За сім років у «ДНР» з'явилися свої олігархи. Розповідаємо, хто вони
Навесні 2014 року в Донецьку, окрім сепаратистських гасел на мітингах «Російської весни», звучали також антиолігархічні. «Влада — народу», «підприємства — людям» — на таких настроях жителів тоді зіграли творці проєкту «Донецька народна республіка».
І тільки через деякий час можна побачити результат — влада, вплив і великі підприємства перебувають у руках лідерів самопроголошених «республік» та їхніх наближених.
У цьому розслідуванні йтиметься про справжніх олігархів «народної республіки», котрі в якийсь спосіб змогли не тільки зберегти свій бізнес, а й примножити, поки в інших бізнесменів його «віджимали». Ці люди продовжили керувати підприємствами на підконтрольній Україні території та навіть виконувати державні замовлення.
Хто ж ці успішні бізнесмени і як так вийшло? У цьому розбиралися наші колеги з «Новостей Донбасса».
Дмитро Єгурнов
Становище Єгурнова при «ДНР»
У 2014 році ситуація на Донбасі кардинально змінилася: почався збройний конфлікт, а Донецька та Луганська області виявилися розділені лінією фронту. І, звичайно, згубними ці події були й для бізнесу — крім війни ще й мародерство з «віджиманням». Але не для наших героїв — Ігоря Андрєєва та Дмитра Єгурнова: в них усе йшло та продовжує йти чудово. Про цих чоловіків ми напишемо по черзі, щоб не заплутати читача. Почнемо з Дмитра Єгурнова, який, на відміну від Ігоря Андрєєва, володів великим бізнесом до 2014 року.
Для початку розповімо, як Єгурнов влаштувався при угрупованні «ДНР», але тут — спойлер, його бізнес продовжував працювати й на підконтрольній території (звичайно, у зв'язці з бізнесом на непідконтрольній). Його компанії в Україні навіть вигравали тендери від державних українських компаній, але на цьому докладніше зупинимося в другій частині розслідування.
На початку війни в умовах дефіциту товарів та продуктів в ОРДЛО продовольчий бізнес виявився в лідерах за прибутковістю. Дмитро Єгурнов забезпечив собі надприбутки саме завдяки йому. У листопаді 2014 року він створив ТОВ «Майстер-Торг» і зареєстрував його в непідконтрольній Україні Макіївці (звісно ж, в обхід української податкової). Компанія, як написано на їхньому ж сайті — головний дистриб'ютор продуктів харчування в так званих «ДНР» та «ЛНР» і, по суті, монополіст у секторі експортно-імпортних операцій в ОРДЛО.
У 2015 році фірма заснувала власну торговельну марку — Bocado (це консервовані продукти) — і буквально заполонила нею полиці магазинів на непідконтрольній території.
Продукцію виготовляють у російському місті Бєлгород. І на цій самій банці ми бачимо назву ще однієї компанії — ТОВ «Майстер-Трейд», яка, за даними російських реєстрів, також належить Дмитру Єгурнову. Саме ця компанія з 2017 року відіграє особливу роль у його бізнес-схемі. Через «Майстер-Трейд» поставляється весь товар із Росії тими фірмами, які бояться безпосередньо взаємодіяти з так званими «ДНР» та «ЛНР».
Після введення торгової блокади напряму поставляти товари та продукти з підконтрольної території на непідконтрольну вже було неможливо, тож потрібно було вигадувати обхідний шлях — реекспорт. Ці компанії через фірми-прокладки в Канаді, Великобританії та навіть Азербайджані поставляли товари в Росію — уся ця інформація є в матеріалах кримінальної справи проти цих фірм. Найімовірніше, це здійснювалося через російську компанію Єгурнова «Майстер-Трейд».
Уривок зі справи: «Надалі, з використанням схеми перерваного транзиту (реекспорту), продукція поставляється на території Донецької та Луганської областей, контрольовані окупаційною адміністрацією через Міжнародний пункт пропуску "Матвєєв Курган"».
