично заброньоване за ними.

Відвертим аутсайдером групи видається збірна Північної Македонії, яка вперше виходить на турніри такого рівня.

Головною зіркою команди вважається форвард «Дженоа» Горан Пандєв, якому в липні виповниться 38 та який перемагав ще в Лізі чемпіонів — 2010 із «Інтером». Менш відомим, але чи не найважливішим для команди є хавбек іспанського «Леванте» Еніс Барді — він має один із найпотужніших ударів у першості Іспанії. Та здебільшого македонці виступають у досить посередніх клубах або ж сидять у запасі середняків сильніших чемпіонатів.

У матчі 17 червня з македонцями Україна, якщо хоче претендувати на вихід далі, повинна отримати 3 очки.

Командою приблизно того ж рівня, що й Україна, вважається Австрія, з якою ми гратимемо 21 червня. Навіть в останньому рейтингу ФІФА Австрія та Україна поруч: на 23-му та 24-му місцях відповідно.

З огляду на те, що у ⅛ фіналу виходять перші дві команди з кожної групи та 4 з 6 третіх місць, можливо, нас влаштовуватиме нічия. Адже 4 очки — це фактично прохідний бал.

Проте не слід недооцінювати австрійців: зрештою, протягом останніх років одразу кілька їхніх клубів на чолі з «Зальцбургом» непогано грають у єврокубках. Та й у сусідній німецькій бундеслізі хавбеки «Лейпцига» Забітцер і Лаймер вважаються зірками — як і універсал Алаба, який цього літа змінює «Баварію» на мадридський «Реал».

На що може претендувати Україна на турнірі

Якщо реально оцінювати сили команд, можна чекати, що саме з Австрією ми й розіграємо 2-3 місця в групі.

Друга команда нашого квартету виходитиме на переможця групи А (найімовірніше, Італію), третя гратиме з переможцями квартетів Е (схоже, це буде Іспанія) чи F (така собі «група смерті»: там Франція, Німеччина та Португалія). До речі, саме третя команда групи F може дістатися Україні, якщо вона посяде перше місце у квартеті С.

Схоже, вже в ⅛ фіналу Україна отримає суперника, який буде беззаперечним фаворитом протистояння. Тому вихід у чвертьфінал за таких розкладів буде аж надто фантастичним досягненням.

Тож з огляду на рівень гри у відборі, поточне посилення складу та ліберальну формулу (де для виходу далі може вистачити й однієї перемоги у групі) — чекаємо на команду України в плей-оф.

Чи станеться диво далі — побачимо. Але й чотири роки тому ніхто не очікував побачити у півфіналі чемпіонату Європи Вельс.

Автор: Дмитро Литвинов