Йо-хо-хо і податки в росії: приватизація стратегічного порту з неочікуваними наслідками
Перша в історії України приватизація державного порту, та ще й під час великої війни. На початку 2023 року Фонд державного майна України продав приватним інвесторам міжнародний торговий порт Усть-Дунайськ за 6 мільйонів доларів. Вийшло так, що внаслідок цієї оборудки контроль над портом отримали люди зі зв’язками в росії.
«Інвестуй в Україну, наближай перемогу» — під таким гаслом Фонд державного майна України закликав приватних інвесторів вкласти гроші у приватизацію порту Усть-Дунайськ за день до аукціону на початку 2023 року. Стартова ціна — 60 мільйонів гривень. Одна з умов участі — жодних зв’язків з росією. Цілий державний порт на продаж — уперше в історії України.
Будьмо відверті, до 2022 року це був не надто привабливий об’єкт для інвестицій. Він мав майданчики по всьому Придунав’ю, але реально робочим був лише один — власне, порт у містечку Кілія. Та коли росія почала велику війну, порти Одеси, Миколаєва та Херсона зупинилися. І на певний час саме дунайські порти залишилися для України єдиним виходом у море. Тож маленький порт районного значення раптом став стратегічним активом.
17 січня 2023 року Міжнародний торговий порт Усть-Дунайськ продали на аукціоні за 200 мільйонів гривень. Покупцем стала компанія Валерія Віхренка «Еліксир-Україна», яка представляє на українському ринку великого виробника добрив із Сербії «Еліксир-груп». Щасливий кінець історії? Насправді лише початок.
Хто контролює стратегічний актив?
Найцікавіше почалося після приватизації порту. Компанія «Еліксир-Україна» практично не вела там ніякої самостійної діяльності й передала порт в управління іншій компанії — «Краншип».
«Відразу після проведення торгів, через певний час — місяць, два, три — всі офіційні особи “Еліксиру” заявляли, що порт передали в управління “Краншипу”. Саме ця частина порту, портопункт Кілія, тобто складські майданчики, виробничі приміщення, адміністративні приміщення. За їхніми словами, крани, розміщені на причалі, теж передали “Краншипу”... Тобто, перебуваючи на місці, ми бачили, що весь пункт передано в управління компанії “Краншип”», — описує події Андрій Московський, директор ТОВ «Зерновий термінал Кілія», яке також працює в цьому порту. Водночас він — колишній заступник директора державного порту Усть-Дунайськ, тобто людина повністю в контексті усього, що відбувається.
Отже, «Краншип» був одним з операторів порту ще з 2017 року, і якщо після аукціону він отримав над ним повний контроль (а скидається саме на це), то це колосальна проблема, бо під час повномасштабного вторгнення порт набув стратегічного значення.
Що не так із «Краншипом»?
Компанія «Краншип» входить до «Трансшип груп» Андрія Іванова, яка веде бізнес одночасно і в Україні, і в росії. Так, просто зараз, навіть під час повномасштабної війни. Доказів, які підтверджують російські зв'язки групи Іванова, дуже багато.
Ось довідка з російського реєстру юридичних осіб — така собі компанія «Трансшип-агент». Нас цікавлять рядки 36 і 37: країна походження — Україна, реєстраційний номер — код з нашого реєстру юридичних осіб. Він належить компанії «Трансшип», одним із засновників якої донедавна був одеський бізнесмен Андрій Іванов. Тобто цю компанію після окупації Криму перереєстрували в росії за тамтешніми законами. Усі ці роки вона прекрасно працювала, і лише кілька місяців тому її вирішили закрити.
Ще один приклад: ось це — витяг з міжнародної бази даних Equasis про буксир «Портовий 101». Судно перебуває під управлінням української компанії «Трансшип» із групи Андрія Іванова, але належить російській компанії «Краншип». І прямо під час війни буксир під управлінням української компанії під російським прапором працює то в портах окупованого Криму, то в російських портах Кавказ чи Новоросійськ.
Для ширшого контексту треба згадати ще одну історію про групу «Трансшип». У 2015-2016 роках вона мала величезні проблеми з СБУ. В матеріалах судових справ ішлося про те, ніби суднами Андрія Іванова незаконно перевозили людей з материкової України в окупований Крим і назад. На майно компаній кілька разів накладали арешт, в офісі «Трансшипу» відбулися обшуки, а сам Іванов стверджує, що проти нього тричі відкривали провадження за ст. 111 — державна зрада.
Але глобально ця справа не спричинила для групи Андрія Іванова суттєвих довготривалих наслідків. Наприклад, «Краншип» без проблем отримав від держави підряд на підйом танкера «Делфі», який сів на мілину в Одесі ще у листопаді 2019 року. Отже, уся «Трансшип груп» стовідсотково тісно пов’язана з росією. Але порт, як пам’ятаємо, купила компанія Валерія Віхренка. Формально вона не має жодного стосунку до групи Андрія Іванова, але факти свідчать про інше.
Багатолітні бізнес-партнери
Колишній прокурор Олександр Грамма — син засновника «ЗТК Кілія», одного з портових операторів Усть-Дунайська. Його батько колись був третім партнером Віхренка та Іванова, тож вочевидь знає, про що говорить. Було троє партнерів, залишилося двоє, але бізнес і далі йде.
У розмові з hromadske він підтверджує, що Віхренко та Іванов є давніми бізнес-партнерами, а їхні компанії — «Еліксир» і «Краншип» — співпрацюють і нині.