То як же він зміг добитися такого успіху і хто йому в цьому допоміг? На думку аналітика Віталія Сизова, це було б неможливо без тісних зв'язків з окупаційними адміністраціями.
«Звичайно, вони не можуть вести свої справи без протекції самопроголошеної влади — попередньої або чинної. Їм це життєво необхідно в тій ситуації, де немає жодного правового поля, де все відбувається на розсуд перших осіб. Немає виборів, немає взагалі жодної можливості впливати на рішення влади. Вони можуть працювати тільки з її благословення, і якісь неформальні відносини між ними вибудовуються, зокрема й фінансові», — зазначає Сизов.
Друг головного
Дмитро Єгурнов — наближений до глави «ДНР» Дениса Пушиліна. Крім чітко налагодженої бізнес-схеми про це свідчить ціла низка фактів. По-перше, вони обидва з Макіївки... так, поки це ні про що не говорить, але читайте далі. Після того, як Пушилін змінив на посту «главу ДНР» Олександра Захарченка, становище «Майстер-Торгу» покращилося. Наприклад, Пушилін своїм розпорядженням особисто виділив компанії «Майстер-Торг» у квітні 2020 року 500 мільйонів рублів ($6,8 млн) кредиту.
До того ж обсяг коштів, виділених іншим компаніям, сукупно менший, ніж сума, яку дали «Майстер-Торгу». Крім того, так званий указ про виділення коштів прихований на сайті Пушиліна, але потрапив у мережу внаслідок «зливу». Також від «ДНР» компанія Єгурнова за два роки отримала 11 мільйонів рублів ($150 тис.) замовлень на тендерах. Це вказує на її особливе становище та відносини із самопроголошеною владою в особі Пушиліна.
«Він виділяється тим, що має доступ до тіла Пушиліна і, відповідно, може отримувати фінансування з бюджету незаконних збройних формувань поза конкурсом, — зазначає правозахисник, засновник "Східної правозахисної групи" Павло Лисянський, — Ми можемо спостерігати, як ці дотації йдуть саме в кишені бойовиків, тому що ми ж усі бачили інфраструктуру в Донецьку та інших містах».
Також Єгурнов спонсорує безліч заходів, що відбуваються в ОРДЛО, місцевий футбольний чемпіонат, бійцівські ліги, входить до різноманітних «робочих груп» при так званому уряді.
Інформація про те, що Єгурнов і Пушилін — друзі й партнери за схемами збагачення, з'являлася в анонімних телеграм-каналах, про це писали й функціонери «ДНР», які з тих чи інших причин тепер перебувають в опозиції до верхівки угруповання.
Додаткові підтвердження їхньої дружби знаходимо й у соцмережах. Син Єгурнова — В'ячеслав, який живе зараз у Донецьку або Макіївці. Ось його сторінка в соціальній мережі «ВКонтакте».
Фотографій небагато, але з того, що є, можна зрозуміти, що живе його сім'я небідно — літній курорт, зимовий курорт. Не кожен підліток із Донецька може похвалитися таким. Серед його друзів можна знайти Кіру Пушиліну — це дочка Дениса Пушиліна.
Також Дмитро Єгурнов, за даними наших джерел, контролює один із донецьких телеканалів — «Юніон». Водночас канал формально вважається власністю «ДНР» і транслює пропаганду.
Тут варто наголосити, що «Юніон» — єдиний телеканал в ОРДЛО, на якому прямо піарили «Майстер-Торг» Єгурнова.
І, на відміну від інших медіаресурсів «ДНР», у цей явно вкладають найбільше коштів. За аналогією з «Майстер-Торгом», з так званого республіканського бюджету «ДНР» «Юніону» за розпорядженнями з особистим підписом Пушиліна виділяються мільйони рублів. І це лише те, що потрапило в мережу.
