«Зняли верхній шар — а там болото», — Славомір Новак про роботу в Укравтодорі
Поляк Славомір Новак очолив Укравтодор три роки тому. Він запевняв, що для того, аби українські дороги поліпшилися, знадобиться щонайменше 7 – 10 років. Утім, сам цього строку не витримав. За його керівництва було створено Державний фонд автомобільних доріг, а також відбулася «децентралізація» доріг — у підпорядкуванні Укравтодору залишилися шляхи національного значення, за всі інші — відповідальна місцева влада.
Останній рік Новак працював без заступників (їх призначає уряд). А за тиждень до відставки новий міністр інфраструктури пригрозив йому звільненням. Сам Новак запевняє, що його звільнення було заплановане й обговорене з міністром давно. Він повертається до Польщі, де увесь цей час на нього чекала дружина та двоє дітей.
Про якість українських доріг, бюрократію та роботу в Укравтодорі — читайте в інтерв’ю програмі «Нині Вже» на hromadske.
Пане Славоміре, ви вже написали заяву про відставку?
Так. І Кабмін це прийняв, тобто 1 жовтня, як я і просив, скажу «До побачення» й поїду додому.
Новий міністр інфраструктури говорив про те, що вас звільнять. Чи це стало причиною вашої заяви?
Ні, ми декілька тижнів тому вже домовилися і з міністром, і з прем’єром — вони знали моє рішення про відставку. Політична ситуація змінюється, потрібні нові люди, я отримав нові пропозиції, тож це моє особисте рішення.
Власне як привід міністр Криклій назвав незвільнення пана Юлика. Нагадаю, йдеться про скандал у Тернопільській області, коли кілька метрів дороги порізали майже на 200 шматочків, щоб обійти тендерну процедуру. Тоді ви казали, що звільните людину, як відповідала за Тернопільську область, а це Богдан Юлик. Він не звільнений, а ви йдете, як це пояснити?
Порізати на невеликі шматки, щоб не було тендеру, це було рішення обласної державної адміністрації, а не Укравтодору, щоб було зрозуміло. Це було рішення, яке вони прийняли для місцевих доріг, не для державних. А людина, про яку ми говоримо, була начальником державних доріг. Тобто хтось переплутав ці речі, і його звинуватили. Але все одно він написав заяву про звільнення, і він вже є звільнений також, він вирішив піти сам.
Коли ви прийшли на цю посаду, то казали, що для того, щоб з’явились хороші дороги, потрібно 7 – 10 років щонайменше. Натомість ви пробули на цій посаді 3 роки і йдете. Чому?
Хочете сказати, що це закоротко? Відверто скажу, що сумую за сім’єю, яка залишилася в Польщі. Кожні вихідні я виїжджаю. Моя донька вступила в медичний університет, мій син зараз у сьомому класі.
Я вже на цій посаді три роки, і, як ми порахували, я є керівником, що найдовше керує Укравтодором з початку створення цієї установи. Три роки тільки, але це найдовше.
Ви ж тут своєю машиною, так? Напевне пересуваєтесь весь час Україною…
В Києві так.
Я нещодавно повернувся з Польщі їхав з Брно і через Краків в Україну. Знаєте, дуже хороші дороги. Вони платні.
То мої автобани, до речі.
Ви будували?
Так.
А в Україні збудували такий автобан?
Ще, на жаль, автобанів немає, є в планах з наступного року. До речі, нам вдалося завершити переговори з Європейськими банками з EIB і ЄБРР — Україна отримує наступні 900 мільйонів євро на капітальний ремонт дороги Київ — Одеса та підняття цієї дороги до категорії автобану. З наступного будівельного сезону вони повинні розпочати ремонт, тобто, можна сказати: «Нарешті буде хоч кудись нормальний автобан». На капітальний ремонт цієї дороги необхідно 2-3 роки.
Ви звикли за ці три роки до українських доріг?
Побачив різне, наприклад, в Миколаївській області. Там взагалі доріг не було на Кропивницький або на Дніпро.
