Що кажуть критики про Каннських переможців?

«Квадрат» Рубена Остлунда

Картина розповідає про Крістіана, який працює куратором музею сучасного мистецтва. Одного разу, готуючи нову виставку, він губить свій телефон, після чого PR-кампанія перетворюється на справжній хаос.

Рубен Остлунд — улюбленець кінофестивалів. На його рахунку — «Золотий ведмідь» Берлінале за короткометражку «Подія в банку», номінація на «Оскар» (фільм «Involuntary») та перемога в програмі «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю 2014 з картиною «Форс-мажор».

Що кажуть критики?

Що найбільше вражає у стилі Остлунда як режисера — це його вміння збагатити кожну сцену безліччю тонів та відтінків, незважаючи на легкість фільму. Він як кухар-віртуоз, який намагається створити якомога дивнішу комбінацію зі спецій на інгредієнтів: іноді виходить чудово, але часом все ж надмірно.

Тод Маккарті, THR

Остлунд у його найкращих роботах заворожує та захоплює як кінематографіст. Щоправда, цього разу в нього було надто багато на думці, тож картина вийшла надто розмитою та повчальною.

Овен Глейберман, Variety

«120 ударів на хвилину» Роберта Кампільйо

Фільм режисера Роберта Кампільйо розповідає про боротьбу за права хворих на СНІД у Франції 90-х. Стрічка звертається до тем людської байдужості та радикалізму, що здатен зруйнувати навіть найкращі наміри. Картина отримала одразу 4 нагороди в Каннах — Гран-прі, приз FIPRESCI, Queer Palm та приз Франсуа Шале.

Це перші каннські нагороди Кампільйо у якості режисера. У 2008 році фільм «Клас», до якого він писав сценарій, отримав «Золоту пальмову гілку».

Що кажуть критики?

Фільм має те, про що говорить його назва: серцебиття. Він сповнений кінематографічного життя.

Пітер Бредшоу, The Guardian

Кампільйо нічого не прибирає задля нашого комфорту, тож ми відчуваємо усю трагедію та нудьгу смерті.

Джон Блісдейл, CineVue

«Зваблений» Софії Копполи

Історія розповідає про часи Громадянської війни США. Героя Коліна Фаррелла, солдата Півночі, рятує молода конфедератка та ховає його у школі для дівчат. Під час лікування у нього закохуються чимало вихованиць, які прагнуть завоювати його серце. Картина є ремейком однойменного фільму 1971 року, де головну роль зіграв Клінт Іствуд.

«Зваблений»  став першим фільмом Софії Копполи в Каннах після провалу «Марії Антуанетти». 11 років потому режиссерка повернулася з тріумфом — вона стала другою за всю історію фестивалю жінкою, що виграла режисерську номінацію. Першою була Юлія Солнцева у 1961-му році з фільмом «Повість полум'яних літ».

Читайте також: На Каннському кінофестивалі 2017 оголосили переможців

Що кажуть критики?

«Зваблений» — це незграбна та дуже весела халтура, яка дозволяє Софії Копполі не покидати зону комфорту, а лише трохи її змінити, додавши шар ненав'язливого «бруду».

Девід Елріх, Indiewire

Коппола, у своїх спробах вдосконалити матеріал, схоже не зрозуміла, що «Зваблений» — це бульварна психологічна драма. У результаті вийшло вичавлене до краплі бульварне кіно.

Овен Глейберман, Variety