«Вагнер» в Африці. Як рф посилює позиції у Лівії

«Вагнер» найбільш відомий «м’ясними штурмами» Бахмута на Донеччині та звірствами на війні у Сирії. Проте ця ПВК має криваву історію і на африканському континенті: вбивство журналістів-розслідувачів у Центральноафриканській республіці, воєнні злочини у Лівії, планування замаху на президента Чаду тощо.

Засновник «Вагнера» — євген пригожин — неодноразово відвідував Африку та підтримував особисті контакти з диктаторами й заколотниками. Наприклад, у 2018 році він був присутній на зустрічі міністра оборони росії сергія шойгу з лівійським бунтівним генералом Халіфою Хафтаром.

У громадянській війні в Лівії російські найманці підтримують саме Хафтара, який повстав проти визнаного ООН уряду. hromadske розповідає, що відбувається в одній із найбагатших на нафту країн та які інтереси там має кремль.

 Хафтар проти Сарраджа

Лівійського генерала Халіфу Хафтара підтримують військові — прихильники колишнього диктатора країни Муаммара Каддафі, владу якого лівійці скинули під час революції 2011 року.

«Він був мені сином. А я йому — духовним батьком», — казав про Хафтара Муаммар Каддафі.

На міжнародній арені Хафтара підтримують росія, Об’єднані Арабські Емірати та Єгипет, де нині при владі військові, що скинули законно обраного президента Мурсі.

Генерал Хафтар воює проти так званого уряду Національної згоди на чолі з Фаїзом Сарраджем. Головним союзником Сарраджа виступають Катар і Туреччина (сам він має турецьке походження). Саме цей уряд ООН визнає легітимним.

У Лівії росія хоче повторити свій сирійський успіх: у 2015 році москва врятувала Башара Асада від утрати контролю над більшістю території країни, яка потерпала від громадянської війни. Тоді масовані бомбардування сирійських міст російськими літаками відіграли ключову роль у перемозі асадистів.

У Сирії проти армії воювали різноманітні повстанці — бойовики Також відома як ІДІЛ — міжнародна ісламістська терористична група, що прагне створення «всесвітнього халіфату» — єдиної держави мусульман, яка існувала б за жорсткими релігійними законами«Ісламської держави» та Аль-Каїди, курдські угруповання тощо. А от у Лівії з обох сторін воюють професійні офіцери та генерали. Саме тому росія ще п’ять років тому відправила до країни бойовиків «Вагнера».

«Вагнерівців» використовували як штурмові загони, коли наступ армії Хафтара забуксував. З допомогою вагнерівців вдалося зайняти деякі південні передмістя Триполі — столиці Лівії.

Тоді ж розкрили і жорстокі подробиці того наступу. У 2021 році служба BBC виявила свідчення, що найманці вбивали цивільне населення та незаконно застосовували протипіхотні міни й міни-пастки у житлових будинках Триполі.

Проте навіть такими методами досягнути успіху російським найманцям не вдалося. Урядові сили після 14-місячної облоги столиці вигнали «вагнерівців» та армію Хафтара з околиць лівійської столиці. Бійців «Вагнера» тоді відправили на охорону нафтових об’єктів та військових баз.

Африка без пригожина

Після невдалого заколоту «вагнерівців» у росії та загибелі євгена пригожина влітку 2023 року постало питання подальшої діяльності російських найманців.

Як писали іноземні медіа, операції військової компанії в Африці перейшли під безпосередній контроль російської військової розвідки — ГРУ.

Зараз «вагнерівці» під контролем генерала Андрія Авер'янова — глави секретного підрозділу 29155, що спеціалізується на замовних убивствах. На його рахунку — зокрема отруєння родини російського розвідника Скрипаля у 2018 році, а також диверсії задля дестабілізації світових урядів.

На початку вересня у супроводі заступника міністра оборони рф Юнус-Бека Євкурова генерал Авер'янов розпочав поїздку країнами Африки, у яких діяла ПВК «Вагнер».

