ОАСК відмовився поновити Нефьодова на посаді голови Держмитслужби. Він планує це оскаржувати
Окружний адміністративний суд Києва відмовив Максиму Нефьодову в задоволенні позову про поновлення його на посаді голови Державної митної служби України.
Про це повідомляє пресслужба суду.
Розгляд цієї адміністративної справи тривав із травня 2020 року. І тепер рішенням суду від 28 січня 2021 року позивачу — Максимові Нефьодову — відмовили в задоволенні позовних вимог.
У суді переконують, що Кабінет міністрів дотримався необхідної процедури під час звільнення Нефьодова з посади.
Нам у коментарі Нефьодов повідомив, що планує оскаржувати це рішення у Верховному суді.
«Я не думаю, що для когось має бути сюрпризом, що ОАСК ухвалює такі рішення. Будемо оскаржувати це рішення. Мені здається, що наразі добитися справедливості по цьому кейсу можна буде насамперед у Верховному суді», — зазначив ексочільник Держмитслужби.
Хто такий Нефьодов?
З 2015 року він працював у Міністерстві економіки, де опікувався питанням державних закупівель, зокрема створенням системи Prozorro. Спочатку він був заступником міністра Айвараса Абромавічуса, а згодом — Степана Кубіва.
З липня 2019 року до квітня 2020 року Нефьодов очолював Державну митну службу. Звільнили його через невиконання митних надходжень і нібито погані результати в боротьбі з контрабандою. За 2019 рік і перший квартал 2020 року надходження митних платежів до бюджету були на 76 мільярдів гривень меншими, аніж закладалося у плани.
Звільнення Нефьодова
На позачерговому засіданні 24 квітня 2020 року Кабмін звільнив із посад очільника Державної митної служби Максима Нефьодова та главу Податкової служби Сергія Верланова. Прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що це зробили за поданням чинного міністра фінансів Сергія Марченка «у зв'язку зі зміною уряду».
Згодом він сказав, що обидва звільнення пов'язані з рекордно низькими показниками надходжень до бюджету. Сам же Марченко заявив, що хоче, аби діяльність ексголів податкової та митниці розслідували правоохоронні органи.
Після цього Нефьодов подав до суду, де просив визнати протиправним і скасувати розпорядження уряду про звільнення його з посади й поновити. Також просив ОАСК стягнути на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з огляду на розмір його середньоденної (годинної) заробітної плати.