«Вони втомились». Наболіле про ротацію: чи дозволять замінити тих, хто воює з 24 лютого
«Слухай, ну більш ніж півтора року. Більш ніж півтора року я вже тут. Моя дружина питає типу: “Ну а який варіант узагалі, що ти повернешся?”» — чи не дослівно переповідає мені діалог із побратимом боєць із «Вовків Да Вінчі» Олександр Ябчанка.
«І ось тут настає дуже неприємне усвідомлення. Бо зараз повернутися ти можеш лише у двох випадках: загинути і повернутися в труні героєм або зазнати поранення. Це не найкраща мотивація для бійця, повірте».
Що про нагальність врегулювання ротацій кажуть військові та їхні рідні, які зміни пропонують у Раді та що на це відповідає Генштаб — у матеріалі hromadske.
«Вони втомились»
«Питання ротацій більш ніж нагальне. Люди, які воюють від початку повномасштабного вторгнення, по-перше, втомилися фізично і морально. По-друге, багато хто з них повернувся (на фронт — ред.) після поранення, і не одного», — каже Ябчанка.
За освітою лікар-педіатр та колишній речник МОЗ зі Львова, а нині командир штурмового взводу 1 окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі». Сам він сьогодні проходить реабілітацію вже після третього, найважчого, поранення.
«І я повернуся. Не тому, що дуже хочу воювати чи скучив за війною. Я повернуся суто з відчуття обов'язку. І така приблизна картина світу величезної кількості бійців, які перебувають на “передку”. Це супермотивовані та суперпатріотичні люди, але з погляду справедливості вони мають повне право на ротації», — каже військовий.
І річ не лише у справедливості, а й у військовій необхідності, додає Ябчанка. Адже ротації допомагають зберегти досвідчений особовий склад. Хоча для цього, визнає військовий, об’єктивно немає повноцінної «лави запасних».
«Умовно кажучи, в нас немає двох складів Сил оборони. Але нам потрібно зробити так, аби ротація стала можливою. І це вже питання не до мене, а до носіїв повноважень. Але, очевидно, щоб це стало можливим, громадяни мають мобілізуватись. Тобто має бути кому замінити військових».
Чи на часі міняти закон
Під час воєнного стану термін служби для мобілізованих не встановлений. Так само як і не закріплені у жодному законі особливості та підстави для ротації. Документи, що стосуються створення чи поповнення підрозділів і в яких може йтися про ротації, засекречені. Тож зараз вони відбуваються лише на розсуд військового командування.
Для нормативного врегулювання процесу ротацій група депутатів пропонує на розгляд Верховної Ради законопроєкт №10194, щоб внести зміни до закону про військовий обов’язок та військову службу.
«Військові підрозділи різних військових формувань протягом 22 місяців щодня своїм тілом та духом відстоюють кожен сантиметр нашої землі, приносячи найбільшу жертву державі. У більшості з них критична втомленість, високий рівень психоемоційного виснаження, що, як наслідок, призводить до низької індивідуальної бойової спроможності. Військові, які перебувають на передовій, потребують відпочинку та достатнього часу на відновлення ресурсів, аби знову повноцінно вступити у боротьбу з російською навалою», — йдеться в пояснювальній записці.
Один з аргументів депутатів — те, що перебування особового складу на передовій, як доведено фахівцями у сфері психології та психіатрії, не має перевищувати 40 днів. Натомість деякі підрозділи на «гарячих» напрямках — від року й більше.
Ротацію депутати пропонують визначити як «заміну особового складу, що виконує бойове завдання або несе службу в складних умовах, на інших військовослужбовців, які не виконували такі завдання понад 30 діб».
Пропонується також, аби терміни ротації (тобто перебування у зоні бойових дій) не перевищували 90 днів, а в разі неможливості виконати ці заходи вчасно — не більше ніж 105 днів.
Водночас ротацію підрозділу в повному складі, згідно з проєктом, командування зобов’язане здійснювати у разі:
- перебування особового складу підрозділу в зоні бойових дій понад 90 діб;
- зазнання втрат понад 30% від штатної чисельності особового складу підрозділу.
А втім, юристи поки що вважають недоцільним давати оцінки законодавчій ініціативі, яка не пройшла навіть першого читання.
«Бажання у військовослужбовця може бути будь-яке, і його ніхто, наприклад, не позбавляє права сьогодні подати командиру рапорт на переведення. Але тільки командування зараз визначає, де, в якій кількості і якої кваліфікації мають бути особи на тих чи інших позиціях», — каже hromadske адвокатка, кандидатка наук і кураторка волонтерського руху «Адвокати ЗСУ» Євгенія Рябека.
