«Я сподіваюся, що восени ми вже побачимо результат далекобійної західної артилерії» — Сергій Гайдай
Наша редакція працює цілодобово з різних куточків країни, аби ви були в курсі того, що насправді відбувається. Якщо для вас важливе те, що ми робимо, і ви вже підтримали Збройні Сили України, можете підтримати наше інформаційне військо.
Після того, як росіяни 3 липня захопили Лисичанськ, більшість області опинилася під окупацією. Приблизно 300 тисяч луганців покинули свої домівки, однак тисячі людей лишилися на захоплених після 24 лютого територіях. Без газу, води, світла та зв’язку — ситуацію в деяких населених пунктах називають близькою до гуманітарної катастрофи. hromadske поспілкувалося з головою Луганської обласної військової адміністрації Сергієм Гайдаєм про життя на окупованих територіях та перспективи звільнення області.
«У мене амбітні плани — зробити так, щоби жодна родина не мала проблем із житлом»
Чим ви зараз займаєтеся, коли більшість Луганської області окупована?
Допомагаю військовим. Ми постійно з ними на зв'язку, щодня спілкуємося, з'ясовуємо, які в них є потреби, і швидко намагаємось усе це вирішити та забезпечити їх усім необхідним. Ще займаюся гуманітарними питаннями, пов'язаними з жителями, які евакуювалися з Луганської області. До прикладу, в Сєвєродонецьку в лікарні були зареєстровані люди, які хворіли на цукровий діабет. Їм потрібен інсулін. Якщо ми відновлюємо медичну структуру Сєвєродонецька, то вона отримує гроші від НСЗУ і людям інсулін видають безоплатно. Таких прикладів багато: онкохворі, люди, яким потрібен діаліз, тощо. Є люди, які втратили документи чи їм щось треба поновити — оформлюємо.
Що буде з людьми, яких тимчасово поселили в школах і які досі там живуть, але не мають коштів оплачувати собі житло?
Ми запускаємо такі центри зі збору інформації для того, щоб найближчим часом з'ясувати, кому саме потрібна допомога з розміщенням. Я чудово знаю, що справді є такі випадки, коли люди проживають у гуртожитку ПТУ, але з 1 вересня починається навчальний період і їм скажуть: «Вибачте, будь ласка, у нас навчання, тому шукайте щось інше».
У нас є вже певна база житла, куди люди можуть переїхати і звідки їх ніхто не буде виганяти чи забирати приміщення.До того ж ми працюємо з міжнародними партнерами, з моїми колегами — головами обласних адміністрацій. Зараз напрацьовуємо проєкти зі співпраці, коли, наприклад, якась область надає нам земельну ділянку, а ми будуємо там за допомогою власних коштів або за допомогою міжнародних партнерів будинки для людей зі статусом ВПО.
«Все зробимо, все деокупуємо»
Яка зараз оперативна обстановка на Луганському напрямку? Які населені пункти все ще контролюють ЗСУ?
Залишається так само все незмінно. Є невеличка частина Луганщини, там, де Білогорівка — два населених пункти, в яких тривають бої. російська армія не може просунутись і продавити нашу лінію оборони. До того ж усе-таки 4,5 місяці захисту й оборони Луганщини достатньо потужно вразили як по особовому складі, так і по техніці ворога. У них є проблеми з поновленням боєздатності підрозділів. Ще одна приємна новина — ми бачимо останнім часом, як глибоко в тилу російської армії підриваються склади з боєкомплектами. Підриваються не годину, не дві, а можуть і добу, тому можемо тільки уявити, яка кількість боєкомплектів там була. Вони говорять про те, що наші накрили і командний вищий склад, і казарми з солдатами. У них вже почалися певні проблеми, щойно ми отримали хороші системи HIMARS.
Тобто це саме робота американської артилерії, а не партизанського руху?
І те, і те. Час же насправді працює на нас. Бо що довше тримаються наші ЗСУ, то більше ми отримуємо зброї. Ми отримали невеличку частину, і вже є результати на полі бою. А уявіть собі, коли матимемо в декілька разів більше. Можемо і в контрнаступ піти.
Контрнаступ — це питання якого часу?
