Вибори в Нідерландах та Україна: 5 речей, які треба знати

У середу, 15 березня, в Нідерландах відбуваються загальні вибори. Формуватимуть новий склад нижньої палати Парламенту (так званої «Другої палати» – або «Палати представників»), який визначатиме новий склад уряду Нідерландів.

Нідерланди залишаються єдиною країною ЄС, де не завершився процес ратифікації Угоди про асоціацію з Україною.

Громадське аналізує, як вибори можуть вплинути на процес ратифікації.

1. Ратифікація асоціації: півшляху пройдено

Інтрига виборів полягає в тому, що нижня палата нідерландського парламенту вже ратифікувала Угоду.

21-го лютого, наприкінці роботи минулої каденції Палати, договір з Україною підтримали 89 депутатів зі 150.

Тому вибори безпосередньо не вплинуть на те, як нижня палата голосуватиме за асоціацію: результатів голосування переглядати не будуть.

Утім, залишається ще голосування у верхній палаті Парламенту – Сенаті. І ось тут можуть бути сюрпризи. Попри те, що вибори не змінять складу Сенату, вони можуть змінити конфігурацію нового Уряду. А це може вплинути на долю асоціації.

Як саме – ми спробуємо пояснити далі у статті. А зараз – коротко про те, що відбулося після нідерландського референдуму рік тому.

2. Референдум і додаткове «рішення» щодо асоціації: що змінилося?

Як відомо, у квітні 2016 року в Нідерландах відбувся дорадчий референдум щодо Угоди про асоціацію. Результати були негативними для України: більшість з тих, хто прийшов на дільниці, проголосував проти Угоди: 61% проти 38%.

Утім, Громадське вже пояснювало юридичні нюанси Угоди про асоціацію.

Річ у тому, що близько 95% Угоди стосується торгівлі та інших сфер, що підпадають під компетенцію наддержавних інституцій Євросоюзу — Європарламенту та Ради ЄС. Тому саме вони, а не національна влада чи національні референдуми, мають компетенцію ратифіковувати такі документи. А тому вплив національних референдумів на ратифікацію такої угоди дуже обмежений.

Результати тогорічного референдуму у Нідерландах виявилися невтішним для України: більшість з тих, хто прийшов на дільниці, проголосував проти Угоди (на архівному фото - процесс підрахунку голосів на острові Схірмонніког у квітні 2016 року)

Фото: Catrinus van der Veen/EPA

Стратегія прем'єра Марка Рютте після референдуму полягала в тому, як відповісти на очікування виборців, водночас реалізувавши зобов'язання уряду (який підписав Угоду про асоціацію) та завершивши ратифікацію.

Для цього було розроблено документ, який у грудні 2016-го року ухвалили всі держави ЄС, зокрема Нідерланди.

В українському інформаційному просторі документ одразу обріс міфами. Але попри побоювання, він нічого не додає до Угоди про асоціацію і нічого не прибирає з неї.

Він навіть не має назви – його називають просто «рішенням» (decision) держав Євросоюзу. Він не є ані «протоколом», ані «додатком» до Угоди про асоціацію – радше просто роз'ясненням її змісту для нідерландських виборців.

Приміром, документ говорить про те, що Угода про асоціацію не дає Україні статус кандидата на членство в ЄС. Але це було і так відомо: у преамбулі Угоди про асоціацію йдеться про те, що вона «не визначає наперед та залишає відкритими майбутні формати відносин між ЄС та Україною» – іншими словами, не гарантує членства, але й не виключає його (все тут залежить від успіху процесу асоціації).

Інший пункт «рішення» в тому, що Угода не накладає на ЄС безпекових чи військових гарантій. І тут також нічого нового: асоціація з ЄС не створює для України безпекової парасольки. Документ також стверджує, що Угода не дає право українським громадянам на проживання та роботу в ЄС на рівні з громадянами Євросоюзу. Це теж відповідає змісту Угоди: Україна поки не вступає в Євросоюз, а тому її громадяни не можуть на території ЄС мати однакові права на проживання та працевлаштування з громадянами самого ЄС.

