Українські фільми відібрали до програми Берлінале

Берлінський міжнародний кінофестиваль, відомий як Берлінале, оголосив частину програми 2024 року, до складу якої увійшли чотири українські фільми: «Редакція» режисера Романа Бондарчука, Міжнародна назва — Intercepted, з англійської «перехоплене»«Мирні люди» режисерки Оксани Карпович, «Трішки чужа» Світлани Ліщинської, а також Серед країн-виробників стрічки України немає — фільм знято у копродукції США та Литви. Водночас дія фільму відбувається в Україні радянської доби, головну роль виконав український актор, а сам режисер народився й навчався в Харкові, звідки у 1990-х переїхав до Америки«Образа» Гліба Осатинського — американського режисера українського походження.

Що це за фільми? У яких вони програмах?

«Редакція» — ігровий повнометражний фільм Романа Бондарчука. За попередню свою роботу, фільм «Вулкан», режисер у 2019 році отримав Шевченківську премію. Як і у попередніх стрічках Бондарчука, сюжет «Редакції» розгортається на Херсонщині: головний герой, молодий науковець Юра, намагається врятувати рідкісних тварин від знищення та стає свідком підпалу лісу. Він фільмує ситуацію та пише викривальну статтю, сподіваючись на розголос у місцевій газеті. Однак там на хлопця-ідеаліста чекає морок корупційних схем, владних темників і фейкових новин.

У головній ролі дебютував Дмитро Багненко — журналіст, а нині військовий Збройних Сил. Завершення знімального процесу та подальша робота над картиною припала на повномасштабне вторгнення й окупацію росіянами півдня країни. Багато учасників команди фільму долучилися до Сил оборони — серед них є й ті, хто загинули у боях за Україну: режисер монтажу Віктор Онисько та виконавець ролі «Бджоляра» Василь Кухарський.

«Це особливий досвід, що випробовував межі наших можливостей та змінював наші життя. Монтуючи цю стрічку, ми повертались у рідні місця, багато з яких нині під окупацією, багато — зруйновані, і спогад про них існує лише на екрані», — ділиться Роман Бондарчук.

«Редакція» стала учасницею позаконкурсної програми Forum — добірки, що покликана показати зразки нової кіномови, яку курує Інститут кіно та відеомистецтва Берліна «Арсенал». Показ на Берлінале стане світовою прем’єрою фільму.

Також до програми Forum запросили документальну повнометражну стрічку «Мирні люди» режисерки Оксани Карпович. Це подорож охопленою війною Україною, де спостереження за наслідками російського нападу межує з записами перехоплених розмов самих окупантів між собою та зі своїми сім’ями.

Карпович розповіла, що працювала місцевою продюсеркою телеканалу Al Jazeera. За її словами, завдяки цій роботі вона засвідчила найрізноманітніші російські воєнні злочини у різних регіонах України.

«Вночі після роботи я випрацювала звичку слухати "перехоплення": дзвінки російських солдатів в Україні, які телефонували своїм сім’ям додому. Розбіжність між жорстокою реальністю, якою я жила вдень, і тим, що я чула вночі — шокувала. У перехопленнях росіяни звучали по-людськи. Це було найболючіше прийняти: чому люди вчиняють такі нелюдські речі?», — пояснила задум фільму режисерка.

Оператором став відомий британський фотограф Кристофер Нанн, який висвітлює війну в Україні з 2014 року.

«Звук і зображення витріщаються одне на одного, приголомшені зустріччю», — описують враження від побаченого куратори програми Forum.

Ще одна документальна картина, «Трішки чужа» Світлани Ліщинської, увійшла до програми Panorama Dokumente — добірки кіно з яскравою соціальною, Квірність — умовна об’єднавча якість людей, що не є гетеросексуальними і/чи цисгендернимиквірною та феміністською позицією. Фільми із цієї секції змагаються за приз глядацьких симпатій, а також премію Спеціальну відзнаку фестивалю Берлінале — Teddy Award — вручає окреме журі за кращий фільм на тематику ЛГБТК+«Тедді».

Народжена у Маріуполі, авторка розмірковує про свою ідентичність на тлі російської агресії, українство та зросійщення. Світлана Ліщинська спілкується з декількома поколіннями своєї родини, досліджує сімейний архів і шукає паралелі між подіями минулого та сьогодення.

«Я знаю, що я не одна, — що багато людей зі сходу України мають схожу проблему. І справді хочу розпочати пошук самості для жителів русифікованої частини України, щоб росія ніколи більше не змогла маніпулювати свідомістю населення. Я хочу знайти щось, до чого можна прикипіти, від чого можна відштовхнутися у своєму спротиві. Зрозуміти, які помилки ми мусимо виправити, що забути, що розбудувати», — пояснює свій задум режисерка.

Ще однією стрічкою з «українським корінням» у програмі Берлінале стала короткометражна ігрова робота Гліба Осатинського «Образа» — вона братиме участь у конкурсі Generation 14plus, який присвячений кіно для підлітків і про підлітків.

Сюжет розкриває історію хлопця Яші, що на початку 1990-х, на межі розпаду СРСР, шукає сили на спротив системі — особисті переживання та боротьба стають дзеркалом глобальних перетворень в Україні того часу. Героя грає український актор Владислав Балюк, який раніше виконав головну У фільмі «Я і Фелікс» роль хлопця Тимофія виконали два актори: Андрій Чередник грає героя у дитинстві, а Владислав Балюк у підлітковому віціроль Тимофія у стрічці Ірини Цілик «Я і Фелікс».

Режисер картини, Гліб Осатинський — україно-американець, який народився в Харкові. Закінчив там Політехнічний університет за спеціальністю «Фізика» й у 1994 році переїхав до США, де працював фінансовим аналітиком і здобув профільну освіту у Нью-Йорку. Наприкінці 2000-х Осатинський захопився ідеєю кар’єри в кіно — та змінив фах. Відтоді він зняв низку короткометражних фільмів, присвячених переважно проблемам ідентичності мігрантів із країн колишнього СРСР у США.

Наскільки це важливий фестиваль? 

Берлінале — один із найвідоміших кінофорумів у світі та один із трьох найвпливовіших фестивалів Європи (нарівні з Каннським і Венеційським), а також один із найбільш відвідуваних глядачами — його покази щорічно відвідують сотні тисяч людей.

Участь у програмах фестивалю та прем’єра на ньому відкриває фільмам подальшу дорогу на інші майданчики, дозволяє знайти світових прокатників і вийти на нові ринки з наступними проєктами. Нагороди в конкурсних програмах є надзвичайно престижними й уможливлюють подачу на підсумкові премії (серед яких і американський «Оскар»).

Зазначимо, що оголошена програма — ще неповна. У ній немає, зокрема, головних конкурсних програм, у які також можуть потрапити українські стрічки. Зазвичай конкурсні фільми оголошують наприкінці січня.

Сам фестиваль цьогоріч відбудеться з 15 до 25 лютого.