Заповідник, зона натхнення і небезпеки: чи стане Чорнобиль туристичною меккою України
За останні три роки відвідувачів у зоні відчуження побільшало майже вдесятеро. У 2018-му сюди приїхало близько 70 тисяч туристів. А після успіху мінісеріалу HBO у Чорнобилі очікують побачити 100 тисяч гостей до кінця цього року. Щодня на КПП «Дитятки», який є головним в’їздом у Чорнобильску зону, приїжджають десятки автобусів з охочими з усього світу побачити на власні очі наслідки найбільшої у світі ядерної катастрофи.
Сплеск інтересу до Чорнобиля однозначно спровокував туристичний бум, але ажіотаж також змушує подбати про належне майбутнє для унікального у всіх значеннях місця. Громадське поїхало до Чорнобиля та Прип’яті, щоб дізнатися якою насправді є зона відчуження 33 роки потому.
Чорнобиль не такий безлюдний, як здається. Від аналогічних українських міст зовні його відрізняє хіба що контрольно-пропускний пункт на в’їзді та повна відсутність дітей. На в’їздах та виїздах навіть можна потрапити у черги автомобілів, які везуть у зону туристів.
Біля КПП стоять інформаційні стенди з картами забруднень та інформацією про катастрофу. За кілька метрів — яскраво жовті туристичні кіоски з типовою сувенірною продукцією.
Попит має все, на чому зображений знак радіації: від листівок та магнітів до презервативів. На холодильній камері бачимо напис: «Життя коротке, їж Чорнобильське морозиво».
Ще за кілька метрів — капличка в пам’ять про загиблих під час ліквідації катастрофи. Поряд стоїть радянська броньована розвідувальна машина БРДМ-2. Туристам пропонують пережити відчуття, з якими дозиметристи-розвідники їздили саме на таких машинах під час ліквідації аварії.
Такий тур — далеко не єдина ексклюзивна пропозиція від організаторів екскурсій. В зоні можна покататися на квадроциклі або навіть політати на гелікоптері.
На вулицях Прип’яті не важко зауважити сліди ХХІ століття. Де-не-де лежать пластикові пляшки з-під води чи скляні з-під алкоголю. Під кущами можна знайти коробки з-під феєрверків. Місцеві гіди кажуть: так люди зустрічали Новий рік.
Наступ природи
«Для декого — взагалі відкриття, що тут є державний орган управління, безліч людей думають, що тут радіоактивна помийка і сторож на вході», — так радіолог та зоолог Денис Вишневський розповідає про стереотипи, з якими відвідувачі часто їдуть до Чорнобиля.
Він працює у зоні майже 20 років. Для нього, як і для інших 5 тисяч працівників, збільшення кількості відвідувачів є майже непомітним. А єдиним негативним наслідком такого ажіотажу є хіба що збільшення аварій на дорогах.
Денис каже, що екскурсійні групи переважно проводять час в автобусі, а їхні маршрути зазвичай прокладені найбільш «туристичними» місцями, як от сама атомна станція, місто Прип’ять та радіолокаційна станція «Дуга».
Відвідувачів дивує, що зона відчуження — це ще й найбільший в Україні заповідник. З 2017-го року дві третини Чорнобильської зони, а це понад 2 тисячі квадратних кілометрів, належать до радіаційно-екологічного біосферного заповідника. До того найбільшим в Україні природним заповідником був Кримський, з площею трохи більшою, ніж 440 квадратних кілометрів.
Попри негативний вплив радіації, тваринам тут добре. У дослідженнях генетичного складу клітин чорнобильських чотирилапих мешканців справді знаходять відхилення, але вони не критичні.
«Для тварин залишити наступну популяцію — це вже успіх. Люди ж хочуть захистити від негативних факторів кожного члена соціуму. Ми хочемо жити довше, ніж наступна генерація».
Відсутність людини стала ґрунтом для унікального перезавантаження природи. Вже протягом 5 років після аварії тварини, які звикли жити біля людини, такі як горобці, голуби чи ластівки, пішли з зони. Зараз тут водяться переважно дикі тварини.
