Кіносхідці та оновлений завод: як українським містам допомагає досвід Німеччини й Британії
Здавалося б, схожого в Костянтинівки та Берліна чи Івано—Франківська й Лондона не так багато. Але зараз ці міста співпрацюють і обмінюються досвідом. Приводом для цього стала програма Urban Action.
Здавалося б, схожого в Костянтинівки та Берліна чи Івано-Франківська й Лондона не так багато. Але зараз ці міста співпрацюють і обмінюються досвідом. Приводом для цього стала програма Urban Action. Її запустили Британська Рада та Goethe-Institut в Україні спільно з освітньою платформою CANactions. Вони провели конкурс урбаністичних проектів і вибрали двох переможців. Ними стали проекти MovEast у Костянтинівці і MetaLab в Івано-Франківську. Що це за проекти і як їм може стати в пригоді досвід Німеччини і Великої Британії — в матеріалі Громадське Культура.
КіноСхід(ці) в Костянтинівці
Про проект
У центрі Костянтинівки, навпроти центрального парку, розміщується покинутий кінотеатр, збудований в 1960 році архітектором Євгеном Лимарем. Величезний простір перед кінотеатром зі сходами, що ведуть до головного входу занедбані й не використовуються. Команда проекту MovEast планує відновити занедбаний публічний простір перед кінотеатром і перетворити його на культурну платформу — КіноСхід(ці).
Кінотеатр у Костянтинівці, фото: misto-sad.com.ua/projects/moveast
Що може дати досвід Німеччини?
Беате Кьолер, директорка Goethe-Institut в Україні
І Goethe-Institut, і Британська Рада намагалися підтримувати проекти, які стосувалися урбаністичного та культурного розвитку за межами Києва. Goethe-Institut курує проект MovEast. Його мета — використання публічного простору в Костянтинівці, проведення там культурних заходів.
Тут ми маємо справу з кількома групами дійових осіб — це і активісти, і митці, і представники місцевої влади, які мають домовитися, спільно знайти можливість використання цього простору. Дуже важливо, що ці ідеї стосуються так званих постіндустріальних міст і містечок, яких чимало в Україні, а також об'єктів культурної інфраструктури, таких, як старі будинки культури чи кінотеатри.
Презентація Urban Action на архітектурному фестивалі CANactions, hromadske.ua
У проекті MovEast група зараз займається облаштуванням площі для використання з культурними цілями. По суті, з цього випливає і програма заходів, наприклад, проведення кінопоказів просто неба. Зараз неможливо передбачити, як розвиватиметься цей простір і наскільки довго триватиме робота з ним. Для нас головне, щоб активісти й митці співпрацювали з місцевою владою, щоб вони спільно реалізували якісь культурні проекти.
Томас Штельмах, засновник і директор архітектурного бюро TSPA, ментор проекту MovEast
Ми дуже часто спілкуємося з командою MovEast. Учасники вже побували в нас у Берліні. Там ми разом відвідували різні місця, які можна взяти за зразок. Ми намагалися дослідити, які варіанти може використати Костянтинівка. Будьмо чесними: Костянтинівка і Берлін дуже різні. Ці міста відрізняються і розмірами, і забудовою, і доходом жителів, все в них різне. Але все одно через історію Берліна й залишки цієї історії, які люди зараз обжили й почали використовувати в інший спосіб, є речі, яких можна повчитися і використати в Костянтинівці.
У випадку Берліна більшість стратегій розвитку належали людям, а не державі чи інвесторам. Будівлі, які не використовувались після падіння Берлінської стіни і залишались порожніми, люди перетворили на клуби, бари чи галереї. Лише тому, що це було дешево і можливо. А ще тому, що люди наважилися зробити це, вони не боялися.
Територія міського саду Prinzessinnengarten в Берліні, фото: facebook.com/prinzessinnengarten.kreuzberg
У Костянтинівці є старий кінотеатр. І є ці розвалені сходи перед ним. Зараз ідея полягає в тому, щоб запросити людей туди, залучити їх до взаємодії, дати їм зрозуміти, що це їхній простір, а не міських посадовців чи ще когось іншого.
Зрештою це все залежить від людей, а не від об’єктів у цьому просторі. Але об’єкти можуть спонукати певну поведінку людей. Наприклад, якщо є сходи зі зручною висотою на сонячному місці, то люди сідають там. Навіть якщо це місце не пристосоване спеціально для сидіння. Що ми намагаємося зробити, так це продумати ці невеличкі втручання та зміни, які можуть змінити поведінку людей, навіть непомітно.
Команда проекту дуже амбітна. Але важливо, щоб амбіції не переважили зв’язок з мешканцями та їхні інтереси. Можуть виникати ідеї, які на два-три кроки попереду. Але потрібно справді працювати разом із жителями Костянтинівки, а не пропонувати їм: «Тепер ви маєте жити так, бо так краще». Це не спрацює.
Команда MovEast у Берліні, фото: urbanaction.com.ua/blog_berlin
Інша можлива проблема полягає в тому, що це місто, де в багатьох людей немає роботи або дуже низькі доходи. Тому ми постійно обговорюємо питання, що ми можемо зробити і що можемо розмістити там. Чи це не вкрадуть? Чи це не понищать? Конфлікти завжди потенційно можливі в публічному просторі. Ти хочеш дати людям змогу робити щось. Водночас завжди можуть бути люди, які можуть щось поламати чи понищити. Нам треба збалансувати ці можливості.