Популізм чи нагальність проблеми
Заради об’єктивності: депутатську ініціативу підтримали не всі військовослужбовці. Під дописом депутатки Ірини Геращенко дехто з військових назвав проєкт «популізмом». Мовляв, як доцільно використовувати Збройні сили, видніше Генштабу.
«Зараз будь-яка спроба на законодавчому рівні визначити дефініцію ротації та її дію в просторі та часі призведе до негативних наслідків. Автори законопроєкту навряд чи уявляють, що таке заміна механізованої бригади в умовах активних бойових дій. І як та скільки під час заміни можна втратити людей, техніки й позицій.
Бригади відводять зараз у двох випадках: якщо бригада закінчилась або “посипалася”. Планова ротація наразі неможлива. Нема на кого міняти. Та й навіть якщо буде сформована необхідна кількість бригад для ротацій, постає проблема їхнього озброєння, навчання й командирів», — писав у коментарях військовослужбовець Сергій Тахмазов.
А втім, з цим не погоджується Олександр Ябчанка. Коли бригада «закінчується» — це «абсурд» із погляду грамотного використання людського ресурсу, каже військовий.
«Тому не можна дозволяти, щоб “сточувалась” чи “закінчувалася” бригада. Тому що це означає, що вибили досвідчених бійців, а без них побудувати боєздатний підрозділ нереально. От чому я кажу, що ротація потрібна. Бо що відбувається на практиці? У тебе, наприклад, залишилося 40% особового складу, і треба було б уже виводити підрозділ на доукомплектування. Аби тих 40% передали свої знання та бойовий досвід новачкам. Так ти зберігаєш досвідчений особовий склад.
Якщо ж немає ким замінити, то бригада справді “сточується” під нуль. І що далі? А далі тобі десь треба взяти досвідчених бійців, яких немає. А воювати все одно треба», — наголошує Ябчанка.
Рідних «накриває»
Понад півтора року на «гарячих» напрямках воює чоловік Лілії Кондрат — Роман. Найважче те, що немає конкретних часових меж, каже жінка, яка лишилася сама з двома дітьми.
«Якщо порівняти з 2014 роком, коли було відомо про те, що буде ротація, зараз у мене немає якогось конкретного часового поплавка, до якого я могла б гребти і врешті вхопитися за нього», — ділиться у розмові з hromadske Ліля.
За весь час повномасштабного вторгнення, за словами жінки, у чоловіка було лише дві відпустки по 10 днів.
«Часом уночі мені стає просто страшно. Тому, напевно, ротації більше чекаю я, ніж чоловік, бо в нього немає часу заглиблюватися в роздуми. А мене от уночі накриває. І я розумію, що безсила. Але сенсу сподіватися на якісь ротації також не бачу, тому що не хочу зачаровуватися, щоби потім не розчаровуватися».
Що кажуть у Генштабі
У Генштабі ЗСУ на запит hromadske відповіли, що питання, пов’язані з ротацією військовослужбовців, які виконують завдання в районі бойових дій, становлять державну таємницю і розголошенню не підлягають.
«За результатами розгляду інформуємо, що питання ротації військових є чутливим і належить до інформації, через яку можливо викрити загальні плани операцій у районі бойових дій», — ідеться у відповіді.
Водночас повідомляється, що всі ротації підрозділів та заміни військових відбуваються згідно з чинним законодавством і наказами та рішеннями вищого військового керівництва.
Права військових
Хоча питання ротацій досі законодавчо не врегульоване, у військовослужбовців є принаймні законне право на отримання щорічної відпустки, яку збільшили до 30 днів, або відпустки за сімейними обставинами, каже адвокатка Євгенія Рябека.
Окрім того, якщо питання стосується ротацій, військовий має стовідсоткове право звернутися до командира з рапортом. Третину звернень у русі «Адвокати ЗСУ» становлять звернення військових саме щодо ротацій.
«Звісно, ми не розв'язуємо питання ротації, тому що це неможливо. Але, наприклад, якщо в людини справді психологічне перенавантаження абощо, ми намагаємось безпосередньо комунікувати з командирами. Іноді виникають питання саме на етапі прийняття рапорту. І ми допомагаємо військовослужбовцям, пояснюємо, як саме подати рапорт», — розповідає Рябека.
Рапорт подається командирові в довільній формі. Також юристка радить мати при собі копію документа.
«У рапорті зазначаємо підстави та причини, вказуємо, з якого підрозділу в який хочемо перейти, або ж певні здібності. І робимо так, щоб копія цього наказу залишилась у військовослужбовця, тобто фотографуємо чи переписуємо власноруч. Бо іноді ми працюємо з тим, що от, мовляв, “я подавав уже тричі, але, на жаль, немає реагування”. Тому будь-яке фіксування буде доречним».