З підвалу в Черкасах на подіум у Парижі. Стрілець-олімпієць Сергій Куліш про поразки, апатію та шлях до другого срібла
«Перед фіналом поклав у кишеню шкарпеточку дочки — і погнав», — розповідає срібний медаліст Олімпіади-2024 — стрілець Сергій Куліш.
Спортивний шлях почав у 10 років — сам записався на тренування, а батькам розповів про нове захоплення десь за тиждень. Поступ у стрільбі був швидким — майстром спорту хлопець став уже у 12 років. Дебютував на Олімпіаді — у 19, у Лондоні. За чотири роки в Ріо здобув перше срібло. Знову на медаль претендує в Токіо — проте ненароком «закриває» чужу мішень. Та вже у Парижі стрілець повертається на п’єдестал!
Чим українському олімпійцю запамʼяталася Франція, як пережив прикру помилку на попередніх іграх і чи стане брак інфраструктури на заваді новому поколінню стрільців, — аби зʼясувати це, hromadske рушило на зустріч із Сергієм Кулішем до його рідних Черкас.
Школа, підвал та олімпійський призер
Зустрічаємося з Сергієм у тирі, що заховався в підвалі черкаської спортивної школи. Стіни перед щитами завішені світлинами спортсменів.
Стрілець показує фото 2010 року, коли він виборов У дисципліні стрільби із пневматичної гвинтівки з відстані 10 метрів (стоячи) серед чоловіків.бронзу на Спортивний турнір для атлетів віком 15–18 років. Раз на два роки по черзі проводять літні та зимові ігри. Юнацька Олімпіада в Сінгапурі була першим таким турніром.юнацьких Олімпійських іграх у Сінгапурі. «Ой, тут я ще з Януковичем стою. Капець, треба його заклеїти», — жартує Куліш.
Коли починав, тут стрільба тільки стала розвиватися. Зброя, костюми — воно коштує великих грошей. Здається, у нас було тільки два вальтери, які ми один одному передавали. Годинку ти стріляєш, годинку я.Сергій Куліш, срібний призер Олімпіади зі спортивної стрільби
Тоді спортсмену було 17. Уже за два роки він поїхав на свої перші дорослі ігри. Всього ж у кар’єрі Сергія вже чотири Олімпіади — і попереду, сподіваємося, щонайменше стільки ж.
Кожні такі змагання — довгий і важкий цикл, аби вийти на фінальний рубіж і позмагатися з найкращими стрільцями світу. Руки все пам’ятають, досвіду не бракує, але морально та психологічно можна «дати задню». Крім переживань воєнного часу, тисне й суто професійна конкуренція: Куліш не молодіє, а нові стрільці стають дедалі вправнішими.
«У нас на гвинтівці результати просто колосальні. Ми вже підбираємося до максимуму, взагалі немає права на помилку», — пояснює олімпійський медаліст. Такої прикрої помилки Сергій припустився на попередніх іграх у Токіо — вона вибила спортсмена з колії на пів року.
Пів року в апатії
Під час XXXII літня Олімпіада офіційно вважається іграми 2020 року, проте їх довелося посунути на 2021-й через пандемію короновірусу.Олімпійських ігор 2021-го у Дисципліна стрільби з гвинтівки калібру 5,6 міліметрів з 50 метрів з трьох положень (лежачи, стоячи та з коліна) серед чоловіків.стрільбі з дрібнокаліберної гвинтівки Сергій Куліш претендував на медаль, але на останньому положенні — стоячи — випадково переплутав мішень — і влучив у чужу. Це відкинуло українця на 8 місце.
«Таку помилку кожен спортсмен хоч раз робив. Погано, що це трапилося на іграх. Я не помітив, що нижній ґудзик розстібнувся. А ми стоїмо у специфічному положені, через що корпус повело, і я влучив у чужу мішень», — пригадав стрілець.
За правилами дисципліни, виправити ситуацію ще можна — на 5 пострілів спортсмени мають 250 секунд. Утім, кожне прицілювання, надто в позиції стоячи, займає чимало часу, а ще ж не минуло спантеличення від помилки. Зрештою, українець не зумів наздогнати опонентів і поїхав з Олімпіади без нагороди.
«Після такого було тяжко. Пів року відчував апатію, згадував цей момент кожен день. Добре, що мене підтримали родина й інші спортсмени. Звісно, в інтернеті навпаки багато неприємного писали», — поділився Куліш.
Коментарі в мережі він і тепер іноді читає — щоб розважитись. Зазвичай його палко критикують ті, хто дивиться змагання раз на чотири роки та нічого не тямить у цьому спорті. Схоже, декому просто свербить, аби виплеснути жовч назовні.
Після ігор у Токіо багато було негативу. Мовляв, нащо я туди поїхав, якщо у свою мішень поцілити не можу. Навіть зараз, уже після срібла, знаходять, до чого прискіпуватися. Писали, приміром, чому я не на фронті, якщо такий снайпер.Сергій Куліш, срібний призер Олімпіади зі спортивної стрільби
Питаю, чи відчував Сергій тиск через те, що представляв Україну, а не лише себе. Відповідає: «На старті про це не думаєш. Хоча перед цим, звісно, бувають такі думки. Тобі пишуть слова підтримки, у тебе вірять, а від цього не легше…».
