Янголи порятунку на завалах багатоповерхівки у Дніпрі

Максим: «Найперше, що ми мали зробити — евакуювати людей»

Двадцятип’ятирічний Максим до розбору завалів приступив уранці 15 січня. Відпрацював із 7 до 18 години, потім повернувся до свого відділення ДСНС. Наступного ранку Максим знову працював на місці трагедії. За чотири роки роботи у службі порятунок людей став для нього буденністю. Але цього разу все сприймається інакше, розповідає Максим.

«Відпрацювання цього об'єкта особисто для себе вважаю дуже складним. Тут надто багато загиблих. Моїм завданням і вчора, і сьогодні було шукати людей. Я чув, як вони з-під завалів просять про допомогу. Відразу повідомляв командиру відділення про те, що знайдено постраждалих. Найперше, що нам усім треба було зробити на цьому об'єкті, — евакуювати людей, як поранених, так і неушкоджених».

Рятувальник згадує, що коли 15 січня разом із чотирма напарниками розгрібав завали, почув жіночий стогін. Чоловіки покинули роботу й негайно повідомили командирові про знахідку. Жінку витягли з-під завалів і терміново евакуювали. На щастя, її вдалося врятувати.

«Люди ні в чому не винні, вони... Я не можу говорити», — ледве стримує сльози рятувальник Максим.

Олександр: «Тіла загиблих були в такому стані, що неможливо було відрізнити чоловіка від жінки»

Досвідчений водій ДСНС Олександр похапцем дожовує канапку, на ходу запиває чаєм, щоб не відлучитися від пошукових робіт бодай на три хвилини. 47-річний чоловік родом із Новомосковська з гордістю розповідає: в той час, поки він допомагає розгрібати завали, його первісток захищає Україну в боях у Донецькій області. Хоча Олександр — водій, тут йому довелося займатися безпосередньо пошуком постраждалих. До речі, не вперше.

«Я, звісно, можу допомогти, але весь час маю бути біля пожежної автівки і стежити, щоб ніхто нічого не вкрав. На зміну заступив сьогодні. Що робив на об'єкті? Спершу бризкав, щоб пилюки не було. А заразом допомагав витягати з-під завалів тіла загиблих. Сьогодні їх було двоє... Зазвичай таке не входить до моєї компетенції. Але в цій ситуації інакше діяти не можна було. Чесно кажучи, я навіть не зрозумів, чиї це тіла — чоловіків чи жінок. Вони були в такому стані, що розібрати це особисто для мене було неможливо».

Після 27 років у ДСНС Олександр намагається зберігати спокій у будь-якій ситуації. Але не цього разу. Щось подібне, говорить, відчував улітку, коли ракета вдарила по нафтобазі в Губинисі на Новомосковщині.

«На жаль, я вже бачив таке. Тоді згоріли чотири машини і загинув водій, такий самий, як я. путін — дуже погана людина. Все, що можу сказати».

Андрій: «До такого звикнути не можна»

Гірничий рятувальник Андрій відмовляється фотографуватися. Зазнимкувати дозволяє лише напис на своєму спецодязі. Вважає, що позувати зараз не на часі. Досвід Андрія — п'ятнадцять років у ДСНС. Але сьогодні чоловіку важко приборкати розбурхані емоції. Він відверто співчуває постраждалим дніпрянам.

«Це жахіття. Мешканці будинку тут жили й горя не знали. Тепер неможливо повернути життя сорока людей. А ті, що вижили, втратили все, що мали. І чи наживуть вони необхідне вдруге?» 

Андрій заступив на зміну вранці 15 січня. За цей час із першого та другого поверхів дістав два тіла літніх людей — жінки і чоловіка. Рятувальник вважає, що було б неправильно забувати й про інші випадки російського терору на Дніпропетровщині. Він згадує ситуацію в Кривому Розі, коли у грудні 2022 року ворожа ракета поцілила в житловий будинок.

«Наші гірничі рятувальники тоді їздили на розкопки. Там дитина загинула і ціла сім'я. Чи звик я до такого? Ні, до такого звикнути не можна. Хоча з огляду на те, що жахіття триває з 24 лютого, ми всі мали б уже адаптуватися».

Руслан: «Живих я не застав, а мертвих було двоє»

Руслану лише 23. Стаж роботи в ДСНС — два роки. Зовсім молодий іще хлопець щиро зізнається, що з трагедією такого масштабу він стикається вперше.

«Враження? Жахливі. Бо такої кількості загиблих людей я досі ніколи не бачив. Найчастіше я працюю на пожежах. Звичайно, доводилося бачити і смерті. Але такого масштабу трагедії на моєму досвіді ще не було».

На розборі руйнувань Руслан працює другий день поспіль. Живих хлопець не застав. Загиблих було двоє. Розповідаючи про себе, Руслан акцентує, що він родом із тимчасово окупованого Токмака.

Вранці 17 січня дніпровські рятувальники дістали з-під завалів тіло дитини. Це була четверта загибла в цій трагедії дитина. російська ракета забрала життя 44 людей.

Авторка: Ольга Журавель