«Спочатку ви 20 років ліпите з українців малоросів, а потім над ними насміхаєтесь». Думки довкола «Вечірнього кварталу»
Образа мешканців окупованих територій і вихідців звідти, сексистські жарти та навіть порушення авторського права — випуск «Вечірнього кварталу» в ніч на Новий рік справді можна назвати «скандальним».
Актори та медіахолдинг попрохали вибачення, а сам випуск пообіцяли перемонтувати. Утім, багато критиків досі обурені та вбачають у цій ситуації лише симптом значно глибшої проблеми.
Що сталося
На телеканалі «1+1» 31 грудня 2023 року транслювали «Новорічний вечірній квартал» — рейтингове гумористичне шоу, відоме, зокрема, тим, що багаторічним його керівником і головною зіркою був чинний президент Володимир Зеленський.
З-поміж сценок була мініатюра про переселенку зі Тимчасово окуповане місто в Херсонській областіСкадовська, яка опинилася на Закарпатті. За сценарієм, російськомовна жінка намагається спілкуватися з місцевим чоловіком українською. Проте в неї це виходить незграбно. Зокрема, вона зізнається, що раніше не розмовляла українською, бо приїхала «сіСькадовська».
Головна редакторка херсонського онлайн-видання «Кавун.City» Євгенія Вірлич подала скаргу на телеканал «1+1» до Комісії з журналістської етики. На недоречність і помилковість сценки у відеозверненні поскаржився і міський голова Скадовська — Олександр Яковлєв.
Медіахолдинг «1+1 media» на запит «Детектор Медіа» відповів, що саму сценку видалять із мережі, а весь випуск перемонтують. А студія «Квартал 95» перепросила перед жителями Скадовська, але додала, що обговорення номера — «роздування зради на рівному місці». Втім, це лише відповіді на запити до пресслужб — на час публікації цього матеріалу на сайтах і сторінках холдингу та студії «Квартал 95» у соцмережах немає ані вибачень, ані будь-яких інших заяв.
Один з учасників випуску, комік Юрій Великий особисто вибачився перед тими, чиї почуття він зачепив, але перед тим наголосив, що його зрозуміли хибно: «Цей номер про людей, які в повсякденному спілкуванні не наважуються розмовляти українською, побоюючись того, що розмовляючи з помилками, вони якось не так будуть виглядати в очах інших людей. Тому головний меседж цього номеру в тому, що помилятись не соромно».
Що ж до виконавиці головної ролі у скетчі, Ірини Гатун, ситуація виявилася більш драматичною та складною. Вже під час бурхливого обговорення в соцмережах, виявилося, що акторка неодноразово відпочивала в окупованому Криму після 2015 року — про це свідчили дописи звідти в її Instagram.
У цій мережі пізніше вона також просила вибачень у тих, кого цей номер образив; водночас вона облаяла тих, кого вважає «проплаченими тварями». Тим часом київський Культурний кластер «Краків» уже скасував її персональний виступ, що мав відбутися 12 січня.
До всього, на скетчі про біженку зі Скадовська скандали не завершилися: виявилося, що для сценки «Пісня від дружини пса Патрона» використали твір В'ячеслава Хурсенка «Соколята» — без погодження з донькою музиканта Марією. Вона звернулася до представників громадської організації «Українська агенція з авторських та суміжних прав» і збирається позиватися про порушення авторського права. На запит hromadske у студії «Квартал 95» заявили, що авторське право в цій сцені вони не порушили.
Що кажуть
Журналістка Лєна Чиченіна, яка подивилася весь випуск і детально його розібрала для «Детектор Медіа», в одному зі своїх дописів звертає увагу, що загалом подібний гумор — типовий для великих гумористичних шоу на загальнонаціональних каналах:
«Вірю, що Скадовськ справді не хотіли образити. Вони просто бездумно х*рачять жарти зі смішних, на їхню думку, слів. Ось у тому ж "Жіночому кварталі" чоловік проривався через кордон до дружини в Польщу, бо дуже хотів сексу. Кпини будувалися на тому, що він жваво реагував на назву міста "Вроцлав". Впевнена, якби я їм сказала, що народилася у місті Сарни, вони б почали реготати та придумувати жарт про дівчину з міста "Насри"».
Журналістка Анна Тохмахчі, хоч і відзначає примітивність усього шоу, вважає, що загалом подібні жарти можливі й в інших розвинутих країнах, де поріг дозволеного високий. Але дорікає, що сама тема обрана у вкрай невдалий час:
«Проблема жарту "95 кварталу" — він дуже невчасний. Ну може ще друга — він "традиційно" стереотипний. Якби Скадовськ був звільнений вже кілька років, це сприймалося б інакше. Можливо. Поки люди в заручниках, поки потребують підтримки, поки невідомо скільки вбитих і закатованих, краще не жартувати про окуповані міста. Вони як рани, у які ці жарти, як пальці пхають і прокручують.