Складно сказати. Щойно отримаємо достатньо зброї. Вісім чи дев’ять HIMARS, про що там зараз говорять, і те вже наробили, як-то кажуть, величезного «кіпішу» для ворога. А уявіть собі, якщо в нас буде їх не вісім-дев’ять, а п’ятдесят. Уявімо, що ми матимемо не дивізіон (там 12-15 штук), а десять дивізіонів. Чому росіяни просувалися? Тому що в них більша кількість артилерії та боєкомплекту до неї. Вони просто розстрілювали наші позиції з відстані й таким чином потроху просувалися далі. Якщо цю перевагу прибрати, — а її саме може нівелювати далекобійна західна артилерія, — то все зміниться. Я сподіваюся, що саме восени, можливо, ми вже побачимо результат.
Наскільки ймовірна деокупація всієї Луганської області?
Я в цьому навіть не маю сумніву. Все зробимо, все деокупуємо. Це просто питання часу — і все.
«Головне — виграти війну, а не битву за одне чи інше місто»
Як ви вважаєте, чи правильно було будувати лінію оборони саме так, адже росіяни фактично в перші дні зайшли в Станицю Луганську, Кримське, Марківку, в Старобільську жителі самі зупиняли танки?
Якби ми вибудували лінію оборони — отаку величезну вздовж всіх громад і аж по всій лінії кордону рф, — то це була б масштабна, але дуже нестабільна лінія фронту, тому що в нас немає стільки військ. Ми ж воюємо проти країни, в якої 140 млн громадян. Вони кидають у бій величезну кількість техніки, їх просто в десятки разів більше — як людей, так і техніки. Якби ми облаштували лінію оборони ось так, як ми з вами малюємо, — тонку, але дуже довгу, — вона б не протрималася 4 місяці. Я не військовий, але я це гарантую на 99,9 %. І навіть зараз всю область вони все одно не захопили.
Чи могли б ви пояснити, чому Сєвєродонецьк ми захищали кілька тижнів, а Лисичанськ — кілька днів?
Знову ж таки, кількість ворога величезна. Була ймовірність оточення Лисичанська, а нам краще зберегти наших військових. Дивіться, через 2 місяці, наприклад, приходить до нас чимала кількість західного озброєння, а нема кому на ній воювати. Нема сенсу тримати просто місто, щоб гинули там сотні-тисячі наших військових заради того, щоби потім комусь казати: «От, а ми тримали». Для чого? Головне — виграти війну, а не битву за одне чи інше місто. Тому якщо військові вирішили зробити такий крок для того, щоб зберегти і техніку, і людей, то цей крок правильний.
«Нам треба повертати всі наші території й усіх наших людей»
Багатьох луганців дуже вразило відео російських пропагандистів, де їх радо вітали українці, які лишилися на окупованих територіях. Що ви відчували, коли переглядали ці відео?
Сказати, що це біль? Ні. Це таке відчуття… якоїсь гидоти, знаєте. Таке відчуття, ніби брудом поливають. Як нормальна людина не можу зрозуміти, що хорошого взагалі може принести росіянин. Порівняймо дві частини Луганської області з 2014 по 2021 роки — окуповану й неокуповану. Як змінювалось у нас усе, особливо останні три роки, і що вони зробили в себе. Люди приїжджали до нас, бачили наші дороги і просто дивувалися. Навіть зараз окупанти знімають відео про дороги європейського рівня. Якщо вони крадуть наше медичне обладнання з лікарень, то це говорить про що? Про те, що, напевно, воно хороше. Вони ж поганого б не крали. Якщо вони крадуть зерно, то напевно ж у них проблеми з цим зерном. І все в нас краще, ніж у них: спортивні майданчики чи якісь бази, ремонти в школах, приймальні відділення. Усе. Просто все. Ми справді почали дуже швидко розвивати область. Що вони зробили там? Порізали заводи? Позатоплювали шахти? Нічого, жодного розвитку нема. Вони з подивом спостерігають, коли ми годинниками на касі розраховуємося. Нічого не виробляють, жодного технічного прориву. Взагалі, це жах. Це назад у 1970-ті роки.
Ми розуміємо, що не всі, хто там лишився, чекали на росію. Хтось не хоче покидати домівку, у когось — хворі родичі. Але, як ви думаєте, скільки серед тих людей, хто лишився, справді чекали на рф?
