Ціна українського газу: як розвивати, добувати і продавати — RE:ФОРМА

«398 тисяч гривень» — Олега Прохоренка так часто питають про розмір зарплати, що він готовий назвати суму навіть, якщо його розбудити серед ночі. Прохоренко каже, що друзі жартома кепкують з нього: мовляв, «лох» — за такі малі гроші взяв таку відповідальність.

38-річний випускник Гарварду влітку минулого року очолив ПАТ «Укргазвидобування» — дочірню структуру НАК «Нафтогаз». В його попередників на цій посаді оклад не перевищував 20 тисяч. Але корупційні втрати компанії, за оцінками Прохоренка, складали 3 мільярди гривень на рік: «З цієї компанії годувалися цілі політичні сили. І керівники «виймали» гроші з компанії, вони платили цим людям».

Олега Прохоренка найняли, щоб він поламав корупційні схеми, зробив «Укргазвидобування» прибутковим і, головне, збільшив за 5 років видубуток власного газу до 20 мільярдів кубометрів на рік. Це так званий «План 2020», мета якого — повністю відмовитися від імпорту газу і, можливо, навіть стати експортером. Що в перспективі може знизити ціну на газ для населення до 120 — 130 доларів за тисячу кубів (майже вжвічі дешевше, ніж зараз). Щоправда залишається питання, чи буде за такої ціни рентабельним власне газовидобування.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Голова «Укргазвидобування»: Тіньові схеми в компанії досягали трьох мільярдів на рік

Для порівняння: в 2015 році «Укгазвидобування» видобуло 14,5 млрд  кубометрів газу. А 16,4 — імпортувало. Але так було не завжди. В середині 70-х років минулого століття Українська РСР була провідним експортером газу в Європі, продаючи його в Польщу, Чехословаччину, Болгарію. Сумарний видобуток у 1975 році склав майже 70 мільярдів кубометрів. Однак показники поступово знижувалися і на момент проголошення Незалежності України впали більше ніж втричі – до 20 мільярдів кубометрів.

Прощання з газовими олігархами

Найпростіший спосіб наростити видобуток — модернізація і капітальний ремонт вже існуючих свердловин. Оскільки «Укргазвидобування» до останнього часу була збитковою, з початку 2000-х до газового промислу долучали приватні компанії — через систему договорів на спільну діяльність (СД). Ідея полягала в тому, що приватні інвестори вкладають гроші в свердловину і збільшують обсяг видобутку. А взамін отримують частку грошей від проданого газу. Нове керівництво компанії взяло курс на розривання всіх договорів на спільну діяльність.

Мова не йшла про розвиток, їм просто потрібно було взяти свердловини «Укргазвидобування», качати цей газ, продавати його, отримувати надприбутки

«Вони мали збільшувати видобуток, а самі навпаки його знизили», — каже Прохоренко. За його словам, ніхто не збирався інвестувати серйозні кошти, зокрема у дороге буріння чи сучасні технології.

«Ці схеми просто були зроблені для вимивання  грошей з компанії, — стверджує керівник «Укргазвидобування». — Мова не йшла про розвиток, їм просто потрібно було взяти свердловини «Укргазвидобування», качати цей газ, продавати його, отримувати надприбутки і все. Тепер, коли ми маємо ринкову ціну на газ, нам не потрібні корупційні схеми».

За договорами про спільну діяльність з «Укргазвидобуванням» працювали вісім підприємств. Деякі до останнього качали газ, поки тривають судові процеси. Наприклад, на майно «Карпатигаз» суд наклав арешт лише наприкінці листопада. Офіційно це шведська компанія, проте її акції, головним чином, розподілені між трьома кіпрськими офшорами. Ймовірними кінцевими бенефіціарами яких «Українська правда» називає Дмитра Фірташа, Юрія Бойка і Миколу Мартиненка.

Компанії Онищенка отримували свою долю і додатково забирали 60% прибутку держави

Але найскандальнішими є схеми депутата-втікача Олександра Онищенка, які викрили детективи НАБУ. Видобутий газ він продавав своїм же фірмам-«прокладкам» за ціною в два з половиною рази нижчою за ринкову. З цієї заниженої суми частину коштів, відповідно до договору, отримувало «Укргазвидобування». А вже після цього газ продавали за ринковою ціною. Таким чином компанії Онищенка отримували свою долю і додатково забирали 60% прибутку держави.

