«Відмовився від цибулі, бо дорого». Коли в Україні здешевшають овочі
За час повномасштабної війни команда hromadske написала тисячі статей, зняла понад 100 воєнних репортажів. Журналісти роблять матеріали з гарячих точок і нещодавно звільнених територій, розповідають про воєнні злочини росіян та сміливість українців. Ваша підтримка допомагає нам не зупинятися. Вже майже 10 років hromadske працює для вас та завдяки вам.
Цього року борщ для українців став золотим — ціни на овочі значно зросли. Особливо на моркву й цибулю. Чи здешевшають овочі найближчим часом? hromadske з'ясовувало разом із фермерами та експертами.
Гуртовий ринок на столичній Троєщині. Уздовж дороги стоять фури з мішками цибулі та картоплі. На початку базару продають овочі в роздріб. Огірки по 80 гривень за кілограм, капуста по 50, редиска — 70, буряк — 20, морква — 45, перець солодкий — 160, картопля по 10-15, молода — 100 грн, помідори коктейльні — 55, полуниця — 250, лохина по 550 гривень. Часник по 100-110 за кілограм, але продають і поштучно, на кожній головці ціна написана чорним маркером.
«Третій день стоїмо. Як кілограмів сто продала, то добре», — зауважує одна продавчиня. Молоду капусту привезла з Закарпаття. Закуповують у фермерів по 40 гривень, тут гуртом продають по 50.
Далі торгують цибулею й картоплею.
«Цибуля з Миколаївської області», — худорлявий чоловік пропонує ріпчасту по 45 гривень за кілограм, але брати треба сіткою.
Неподалік ринку зустрічаємо киянина Дмитра, на вигляд років 50. Він перебрався зі столиці в приміське село, а нині приїхав до Києва у справах.
Зізнається, що відмовився від цибулі та яєць, бо дорого: «Як пригостить хто в селі, то я радий. Але не купую. Збираюся сіяти овочі на своїй ділянці».
Подруги Ірина та Ольга мешкають у Деснянському районі столиці. Їм теж доводиться економити.
«Купила капустину маленьку і два огірки для дитини. А собі, думаю, ще є кислі», — ділиться Ольга.
«А я взяла три цибулини, — додає Ірина. — Уже не цілу кришу в суп, а ділю надвоє. І в м'ясо додаю не багато цибулі, як раніше, а тільки для запаху».
Причини високих цін
За даними Держстатистики, ціни на овочі за січень-березень 2023 року зросли більш як на 36% порівняно з минулим роком.
Високі ціни на овочі — клопіт не тільки України, а проблема світового масштабу. Юліанна Мусса — президентка Асоціації виробників часнику, представниця нідерландської компанії з вирощування цибулі Gourmet — серед причин здорожчання цибулі називає погоду, зменшення площ через війну, порушення логістики та окупацію частини Херсонщини, де вирощували найбільше цибулі.
«На початку повномасштабної війни я стала консультанткою в компанії, де цибулю й часник вирощує четверте покоління власників. Торік у Нідерландах висіяли менше цибулі, бо країни Африки вирішили самі вирощувати цибулю й відмовилися купувати в них», — каже Юліанна Мусса.
За її словами, через посушливе літо цибуля в Нідерландах не вродила, тому виник дефіцит у Європі.
«Ще одна причина здорожчання — повені в Пакистані. Це один із найбільших виробників цибулі у світі», — коментує експертка.
Коли Пакистан не зміг експортувати звичну кількість, Казахстан заборонив вивозити цибулю з країни, щоб захистити внутрішній ринок і втримати ціни.
За словами Юліанни Мусси, такий стрибок цін на цибулю стався вперше в Європі: «За пів року в Нідерландах цінник зріс із 200 до 1000 євро за тонну цибулі. Зараз дефіцит здебільшого перекриває Єгипет із цінами по 450-600 євро за тонну».
Українські аграрії теж прагнуть забезпечувати ринок овочами, але не можуть засіяти всі площі — велика частина земель замінована й потенційно небезпечна.
Що з розмінуванням?
В Україні, за підрахунками уряду, можуть бути замінованими 174 тисячі квадратних кілометрів, тобто майже третина від загальної площі. Велика частина — це землі сільськогосподарського призначення.
Щодня фахівці Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Нацгвардії та Нацполіції обстежують приблизно 0,7 квадратного кілометра. За інформацією Європейської бізнес-асоціації, до гуманітарного розмінування залучено також приблизно 600 професіоналів із неурядових організацій. Із потенційно небезпечних тисяч кілометрів замінованими можуть бути 10%, але обстежити треба все.
Найбільш замінованими залишаються угіддя в Миколаївській, Херсонській та Харківській областях, зазначає народний депутат, член парламентського Комітету з питань аграрної та земельної політики Дмитро Соломчук. Каже, розміновувати ці землі треба спеціальними машинами, які виявляють вибухівку не тільки на поверхні, а й на глибині до 60 сантиметрів, щоб убезпечити роботу плугів та сівалок. 200-300 таких машин допомогли б розмінувати всі площі за кілька років.