За кілька днів ми завершимо ремонт дороги від Запоріжжя до Маріуполя. Коли я вперше поїхав до Маріуполя у 2017-му, її взагалі не було. Ми їхали полями. Я не бачив такого в інших країнах. Маріуполь був відрізаний від решти держави, тож ми вирішили підготувати проєктну документацію, провели тендери, щоб, як будуть гроші, поступово ремонтувати цю дорогу. Вже на початку жовтня поїдемо повністю відремонтованою дорогою від Запоріжжя до Маріуполя.
Ви провели децентралізацію українських доріг — Укравтодору залишились шляхи державного значення, а місцева влада вже займається місцевими. Це ефективно? Чи покращились українські дороги в містах?
Коли я прийшов у 2016 році, то побачив, що голова Укравтодору відповідає за всі дороги в Україні, а це 170 тисяч кілометрів, та ще й без забезпеченого фінансування.
Ми вирішили першочергово звести фундамент для подальшого розвитку, як і в інших країнах Євросоюзу.
Зробили децентралізацію і створили Дорожній фонд — розділили відповідальність за дороги і розділили гроші. Зараз місцева влада має відповідати, зокрема за комунальні і місцеві дороги. Всі дороги «О» і «С» — обласні й сільські — зараз в руках губернаторів. А дороги «М», «Н», «Р» і «Т» — це дороги державного значення.
Це дало, на мою думку, поштовх, щоб розвивати галузь. Зараз гроші розділені, відповідальність розділена, і я сподіваюсь, що в цих невеликих містечках обласні державні адміністрації почнуть ремонтувати.
Децентралізацію ми втілювали в життя з 1 січня 2018 року. Перший рік завжди важкий. Рівень використання субвенцій був невеликим, але вже в 2019-му стало набагато краще. В 2020 році, я думаю, що все буде гаразд, тобто крок за кроком ця машина починає працювати на місцевих дорогах. На державних вона гарно працює з 2017 року.
Тобто людям які незадоволені в маленьких містах дорогами варто нарікати не на державу, а на місцеву владу?
Людям потрібно постійно пояснювати, що вже не Укравтодор, не Київ відповідає за всі дороги, не Уряд, а є Обласна державна адміністрація або мер — питання до них.
Вам знайома ця ситуація: їдеш однією й тою самою Житомирською трасою. В Житомирській області — все окей, заїжджаєш в Рівненську — і ніби помінялась дорога, починаються ями, роздутий асфальт. Від чого він роздувається? Від того, що каміння недодали?
Є, напевно, багато порушень технології. Наприклад, є М-05 — це показова дорога, основний коридор Київ — Одеса, знімаємо покриття — а там болото. Як вони це будували в попередні роки, я не знаю…
У ситуації, про яку ви кажете, скоріш за все, і будували так трошки з порушеннями, але є й друга проблема — це перевантаження вантажівок. Це велика проблема в Україні, це жах. Потрібен постійний тиск і на політиків, на Трансбезпеку, щоб боротися з перевантаженими фурами. Тому що немає у світі технології будівництва доріг, яка може витримати постійне навантаження на дорогу 100-120-150 тонн. Трансбезпека, яка відповідає за це, має багато нарікань, а з іншого боку, в них недостатньо людей. Це не моя зона відповідальності, це окрема структура.
Але Україна є великим транспортним коридором...
Україна — країна чудових рекордів! І один із них — 170 тонн на фурі. Це неможливо.
Ми вирішили з міжнародними партнерами створити систему автоматичного зважування в русі — Weight in motion. Цього в Україні ніколи не було, декілька днів тому ми відкрили перші комплекси Weight in motion на під’їзді до Києва, пілотний проєкт. Є вже готова програма на наступні 100-150 точок по всій країні. Там узагалі немає людського фактора, просто фура без зупинки проїжджає, камера фіксує порушення в автоматичному режимі, штрафує, водій отримує штраф, а поліція або Трансбезпека отримує сигнал, що водій має зупинити і розвантажити машину.
Була заява, що для нормальних доріг потрібно кілька років поспіль витрачати на ремонти або будівництво 50 мільярдів гривень. Якась така цифра озвучувалась...
50 мільярдів гривень у Дорожньому фонді є вже в цьому році. Тільки не маємо забувати, що в нас є багато зобов’язань попередніх років.
