«Завдяки тому, що я жінка, мені вдалося потрапити в IT». Як змінити професію і стати програмісткою

Сьогодні, 23 червня — Міжнародний день жінок в інженерії. Зоя Рашевська, розробниця в компанії ELEKS, спершу була економісткою, а 5 років тому, після декрету, перейшла працювати в IT-сферу. Вона розповіла нам про те, яким складним був її шлях в IT, про найбільший виклик і щоденну роботу у сфері, де більшість колег — чоловіки.

Попередній досвід

У технологіях я вже п’ятий рік — і увесь цей час займаюся програмуванням. Економістка за освітою, перші 8 років після закінчення університету я працювала за спеціальністю — фінансовим аналітиком у міжнародній компанії. До моїх обов’язків входило планування бюджету, аналіз роботи відділу та ключових показників ефективності — праця із цифрами й таблицями.

А потім життєвий шлях зробив крутий поворот. Після декрету я повернулася на попереднє місце роботи, але наш відділ невдовзі розформували. Спочатку шукала роботу за спеціальністю — економіка та фінанси, однак позицій, на яких знадобилися б мої навички та рівень кваліфікації, не було.

Мій старший брат, який уже тоді був менеджером проєктів в IT-компанії, запропонував спробувати себе в IT-сфері: аналітичні скіли є, що ще потрібно? До того ж із дитинства я намагалася в усьому його наслідувати; тому, коли він захопився програмуванням, також почала писати простенькі програмки на Pascal, і мені це було цікаво.

Вхід в IT

Для початку кар’єри в IT-сфері я розглядала різні варіанти: QA (забезпечення якості), бізнес-аналітик чи девелопер (розробник програмного забезпечення). Мій брат починав із посади тестувальника, тому бути QA мене не дуже приваблювало, хотілося спробувати щось інше. Тож обрала професію девелопера — потрібно було тільки визначитися з мовою програмування.

Я людина раціональна і люблю ухвалювати виважені рішення, тому насамперед вивчила ринок попиту, відвідала семінари для айтішників-початківців, зібрала всю необхідну інформацію — і вирішила розпочати з php, бо це одна з найпоширеніших мов програмування, до того ж досить легка для «входження в ІТ». Звичайно, на цьому неможливо зупинитися, тому зараз, коли маю час, потроху ознайомлююся з іншими мовами, передусім — із javascript, бо у веброзробці без неї не обійтись.

Я розуміла, що ринок дещо перенасичений молодими спеціалістами, які прагнуть «увійти в ІТ», тому ще під час навчання розмістила своє резюме на сайті анонімного пошуку роботи. І виявилося, що недаремно — невдовзі одна компанія запропонувала пройти в них стажування у модульна система керуванняDrupal-школі, після якого потім запропонувала роботу.

Коли мене питають, чому я обрала Drupal, тепер я зазвичай жартома відповідаю, що це не я його обрала, а він мене. І не шкодую.

До слова, саме завдяки тому, що я жінка, мені вдалося потрапити в IT-сферу швидше, ніж очікувала. Виявилося, що коли я проходила співбесіду в Drupal-школу, було два гарних кандидати на останнє місце: я і хлопець. Конкурент був навіть трохи сильнішим — він уже мав досвід роботи з Drupal, і з php працював більше ніж 2 місяці, на відміну від мене. Але в компанії була мета: збільшити присутність жінок в IT-сфері. Тому вони обрали мене, за що я їм дуже вдячна.

Найбільший челендж

Для мене всі проєкти сповнені викликів, бо в кожному з них я навчаюся чогось нового. Але був один, який можу назвати найбільш челенджевим — згадую його з теплом: я там справді була крута.

Мене покликали другим програмістом на невеличкий проєкт, у якому зазвичай було 1-2 девелопери. Коли я там більш-менш освоїлася, перший розробник і водночас team lead залишив компанію. Так почалося моє випробування, оскільки я залишилась у проєкті сама: не мала тоді жодних навичок тімлідства, розгортання програмного забезпеченнядеплоїв чи DevOps-набір практик, які підвищують ефективність процесів розробки (development) та експлуатації (operations) продуктів для того, аби всі учасники процесу швидше збирали, тестували та випускали релізи програмного забезпеченняналаштувань. Мені самій було потрібно все налаштовувати, спілкуватись із клієнтом і розв'язувати проблеми, які виникали.

Рівень відповідальності був досить високим, я розуміла, що від моїх рішень із технічного боку залежав успіх справи. Звичайно, інколи було страшно, але клієнт і менеджер проєктів мені довіряли — і все вийшло якнайкраще. Це були незабутні 8 місяців.

Хвилини відчаю

Звичайно, бувають такі моменти в житті, коли здається, що в мене нічого не вийде, що я нічого не зможу. Це інколи дуже засмучує. Але коли поруч є команда, це неабияк допомагає, адже недаремно говорять, що одна голова — добре, а дві — ще краще. А буває й так, що варто просто відпочити, перемкнутися на інше завдання — і рішення одразу приходить.

Іноді здається, що деякі слова та події мали би привести до відчаю, але це навпаки гартує, примушує активізувати всі сили й іти вперед.

Пригадую ситуацію, коли ще під час мого навчання на курсах старший брат сказав: «Ми отримуємо по 200 резюме щодня від таких новачків, як ти. Конкуренція дуже висока, буде страшенно важко!» Якщо він так каже, то варто вже зараз закинути резюме, і, можливо, через пів року-рік запросять на співбесіду. А я тим часом буду продовжувати наполегливо вчитися.

Та вже за тиждень-два я пішла на свою першу і єдину на той час співбесіду й оплачуване стажування — і мене одразу взяли.

Бути жінкою в IT-компанії

Зараз я співпрацюю з компанією ELEKS. Тут рівноцінно хороші умови і для жінок, і для чоловіків. На відміну від мого попереднього місця роботи, у цій компанії народжувати спокійніше, бо умови виходу в декретну відпустку набагато кращі. До того ж потім за бажанням можна дуже швидко повернутися до праці, хай навіть не на повний робочий день. А якщо й на повний — не проблема: тут гнучкий графік.

І це дуже важливо, бо якщо ти «випадаєш» зі сфери IT на певний час, то втрачаєш необхідні навички, не встигаєш за розвитком технологій; та й повернутися через 2-3 роки може бути надзвичайно складно — це як зробити 100 кроків назад у минуле. Доведеться усе починати спочатку. До слова, у нашій компанії також є University, де можна «підтягнути» свої технічні знання та попрацювати над soft skills.

В ELEKS дбають не лише про матерів чи татусів, а й про дітей спеціалістів. Наприклад, у червні в нас був Family Month: слухали лекції від психологів та лікарів. А малеча з нагоди Дня захисту дітей і Святого Миколая отримує подарунки, які пасують з огляду на вік кожному й кожній.

Партнерський матеріал створений на правах реклами