Український бізнес Єгурнова
Єгурнов в українських реєстрах значиться бенефіціаром і власником декількох ТОВ — «Інтерелектро-2010, «Майстер-кабель Україна», і «Майстер-кабель Київ».
До 2017 року ці три компанії спокійно працювали в українському правовому полі, вели торгівлю з компаніями на непідконтрольній території та отримували прибуток. Так, за 2017 рік компанія «Інтерелектро-2010» отримала 42 мільйони гривень ($1,55 млн) виторгу. За 2016-2017 роки «Інтерелектро-2010» реалізувала державні тендери загальною сумою 3 мільйони 300 тисяч гривень ($120 тис.), а компанія «Майстер-кабель Україна» — 1,7 мільйона гривень ($63 тис.). Саме ці фірми займалися постачанням товарів на непідконтрольну територію — для компанії самого Єгурнова «Майстер-Торг» та інших, зареєстрованих у «ДНР».
Ці схеми не оминули увагою правоохоронці та спецслужби України — три компанії стали фігурантами кримінальних справ щодо фінансування тероризму. СБУ в матеріалах проваджень, з якими ознайомилися «Новости Донбасса», стверджує, що Єгурнов передав компанії підставним особам, але, як і раніше, контролює їх, отримуючи прибуток.
У СБУ, судячи з усього, докази зібрані, але ось що вдалося знайти нам про цих підставних осіб та їхні зв'язки з «деенерівським» бізнесменом.
Свої прикрили
Єгурнов перестав бути бенефіціаром компаній тільки в серпні 2017 року. ТОВ «Майстер-кабель Україна» з юридичною адресою в Києві тепер належить такій собі Тетяні Василівні Александровій, а ТОВ «Інтерелектро-2010» з юридичною адресою в Маріуполі — Анастасії Вікторівні Бажановій.
Про Александрову інформації вкрай мало, а ось Бажанова, як випливає з даних реєстрів, керує 15 компаніями в різних куточках України, але водночас у 2020 році вона була звинувачена в крадіжці перфоратора вартістю 650 гривень. А вже у 2021-му стала власницею «Інтерелектро-2010». До Бажанової компанія належала Сергію Валерійовичу Шакулі. Ми без труднощів знайшли його в соціальних мережах.
Він уродженець Макіївки, нині живе в Київській області. А серед його друзів є Олексій Єгурнов — батько того самого олігарха Дмитра Єгурнова.
У розмові з журналістом «Новостей Донбасса» Шакула заявив, що «не знає» про компанію «Інтерелектро-2010», Олексія та Дмитра Єгурнових, а соцмережі «не веде».
Але це ще не все. В інших двох кримінальних справах ТОВ «Інтерелектро-2010» проходить разом із ТОВ «Торговий Дім "Інтерелектро-Київ"» і ТОВ «Торговий Дім "Інтерелектро"». Компанії створені у 2017 та 2016 роках відповідно. Їхній бенефіціар — Вадим Павлович Бобрицький. А якщо покопатися в архіві сайту «Інтерелектро», то ми виявимо, що раніше він був сайтом «Майстер-кабелю» Єгурнова.
Знайти Вадима Бобрицького в соціальних мережах також виявилося нескладно — він із Донецька, зараз мешкає у Києві. А серед його друзів є батько Дмитра Єгурнова — Олексій.
Ми зв'язалися з Бобрицьким, і хоча він визнав, що знайомий з Дмитром Єгурновим, проте сказав, що нині з ним не спілкується.
З поля зору випала тільки компанія ТОВ «Майстер-кабель монтаж», яка теж фігурує у кримінальних справах. Її бенефіціар — Антон Володимирович Чеховський. Він теж макіївець, але тепер живе в Москві. У соціальній мережі «ВКонтакте» серед його друзів є син Дмитра Єгурнова — В'ячеслав.
