Суботній день, що розірвався ракетою над Дніпром: історії жителів будинку, зруйнованого росією 14 січня

Місто Дніпро, вихідний, обідня пора. О другій лунає тривога, яка триватиме близько трьох годин. Під час чергового масованого ракетного удару рф по Україні ракета влучила у житловий 9-поверховий будинок. За словами заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка, у тому домі було 16 під’їздів і жили близько 1700 мешканців. Майже одразу в соцмережах почали писати рідні, знайомі, друзі постраждалих у будинку в Дніпрі. Ми зібрали кілька історій.

Русана Бабкіна

Русана — з Маріуполя. У тому під’їзді, який обвалився внаслідок атаки, жили її мама, сестра та бабуся. У себе на фейсбуці вона розповіла історію своєї родини. Її батьки першого ж дня повномасштабного вторгнення росії долучились до ТрО рідного Маріуполя. Згодом захисники перебували на «Азовсталі», а 17 травня за наказом вийшли та здалися в полон. Маму звільнили за 5 місяців, 17 жовтня, батько Русани досі в полоні. Сама Русана з бабусею виїжджали до Дніпра з окупації наприкінці березня. Там зустрілася із сестрою, яка 5 березня виїхала з обстрілюваного Харкова. росіяни знищили дім батька та бабусі Русани. Протягом квітня і травня Русана постійно публікувала в себе на сторінці заклики про допомогу захисникам «Азовсталі», умови тамтешніх бійців, звернення їхніх командирів.

Русана наводить останнє листування з родиною перед ударом 14 січня:

«Востаннє я говорила з мамою телефоном о 15:07 2 хв 5 секунд.

"У нас все тихо наче, відпочивай".

Вихідний день, субота, мама мала бути на службі в ЗСУ, але залишилась удома через ГРВІ, сестра наводила лад в черговій орендованій квартирі, бабуся на кухні щойно закінчила смажити чебуреки...» 

Наразі про долю рідних Русани нічого не відомо.

Анастасія Швець

Мережами та ЗМІ розлетілася світлина Арсена Дроздаєва, яку він зробив спеціально для hromadske. На фото дівчина сидить біля власної ванни на руїнах квартири та чекає на порятунок. У її руках — новорічний дощик. Це Анастасія Швець, їй 23 роки. У лютому, ще до широкомасштабного вторгнення рф, дівчина завершила магістратуру Університету митної справи та фінансів у Дніпрі.

Про атаку Анастасія говорить так:

«Мене накрило дверима в ліжку, частина кухні в кімнаті, ванної, кухні, коридору і комори немає, там прірва і я бачу інші частину під'їзду, чужого під'їзду. Він зберіг, я майже ціла, попри рану на голові і голі обдерті ноги.

Я не знаю, де батьки. Кажуть, що бачили живими, я впевнена, що вони були на кухні, якої вже нема. Рятуватись я не хотіла, хотіла, щоб знайшли батьків».

У вересні загинув хлопець Анастасії, який воював у лавах ЗСУ. Мама дівчини Наталя допомагає тваринам, займається рукоділлям та випічкою на замовлення.

Сім’я Марини та Андрія

Аріна Мєдвєдєва, близька подруга зниклої під завалами Марини Фігурної написала допис в інстаграмі: «На фото мої друзі. Марина Фігурна та її чоловік Андрій Осинський. Учора ввечері вони приїхали погостювати з Одеси до батьків у Дніпро, адже не бачили їх рік через кляту війну. Усі, хто близько мене знають, розуміють, що Марина мені ближче, ніж сестра. Ракета прилетіла в їхній під'їзд. Даних про них немає! У лікарнях їх також немає. У квартирі були усі родичі».

Станом на 21:00 14 січня матір Марини знайшли та відвезли до лікарні Мечникова у Дніпрі, вона в реанімації. Аріна чекає на будь-яку інформацію про решту людей.

Марина навчалася в Національній металургійній академії України. З коханим Андрієм побралися у 2015-му. Він — інтернет-маркетолог.

Сім’я Галичів

Євген Галич написав: «Це мій дідусь, якому майже 90 років, пережив війну, а зараз він мусить на собі проживати це ще раз. Нехай люди бачать і знають, що навіть ворог не заслуговує того болю, який переживають на собі звичайні пенсіонери».

Євген, Максим і їхня старша сестра Тетяна публікують у себе в інстаграмі прохання про допомогу, вказуючи, що їхні мама та дідусь залишилися без житла через атаку 14 січня. Дідусь був поранений, фото скривавленого чоловіка онуки опублікували в сторіз.

