«Жінка плакала, кричала, хотіла повернутися в дім, щоб урятувати свою дитину». Очевидці про теракт у Дніпрі

На всьому житловому масиві чути сильний запах гару й диму, у повітрі стовпом стоїть пил. Люди кричать.

«Весь час здавалося, що з-під завалів хтось кричить, це було дуже складно зрозуміти в цьому хаосі, тому що звуки техніки, машин і всіх, хто там був, змішувалися в один сильний шум. Це справжнє пекло за хвилину від мого будинку. Серце розривалося, коли чоловік близько пів години кричав у натовп ім'я своєї дружини, сподівався, що вона ззовні, а не під завалами. Все інше було в темряві, голова не працювала, я просто продовжував чистити уламки», — розповідає Валерій.

Хлопець мешкає за 500 метрів від місця трагедії і, щойно стало можливо, прибув сюди, щоб розгрібати завали. Разом із іншими цивільними він почав звільняти дорогу від уламків ще до приїзду рятувальників.

«Ми прийшли до будинку десь через 15 хвилин після вибуху. У цей момент ще нічого не було огороджено, до місця збігалися люди і все це перетворювалося на суцільне пекло. Техніка тільки почала приїжджати, проте під'їхати до будинку було неможливо, тому що все навколо було всипано арматурою, бетоном і склом. Люди почали розгрібати ці уламки й перевертати згорілі автомобілі, щоб машини змогли під'їхати ближче до будинку. У зруйнованих, але висячих квартирах люди все ще кричали і світили ліхтарями, паніка була божевільна», — пригадує Валерій.

Анна також мешкає неподалік. Вона зі своїм чоловіком і друзями вирішила надавати гуманітарну допомогу постраждалим від вибуху.

«Я була вдома, одразу зрозуміла, що вибух десь поруч, бо будинок ходив ходуном. Коли подивилася у вікно, побачила тільки густий чорний дим. Ми з чоловіком одразу пішли туди, люди просто бігали, кричали... Дивитися на це було моторошно», — розповідає Анна. Дівчина мешкає за 300 метрів від місця теракту.

Разом із волонтерами вони купили та привезли на місце вибуху їжу, теплий одяг і заспокійливі. До цього часу поряд із місцем трагедії Червоний Хрест та інші організації вже розгорнули намети, у яких приймали допомогу від дніпрян.

«Я прийшов до пункту медичної допомоги, мені доручили зробити перев'язки людям із незначними пораненнями. До нас привели жінку — чиюсь матір, вона просила відпустити її, плакала, кричала, хотіла повернутися в дім, щоб врятувати свою дитину. Цей голос досі звучить у моїй голові. На жаль, я не знаю, чим закінчилася ця історія, жінку забрали психологи», — ділиться Лев.

Хлопець — медбрат і студент 4-го курсу медакадемії. Прийшов, щоб допомогти лікарям, які разом із психологами просто на місці надавали потерпілим першу допомогу. У момент вибуху Лев був у гуртожитку, за кілька кілометрів від прильоту російської ракети, і одразу кинувся на місце вибуху.

«Крики з-під завалів були такими, ніби людину рвуть на частини. Мені запам'яталося відчуття великої сім'ї, коли всі замовкають, щоб почути голос зі зруйнованого будинку, а потім величезний натовп людей робить разом справу, бо їх об'єднала одна трагедія», — розповідає Лев.

На подвір'ї зруйнованого будинку вже багато годин безперестанку працюють усі служби порятунку, соціальні працівники, волонтери, цивільні та адвокат, який надає правову допомогу з отримання статусу потерпілої особи. Важкопоранених відвозять до лікарень, людям із незначними ушкодженнями допомагають на місці. Пункти незламності приймають на ночівлю та обігрів. Для потерпілих родин збирають кошти.

Станом на 15 годину 15 січня було відомо про 25 загиблих, 73 травмованих та 43 зниклих безвісти. Дані постійно оновлюються.

Авторка: Єлизавета Бельмас