Водночас це ніяк не впливає на перспективи безвізового режиму для українців: він можливий і без зрівняння цих прав.

Тому значення додаткового рішення не варто перебільшувати. Він був компромісом, потрібним прем'єру Рютте для завершення ратифікації в нижній палаті парламенту. І цей компроміс був успішним.

Прем'єр Марк Рютте (ліворуч) реалізував власну стратегію, яка одночасно задовільнила очікування нідерландських виборців після референдуму та дозволила завершити процес ратифікації Угоди про асоціацію з Україною (на фото праворуч - президент України Петро Порошенко)

Фото: Jerry Lampen/EPA

3. Ратифікація в Сенаті: як на неї вплинуть вибори?

Але зараз виникає інше питання: як вибори в середу вплинуть на ратифікацію Угоди про асоціацію у верхній палаті нідерландського парламенту?

Формально прямого впливу немає: вибори відбуваються до нижньої палати, і складу верхньої палати вони не змінять.

Але є кілька непрямих впливів. По-перше, в результаті виборів може змінитися конфігурація Уряду.

«Уже видно по опитуваннях, що вибори змінять урядову коаліцію», — говорить Громадському Олександр Снідалов, активіст української громади в Нідерландах.

«Може взагалі змінитися прем'єр-міністр і головні партії в Уряді», — додає Снідалов. А це може вплинути на процес – адже саме Марк Рютте відіграв ключову роль у знаходженні компромісу після референдуму.

По-друге, процес створення коаліції може зайняти тривалий час: до нижньої палати можуть пройти 10 — 11 партій, жодна з яких не матиме абсолютної більшості. І на час формування коаліції питання ратифікації Угоди про асоціацію може відкластися.

Утім, є підстави для стриманого оптимізму. Прем'єр Рютте заявляв напередодні виборів, що в Сенаті є підстави для більшості за ратифікацію Угоди.

Для розуміння нюансів можемо подивитися на розподіл сил уважніше.

За результатами виборів у Нідерландах сформується новий склад нижньої палати Парламенту (Палати представників), який визначатиме новий склад уряду країни Фото: Bart Maat/EPA

4. Розподіл сил: хто важливий і чому?

Голосування в Палаті представників 21 лютого засвідчило, що прем'єр Рютте здобув підтримку кількох партій. Передусім двох урядових – Партії за свободу та демократії (VVD), де він є лідером, та Партії праці, партнера по коаліції. Але підтримка була й у двох партій поза межами урядової коаліції – у «Зелених і лівих» та у ліберальної партії «D66».

В Сенаті (верхній палаті) ці партії теж присутні. Дуже ймовірно, що вони голосуватимуть так само, як і в Палаті представників. Якщо це так, то у партій, які підтримують Асоціацію з Україною, разом набирається 35 голосів. У Сенаті 75 місць, отже для більшості потрібно 38 голосів, а тому Рютте треба знайти ще 3 голоси.

Проти асоціації точно голосуватиме ультраправа «Партія свободи» (PVV, 9 голосів), ультраліві соціалісти (9 голосів), Партія на захист тварин (2 голоси) та деякі інші.

У цьому контексті ключову роль відіграватиме Християнсько-демократична партія (CDA), яка має в сенаті 12 голосів.

Її позиція щодо Асоціації з Україною особлива: християнські демократи підтримували асоціацію перед референдумом. Але після нього почали стверджувати, що результатів референдуму слід дотримуватися, отже Асоціацію треба відхилити. Тому під час голосування в Палаті представників 12 з 13 депутатів від християнських демократів голосували проти.

Утім, в нідерландській політиці не існує «імперативного мандату». Сенатори від християнських демократів можуть голосувати по-іншому, ніж їхні колеги в Палаті представників.

Крім того, нідерландська преса повідомляла про вплив на нідерландських християнських демократів з боку їхніх європейських колег – німецької канцлерки Анґели Меркель чи президента Єврокомісії Жана-Клода Юнкера. Цей вплив також може спрацювати у мобілізації християнсько-демократичних голосів.