Париж путньо так і не побачив
Проте з психологічної пустки вдалося вибратися — і повернутися до змагань. У 2022 році на чемпіонаті світу він спершу здобув Дисципліна мікст-стрільби з дрібнокаліберної гвинтівки з 50 метрів лежачи, у парі з Дар'єю Тиховою.срібло в парі, а потім виборов і Дисципліна стрільби з дрібнокаліберної гвинтівки з 50 метрів з трьох позицій (лежачи, стоячи та з коліна) серед чоловіків.індивідуальне золото! А разом з тим отримав і ліцензію на Олімпіаду в Парижі.
Підготовка до ігор тривала два роки: фізичні тренування, психологічна підготовка, власне стрільба. А перед самим турніром команду вивезли на збори у Польщу.
«Дружина і донька спершу були зі мною, поки я тренувався, а потім поїхали до тещі в Німеччину. Мені так було спокійніше, щоб під час Олімпіади не бачити їхніх тривог і не переживати», — ділиться спортсмен.
Хоча столиця Франції й приймала Олімпіаду, там відбувалися не всі змагання. Стрільці ж зібралися у Шатору — невеличкому місті майже за 300 кілометрів від Парижа.
Звичайно, у Куліша була можливість відлучитися та з’їздити на прогулянку вздовж Сени, але на це довелося б витратити дорогоцінний час, який можна було виділити на тренування перед найважливішим виступом чотирьох років. Однак у цьому були й свої переваги.
Ми жили у таких собі казармочках. Умови там були, мабуть, кращі, ніж у Парижі. Ми мали кондиціонери, на відсутність яких скаржилися інші атлети. Приміром, італійський бігун, який виграв золото, взагалі спав на вулиці під лавкою, бо у приміщенні було спекотно.Сергій Куліш, срібний призер Олімпіади зі спортивної стрільби
Яке майбутнє спортивної стрільби в Україні?
Традиційно, стрільба для України — медальний вид: наші спортсмени регулярно привозять нагороди з чемпіонатів Європи та світу. Срібло від Куліша на Олімпіаді-2024 стало головним здобутком нашої збірної, за яку на іграх виступали 6 стрільців. Це досі хороший результат, однак в останні роки чимало розмов про поступовий спад у цьому виді спорту.
Перспективи нових поколінь багато в чому залежать від підтримки та тренерів, які допоможуть розвиватися молодим стрільцям. Сергій Куліш поки не приміряє на себе цю роль. Каже, для цього спершу добре було б зрозуміти, чи буде бодай де готуватися. Війна руйнує залишки інфраструктури, якої й так було обмаль.
Важко сказати, що буде зі стрільбою… Наша основна база — тир у Львові — просто згоріла. Не знаю, яка офіційна версія, але не думаю, що це самозаймання. То був великий тир, де ми змагалися, а зараз навіть немає де провести турнір.Сергій Куліш, срібний призер Олімпіади зі спортивної стрільби
Є ще тир у Вінниці на 50 метрів, там 10 щитів. Однак він не розрахований на змагання, куди можуть приїхати 50 спортсменів. Тому стріляти доводиться від ранку до вечора. Ще й тир відкритий — тож спортсмени опиняються не в рівних умовах.
Великого тиру в Україні зараз просто немає. Можливість його створення була до повномасштабного вторгнення, проте тепер очевидно, що це не в пріоритеті.
«До лютого 2022 року в нас був хороший проєкт. Нам хотіли віддати приміщення під стрільбу на заводі у центрі міста, мерія теж пішла на поступки. Це не потребувало багато вкладень, але не встигли реалізувати. Може, як війна скінчиться, то щось буде», — каже Сергій.
Ще одна проблема — дороге обладнання, без якого конкурувати з найкращими стрільцями світу буде надзвичайно важко. Куліш показує нам електронну установку: на екрані — мішень, яка від нас за 50 метрів. Після пострілу одразу видно, куди поцілив. Коштує ця річ багатенько — до 10 тисяч доларів. А таких ґаджетів для потреб наших спортсменів треба десь зо 30.
«Я не забобонний»
Поки ж лишається сподіватися, що успіх Сергія приверне увагу до спорту — приведе в цю дисципліну інвесторів і юних стрільців.
Срібний медаліст зізнається: до олімпійського п’єдесталу його привели не лише власний талант і наполеглива праця. Перед фінальним виступом у Парижі стрілець поклав у кишеню шкарпетку своєї чотирирічної доньки — Сергій возить її з собою на змагання вже два роки.
«Якось приїхав на змагання. Відкрив сумку — дивлюсь, а там шкарпеточка мала лежить. Вона зі мною досі “катається”. Поклав шкарпеточку дочки у кишеню — і погнали. Не забобонний, просто люблю доньку».
Коли сім’я подзвонила привітати з нагородою на іграх, він саме проходив тест на допінг. Пригадує: «Сльози, соплі. Всі плачуть… А я втомлений, мені просто хотілося до готелю». До слова, його дружина Дар'я теж із Черкас. Познайомилися вони в соцмережах — а у 2019-му побралися. Запевняє, що після призів на Олімпіадах життя не змінюється, хіба з’являються нові цілі.
Мені б скоріше забути про цю медаль — і рухатись далі. Не хочу жити минулим. Рухаємося тільки вперед — може, ще більше медалей буде.Сергій Куліш, срібний призер Олімпіади зі спортивної стрільби