Полтавський газ

«Це — розвідувальні свердловини, — Андрій Максименко, начальник газової станції, який відповідає за 31 газову свердловину Яблунівського родовища, показує вбік двох бурових веж, що височіють посеред зораного поля. — Якщо виявиться, що на глибині за 5000 метрів є продуктивні горизонти — будемо продовжувати бурити».

4/5 українського газу видобувають в двох областях — Харківській і Полтавський. Газ зі свердловин спочатку потрапляє на станції комплексної підготовки. Тут газ очищують від домішок і після цього він готовий до споживання.

Навіть сьогодні Україна є четвертою в Європі за обсягами добування газу – після Норвегії, Нідерландів та Великобританії. За розвіданими запасами – а це 640 мільярдів кубометрів газу – Україна третя. Основні родовища розташовані в східному регіоні, який дає біля 94% вітчизняного газу. Ще 6% видобувається у західних областях. Після анексії Криму та втрати контролю над «Чорноморнафтогазом» внесок південних областей впав нижче 1%.

Запаси існуючих свердловин постійно виснажуються. Це природній процес. За рік українські свердловини втрачають 1,3 мільярди кубометрів. Достатньо десять років не вкладати у розвиток — і власний видобуток впаде до нуля. Для того щоб наростити видобуток газу треба весь час шукати нові запаси, бурити нові свердловини. І оновлювати вже існуючі.

Нема закону — нема дозволів

Всі ці кроки треба погоджувати із землевласниками. Андрій Максименко мріє про закон, який дав би газовикам більше прав. Буває, що землевласники — від фермерів до громад — не дають дозволу, щоб під’їхати технікою для ремонту свердловин, яких в експлуатації «Полтавагазвидобування» нi багато, нi мало — 678.

«Ми мусимо колами ходити біля землевласників, припрошувати. А ми, між іншим, даємо країні енергетичну незалежність», — обурюється Максименко.

Якщо видобуток залишиться на рівні цього року — Полтавська область щомісяця може отримувати близько 55 мільйонів гривень рентних платежів

Та найбільше проблем газовикам спричиняє найбільший землерозпорядник Полтавщини — обласна рада. За 2016 рік вона не видала «Укргазвидобуванню» жодного дозволу на буріння нових свердловин. Депутати вимагали, щоб частина ренти за газ йшла безпосередньо в бюджет області. І, зрештою, вони домоглися свого. Верховна Рада ухвалила закон, за яким 5% від газової ренти залишатиметься на місцях. Два відсотки – в обласний бюджет, два відсотки – в бюджет району або ж громади і 1% — в бюджет села чи міста, на території яких ведеться видобуток.

Якщо видобуток залишиться на рівні цього року — Полтавська область щомісяця може отримувати близько 55 мільйонів гривень рентних платежів. По 22 мільйони — обласні та районні бюджети і 11 мільйонів – розподілять між собою місцеві громади, на землях яких ведеться видобуток.

Критики закону стверджували, що його ухвалення призведе до «економічного сепаратизму» областей, яким пощастило мати запаси природного газу у своїх надрах. А також до фінансової нерівності між регіонами. Авторка закону Ольга Бєлькова натомість вважає, що місцеві громади отримують стимул і сприятимуть збільшенню видобутку газу. Або, навпаки, оберуть екологічний аспект.

«Це не хабар місцевим радам — так ми усуваємо бар’єр, а далі вони самі будуть мати з одного боку стимул, а з іншого — відповідальність за видачу цих дозволів (на збільшення видобутку газу — ред.)»

В облраді навіть після ухвалення закону про децентралізацію ренти все одно залишилися незадоволеними, бо зміни вступлять в силу лише у 2018 році. До того ж гроші йтимуть насамперед на захищені статті бюджету, а не в спецфонд, де депутати могли б ними вільно розпоряджатися.

Натомість для місцевих громад новий закон відкриває фантастичні перспективи.

Газ, що пахне грошима

Село Сенча відділяють від обласного центру 130 кілометрів розбитих доріг. Цей колишній райцентр переживає не найкращі часи. Але газові свердловини на землях села незабаром можуть все змінити. За найскромнішими підрахунками сільського голови Віктора Лисого, село буде за місяць отримувати більше, ніж зараз — за рік.