Дві подруги та мами

Подруги Ірина Саламатіна та Ольга Усова загинули під завалами. Обидві стоматологині. 14 січня вони проходили повз будинок, у який поцілила ракета. В Олі лишився 3-річний син. Ольга — з Донецька. Вона працювала в стоматологічному «волонтерському десанті», виїжджаючи на спеціально обладнаному бусі лікувати військових на завданнях. Родич Ольги написав у пам’ять про загиблих жінок: «На жаль, нема можливості мені бути там замість вас, я б помінявся, не думаючи...»

В Ірини — двоє дітей, 13-річний син та 6-річня донька. Вони певний час навесні були в Польщі, але повернулися додому.

Військовий Максим Омеляненко

31-річний Максим зараз обороняє найгарячішу точку фронту — Бахмут. За кілька тижнів до обстрілу Дніпра він міркував про службу: «Якщо я помру молодим, обіцяю, що зі мною все буде ок, ніхто не живе вічно, але сподіваюся, коли настане мій час піти, я піду з усмішкою (...) Життя – це подорож, я вдячний, що маю можливість жити та вчитися на болю».

Дізнавшись про трагедію у своєму будинку, він поїхав до Дніпра. Під завалами опинилися його мама Людмила, пес і кіт. Матір урятували з їхньої квартири на горішньому поверсі, вона вижила на частині кухні, причавлена плитою.

Максим до Бахмутського напрямку воював на Херсонщині, а до вторгнення рф у лютому 2022-го працював тренером у Дніпрі.

Двоюрідна сестра Максима Анна Гаєвська також розповідає про обвал будинку її дитинства: «Після вчорашньої трагедії у Дніпрі частина моєї родини залишилась без домівок, бо дві мої тьоті живуть в одному домі через 2 під’їзди».

Майстриня Інна Івінська

Майстриня Інна Івінська та її сім’я уціліли в трагедії, але втратили житло. Жінка — медик за освітою, близько 15 років працювала за фахом, потім опанувала творче заняття та стала майстринею з виготовлення українських народних іграшок. Вона членкиня Національної спілки майстрів народної творчості України. Лишилась в Україні з початком повномасштабної війни та з березня проводила безоплатні майстер-класи для всіх охочих — наживо та онлайн — з виготовлення ляльок-мотанок. Казала — це її спосіб допомогти жінкам у нових обставинах, арттерапія.

Разом із дніпрянкою Людмилою Малишевою запустили проєкт «Українська жінка як символ об'єднання поколінь Нації», де збирали місцевих жінок на майстер-класи, щоби відроджувати народне лялькарство. Один із нещодавніх її благодійних заходів — до Дня Святого Миколая, коли Інна навчала охочих робити ляльки, які потім роздавали на вулицях Дніпра в межах акції «Миколай про тебе не забуде».

Родина Журавських

Роман та Олена Журавські із двома дітьми втекли з прифронтового Торецька Запорізької області. Олена вагітна третьою дитиною. У зруйнованій дев’ятиповерхівці вони жили разом із 73-річною бабусею. Того дня вона лишилась удома через погане самопочуття, а родина пішла до церкви. Бабуся загинула, повідомив друг сім’ї Сергій Павловський.

Діти

Наразі відомо, що тринадцятеро дітей у Дніпрі отримали травми. Шістьох знайшли під завалами живих. Одна дитина загинула.

Дніпрянка Олена Довгаль після атаки написала, що 15 січня в її доньки Віки мали бути заняття в районі біля зруйнованого дому. Заняття скасували. Хлопець із паралелі старшої доньки з НВК № 111, Максим Богуцький, ймовірно, перебуває під завалами, його поки не знайшли.

Учениця 4 класу дніпровського Навчально-виховного комплексу № 66 Мирослава Мовчан перебуває у важкому стані в реанімації. У неї ушкоджені голова та кінцівки, рвані рани тіла. Також Олена поширила інформацію від директорки цього НВК: «Унаслідок ракетної атаки обірвалося життя учениці 9-А класу, новобраної президентки учнівської республіки "Крила", чудової дитини Марії Лебідь. Помешкання [дівчинки] зруйноване…»

Станом на 15:30 15 січня президент Володимир Зеленський повідомляв про 25 загиблих, 73 поранених, 39 урятованих. Пошукові роботи тривають, доля ще 43 людей лишається невідомою. Будинок від'єднано від усіх комунікацій.

15 січня у Дніпрі оголосили триденну жалобу за загиблими.