MetaLab в Івано-Франківську
Про проект
Історія заводу «Промприлад» в Івано-Франківську розпочалася понад 100 років тому і скоро отримає новий виток. Частину приміщення заводу перетворять на експериментальну мистецьку-урбаністичну лабораторію. Там проводитимуть події, дискусії, дослідження, розроблятимуть освітні курси тощо.
Приміщення заводу «Промприлад», фото: Маргарита Дідіченко, надані CANactions
Що може дати досвід Великої Британії?
Пабло Росселло, директор мистецьких програм Британської Ради
Українська команда проекту вже побувала в Лондоні та Бірмінгемі, де знайомилася зі схожими проектами. Їхні ментори вже були в Україні й повернуться десь у середині серпня, почнуть аналізувати простір заводу, де хочуть зробити експериментальну лабораторію у Франківську. Наступні кілька місяців команда працюватиме, наповнюючи цей простір меблями та устаткуванням. У серпні планується тиждень активної роботи, коли всі жителі міста будуть запрошені взяти участь у такому будівельному воркшопі, де кожен зможе допомогти у створенні проекту.
Ідея цього проекту — дослідити те, як культура може вплинути на постіндустріальну еру. Британія має відповідний досвід, як і Німеччина, бо деіндустріалізація розпочалась там вже давно. За останні 15-20 років культурний сектор, за ініціативи держави, дуже сильно залучався до цього процесу. Тому що з одного боку, культура також є сектором економіки, альтернативним важкій промисловості, а з іншого — інвестування в культуру робить місто більш придатним та зручним для життя. І в сучасному світі, де міста змагаються за те, щоб великі компанії розмістили у них офіси, це теж важливий факт. Тому Велика Британія точно має вдалі приклади подібного перетворення — в Ньюкаслі, на північному сході Британії, в Глазго.
Що мене найбільше приваблює в цьому проекті — це локальність ініціативи. Я знаю схожі приклади в Британії. Маю знайому пару, яка відкрила ресторан здорової їжі у закинутому пожежному депо. Заклад орієнтувався на сусідів і був альтернативою фастфуду довкола.
Є ще чудовий приклад з Лондона — готель «Green Rooms» в районі Wood Green. Його переробили з колишньої будівлі житлового управління. Зараз це соціальний бізнес, кімнати там значно дешевші, ніж в середньому в Лондоні. Зароблені гроші йдуть на підтримку художньої студії для спільноти.
Готель «Green Rooms», фото з сайту greenrooms.london
З точки зору Британської Ради, головне завдання проекту Urban Action — підтримувати зв'язки між Британією та Україною, такі як між Studio Weave і «Теплим містом» у розробці лабораторії.
Йоост Бойндерман, керівник проектів у архітектурному бюро «00», ментор проекту MetaLab
Ми працюємо з групою молодих творців міста в Івано-Франківську. Вони дуже енергійні і їхній проект буде частиною відновлення постіндустріального простору — заводу «Промприлад» в центрі Івано-Франківська.
Джей Ан, архітектор у лондонській студії «Studio Weave», ментор проекту MetaLab
Проект MetaLab є частиною більшого проекту. В рамках нього створюється прототип структури одного поверху фабрики. Це частина значно більшого проекту, що ревіталізує увесь простір, усю територію колишньої фабрики, колись успішного підприємства.
Тобто в тому, що відбувається, є багато шарів. І в MetaLab є потенціал бути серцем і головною рушійною силою цих перетворень, вони зводять тих, хто обдумує, і тих, хто робить, дає їм платформу для того, що їм вдається найкраще.
MetaLab’ом займаються двоє досить досвідчених працівників недержавних організацій. І вони розмістяться в серці цього поверху разом із багатьма іншими креативними людьми. Будуть організовувати там обговорення, події, проекти, резиденції, щоб зрозуміти, якими будуть наступні кроки з розвитку цього простору.
Приміщення заводу «Промприлад», фото: Маргарита Дідіченко, надані CANactions
Йоост Бойндерман: Я родом із Голландії, ми обоє вже довго живемо в Лондоні. У Голландії дуже мало покинутих будівель, щодо яких ще нема чіткого плану, що з ними робити. Зазвичай вони комусь належать і легко передбачити, що там буде. Люди питимуть там дорогу каву. Чи там можна буде купити дизайнерські вироби, які можна купити в інших схожих будівлях. Там, мабуть, будуть якісь креативні офіси. Досить легко припустити, як вони будуть виглядати. Розумієте, що я маю на увазі?
Натомість це місце в Івано-Франківську дуже велике, там багато простору і воно ще не повністю покинуте. Це фабрика, що досі працює, хоч і на 10% від своєї початкової потужності. Але це означає, що частина обладнання досі там, бо його ще не вивозили. Там багато живого матеріалу, з яким можна працювати. І потенційно з працівниками фабрики можна співпрацювати. Це значить, що цей проект може дуже відрізнятися: не просто візьме чудову бетонну будівлю лишень як об’єкт, що буде цілком вичищений і перетворений на щось інше. Це значить, що можна забезпечити тяглість.
Часто постіндустріальне відновлення йде в неправильному напрямку. Бо воно зосереджується суто на об’єкті, а не на виробничих процесах. В той час, як громадянська економіка не фокусується на естетиці, вона концентрується на виробничих процесах, людських навичках, людському проживанні й тому, чи ці речі демократичні.
Джей Ан: В Україні ви пройдете через багато процесів відновлення покинутих індустріальних просторів. І тут є складні обставини в роботі з історичними будівлями. Я не знаю, як тут, але у Великій Британії ми трохи одержимі різними нашаруваннями спогадів і тим, як віддати їм належне.