За оцінкою Світового банку, для повного комплексу робіт із гуманітарного розмінування треба понад 37 мільярдів доларів. А на першочергові заходи потрібно 1,5 мільярда.
Уряд розраховує, що країни-партнери допоможуть із навчанням саперів. Одного фахівця з протимінної діяльності готують пів року. В Україні цим займаються три центри, сертифікацію надають при Міноборони й ДСНС. Обладнання для групи з 10 саперів коштує від 100 тисяч доларів.
Польський благодійний фонд Fundacja POSTUP провів у Білоцерківському районі Київської області тестування. Вибухові пристрої шукали за допомогою безпілотників. На дрон для обприскування полів кріпиться магнітометр. Система сканує поле, після чого фахівці отримують карту розташування мін. Це полегшує роботу саперів.
У селі Граковому в Харківській області на аграрному підприємстві трактор укріпили бронею з російської покинутої техніки. Поставили автопілот, гідравлічне управління, перепрошили програми. Механізатор керує цим агрегатом дистанційно з допомогою пульта й монітора. Цим трактором прибирали торішню траву, пише «Суспільне Харків».
Яка ситуація в полях?
Віталій Білан, директор фермерського господарства «Пан Білан» на Одещині, яке серед іншого надає техніку в оренду, говорить, що кількість замовлень на посів цибулі й моркви збільшилася. Але у фермерів є проблеми з робочою силою — можна знайти кошти, а тракториста немає, на фронті. На посівну суттєво впливає й погода.
«Вирощування овочів — це не завод із виготовлення ґудзиків, який можна закрити, а завтра відновити роботу. Три тижні йшли дощі, терміни посіву минули — все, гроші на вітер», — пояснює Білан.
Підприємство Green Guild Group розташоване в Гостомелі на Київщині. Там вирощують, миють, чистять та сушать овочі. На початку повномасштабного вторгнення компанія постраждала від обстрілів.
«Наше підприємство розташоване недалеко від військової частини та аеропорту, — розповідає Костянтин Завгороднюк, комерційний директор Green Guild Group. — Майно потрапило під обстріли, була знищена камера зберігання, ангар із технікою: комбайни, трактори. Без електрики ми втратили весь урожай, який зберігався у сховищах. У квітні, тільки-но військові дали таку можливість, ми зайшли на підприємство. І десь до серпня-вересня вивозили згнилі овочі».
Минулого року компанія не змогла посіяти овочі — поля біля аеропорту були заміновані.
«Нам допомогли партнери: дали в Тернопільській області 140 гектарів поля під картоплю, запропонували агронома. Урожай привезли до Києва», — згадує Костянтин Звгороднюк.
Тим часом підприємство ремонтувало сховище, відновлювало холодильне обладнання. І готувалося до наступної посівної.
«Цього року розмінували всі поля, близько 600 гектарів. До війни ми садили 250 гектарів картоплі, 50 моркви, 30 цибулі. А в цьому році — 90 картоплі, 30 гектарів моркви. Багато техніки втратили. У перший рік повернутися до попередніх обсягів неможливо», — пояснює Костянтин Завгороднюк.
Підприємець зазначає, що через високу ціну на цибулю та моркву багато хто з аграріїв кинувся сіяти ці овочі.
«Це високотехнологічні культури. Для їх вирощування потрібен досвід і гроші. Якщо на гектар зернових треба 20 тисяч гривень, то на цибулю — 200 тисяч. Собівартість вирощування дуже висока. Тільки насіння на гектар коштує до 50 тисяч гривень. А ще зрошення», — каже він.
За словами Завгороднюка, із системами зрошування на Київщині можна отримати такий самий врожай, як на Херсонщині — до 100 кілограмів із гектара.
Вадим Кричковський, співвласник і директор компанії «Органік Д» у Вінницькій області, каже, що площу під овочі розширили на 10 гектарів, але змінили структуру. Збільшили кількість цибулі та моркви, а під буряк і картоплю — зменшили. Підприємство шостий рік вирощує овочі борщового набору. Сіють залежно від попиту та підписаних контрактів.
«Плануємо засіяти 50 гектарів цибулі — вдвічі більше за минулий рік, 30 гектарів моркви, 10 гектарів буряка і 20 картоплі», — говорить підприємець.
За словами Кричковського, через високу ціну на цибулю та моркву багато непрофільних господарств узялися вирощувати ці овочі. Та вже на етапі посіву мали труднощі.
«Це системний бізнес. Якщо, скажімо, зерновий комбайн можна найняти, то овочевої техніки мало. Сівалка коштує мільйон гривень, і вона невелика, засіває до 3 гектарів за добу, бо насіння дрібне. А треба вчасно посіяти, адже сприятливий час для цього — короткий. Хоч цього року через холодну й дощову погоду із цибулею запізнилися на три тижні», — говорить директор компанії «Органік Д».
Він радить обирати культури з однаковою технологією посіву та збору — як для цибулі, моркви та буряка. Бо, наприклад, до перцю треба інший підхід, а це додаткові капіталовкладення.