Я приміряю Скадовськ на свій рідний Маріуполь і вимірюю свою реакцію. Це боляче зараз. Не тільки розуміти що окуповане. А й розуміти що твоє місто "не таке"; що воно російськомовне (цікаво, чому?); що стереотипи про "донбаське бидло" або про мову — живі, а купа людей — мертві. Краще з такими жартами почекати. Ми не готові, по-перше, рефлексувати, по-друге, жартувати про окупацію».
А от головна редакторка херсонського видання «Кавун.City» Євгенія Вірлич певна, що ці жарти були усвідомленими:
«Якби я не жила в Україні та не знала, що відбувається, — я б подумала, що вони просто помилились: ну трапляється, сіли в калюжу. Втім, ні. Кожен номер проговорюється, проходять репетиції, купа погоджень всередині команди та контрольні прогони: все це точно було — і нічого не завадило вийти цьому назовні. Тому робили це свідомо. І в номері ж не лише Скадовськ — там ще й стереотипізація жінок, зокрема переселенок. А потім дивуємось, звідки стереотипи».
Авторка програми «Рагулі» Тетяна Микитенко відзначає, що «кварталівці» жартують над тими, кого самі ж і «виростили»:
«Спочатку ви своїм контентом 20 років ліпите з українців малоросів, а потім над ними насміхаєтесь. Почніть уже нарешті з себе, к*нчені. У вас матеріалу для саморефлексій на роки наперед».
Про зв’язок між жартами в минулому та теперішньою ситуацією наголошує і журналіст Роман Губа:
«"Вечірній квартал" — найкращий літопис українського повсякдення: ще у 2016-му майбутній президент із Євгеном Кошовим зображали карикатурних "україномовних західняків", а тепер у цьому ж шоу докотилися до "сіськадовська". Я не здивуюся, якщо навіть реготлива публіка на перебивках та сама».
Думку про той самий інструмент іншування, який раніше застосовували до україномовних українців, а тепер використовують до тих, хто українську тільки вивчає, розвиває і науковець Радомир Мокрик:
«Висміювання або глумління над національно-мовними особливостями продовжилось на постійній основі. Не тому, що це якась хитра і продумана колонізаторська стратегія (майже впевнений, що автори про це не задумуються), а тому, що це працює. "Зал" рже, "зал" до такого звик. Саме тому, що публіці таке подавали десятиліттями. Справді, що може бути смішніше, ніж висміювання "засідання львівської міської ради", де всі сидять у вишиванках з вусами чи специфічної мови закарпатців, правда ж?
Зараз "не модно" висміювати вусатих галичан у вишиванках — зараз "україноцентричність" в тренді. Але нічого кращого, ніж те саме приниження до якого вони звикли, автори не придумали. Просто перекинулись на жителів інших регіонів. Регіонів, де люди зараз страждають і борються за життя».
Брат Радомира, журналіст Данило Мокрик, вбачає у цьому російський наратив:
«По-перше, це — максимально плаский і просто тупий гумор. 10 хвилин крінжу. Якщо говорити про форму.
По-друге, насмішки з людей, які переходять з російської на українську, очікуєш побачити в російському просторі, але аж ніяк не в українському. Це якщо говорити про суть».
До схожого висновку про пропагандистський принизливий підхід доходить і блогерка Анна Мінюкова:
«Випуски "95 кварталу" завжди мали присмак російської пропаганди — маргіналізацію опонентів режиму Віктора Януковича, проукраїнських політиків постійно до приходу до влади лідера кварталу зображували повними ідіотами, підриваючи довіру українців до влади та України в цілому.
Вливання російського дискурсу у вигляді неприхованої пропаганди гомофобії, ненависті до людини через її сексуальну орієнтацію, які транслювались у жартах "95 кварталу", — саме те, чим останні роки так активно займаються в росії».
Як підсумок наведемо цитату з допису письменниці Тамари Горіха Зерня:
«"Квартал" не змінився за останніх десять років. З тих самих жартів про "приймає з усіх боків" і "не відступаємо, а просто пересуваємо кордон".
Змінилася частина його глядачів. Ну, принаймні про себе можу сказати, я не просто перестала дивитися "Квартал", а взагалі викинула з дому телевізор, щоб навіть випадково не натрапити. Було огидно, так ніби у твоєму приватному просторі хтось блює чи мастить фекаліями стіни».