Дмитро Єгурнов використовував усі ці «майстри» та «інтерелектро» для співпраці з зареєстрованими в «ДНР» «Майстер-Торгом», «Галактикою», «Інтер-Торгом» та іншими, стверджують в СБУ.
Пазл склався. Чи використовують цю схему зараз — невідомо. Але, найімовірніше, Єгурнов повністю переорієнтувався на Росію і продовжує успішно вести свій бізнес в ОРДЛО.
Ігор Андрєєв
Піднявся в 90-х
До 2014 року Ігор Андрєєв був далеко не бідною людиною. Його пов'язували з ОЗУ «Люкс» (інша назва — «Боксери»). До угруповання входили його друзі, співвласники бізнесу Юрій Рубан та Геннадій Узбек.
З 90-х, після розпаду СРСР, Андрєєв займався заготівлею та продажем металолому. Основні його активи — «Донецький металопрокатний завод», електротопний завод «Електросталь» (Курахове) та «Вторсировина». Наприкінці нульових компаньйони, що стали одними з найбільших продавців брухту, почали вибудовувати ланцюжок «чорний лом — сталева заготівля — сортовий прокат».
Крім металургії, у нього була компанія з виробництва морозива, молочних продуктів та напівфабрикатів — ПАТ «Геркулес». Жителі України дуже добре знають цю торговельну марку і, можливо, навіть пам'ятають епатажну рекламу 2011 року.
У тому ж 2011 році український Forbes оцінював активи Андрєєва у 85 мільйонів доларів. Після захоплення частини Донецької області так званою «ДНР» бізнес Андрєєва юридично переїхав на підконтрольну Україні територію і продовжив працювати (але, зрозуміло, молокозавод і металопрокатний завод із Донецька вивезти було неможливо).
«Залізний Геркулес» на два фронти
Тому за так званими законами «ДНР» була створена компанія ТОВ «Торговий Дім "Гірник"», яка отримала контроль над бізнесом Андрєєва.
Приховувати це наче ніхто й не збирався. На сайті «Все про ДНР» компанія значиться власником торгових марок харчових продуктів «Геркулес», «Пан-Фазан» і «Добриня». Крім того, фірма розташована біля Донецького молокозаводу, яким володіє Андрєєв.
У мережі також є інформація від колишніх підприємців, що у 2016 році ТД «Гірник» від керівництва «ДНР» отримав монополію на закупівлі металолому. Ця інформація підтверджується також матеріалами кримінального розслідування в Україні.
Саме тоді «ДНР» проголосила метал стратегічним ресурсом і затвердила правила поводження з металоломом для тих, хто хоче цим займатися. Але неформально за усним наказом колишнього «міністра промисловості та торгівлі» Олексія Грановського і колишнього «міністра доходів та зборів» Олександра Тимофєєва («Ташкента») всі без винятку підприємства були зобов'язані продавати металолом єдиному покупцю — ТОВ «Торговий дім "Гірник"», а не вивозити його на Єнакіївський металургійний завод, який переробляв брухт чорних металів.
Правила з'явилися лише через півтора року після створення «держави». До цього бізнес був повністю в тіні.
«Україна не має доступу до документів на непідконтрольній території, Україна не зможе перевірити, чи справді там є преференції у цього підприємства. Чи справді влада "ДНР" дарує йому якесь майно», — зазначає юристка, учасниця гуманітарної підгрупи у Тристоронній контактній групі щодо Донбасу Тетяна Іванова. — Це все можна буде встановити тільки тоді, коли ми будемо мати доступ. Зараз про це можна говорити лише на підставі журналістських розслідувань, тому що це дуже велику роль зіграє в майбутньому. Водночас журналістське розслідування — це не доказ, для цього потрібні документи, а доступу до них немає».
Чому ж обрали саме Андрєєва? У 2015 році був виданий наказ №415 першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України «Про затвердження тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів і вантажів (товарів) через лінію зіткнення в межах Донецької та Луганської областей». У тимчасовому порядку зазначено, що підприємства, які є єдиними виробничими ланцюжками (чиї ланки — заводи, цехи та склади — опинилися на непідконтрольній Україні території), можуть претендувати на переміщення через лінію зіткнення.