Складно сказати. Це ми потім подивимося. Ми можемо порахувати на прикладі Сєвєродонецька. У місті до 24 лютого проживали десь 120 тисяч людей, можливо, трохи більше. Евакуювалася самостійно та з нашою допомогою більшість, у місті залишилося лише до 10 тисяч людей. До 10 тисяч — це менш як 10%. Я думаю, що кожен зі мною погодиться, що не всі ті 10% — це тільки проросійськи налаштовані люди. Або навпіл, або 3% проукраїнські, решта — «ждуни». Навіть так якщо підрахувати, то залишається десь 5% проросійськи налаштованих «ждунів». Решта — це абсолютно нормальні люди, які не хотіли жити в тому «русскому мірі».
Що ви радите робити батькам, які залишилися на окупованій території і які мають дітей шкільного віку, якщо ми не звільнимо території до 1 вересня?
Дистанційно під’єднуватися, дистанційно здобувати освіту. Така можливість є, реєстрацію можна робити. Здобувати освіту дистанційно і потім отримувати українські документи. Далі з документом дитина може рухатися куди завгодно по всьому світу.
Чи буде Україна і надалі виплачувати пенсії та інші соціальні виплати людям на окупованих територіях Луганщини?
Складно мені поки що сказати. Усе буде залежати від того, як розвиватимуться події. Але я повністю погоджуюсь із президентом, що нам треба повертати всі наші території й усіх наших людей. Ми ж з вами говорили про те, що все ж таки там залишились люди, які чекають Україну. Ми їх не можемо кинути напризволяще, таким чином підштовхувати на співпрацю з окупантами.
Як ви гадаєте, чи буде росія намагатися на Луганщині провести так званий «референдум»?
Буде. путіну бракує військ, і їм потрібно швидко провести псевдореферендум, якого не буде насправді. Вони просто намалюють якісь цифри й ухвалять рішення для того, щоб Луганська область була територією рф. Коли почнеться деокупація, то путін оголосить, що Україна напала на росію. Це брєдятіна, але офіційно так буде сказано для населення рф. І потім може бути оголошена загальна мобілізація по всій країні.
Може бути так, що людина отримує термін, сяде за ґрати, а насправді його примусово мобілізували.
Мар’яна Безугла — «пані народний неадекват»
Ще хочу запитати про ваші повідомлення. Чи узгоджуєте ви свої заяви з Генштабом чи іншим керівництвом?
А які саме заяви? Ми здебільшого робимо певні заяви тільки після того, як зранку виходить офіційна статистика Генштабу.
Окрім деяких, про які я хочу запитати. Ви, здається, першим заявили про вихід українських військових із Сєвєродонецька. Однак представники влади потім накинулися на Бутусова. Після критики Маляр із вами була якась розмова?
Ні, не було. Мало того, критика Бутусова була саме за те, що він повністю розписав, хто, куди і як виходив. Саме на [основі] його інформації я вже далі говорив, а не самостійно вийшов і казав. Бутусов перебуває на передовій не самостійно. Хтось йому же дозволяє це робити. І, напевно ж, це військові. Я не буду коментувати дії Бутусова, тому що я особисто з ним не знайомий. Можу сказати, що він смілива людина, яка робила достатньо дивні заяви.
Тобто ви не вбачаєте проблеми в тому, що ви перший повідомили про вихід ЗСУ з Сєвєродонецька? (Зранку 24 червня Гайдай написав, що «доведеться відводити наших хлопців», а через декілька годин Бутусов повідомив, що «ми вийшли з Сєвєродонецька» — ред.)
Ні, не вбачаю.
До речі, нардепка Мар'яна Безугла вбачає. Вона навіть зверталася до президента, щоби вас відсторонили. У вас були якісь розмови стосовно цього з ОПУ?
Для мене незрозуміло, що ця особа робить на лінії фронту чи в зоні бойових дій, хто вона така, які вона має повноваження. Вона взагалі несповна розуму, тому що пропонувала, наприклад, мені депортувати 15 тисяч людей під обстрілами.
Тобто як — депортували?
Депортувати з міста. Просто силоміць садити їх у вантажівки й вивозити. Ви чули, щоб хоча б одна людина серед цивільних загинула під час евакуації за весь період із 24 лютого в Луганській області?
Здається, ні.
Жодна цивільна людина не загинула. Вся евакуація, як би вона не проходила важко, іноді під обстрілами, пройшла без втрат серед цивільних, водіїв чи супроводжувальних. Усі живі. Ця особа постійно лізла в якісь мапи, постійно намагалася керувати військовими. Вона хто — головнокомандувач? Я не розумію, хто вона й чому вона бере на себе повноваження депортувати місцевих жителів із Луганщини?
