Зв'язок через віртуальний світ. Як спільна гра на комп'ютері впливає на взаємини між батьками та дітьми

«Ти просто вбиваєш час», «Комп'ютерні ігри псують здоров'я», «У тебе залежність». Таке інколи чують підлітки, яким дорослі забороняють грати в ігри через стереотипи та страхи. Батьки часто хвилюються, що в молодшого покоління виникатимуть проблеми із соціалізацією, здоров'ям та вони не отримають жодної користі від сидіння за комп'ютером. Але не варто перебільшувати.

hromadske реалізовує проєкт разом із компанією «Кока-Кола Україна».

Червоні лінії

Киянин Олексій Малецький (відомий також за ніком «уХо») працює кіберспортивним коментатором у компанії WePlay Esports. У нього двоє синів, зараз їм 11 і 8 років. Хлопці доволі рано, ще з трьох-чотирьох років, почали грати в комп'ютерні ігри. Оскільки робота Олексія пов'язана з віртуальним світом та іграми, він не заперечував, аби сини також інколи проводили час за комп'ютером. Однак невдовзі у батьків виникла проблема. Хлопці не слухалися, коли мама або тато просили їх припинити грати, зробити перерву та зайнятися чимось іншим. Починалися сльози.

За словами психологині та спеціалістки з роботи із залежними та узалежненими Наталії Чернявської, аби гра на комп'ютері не виходила з-під контролю, варто чітко окреслити межі, коли та скільки можна бавитися.

«Має бути чітка і зрозуміла межа, яку встановлюють батьки. Однак дитина обов‘язково має бути залучена до обговорення. Фрази на кшталт “Я сказав/ла”, що пролунали від дорослих, у шкільному та підлітковому віці сприймаються як опір і викликають бажання робити всупереч», — пояснює психологиня.

Вона рекомендує спільно встановлювати обмеження в часі й домашні правила стосовно використання гаджетів. А втім, варто також пам'ятати, що онлайн-гра не ставиться на паузу, тому коли батьки кличуть або вимагають від підлітка «вже і негайно», не слід очікувати від нього виконання.

«Школярі та підлітки вибирають онлайн-гру, бо за нею стоїть груповий процес і належність до групи. Тож замість ставити ультимативні вимоги краще запитайте, коли буде зручно завершити та зробити те, що ви сказали. Це допоможе уникнути багатьох непорозумінь», — каже Наталія Чернявська.

Зрозуміти, що гра перетворюється на залежність, за словами психологині, можна за такими критеріями:

• підліток пропускає шкільні заняття через комп'ютерну гру вдома;
• грає вночі;
• асоціює себе з героями комп'ютерних ігор;
• не має жодних інших захоплень;
• не може їсти без гаджетів;
• надає перевагу комп'ютерним іграм, а не спілкуванню з однолітками;
• увесь час за грою, перевищує відведений на прогулянки, спілкування з батьками й однолітками, інші захоплення;
• не уявляє, чим себе зайняти, коли гаджет зламався;
• говорить, що віртуальний світ кращий та цікавіший;
• свариться з батьками та шантажує через заборону проводити час за комп'ютером або телефоном.

З поведінкою своїх хлопців Олексій намагався боротися, попри їхні відмови вимкнути комп'ютер. Коли вони не слухалися, впровадив бан на комп'ютер на вечір, день або два. Старший син, за словами чоловіка, певний час досить емоційно реагував. Якщо у грі не виходило виконати завдання або пройти рівень, міг плакати. Тоді Олексій пояснював, що так перейматися не потрібно. Зрештою, порозумілися на тому, що варто відмовлятися від комп'ютерних ігор на кілька днів чи тиждень.

«Ми разом визначили певні обмеження в часі, яких сини мають дотримуватися. Етап зі слізьми вже пройшли», — каже Олексій.

Зв'язок та розвиток

Попри перестороги щодо комп'ютерних ігор, все ж є певні переваги, на які варто зважати, каже психологиня. Спільна гра між дітьми та батьками може допомогти вибудувати дружній зв'язок.

«Підліткам важливо бути потрібними, почутими, відчувати, що ними цікавляться, мати спільні теми для обговорення. У процесі гри можна спостерігати та слухати свою дитину й таким чином глибше її пізнати», — каже Наталія Чернявська.

Олексій зауважує: комп'ютерні ігри допомагають розвивати навички комунікації. Однак, крім цього, мають ще й інші перевага. За допомогою ігор, його сини змогли поліпшити свої знання з англійської.

«Я наполягав, щоб налаштування у грі були англійською. Допомогло: молодший син узагалі досить природно будує діалоги англійською. Я також почав помічати, що розвивається логіка, покращується побудова логічного ланцюга, реакція, швидкість вирішувати щось у критичних ситуаціях», — каже Олексій.

На його думку, комп'ютерні ігри недооцінені у сфері шкільної освіти, адже вони можуть допомогти в навчанні, розвивати логіку та уяву.

«Старший син почав займатися програмуванням, сам створював мультики та ігри. Я бачу, як це розвиває його, тож думаю, протягом найближчих 5-10 років і освіта через ігри краще розвиватиметься. Таке сприйняття вже поступово змінюється, але є ще багато людей, які мислять стереотипами», — каже чоловік і додає: — Якщо батьки не можуть вплинути на дитину, вона не слухається їх, то це більше питання про стосунки в родині, а не про ігри. Чим ще вона займається, чи проводять батьки достатньо часу з нею — от що важливо».

Безпечна гра  

Наталія Чернявська переконана: аби підліток не почувався самотнім й не тікав у віртуальний світ, треба вигадувати спільні заняття разом.

«У грі людина отримує емоції різної інтенсивності, але якщо в неї задоволена базова в них потреба, яку їй надають у сім‘ї, то гра не стане місцем, куди можна втекти від реальності», — каже психологиня.

Щоб безпечно грати з підлітками у комп'ютерні ігри та не перетнути межу, Наталія Чернявська рекомендує:

• стежити батькам за своєю поведінкою, і зупиняти себе, якщо здіймається неконтрольована агресія на тлі нездорової конкуренції. Має бути відчуття рівності у грі;
• цікавитися думкою та просити порад у дитини в процесі гри. Це дозволить їй відчути себе важливою та потрібною;
• давати підлітку перемагати, якщо на цьому етапі це важливо для неї. Це позитивно впливатиме на самооцінку;
• обирати гру спільно та прислухатися до бажання дитини.

* * *

Комп'ютерні ігри можуть бути одним з інструментів, які допоможуть побудувати міцний зв'язок з близькою людиною. Через пандемію та перехід в онлайн режим люди все більше комунікують з оточенням у віртуальному просторі, що може призвести до відчуття роз’єднаності. Тим не менше, нам треба зберігати зв'язок. Таку філософію об'єднання людей у віртуальному та реальному світах прагне донести Coca-Cola через свою нову кампанію «Від мене до тебе — одна Coca-Cola». Це своєрідна метафора віри в те, що ми маємо більше спільного, ніж відмінного.

За допомогою платформи #справжнямагія компанія хоче залучити людей до зовсім іншої екосистеми. Платформу створено для спільноти, яка потребує чогось нового та незвичайного. Для цього Coca-Cola залучила до співпраці розробників, геймерів, Twitch та інших людей, щоб разом створити своє місце в реальності, до якої ми ще не звикли. 

***

Партнерський матеріал опублікований на правах реклами. Над проєктом працювали: журналістка Ксюша Савоскіна, редакторка Ярослава Тимощук, дизайнерка Тетяна Костік та креативна продюсерка Тата Кривенко.