Денис Вишневський називає Чорнобильську зону міжнародним науковим полігоном та лабораторією просто неба. Каже, що аналогів такому місцю, де можна одночасно зустріти увесь спектр радіонуклідів та цілісні екосистеми, на планеті немає. Вся територія залишилась у владі флори та фауни.
«Під час різних війн люди точково покидали певні місця, але через рік чи два поверталися. Тут уже понад 30 років немає конкурентної діяльності людини».
До зони починають приїздити фотографи, режисери, художники та просто ті, хто хочуть побачити саме наступ дикої природи на колишні міста.
Нещодавно, каже, навіть був з’їзд бьордвочерів — людей, для яких спостереження за пернатими перетворилося на хобі.
«Можна постійно казати, що Чорнобиль — це місце трагедії, страшна пляма на території нашої держави, вічний біль евакуйованих. Але є й інший погляд, це також територія майбутнього і змін. Думаю, більше людей будуть сюди їхати в пошуках натхнення».
Туризму в Чорнобилі немає
Про те, що зона відчуження — це не тільки Чорнобильська атомна станція, говорить начальник відділу забезпечення пропуску та супроводу відвідувачів Кирило Гарник:
«Не можна відкидати того, що ця територія була дуже культурно розвинутою. В зоні відчуження діє жіночий монастир та Свято-Іллінська церква. Свого часу у місті було велике поселення хасидів. Вони, як і в Умань, щороку приїздять сюди».
Попри те, що зона відчуження стає одним із найгарячіших напрямків світового туризму, працівники слово «турист» не люблять.
Кирило Гарник каже, що всі туристи залишаються поза зоною, а тих, хто перетинає КПП «Дитятки», називають відвідувачами.
Зона залишається режимним об’єктом. Навіть самі працівники доволі обмежені у пересуванні. А відвідувачі можуть ходити лише у супроводі навченого гіда та по заздалегідь встановлених маршрутах.
Зовсім інша справа — це гості, які потрапляють сюди нелегально, тобто — «сталкери» або, як тут їх називають, «самоходи». Кирило Гарник каже, що жоден паркан питання не вирішить.
Натомість в адміністрації хочуть всіляко покращувати умови для організованого відвідування. На КПП планують побудувати сучасний термінал з фудкортами та конференц-залою, встановити контейнери для роздільного сортування сміття та обладнати санвузли.
«Якщо ми робимо організоване відвідування доступним, то тим самим зменшуємо потік охочих відвідати зону відчуження поза законом», — каже Гарник.
Поки що доступніші умови легального перебування все одно не зупиняють сталкерів. У ЗМІ регулярно з’являються повідомлення про затримання нелегальних відвідувачів. Штраф за такий учинок — 510 гривень. Водночас організована екскурсія коштує від 1300 гривень для громадян України та від 2600 гривень для іноземців.
Зберегти зону
Організовані тури є максимально безпечними. За один день повноформатної екскурсії в Чорнобильську зону людина отримує дозу радіаційного опромінення приблизно як за 1 годину польоту в літаку.
Натомість у зоні є банальніші загрози. Віднедавна діє офіційна заборона заходити у покинуті будинки. Більшість із них перебувають в аварійному стані, а масові екскурсії можуть призвести до цілковитого руйнування.
Покинуті міста та села потерпають не тільки від плину часу. Роками їх грабували та розпилювали на метал мародери.
Законсервувати або зберегти будинки Прип’яті, на жаль, не може ніхто. Проводити там будь-які ремонтні чи реставраційні роботи неможливо.
Втім у червні 2019 року на сайті президента України з’явилась петиція з пропозицією внести деякі об’єкти зони відчуження до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Зокрема йдеться про місто Прип’ять, нове безпечне укриття «АРКА», табори ліквідаторів, єдину у світі вцілілу радіолокаційну станцію «Дуга», яка була секретним військовим об’єктом в СРСР. Збір підписів триватиме протягом трьох місяців.
У світі подібним до Чорнобильської зони об’єктам часто надають статус світової спадщини ЮНЕСКО. Наприклад, місце першого атомного бомбардування в Хіросімі має такий статус. Зараз Хіросімський меморіал миру — це частково вцілілий будинок та 40 соток землі навколо нього.
Авторка: Дарка Мимка