Мобілізація в'язнів. Проблеми законопроєкту про дозвіл воювати засудженим

Свої життя за нас віддали багато свідомих українців. Наші захисники продовжують стояти попри все, але втрати не лише болісні, а й критичні для подальшої змоги тримати оборону. Тому бійці публічно закликають до масової мобілізації, яка б дозволила втримати лінію фронту й водночас провести ротацію тих, хто воює з початку повномасштабного вторгнення (а дехто й раніше). 

У такій ситуації держава має створити умови, щоб долучитися до Збройних сил змогли всі охочі, для кого наразі ця можливість закрита. Серед таких категорій громадян — ті, хто мають проблеми із законом і перебувають у місцях позбавлення волі. За інформацію Міністерства юстиції, до категорії мобілізаційного резерву могли б потрапити близько 26 тисяч засуджених і ще приблизно 50 тисяч людей, які мають судимість, але вже відбули покарання.

Для ув’язнених це не спосіб уникнути покарання, а право виконати свій обов’язок перед Україною. У багатьох із них на війні загинули близькі, декому росія зруйнувала домівку, у когось родичі виїхали за кордон або ж лишилися в окупації. Війна стосується їх, так само як і решти українців.

ГО «Захист в’язнів України» з початку повномасштабного вторгнення закликала владу надати можливість в’язням отримати право воювати в лавах ЗСУ. Врешті-решт такий законопроєкт зареєстрували у Верховній Раді та навіть ухвалили в першому читанні — але до нього лишається низка питань. Як представник організації, що підтримує ініціативу загалом, дозволю собі покритикувати те, у якій формі її втілили законотворці.

Основні зауваження до законопроєкту №111079-1

1. Порушення права на захист.

   Рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом ухвалює суд.

   Однак розглядатиме суд не всі такі звернення — це вирішуватиме: установа виконання покарань за участю представника територіального центру комплектування; соціальної підтримки за місцем установи виконання покарань; а також представник військової частини, до якої розглядають потенційного рекрута.

   Адвоката засудженого на такому розгляді не буде — на нашу думку, це порушує право на захист і створює корупційні ризики.

2. Окремі підрозділи з ув’язнених.

   Ідея створення спеціалізованих військових підрозділів для засуджених нагадує структуру підрозділів покарань, що небезпечно наближає нас до російської практики загонів Об’єднавча назва російських підрозділів, у яких воюють ув’язнені. Їх використовують переважно для масових штурмів.«Шторм Z» і сумнозвісного Так звана приватна військова кампанія «Вагнер» — російські неофіційні сили, що з 2014-го року брали участь у російсько-українській війні й інших міжнародних конфліктах, у яких рф не визнавала свою причетність.«Вагнера».

   У росіян це подають як «змивання провини кров’ю», а як дисциплінарний метод застосовують, наприклад, показову страту ударом кувалдою по голові. В’язнів там кидають на Наступальна тактика, що покладається на перевагу атакувальних сил у чисельності, а не майстерності ведення бою, кращих позиціях тощо.«м’ясні штурми», ефективність яких забезпечують Підрозділи, які розміщують позаду основних військ для запобігання втечі бійців з поля бою — часто застосовуючи вогонь по своїм.загороджувальними загонами. Звісно, не хочеться навіть припускати, що такі практики ми побачимо у наших Силах оборони, але вже сама подібність таких підрозділів відштовхуватиме людей від бажання там служити.

   Ми вважаємо, що захищати країну — це честь, а не покарання. Тому й звільняти задля цього нам потрібно безпечних, свідомих, патріотичних і вмотивованих людей. І вони будуть максимально корисними в армії, попри свою судимість.

   Нагадую, що мета призначеного судом покарання — виправлення засудженого й запобігання вчиненню нових злочинів. Тож якщо людина із судимістю готова служити у війську, вона демонструє таке виправлення та повертається до суспільства корисним його членом. 

   Окремі загони з колишніх ув’язнених немов підштовхують  до використання їхніх кримінальних здібностей. Такі підрозділи не сприяють їхній реінтеграції та створюють потенційну проблему: що робити із цими людьми після перемоги.

   Нам потрібна не кількість, а якість. Україна — демократична країна, що обрала цивілізований ціннісний шлях розвитку — і варто продовжувати йти цим шляхом. 

   Водночас зауважу, що надаючи право  засудженим долучатися до захисту країни, ми лише врегульовуємо прогалину в законодавстві, яка допоможе окремій категорії людей і бодай на трішечки посилить армію. Але це посилення не буде разючим — задля істотної переваги на полі бою самих засуджених не вистачить. І це ще один аргумент, аби колишні в’язні й засуджені були розподілені між підрозділами на загальних умовах. Розумію, що не кожен командир захоче мати в підпорядкуванні цих людей, у суспільстві до засуджених ставлення різне. А втім, багато командирів із радістю скористаються нагодою посилити свій підрозділ. Дехто з них навіть має такий досвід, адже багато колишніх засуджених успішно захищають країну ще з 2014 року. На жаль, про це чомусь ніхто не згадує.

3. Обмеження прав військовослужбовців.

   Відсутність передбачених відпусток для мобілізованих засуджених порушує звичайні права військовослужбовців та ставить їх у нерівні умови, як порівняти з іншими службовцями. Служба в армії — не покарання, а важка робота, для якої критично важливий і відпочинок.

4. Евакуація та повернення засуджених.

   За пропонованим законопроєктом скасовується зняття з військового обліку колишніх засуджених. Всі засуджені без виключення, які відбули покарання, підлягатимуть призову. Тут слід нагадати, що в нас багато в’язнів і засуджених, які лишилися в окупації — у місцях позбавлення волі Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської областей та Автономної республіки Крим. Декого залишили на тимчасово окупованій території, а декого депортували до рф, де їх можуть звільнити після кінця строку. Це громадяни України, які в російській неволі пережили порушення їхніх прав. Держава повинна бути зацікавлена в поверненні жертв і свідків воєнних злочинів, вчинених агресорами.

   Через це до законопроєкту важливо додати: «Засуджені особи які відбували або відбувають покарання на тимчасово окупованій території України та/або на території російської федерації, а також засуджені, звільнені від відбування покарання з випробуванням та особи, стосовно яких застосовані примусові заходи медичного чи виховного характеру, які перебували на тимчасово окупованій території України та/або на території російської федерації внаслідок збройної агресії проти України можуть бути призвані добровільно за бажанням».

Ці кроки важливі водночас у декількох площинах: військовій, правовій та громадянській. Вони зміцнять захист прав людини в аспекті мобілізації засуджених в Україні, а також підвищать довіру громадян до урядових ініціатив — гарантуючи, що у кризовий момент держава залишається вірною своїм зобов'язанням щодо поваги до прав і свобод кожної людини.

Висновок

Законопроєкт про мобілізацію засуджених для участі у військових діях має потенціал стати важливим інструментом у зміцненні оборони України. Однак важливо, щоб це не відбувалось коштом порушення основоположних прав та свобод громадян. Забезпечення права на захист, прозорість процедур, відмова від створення дискримінаційних структур, а також увага до прав осіб, які вже зазнали наслідків воєнного конфлікту — все це критично важливо для розробки справедливої та ефективної політики.

Дотримання цих принципів не лише сприятиме зміцненню довіри народу до влади, а й підкреслить міжнародний статус України як держави, яка відповідає найвищим стандартам прав людини навіть під час війни. Тому закликаю підтримати ці рекомендації та формувати законодавчі ініціативи, що поважають гідність і права всіх громадян, забезпечуючи при цьому ефективний захист країни.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.