У Лівії російські військові зустрілися з уже згаданим Халіфою Хафтаром. У Буркіна-Фасо делегацію приймав 35-річний лідер військового перевороту Ібрагім Траоре. Після цього чиновники вирушили до Центральноафриканської Республіки — саме там операції «Вагнера» налагоджені найкраще. Турне продовжили у Малі, де відбулася зустріч з лідерами тамтешньої Угруповання військових, яке прийшло до влади незаконно і встановило суворий режим правлінняхунти.

Ціль візиту — запевнити місцевих, що смерть пригожина не означає для них утрату підтримки «Вагнера». Для африканських військових, які керують цими країнами, присутність росії має очевидні переваги. Спочатку ці хунти були перехідними урядами, покликаними організувати вибори та забезпечити повернення до демократичних інститутів. Проте зрештою вони перетворились на суворі режими, які задля захисту своїх інтересів потребують зовнішньої допомоги — і саме російські воєнізовані формування в обмін на доступ до цінних ресурсів дозволяють африканським хунтам і диктаторам залишатися при владі стільки, скільки вони хочуть.

ПВК пропонує таким «клієнтам», як генерал Хафтар, «пакет виживання» — набір «послуг», включно з особистою охороною; інформаційними спецопераціями популяризації персони всередині держави; захистом від санкцій або їхнім обходом; і головне — участь у боях добре озброєних загонів, які переслідуватимуть супротивника вглиб країн.

Така діяльність росіян в обмін на доступ до корисних копалин дозволяє кремлю виштовхнути західні компанії зі стратегічно важливого регіону.

Як ідеться у звіті лондонського військового аналітичного центру Royal United Services Institute, рішення розгорнути «Вагнер» для підтримки Хафтара в Лівії мало на меті обмежити доступ Заходу до лівійської нафти й газу.

Стабільна нестабільність

Еліти в африканському регіоні не можуть систематично розв'язувати проблеми, що накопичувалися тривалий час: бідність, безробіття, високий рівень корупції, відсутність якісної медицини тощо.

У країнах Африки усталені демократичні інститути, як-от виборність влади, незалежні громадські організації та медіа. Водночас більшості африканських держав властиві закритість влади, корупція та поколіннєвий розрив між переважно літнім політичним класом і здебільшого молодим електоратом.

Усі ці кризові чинники посилює складна безпекова ситуація. У країнах Африки тривають війни та заколоти, які впливають на життя десятків мільйонів людей: громадянська війна у Сомалі, ісламістський заколот у Мозамбіку, релігійні зіткнення у Нігерії тощо.

Лідери хунт не наважуються створити стабільну державу на ґрунті права та закону, а не забаганок того чи іншого збройного угруповання. Африканські диктатори зацікавлені у розвитку своїх країн лише в контексті своєї влади, її наступності за спорідненою лінією чи шляхом закритих договорів між елітами.

З цієї причини вони часто конфліктують із західними демократіями, які до того ж мають ганебне колоніальне минуле на континенті. Коли Велика Британія, Франція чи США засуджують військові перевороти, бунтівні генерали шукають підтримки таких авторитарних країн як росія чи Китай.

Завдяки цьому кремль зміцнює свій вплив у Африці та Лівії зокрема, допомагаючи місцевим бунтівникам воювати проти законного уряду.

 Батіг та пряник для Хафтара

22 лютого москва зробила важливий крок у зміцненні відносин з Лівією, відновивши своє посольство у Триполі, яке контролює легальний лівійський уряд Сарраджа.

У такий спосіб москва вкладає яйця одночасно в обидва кошики та підштовхує Сарраджа до співпраці на вигідних кремлю умовах — підписання угоди про постачання систем протиповітряної оборони та навчання пілотів в обмін на створення росією військово-повітряних і військово-морських баз у Лівії.

росія вже використовує три лівійські авіабази, контрольовані бійцями «Вагнера» — через них доставляють золото, видобуте під керівництвом найманців. Такий ресурс украй корисний для рф, яка нині зазнає санкцій через напад на Україну.

Якщо ж генерал Хафтар або його супротивник Саррадж підуть на ще більші поступки росії, варто чекати й нових вимог кремля, адже, як каже арабське прислів'я, «апетит з’являється з першим шматком їжі».

Автор: Асіф Алієв