Загиблих унаслідок авіаудару в Сирії може бути більше за рахунок, зокрема, й українців — журналіст
Після авіаудару США по колоні російських найманців у Сирії минуло вже два тижні. Упродовж цього часу кількість загиблих, згідно з різними джерелами, то збільшувалася до півтисячі, то зменшувалася до нуля. Питань усе ще більше, ніж відповідей.
Скільки бійців так званої групи «Вагнера» загинуло, чи справді були серед них українці та чому Кремль не хотів визнавати їхню присутність у Сирії — розповів Громадському Ірек Муртазін, спецкореспондент відділу розслідувань «Новой Газеты» та автор низки статтей про ПВК «Вагнера».
Хто служить і скільки загиблих?
За інформацією, отриманою розслідувачем з двох різних джерел — російського і сирійського — йдеться про 13 загиблих найманців — росіян з приватної військової компанії (далі — ПВК) «Вагнера».
Хоча кількість загиблих насправді може бути більшою за рахунок неросіян, пояснює Ірек. У Пальмірі він зустрічався з людьми, які брали місто під контроль. Вони чітко зазначали, що тоді серед загиблих було 11 громадян України. Що потім зробили з їхніми тілами, журналіст не знає — найпевніше, до України їх не доставили.
Як пояснює Ірек, серед них були люди, які не хотіли служити в українській армії і перебралися до Росії. Ідеться передусім про тих, хто має проблеми із законом в Україні. У РФ вони перебувають нелегально, а відтак потрапляють у це військове формування.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Вагнер» створили, щоб не визнавати втрати російської армії у війні в Сирії — дослідники воєнних конфліктів
Тому при ударі авіагрупи військово-повітряних сил США по лівому берегу Євфрату, могло загинути більше людей, але якщо йдеться саме про росіян, за даними розслідувачів, їх було 13. Водночас загальна кількість загиблих може бути більшою за рахунок українців, казахів, узбеків, молдаван, які також воюють у «Вагнері».
Російський військовий патрулює біля руїн старовинного міста Пальміра, губернаторство Хомс, Сирія, 05 травня 2016 року Фото: EPA/SERGEI CHIRIKOV
Невідповідність доказів
«Є відома історія про те, як Суворов звітував імператриці, — розповідає журналіст. — У листі він запитував, скільки записати жертв. Вона відповіла: «Пиши більше, чого тих бусурманів шкодувати». На мою думку, історія із загибеллю найманців з ПВК «Вагнера» — чи їх двісті, чи триста, чи шістсот — такого ж штибу. Її просто перебільшують. Така кількість жертв у принципі неможлива».
Якщо до визволення Пальміри залучали близько 300 найманців, пояснює він, то на захоплення нафтопереробного заводу просто не могли відправити таку ж кількість.
Свідчення «очевидців», за словами розслідувача, він неодноразово спростував:
«Вони розповідали, що найманці йшли двома колонами. У першій роті — 200 загиблих, в іншій — 70. Вибачте, але в ротах так званого ПВК «Вагнера» — по 100 осіб.
Їхня структура доволі відома — складається з десантно-штурмових бригад, у складі кожної по 3 роти, в кожній роті до 100 осіб. Ротою, де 200 людей, майже неможливо керувати. Тому, коли хтось каже, ніби в п’ятій роті загинуло 200 осіб, я розумію, що людина погано уявляє структуру ПВК «Вагнера» і характер бойових дій загалом».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Від «Правого Сектору» до вільних курдів: що відомо про загиблого в Сирії нідерландця
Також «очевидець» нібито розповідає, що найманці готувалися до наступу на нафтопереробний завод, а потім миттєво потемніло, й вони нічого не бачили. Ірек наголошує: атака розпочалася о 10 вечора, водночас у Сирії в лютому о 5 годині вже темно, а отже й розповідь свідка, який твердить, що під час бою різко посутеніло, не викликає довіри.
Хто — за, а хто — проти?
Командування ПВК «Вагнер» у грудні 2016 року було на прийомі в президента Росії, на думку журналіста, це багато про що свідчить. Хоча, згідно з інформацією, яку отримав Ірек Муртазін, керівництво Міністерства оборони було шоковане, дізнавшись про це.
У Міністерстві оборони є дві групи, які мають діаметрально протилежні позиції, пояснює він розстановку сил. До однієї входить керівництво, сьогодні це просто Головне управління, яке вважає, що ПВК потрібно легалізувати і прирівняти до військовослужбовців.
Є інша група, яка виступає категорично проти й не хоче ділити лаври переможців. З якоїсь причини ПВК їм не подобається. Отже, Міністерство оборони не є однорідним.
Як вважає журналіст, у ГРУ мають розуміти: якщо повністю заборонити ПВК «Вагнера», замість них доведеться відправляти кадрових військових. Адже без підтримки сирійська армія заслабка, непрофесійна й виконувати цілу низку бойових операцій не в змозі. Проводити такі точні операції вона наразі не здатна.
«Очевидно, що це пролобіював Євгеній Пригожин, — каже Ірек. — Саме з ним пов'язують ПВК «Вагнера. Хоча він від цього відхрещується».
Російський бізнесмен Євген Пригожин (ліворуч) та президент Росії Володимир Путін (в центрі) Фото: Олексій Дружинін/POOL/Адміністрація президента Росії
Однак, на думку розслідувача, доказів, що «вагнерівців» курирує, наймає й фінансує Пригожин, більш ніж достатньо. Приміром, існує компанія «Європоліс», розповідає він, яка має контракт із сирійцями на охорону газових та нафтових родовищ. У контрактах, утім, жодного слова, що ці нафтові родовища непідконтрольні офіційному Дамаску.
Журналіст нагадує про подібну ситуацію, яка склалася у 2013 році, тоді виник перший скандал з ПВК. На той час він називався не «Вагнер», а «Слов’янський корпус». Їх найняли саме для убезпечення нафогазових об’єктів. Коли найманці «Слов'янського корпусу» прибули до Сирії, вони з'ясували — перш ніж охороняти та обороняти ці об'єкти, потрібно відбити їх в «Ісламської держави».