«Спершу треба буде забезпечити всіх водою з артезіанської свердловини, — загинає пальці Лисий. — Потім освітлення, дороги… Колишній універмаг відремонтуємо і зробимо там гуртки, секції для молоді, щоб вони не сиділи, де алкоголь продається». — Голова замріяно дивиться на похмуру будівлю з вибитими шибами і облізлою плиткою.

Про майбутнє багатство сенчан вже знають і в сусідніх громадах, які тепер хочуть приєднатися до сусідів. «Наше село оживе і об’єднає ще багато інших сіл, які теж не пропадуть», — оптимістично пророкує Віктор Лисий.

На краю села, яке виходить безпосередньо до території газового промислу господар, який назвався Валєра, запрошує нас на подвір’я  скуштувати воду з криниці. Вода має різкий хімічний присмак:

«Отака вода в нас в селі, можна її пити?», — ставить Валєра риторичне запитання. Місцеві мешканці переконані, що погана вода — результат сусідства з газовиками.

Сенчанин Валєра запрошує нас на подвір’я скуштувати воду з криниці — вода має різкий хімічний присмак

І хоча коштом державної компанії пробурили свердловину з якісною водою і провели першу чергу водогону, для сенчан це не достатній аргумент.

«Не хочу казати на камеру, але в нас тут від того газовидобування  радіація, — авторитетно заявляє нам пані Катерина, сусідка Валєри. —Вони (прим. -ПАТ «Укргазвидобування») обіцяли платить, — каже з притиском пані Катерина. — Як будуть платить — громада дасть їм дозволи на свердловини. Але щоб не собі, а нам», — суворо підсумовує вона.

«Та де ж вони нам дадуть, — скептично заперечує Валєра. — Гройсман он теж обіцяє, що ми для народу все. Але ми ж його не відчуваємо». — І, на прощання, по-полтавськи розтягуючи слова, додає — Краще б газу безплатно дали — бо живемо на газу, а палимо дровами. Бо нема чим за нього платить».

Як у них. Чи законсервує Румунія свої свердловини?

Румунія входить у п’ятірку європейських країн із найбільшими обсягами розвіданих запасів газу та за об’ємом його видобутку. Лідери у цій галузі — приватна компанія Petrom з австрійським капіталом та державна RomGas. Вони видобувають 90% румунського газу.

RomGas – компанія зі сторічною історією. Пік видобутку, як і в Україні, припав на 70-ті роки минулого століття і сягав 30 мільярдів кубометрів на рік. У 2001 році на вимогу Європейського Союзу RomGas пройшов так звану процедуру анбандлінга – розділення компанії на менші структури за видами діяльності. Для транспортування і продажу газу створили нові підприємства, видобуток залишили за RomGas.

Наступний крок – залучення інвестицій. Восени 2013 року Румунія через біржу продала 15% акцій приватним інвесторам за 521 мільйон доларів. І RomGas став найдорожчою державною компанією, вартість якої оцінювалася в 3,6 мільярди доларів. За наступні три роки держава скоротила свою частку до 70%.

Зараз Компанія розробляє більше 150 родовищ на 8 газоносних площах. 3600 свердловин дозволяють видобувати щорічно близько 5,5 мільярдів кубометрів газу. Виручка компанії у 2015 році склала 1 мільярд доларів.

Однак, проти RomGas зіграв її власник. Відкривши ринок газу, Румунія не змінила правила роботи для державної компанії. Підприємство платить податки з розрахунку, що тисяча кубометрів коштує 192 долари. І навіть якщо RomGas знизить ціни, на розмір податків це не вплине.

Водночас, російський «Газпром» вже продає газ по 160 доларів і промислові споживачі охоче переходять на імпортоване паливо. У жовтні російський монополіст збільшив постачання майже у 4 рази, тоді як RomGas закачував свій газ переважно до підземних сховищ. Якщо низькі ціни зберігатимуться й далі, румунська компанія може втратити промислових споживачів, які перейдуть на російський газ.

«RE:Форма» — це спільний проект Громадянської мережі ОПОРА, Громадського телебачення, телеканалу UA: Перший і Програми USAID РАДА