За інформацією преси німецька канцлерка Анґела Меркель має вплив на нідерландських християнських демократів (на фото праворуч - прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте) Фото: Remko de Waal/EPA

Крім того, у Сенаті серед християнських демократів є низка людей із виразною проєвропейською позицією: деякі медіа говорять, що їх може бути навіть 8-9 з 12.

Прем'єру «бракує лише кількох голосів у Сенаті, і я думаю, що вони прийдуть від проєвропейських християнських демократів», — говорить Громадському Тоні ван дер Тоґт, старший експерт Нідерландського інституту міжнародних відносин (Clingendael).

«Є також кілька незалежних сенаторів, які теж можуть проголосувати за Угоду», — додає експерт.

5. Європа: чи відбудеться вихід Нідерландів з ЄС?

Але головна інтрига нідерландських виборів стосується не України.

Передвиборчі дискусії точаться навколо питань соціальної політики та міграції. І тут ключовою темою є Європа: чи слід Нідерландам виходити з ЄС та зони євро?

Передусім тут потрібно стежити за показниками ультраправої «Партії свободи» (PVV) Ґеерта Вільдерса. Адже на виборах 15-го березня вперше в історії Нідерландів подібна антиєвропейська та антимігрантська партія може перемогти.

За найсвіжішими соціологічними даними (13 березня), PVV Вільдерса йде урівні з VVD Рютте. Обом прогнозують близько 22-25 місць.

Це серйозно змінить баланс сил: в минулому парламенті (вибори були 5 років тому) у VVD Рютте було 40 місць, у PVV Вільдерса – тільки 15.

Рютте та Вільдерс зараз активно змагаються за виборців. Тому на загострення нідерландсько-турецьких відносин прем'єр Рютте реагує дуже жорстко – можливо, в такий спосіб він «прагне відвоювати симпатії деякої частини правого електорату», — говорить Громадському Олександр Снідалов.

Важливими є також результати інших партій. Вже точно можна говорити про послаблення «Партії праці» (нідерландських лейбористів) – замість минулих 38 місць вони матимуть близько 10. Натомість піднімаються інші партії з лівого флангу, передусім «Ліві зелені»: замість 4 місць вони матимуть близько 20.

Також на підйомі ліберали з «D66»: замість 12 місць вони можуть отримати близько 18. І «Ліві зелені» і «D66» голосували за Асоціацію з Україною.

Утім, якщо ультраправі Вільдерса, все-таки, будуть першими, це означатиме для них велику символічну перемогу. Подібно до «Національного фронту» Марін Ле Пен у Франції, Вільдерс зможе називати себе «першою партією Нідерландів».

Однак тут його успіхи можуть закінчатися. Адже за нинішньої ситуації PVV ніяк не вдасться одноосібно сформувати уряд. 25 місць у парламенті з 150 депутатів — це далеко від більшості.

Від коаліції ж з ультраправими інші великі партії здебільшого відмовляються. «Усі інші партії виключають можливість утворення коаліції з «Партією свободи» [Вільдерса], — говорить у коментарі Громадському Тоні ван дер Тоґт. — «Прем'єр Рютте чітко заявив на останніх дебатах, що коаліція з Вільдерсом не є хорошою ідеєю і виключив таку можливість», — додає він.

Не отримавши повної влади, Вільдерсу буде складно просувати свій порядок денний. Він може піти британським шляхом, тиснучи на уряд для організації референдуму про вихід з зони євро чи з ЄС взагалі. Але для цього йому потрібна підтримка обох палат Парламенту – тобто, знову-таки, більшість, якої в нього не буде.

Вільдерс може заручником ситуації, в якій опинилися інші популістські партії Європи: їхній голос дуже сильний, але недостатній для того, щоб отримати більшість і керувати країною.

Натомість сили, що протистоять популізму, поступово вчаться на своїх помилках.

Лідер нідерландської ультраправої «Партії свободи» (PVV) Ґеерт Вільдерс (ліворуч) проголосував на парламентських виборах 15 березня

Фото: Robin Utrecht