Вибори в Білорусі, відносини Київ-Мінськ та «вагнерівці». Інтерв'ю з послом України в Білорусі Ігорем Кизимом

Другий місяць у Білорусі тривають акції протесту та страйки, що почалися після президентських виборів 9 серпня. Було заблоковано інтернет, силовики під час розгону демонстрантів проявляли безпрецедентну жорстокість. У перші дні, за офіційними даними, було затримано майже сім тисяч осіб, чотири людини загинули. МЗС України відкликало посла в Білорусі «на консультації до Києва для оцінки перспектив українсько-білоруських відносин». 

Як заявив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, рішення було ухвалено «виключно через неприпустимі дії Мінська». Також він наголосив, що 14 серпня Білорусь передала Російській Федерації затриманих «вагнерівців» і цим підірвала довіру України та завдала важкого удару двостороннім відносинам. Водночас, уже після передачі «вагнерівців», президент Білорусі Олександр Лукашенко неодноразово звинувачував Україну в недружніх кроках.

Про зміну ситуації у відносинах Києва та Мінська, про вибори в Білорусі та про затриманих і виданих Росії «вагнерівців» ми поговорили з послом України у Білорусі — Ігорем Кизимом.

Ви вже повернулися до Білорусі. Поясніть, будь ласка, навіщо вас викликали до Києва?

Виклик посла — така практика існує в світі. Вона не дуже поширена. Це відбувається, якщо виникають якісь питання у двосторонніх відносинах або в країні перебування посла, які потребують додаткових консультацій з органами державної влади, громадськими організаціями, парламентськими колами щодо розвитку відносин з тією чи іншою країною.

У цьому випадку було декілька таких подій, які спонукали нашого міністра викликати мене для додаткових консультацій. Перше — ситуація з виборами, жорстоке придушення протестів, друге — ситуація з «вагнерівцями», а третє — безпідставні звинувачення з боку Білорусі у тому, що Україна нібито втручається в процеси, які відбуваються після виборів. 

Я спілкувався з міністерствами, депутатами, з певними політиками. Був аналіз сучасних та попередніх відносин. Після всіх наших нарад Міністерство підготувало керівництву держави певні пропозиції.

То якими були результати? Як зміняться відносини Білорусі та України?

Перше — це подані пропозиції керівництву держави, друге — ви бачите результати у заявах Міністерства закордонних справ. 

Ще раз наголошую, що наші відносини дуже комплексні, багатогранні. Але, з огляду на те, що останнім часом у нас є певні кроки, які ми не можемо назвати адекватними, то вони потребують додаткового ретельного аналізу — як нам діяти надалі у тій ситуації, яка складеться.

Вибори в Білорусі. Тисячі затриманих, побитих. Фабрикування кримінальних справ, переслідування опозиціонерів. Як ви оцінюєте такі дії з боку білоруської влади та правоохоронців?

Те, що відбулося після виборів, а саме — жорстоке побиття людей, до речі й українців, викликає абсолютне неприйняття моє особисте і, напевно, усього цивілізованого світу. Тому я не можу підтримати такі дії місцевої влади, хоч би які причини їх викликали.

Загалом я це охарактеризував би як надмірне застосування сили проти людей, які вийшли з мирним протестом. Звісно, завжди бувають і провокації, але те, що відбувалося загалом… Те, що ми шукали людей по всіх цих закладах, не могли знайти списки і так далі — я вперше з таким зіткнувся, чесно скажу. Це викликало в мене подив — що це робиться і для чого. Це некоректно, це неправильно, такого не може бути в цивілізованому світі, у ХХІ сторіччі.

Скільки було затриманих українців? Якими були дії Міністерства закордонних справ України щодо їхнього звільнення?

Ми говоримо не тільки про українців, яких затримували, а й тих, які звернулися по допомогу, або їхні родичі, або хтось задекларував, щоб ми допомогли їм.

Щоб ви розуміли, в перші дні протестів було затримано близько шести тисяч громадян у всій країні, тільки в Мінську — чотири. Усі СІЗО були переповнені.

Є кілька категорій українців, яких було затримано. Перша — українці, які приїхали, друга — які тут проживають. Вони українці за паспортом, в них українське громадянство, вони тут працюють і мають посвідчення на проживання. Третя категорія — це білоруси, які мають українське коріння, мають закордонне посвідчення українця. Вони теж іноді звертаються до нас — допоможіть, ми є українцями.

Але точну цифру сьогодні вам не скажуть, тому що навіть ті українці, яких відпускали після нашого втручання, допомоги не просили. А ті, що до нас зверталися, то я можу назвати фактично 9 людей.

Одразу після початку затримань ми звернулися до правоохоронців, МЗС Білорусі, щоб нам надали всі списки українців, затриманих у цей час. Скажу відверто, цей список ми отримали днів через п’ять, коли більшість уже вийшла. Я написав відповідний протокол — кому штрафи, кому суди, кому щось інше. І після цього вони втратили інтерес до спілкування з посольством. Це йдеться про другу категорію.

А щодо першої, то я безпосередньо займався нашими блогерами — це Реуцький та інші. Я безпосередньо телефонував у Міністерство закордонних справ, щоб знайти їх і звільнити. Тому що вони не причетні до протестів, а тим паче не впливали на якісь там процеси.

Очевидно, що в перший день, тільки-но почалися арешти, ми намагалися знайти своїх людей, і наші консульські співробітники поїхали в усі можливі місця їх утримання. Цього дня біля кожного РОВД було багато людей, вони шукали своїх родичів. Інформація завжди була суперечливою.

Наскільки зараз небезпечно українцям їхати у Білорусь і чому?