Наприклад, в цьому році з Дорожнього фонду з нашої частини державних доріг це було 30 з чимось мільярдів гривень. Тобто ми ще гасимо старі борги. Цьогоріч боргів було на 8,5 мільярдів гривень, і в наступному році приблизно така ж сума піде на погашення боргів ще з 2010 й 2011 років.
Чи має бути спеціальне фінансування для людей, які їздять на машинах. Так щоб не платили, умовно кажучи, пенсіонери. Всі країни Євросоюзу якось це вирішують...
у 2018 році ми створили Дорожній фонд, за аналогією до інших країн Європи. Він наповнюється коштом надходжень з акцизів. Тобто кожен з нас, хто заправляє машину або заплатив мито на машину тощо, направляє гроші вже не до загального фонду, не до Міністерства фінансів, можна сказати, а до Дорожнього фонду. Таким чином ми маємо забезпечене незалежне фінансування на роки вперед.
В Україні будуть платні дороги. Чи вони потрібні?
Звісно, потрібні. Фактично ви питаєте про додаткові джерела фінансування. І вони потрібні. Це передовсім оплата від вантажного транспорту, і це завдання для мого наступника — створити таку систему. Концесії теж є джерелом додаткового фінансування. Уже є готовий проєкт Львів — Краковець, вже навіть є потенційний концесіонер — зацікавлена велика європейська компанія, яка хоче побудувати цю концесію. Я залишаю цю тему, і думаю, що мій наступник зможе прозвітувати про неї як про свою швидку перемогу.
Ви сказали, що безпека на дорогах не прерогатива вашої компанії, але ж є й низька культура дорогобудування, яка провокує на перевищення швидкості, наприклад, або немає острівців безпеки, немає кишеньки на поворот наліво, навіть банальна розмітка на дорогах — чому з цим проблеми?
Розмітка — це окрема тема. Коли ми в 2017 році виїхали вперше на відремонтовану нами дорогу, я бачу, що вона без розмітки. Кажу: де розмітка? Відповідають: грошей вже немає. А як же ж так можна! Це все одно, що на якийсь вечір ви йдете в піджаку, але без штанів. Я їх трошки притиснув і змусив, щоб на всіх дорогах, які вже відремонтовані, була пластикова розмітка — сітловідбивальна, гарна, нормальна, як в європейських країнах. Перед зимою є програма поновлення розмітки. Я з вами погоджуюсь повністю, що це важлива річ.
Ще додам, що ми масштабно міняємо знаки по всій країні. Інша проблема, що їх крадуть. Я не знаю, чому, кому це потрібно.
Що стосується острівців безпеки. Два роки тому ми заявили на уряді, що пропонуємо коштом Фонду безпеки (це 5% з Дорожнього фонду), спрямувати на програму 500-500-1000: 500 острівців безпеки на в’їздах в населені пункти, аби обмежити швидкість; 500 кільцевих розв’язок — вони також суттєво поліпшують безпеку дорожнього руху, і 1000 пішохідних переходів з автономним освітленням зі світловідбивною розміткою. Але головним розпорядником коштів Фонду безпеки є Міністерство інфраструктури. Ми два роки намагались отримати відповідь розпорядника коштів, але не вдалось. Сподіваюсь, що, може, стане краще.
Ви були міністром транспорту Польщі. Як ви оцінюєте зміни у владі в Україні за останні 5 років? Чи є у вас побоювання, що все відкотиться назад? Укравтодор колись був клондайком для корумпованих чиновників. У вас немає переживань, що після вас все повернеться на старе? Ви спокійні за те, що лишаєте?
Я спокійний за те, що зробив. Це масштабні реформи — децентралізація, Дорожній фонд... Ще ми підготували велику кількість законів. Можна відверто сказати, що галузь вже інша, ніж була три роки тому. Чи я не переживаю за те, що буде в майбутньому? Звісно, переживаю, це трохи моя дитина. Але я бачу команду прем’єра Гончарука, знаю людину, яка має бути моїм наступником, і сподіваюсь, що все буде добре. Що стосується корупції — це не завдання керівника Укравтодору, а поліції, НАБУ та СБУ.