Ось тут і знадобився Андрєєв, у якого «Електросталь» у Кураховому на підконтрольній території та металопрокатний завод на непідконтрольній. Під цією ширмою й вивозився метал, який в Україні можна було продати удвічі дорожче.
Коли вкотре до Костянтинівки з території ОРДО прибули 19 вагонів з ломом, цим фактом зацікавилися в СБУ. Там встановили, що власником вантажу було ТОВ «Торговий дім "Гірник"», а у схемі його транспортування беруть участь Донецький металопрокатний завод та «Електросталь», що належали Ігорю Андрєєву.
Жовтневий суд Маріуполя наклав арешт на металолом, але незабаром Апеляційний суд Донецької області скасував це рішення. Суддям здалося, що «висновок спецслужб об'єктивно не підтверджується і має характер оперативної, а не процесуальної інформації».
Після введення блокади навесні 2017 року реалізовувати таку схему стало неможливо. Зате продуктовий бізнес олігарха процвітав.
«Геркулес» на коліна не став
До 2018 року бенефіціаром зареєстрованого у Краматорську ПАТ «Геркулес» був Ігор Андрєєв. Потім — такий собі Віктор Еврінович Гашпар, який отримав левову частку бізнесу Андрєєва. А керівником із 2016 року став Ігор Ігорьович Кавешников.
Цього ж року останній засвітився на заході Донецького національного університету як член журі, що оцінює бізнес-проєкти студентів, у ролі генерального директора «Торгового дому "Гірник"».
А у 2019-му в статті газети «Донецьк вечірній» Кавешникова назвали начальником підрозділу морозива, готової їжі та страв у тому ж ТОВ «Торговий дім "Гірник"».
«Дехто примудрився вести бізнес одночасно і на підконтрольній Україні території, і на непідконтрольній. Було дуже багато варіантів, як люди це організовували. Хтось залишав частину своїх підприємств на непідконтрольній території та призначав директорів, які проживають на підконтрольній. Директори, які мешкають на непідконтрольній території, аби не виїжджати для перепродажу своїх активів, видавали довіреності людям, котрі проживають на підконтрольній території. За цим дорученням оформляли їхню участь у статутних фондах. Або укладали договори довірчого управління для того, щоб не виїжджати сюди, на підконтрольну територію», — зазначає юристка, учасниця гуманітарної підгрупи в ТКГ щодо Донбасу Тетяна Іванова.
Бізнес Андрєєва при «ДНР» сьогодні
Краматорська компанія ПАТ «Геркулес» зараз перебуває на стадії судового розгляду у справах про банкрутство, але напівфабрикати однойменної торгової марки досі продаються в українських магазинах. Чому так?
Пельмені та вареники під цією маркою випускаються не ПАТ «Геркулес», а ТОВ «Провінція Плюс», зареєстрованим у Києві. Бренд активний і в соціальних мережах.
А ось сайт морозива «Геркулес» чомусь не працює. У вебархіві ми знайшли версію сайту від липня 2020 року — там пропонувався великий асортимент морозива.
А в соціальних мережах останній пост був у вересні 2020 року.
А втім, виробник морозива з «великої України» на зв'язок так і не вийшов, а в магазинах його продукцію вже годі й шукати.
У донецького «Геркулесу» справи йдуть куди краще. Продуктова бізнес-імперія Андрєєва росла з кожним роком.
Зараз в ОРДЛО продаються молочні та м'ясні продукти, напівфабрикати й морозиво.
Усе йшло так добре, що ТД «Гірник» відкрив свою мережу супермаркетів — «Геркулес-Moloko». Пізніше для своїх магазинів Андрєєв отримав приміщення колишньої мережі супермаркетів «Амстор», які працювали в Донецьку до 2017-2018 років і згодом були видавлені з ОРДЛО.