Білоруська сторона дуже ретельно дивиться на тих, хто в’їжджає в Білорусь. Навіть сьогодні була інформація, що групу ветеранів Чорнобиля не пропустили, хоча була попередня домовленість.

Наскільки небезпечно? З огляду на те, чим займатися. Але була заява МЗС України з порадою утриматися від поїздок. Бо вони можуть просто з цікавості поїхати подивитися, а потім знову будуть безпідставні звинувачення. Усім, хто планує їхати, ми б радили реєструватися у нашій консульській службі. Принаймні ми знатимемо, що вони тут.

Двоє громадян Білорусі Іван Кравцов та Антон Родненков, члени Координаційної ради білоруської опозиції, наразі перебувають в Україні. Чи є загалом якась взаємодія з боку української влади з ними? Чи ми плануємо захищати, гарантувати безпеку опозиціонерам, які прибувають з Білорусі? І чи є при цьому відмінність між тими, хто приїздить добровільно і кого фактично видворяють?

Міністр наш це коментував і казав, що всі білоруси, які прибувають до України, мають певну преференцію. Але порядок залишається порядком. Вони прибувають на кордон, там є спеціальний підрозділ прикордонної служби, вони заповнюють анкети, зазначають, з яких причин вони хочуть перетнути кордон і, якщо підстави реальні, то я не бачу проблем, щоб вони перетнули кордон і жили в Україні.

Є два чи три статуси, які надають будь-якому іноземному громадянину: біженці, люди, які потребують додаткової правової допомоги, і люди, які перетнули кордон, бо вони вважають, що тут їм буде спокійніше. У нас є позиція, що ми будемо приймати білорусів. Але вони мають проходити всі процедури, які існують за українським законодавством.

Про затриманих представників приватної військової компанії «Вагнера», яких так і не видали Україні, натомість відправили в Росію. Як ви оцінюєте такі дії і наскільки таки важливою було їх видання Україні? Чи було це взагалі можливо?

Я особисто не долучався до цього. Але що найголовніше у відносинах між будь-якими країнами? Довіра. Починається вона з керівників держав. На мою думку, те, що відбулося з «вагнерівцями», не сприяло збереженню тієї довіри.

Від нашого президента я почув, що це був не зовсім правильний хід з боку білоруської влади. Ми намагалися донести, що ці люди злочинці і мають бути притягнені до відповідальності за те, що вони накоїли не тільки в Україні, а й в інших місцях світу.

Я критично ставлюся до зауважень білоруської сторони, що ми не направляли відповідних запитів, тому що запити насправді були. Ба більше, я знаю, що були контакти за лінією служб. І ми розуміємо, що під час розмови нашого президента з президентом Лукашенком це було одним із ключових питань. І, як я розумію, були певні домовленості, що білоруська сторона піде на якісь кроки для притягнення до відповідальності цих людей.

Втрата довіри — це дуже погано. Це мене найбільше непокоїть як керівника дипломатичної служби. Вважаю, що знадобиться багато часу, щоб відновити цю довіру. Лукашенко давав інтерв’ю російським ЗМІ і чітко сказав, що навіть якби Україна надала б якісь документи, він би все рівно відправив «вагнерівців» до Росії, тобто — туди, куди вони просили. Серед того, що я почув, не було намірів передавати Україні цих злочинців.

А звинувачення нас у якихось втручаннях теж не сприяє встановленню довіри між державами. Ось останній приклад. Коли я перетинав кордон, повертаючись на власному транспорті з України, мене оглядали. Дивилися мої особисті речі, що взагалі не відповідає дипломатичній практиці. Примусили відкрити автомобіль, показати, що лежить у багажнику. Я за 27 років роботи жодного разу не стикався з таким ставленням до посла України.

Олександр Лукашенко заявив, що домовився з російським президентом Володимиром Путіним щодо допомоги з боку РФ за першого ж запиту. Якими, на вашу думку, є ризики такого зближення Білорусі з Росією?

Зближення почалося, і, я думаю, найближчим часом відбудеться візит Лукашенка до Москви. Вважаю, що стоятимуть питання, зокрема, інтеграції. Якщо вчора Лукашенко заявив, що в них із Росією єдина армія, про що тут далі говорити?

Як далеко триватиме інтеграція, це, звісно, нас турбує. Тому що до цього ми хоча б розуміли, і це були словесні гарантії від Білорусі, що наш кордон залишатиметься мирним. А от як далі розвиватиметься ситуація на тлі зближення Білорусі та Росії — це викликає запитання.

У них зараз доволі сильні стосунки щодо воєнно-безпекових аспектів, у них дуже тісна співпраця за лінією спецслужб, інших силових відомств. Подальше зближення, безумовно, для нас матиме негативний характер, і ми маємо це враховувати. Оскільки ми розуміємо, що Росія — це країна-агресор, вона на нас напала і це наш ворог.

Якими надалі будуть відносини між Україною та Білоруссю?

Я не буду гадати. Ми поставили зараз наші відносини на певну паузу. Про це заявив наш міністр. Це замороження наших офіційних зустрічей.

Але ми не можемо зараз спрогнозувати подальші відносини України й Білорусі, оскільки не знаємо, в який бік розвиватимуться відносини Білорусі та Росії. Безумовно, ми не можемо рубати все, бо наші взаємини дуже багатогранні — починаючи з політичних і завершуючи гуманітарними, культурними, міжлюдськими.

Очевидно, що це не можна так одразу переглянути. Все залежить від того, як розвиватиметься внутрішньополітична ситуація в країні. Це впливатиме на наші подальші відносини. Поки що ми спостерігаємо. У нас час є.