З вами свого часу був пов’язаний скандал. Тижневик Wprost опублікував годинник, який у вас був не задекларований, йшлося про швейцарський годинник за $5000.
Це була помилка, я тоді пішов у відставку…
Наш теперішній міністр інфраструктури Владислав Криклій, який останні роки працював на державній службі, задекларував годинники по $10000 і більше…
Це гарно, що задекларував. Я зробив помилку — просто забув. Розумієте, є різниця між польським і українським законодавством. Український закон чіткіший, і українська декларація дуже жорстка і більш зрозуміла, відверто скажу.
Нині в Польщі прем’єр-міністр не задекларував землі за мільйони злотих, записав своє майно на дружину, щоб не декларувати. Ну багато скандалів є. Є також один міністр фінансів, який за європейські кошти відремонтував будинок і зробив там готель, а потім здав його в оренду, як виявилось, мафії. Кожна держава має свої проблеми.
Ви три роки в Україні. Є щось, до чого ви так і не звикли, що вас до останнього бісить?
Бюрократія і віра в папери, печатки, підписи. На одному документі я мушу ставити підпис двічі. Зверху і знизу. А чому? Цього не розумію, і ніхто не може мені пояснити. І останній мій досвід, що наприклад, заяву про відставку потрібно написати вручну. Неможливо надрукувати на комп’ютері і підписати ручкою.
Кров’ю не треба підписувати?
Слава богу, кров’ю не треба.
Хто будує українські дороги, хто інвестори? Дорогу М-03 мали будувати італійці, з якими розірвали угоду, потім китайці, з якими сталося те ж саме. Що з цим проєктом зараз?
Управління дорогами — це постійний кризовий менеджмент. На М-03 ще задовго до мене була італійська компанія, з якою розірвали контракт, вона пішла з України взагалі, потім ми підготували наступний тендер — китайці перемогли у тендері.
Я попереджав, у мене особисто був поганий досвід із китайськими компаніями в Польщі. Я бачив, що будуть проблеми. Мені сказали ні — мусиш підписувати, бо це міжнародна умова.
Так стається через те, що дешевша ціна перемагає завжди?
Так, вони давали дешевшу ціну. Але ми змушені були розірвати другий раз контракт з китайцями і забрати в них не лише цю дорогу, але також і М-12 у Хмельницькій області.
Що Україні коштувало розірвання контракту?
Це передовсім коштувало часу. У нас є і штрафні санкції, і банківська гарантія, яку ми відкрили, тобто ми інтерес платників податків забезпечили, але час...
Ми швидко провели наступну процедуру закупівлі, обмежену для українських компаній, присутніх саме в цій області — Полтавській. Зараз там працюють три компанії «Оnur», «Росдорстрой» і «Альтком». Вони мають дедлайн наступного року завершити цю роботу.
«Оnur», «Альтком» виграють багато тендерів. Чому так стається?
Нам потрібна більша конкуренція — це означало би кращу якість, кращу ціну. Але кількість компаній мала. Їх утричі більше, ніж коли я прийшов. У 2016 році — це було 12 серйозних компаній, а зараз працює понад 40. Але й цього недостатньо. На обсяг запланованих новим Урядом робіт, на мою думку, треба ще більше на 20 нормальних серйозних, дай боже, європейських компаній.
Чому іноземні компанії не йдуть в Україну?
Уже йдуть. Є кілька польських компаній, зайшли дві іспанські, одна німецька. Вони ще трошки бояться. Є проблема довіри до України в Європі, проблема війни в Україні.
Якщо ми успішно завершимо переговори про автобан Львів — Краковець на концесію — це вже буде великий успіх, відкриття дверей для інших інвесторів. Вони побачать, що цій державі можна довіряти, можна інвестувати гроші і ніхто цього не скасує, не забере. Це проблема довіри до держави.
Ви задоволені трьома роками своєї роботи?
Я дуже полюбив Україну. Я думаю, що і далі буду і приїжджати, і працювати
Ваша подальша діяльність із чим пов’язана?
Не можу сказати і не хочу. Скажемо, коли будемо готові. Я планую й надалі бути активним в Україні. Зараз потрібно відновити контакти в Європі, адже я три роки не мав на це часу. Кілька тижнів відпочину — і до роботи.