Тобто Офіс президента не дослухався до порад Безуглої й не пропонував вам скласти повноваження, правильно?
Якби мені запропонували написати заяву, ви уявляєте, з яким задоволенням я б це зробив (сміється — ред.)? Бути керівником Луганської області на сьогодні — це величезна відповідальність. На жаль, з'являються такі ідіоти як Безугла.
Усі ці 4,5 місяці ми постійно допомагали цивільним, військовим. Немає жодної бригади, яка б не отримала допомоги від мене особисто чи від Луганської обласної адміністрації. Кого ми тільки не підключали: волонтерів, моїх друзів, мене, мою родину, обласну адміністрацію, держбюджет, міжнародних партнерів — нема різниці. Нам головне, щоб усе працювало. І за три місяці приїжджає якась несповна розуму особа, яка постійно кричить, що «все пропало» і нічого не підготовлено до оборони. То в мене до неї запитання. Вона в якому комітеті (Верховної Ради — ред.)? Оборони? Тоді питання до неї особисто і конкретно: скажи мені, будь ласка, пані народний неадекват, якого біса ти кажеш про те, що щось не підготовлено, якщо ти перебуваєш у комітеті, який якраз контролює оборону? Чому ж ти не підготувала? Ми, обласна адміністрація, не готуємо оборону — ми допомагаємо її готувати. Я не знаю, де рити окопи, я не знаю, які плани у військових. Військові повинні прийти до мене і сказати: «Сергію Володимировичу, нам у цьому місці потрібно вирити роти, отут вирити вопи, отут вирити окопи». І ми їм підемо назустріч, але не самостійно. Я щось там понарию, мені скажуть: «Володимирович, ти шо, подібний на Безуглу? Нам тут нічого не потрібно, нам потрібно на 2 км вперед».
Пане Сергію, все-таки мушу ще одне запитання про пані Безуглу поставити. Вона казала, що ви не володієте достатньою інформацією, бо не перебуваєте на території Луганщини. Це правда?
Боже мій, ну я не можу коментувати ідіотку. Вона, напевно, хвора людина взагалі. Нумо так. Відкрийте мій фейсбук і перегляньте з 24 лютого. Ви там побачите прямі ефіри безпосередньо з Сєвєра, Лісіка. Що треба ще? На околиці міста, аби було знак видно? На даху дев’ятиповерхового будинку, аби було всю панораму видно? З лікарні Сєвєродонецька, з лікарні Лисичанська? Я не буду, як Безугла. Вона приїхала в поліцейський відділок, із кимось листувалася, декілька дзвінків зробила, потім цей поліцейський відділок накрило повністю артилерією. Його зруйнувало. Слава Богу, що всі живі, тільки вона втекла за день до того. Те, що я був на місці, знають усі. Навіть якби я був десь у Канаді, до прикладу (але я там не був), проте у цей час все б працювало завдяки тому, що я правильно координував би, це була б нормальна робота?
«Усе відновимо, усе буде краще, ніж було»
Скільки років, на вашу думку, треба буде для відновлення Луганщини?
Років десять, десь так. Певний час займе саме тільки розмінування. Без цього ми не зможемо зробити жодного кроку. Спочатку, звісно, розмінування доріг і напрямків, де є критична інфраструктура. Що нам потрібно насамперед відновити? Газ, воду, світло, каналізацію. Оті напрямки потрібно розмінувати й відразу відновлювати, а за ними починати розміновувати та проводити демонтаж будинків. І за ними вже крок за кроком починати будівництво. Усе відновимо, усе буде краще, ніж було, бо не буде вже радянської спадщини, а буде сучасне.
Гроші знайдемо?
Теоретично, в нас уже є країни, які за нами закріплені і які будуть нам допомагати. Це Чехія, Фінляндія, Швеція. Є різні інші міжнародні фонди. То того ж — заморожені російські гроші й репарації після перемоги.
Якою ви бачите Луганську область після перемоги?
Новою, сучасною, без жодних статусів депресивного або проросійського регіону.
***
hromadske звернулося по коментар до народної депутатки Мар’яни Безуглої. Незабаром ми оприлюднимо її реакцію на звинувачення Сергія Гайдая.