Водночас магазинів відкривалося так багато, що місцеві почали висміювати це в соцмережах. Але смійся — не смійся, а тепер «Геркулес-Moloko» на кожному кроці, що забезпечує стабільне надходження готівки структурам Андрєєва.
Рухаємося далі. «Донецький металургійний завод» (ДМЗ), який два роки був у простої та має борги перед робітниками. Усе це — наслідки управління ДМЗ компанією «Внешторгсервис», на той момент пов'язаною з українським олігархом-утікачем Сергієм Курченком. Так ось, завод уже частково відновив свою роботу.
Таких сюжетів на місцевому ТБ було багато: «відроджуємо промисловість, колишню славу», «хай живе металургія», а за все спасибі інвесторові, ім'я якого чомусь у «ДНР» не назвали.
За даними наших джерел, це той самий Ігор Андрєєв — так він знову повернувся в металургію.
Крім того, бізнесмен контролює ще й Єнакіївський коксохімпром, шахту «Щегловська глибока», збагачувальну фабрику «Чумаківська» та шахтоуправління «Донбас». Тепер разом із ДМЗ ці підприємства становлять єдиний виробничий цикл для виплавки металу.
«На окупованій території бойовики хочуть показати людям, що ситуація налагодилася, буде економічне зростання, мовляв, ми залучаємо інвесторів. Але це просто історія для людей. Тому що на сьогодні ситуація з ДМЗ не зрушила з місця, вона така ж, як була. Водночас, аби надати реконструкції ДМЗ медійності, був обраний колишній керівник ПАТ "Геркулес", який нібито виступає інвестором. Його просто обрали як надійну людину, яка не скаже зайвого і буде робити те, що їй говорять», — вважає правозахисник, засновник «Східної правозахисної групи» Павло Лисянський.
І, звичайно, він ще й надійний, свій — кому ще «ДНР» дозволила не платити податки та рахунки за електрику? Від цього тягаря звільнили весь бізнес Андрєєва. За даними ексначальника донецького міськвідділу міліції Юрія Седнєва, Андрєєв перебуває за межами ОРДЛО, що не заважає йому отримувати прибуток.
«Бізнес окремо — політика окремо. Але оскільки його бізнес на тій території пов'язаний із продовольством, це проблема номер один (для "ДНР" — ред.), тому що стосується стабільності й утримання влади. Звичайно, бізнесмени змушені з цим змиритися й тому там працюють. Якби Андрєєв був патріотично налаштованим до так званої держави, тоді б і він був би там. Але я знаю, що він не перебуває в ОРДЛО й не збирається приїжджати», — говорить Седнєв.
Хто справжній олігарх, або Гроші не пахнуть
Ось так наші герої змогли виростити свої бізнес-імперії: на безпринципності, схемах і співпраці з самопроголошеною владою. Звісно ж, цього всього не було б без дозволу кремлівських кураторів.
«Там якісь люди, яких ніхто не обирав, їх просто призначили керувати цією територією. Вони фактично є частиною бюрократичного апарату — це найбільший олігарх і російські чиновники, які курують ці території та збагачуються на них. А в цих людей (Єгурнова й Андрєєва — ред.) немає такої влади. Їм дали можливість заробляти, але вони не можуть впливати на ситуацію безпосередньо, створити особисті медіа, делегувати своїх людей до органів влади, тому там ситуація ще складніша, ніж на підконтрольній частині», — зазначає аналітик Віталій Сизов.
Попри те, що кримінальні справи проти Єгурнова, Андрєєва та їхніх компаній в Україні порушені, розслідування ще не завершене. Водночас у країні існує практика, коли ще до закінчення слідства на людей, які співпрацюють з угрупованнями «Л/ДНР», накладають санкції. Але наших «героїв» немає в жодному списку санкцій.
За підтримки «Медиасети»