«Треба мати стратегію, план. Бо помилка під час посіву зерна дає мінус в обсягах. А помилка з овочами — урожаю не буде», — каже Вадим Кричковський.
Коли чекати на зниження цін?
Цього року дуже дешевих овочів очікувати не варто, зазначає Павло Мартишев, дослідник Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки.
«Ціни знизяться, коли зберуть новий урожай. Але цей спад очікується пізніше, ніж зазвичай. Бо ранніх овочів із Херсонщини не буде вдосталь. Виробництво розміщувалося в районі Нової Каховки, а там досі росіяни. Тепличні овочі, які ми купували зимою, не подешевшають. Туди закладена ціна газу — вона була й залишається високою», — пояснює дослідник.
Мартишев зауважує, що ціни на картоплю низькі, а будуть ще нижчі. Багато людей виїхали на дачі й посадили картоплю, тож є її надлишки.
«Більшість картоплі вирощують домогосподарства, не фермери. Промисловий картопляний бізнес специфічний. Він був ризиковий і до війни, бо український ринок картоплі ізольований від світового. Фермер, який садить картоплю, закладає певні кошти, приватні ж господарства в разі потреби продають дуже дешево й обвалюють ринкову ціну», — каже він.
Ціни на цибулю стабілізуються найближчим часом, вважає Юліанна Мусса. Цього року засадили великі площі в Нідерландах та Єгипті. Середня ціна єгипетської цибулі в Україні зараз 30-33 гривні за кілограм.
«Цього року посіяли цибулю навіть на Закарпатті, у Чернігівській та Одеській областях. Великі підприємства через місяць-півтора почнуть постачання. І зелена цибуля вже є — це зменшує попит на ріпчасту. Такого дефіциту, як цього року, не буде», — пояснює експертка.
Однак прогнозувати ціну складно.
«В Україні триває війна. Логістика може бути порушена в будь-який момент. 10-15 гривень цибуля не коштуватиме — зросли зарплати, вартість посадкового матеріалу, дизелю. Але й 50 гривень теж не буде. Цибуля буде по 23-25 гривень за кілограм», — каже Юліанна Мусса.
Вадим Кричковський, виробник овочів із Вінниччини, прогнозує зниження цін у вересні.
«Всі сіють цибулю й моркву, але не всі зможуть зібрати якісні овочі. Неліквідну продукцію намагатимуться збути хоча б за якусь ціну. Вартість може впасти суттєво. Цю неліквідну цибулю продаватимуть до кінця листопада. А якісну покладуть на зберігання. Тож у кінці листопада можливий стрибок цін», — прогнозує Кричковський.
Підприємець Костянтин Завгороднюк із Гостомеля має такі міркування про ціни на овочі: «Із вересня цибуля може коштувати 15-20 гривень. Раніше вже з липня були овочі нового врожаю, але тепер влітку будуть тільки тепличні. На моркву очікую ціну 10-12 гривень. Досвід її вирощування в українських фермерів трохи більший».
Глобальне потепління допоможе?
Те, що раніше не росло в центрі й на півночі Україні, тепер запросто достигає. Вплинуло глобальне потепління та інші зміни клімату.
Торік фермер із Житомирщини Леонід Райський для експерименту посадив кавуни на 30 гектарах. Зібрав 1,5 тисячі тонн баштанних і вважає це досягненням. За його словами, якщо кавунами займатися серйозно, показники будуть ще кращими.
Ірина Бабич із села Вітрова Балка Полтавської області вирощувала полуницю. Торік не змогли закупити посадковий матеріал — через блекаути загинули саджанці, які зберігалися в морозильних камерах, ціна на них підскочила. Цього року посадила ранні овочі: капусту, огірки, помідори, редис.
«У нас є три теплиці на 360 "квадратів", — розповідає Ірина. — Весна цьогоріч холодна, мало сонячних днів, тому є проблеми. Огірок відстає в рості. Довелося досвічувати, опалювати. Подивимося, що буде».
А от із цибулею в Ірини Бабич був сумний досвід.
«Під цибулю відвели півтора гектара. Поки сіяли, була по 12 гривень, а коли прийшла пора збирати — по 1,5. Мали великий мінус. Більше не ризикуємо. З нею багато мороки, потрібно вносити пестициди від бур'янів. Краще синиця в руках», — каже Ірина.
Її господарство має 34 гектари зернових і 1,5 гектара овочів.
Чи можливий баланс?
Коли є дефіцит і ціни овочів стають захмарними, багато фермерів хочуть заробити. Починають масово сіяти цю культуру. Від надлишку продукції ціна знижується, агробізнес не отримує бажаних прибутків і наступного року не сіє. Ціна знову зростає. Як припинити ходити по колу?
Підприємець Вадим Кричковський вважає, що мають працювати державні важелі: «ЄС регулює цей процес квотами: якщо вирощуєш певний обсяг продукції, держава доплачує, а якщо більше — ні. Фермерам вигідніше сіяти відповідно до рекомендацій. В українському овочевому секторі навіть статистики якісної немає. Бо більшість тих, хто вирощує овочі, — це дрібні фермери, які продають за готівку».
Авторка: Олена Кущенко