«Віхренко та Іванов — багатолітні партнери… Разом робили бізнес, разом працювали, тобто вони дуже добре один одного знають. За обставинами, з якими ми стикаємося кожен день у порту, ми бачимо, що “Еліксир” тісно співпрацює з “Краншипом”. Понад те, одразу після продажу все рухоме й нерухоме майно, яке придбали під час приватизації в держави, передали ТОВ “Краншип” для оперування та використання у своїй господарській діяльності. До того моменту, поки там не з'явився третій портовий оператор — “Вімексім-Логістик”, афілійований з “Еліксир-Україна”. Працівники “Краншипу” в повному складі перейшли працювати до “Вімексім-Логістик”, включно з керівниками та брокерами», — розповів Олександр Грамма.
Редакція hromadske отримала сотні сторінок документів, які підтверджують контроль групи Андрія Іванова над портом Усть-Дунайськ після приватизації — аж до виписок із журналу перепусток на прохідній. Тож у нас є серйозні підстави вважати, що група проросійського бізнесмена справді отримала контроль над колишнім державним портом. Але як так могло статися, якщо саме відсутність зв’язків з росією була однією з умов приватизації?
Ми звернулися до Фонду держмайна по коментар — і не отримали відповіді. А втім, ще рік тому керівник Регіонального відділення ФДМУ в Одеській та Миколаївській областях Олександр Славський, говорячи саме про приватизацію цього порту, досить відверто пояснив, що насправді перевірки суто формальні:
«Це робиться доволі автоматично. Законодавство забороняє участь у приватизації юридичних або фізичних осіб, які походять з країни-агресора чи бенефіціари яких походять звідти. Також є достатньо великий список підсанкційних юридичних та фізичних осіб, санкції на яких наклала Рада національної безпеки й оборони. Їм також заборонено брати участь у приватизації, тож ми перевіряємо, чи належить ця компанія або її бенефіціари до країни-агресора чи підсанкційних осіб. Якщо ні, то ми зобов’язані продовжити процес приватизації з цим переможцем».
Вдумайтеся! Жодних спеціальних перевірок! Фонд держмайна продає стратегічний актив і просто пробиває потенційних покупців по двох базах даних. Це російська компанія? Ні? Окей. Хтось із засновників перебуває під санкціями? Ні? Все — зелене світло, купуй державне майно. Таку перевірку навіть обходити не треба, вона суто поверхова. І в результаті група компаній, яка, ймовірно, возила людей з окупованого Криму на материкову Україну, вже під час повномасштабної війни отримує контроль над державним портом лише за 6 мільйонів доларів.
«СБУ — це кінчені козли»: розмови з новими власниками
За словами самого Валерія Віхренка, засновника ТОВ «Еліксир Україна», жодних зв'язків з Андрієм Івановим у нього немає. Щоправда, згодом бізнесмен визнає, що вони все-таки є.
Валерій Віхренко: «Я не маю ніякого партнерства з ним (Івановим — ред.)».
hromadske: «І ніколи не мали?»
Валерій Віхренко: «Я його знаю особисто, але ніколи не було в мене з ним [бізнесу] і спільних компаній… Дивіться, я не приховую, що викуповую в пана Іванова елеватор “Струмок”. Людина продає свій бізнес. Він сьогодні розпродає все і закриває свій бізнес в Україні».
hromadske: «Зачекайте, я бачу за реєстром, що у вас є зв'язки з Івановим. Ви кажете мені, що їх немає».
Валерій Віхренко: «Я ж не заперечую, що з Івановим сьогодні... Ну, чекайте, його у чомусь звинуватили? В нього є якась заборона на ведення бізнесу? Є підозра? Нічого ж нема!»
Розмова із самим Андрієм Івановим, засновником холдингу «Трансшип груп», вийшла ще цікавішою. Він, до речі, навіть не живе в Україні — перебрався до Сербії.
Андрій Іванов: «Я пішов із бізнесу, я пенсіонер. Сьогодні мого бізнесу немає взагалі. Є одна-дві маленькі компанії, які займаються сільським господарством. Я весь бізнес продаю. А от вигадки про те, що я контролював чи володів Усть-Дунайськом… Скажіть, будь ласка, навіщо я витратив купу грошей і збудував новий порт на 40-му кілометрі? Жодних інших вантажів (чи майже жодних) в Усть-Дунайську ми ніколи не перевантажували».
hromadske: «Це все звучить гранично логічно, але ви не кинули Кілію і не перейшли повністю на 40-й кілометр. Отже, вона вам була потрібна?»
Андрій Іванов: «Повністю перейшли. Хто вам сказав, що ми її не кинули?»
hromadske: «Хіба “Краншип” не працював у Кілії ще минулого року?»
Андрій Іванов: «Минулого року? Торік, певно, вже ні. Потрібно подивитися дати. Даруйте, я не пам'ятаю».
hromadske: «Скажіть, будь ласка, ви ж мали у 2014-2016 роках проблеми з СБУ, коли звинувачували вашу компанію?»
Андрій Іванов: «СБУ — це кінчені козли! Я це говорив, говорю і говоритиму: це просто бандити!»
hromadske: «Та не кричіть ви».
Андрій Іванов: «Розумієте? Мене це обурює. У мене були проблеми з СБУ? Та це в СБУ проблеми з головою!»
Ми обіцяли не вантажити вас документами, але зараз це необхідно. Адже обидва співрозмовники не були відверті, і це можна довести тільки паперами. Ось угода між компаніями Віхренка та Іванова. Вересень 2023 року: компанія «Еліксир» передає частину порту в оренду «Краншипу». А пізніше окремою угодою передає щодо цього об’єкта право замовника будівництва. Що це, як не передача під контроль?
А ось ухвала Печерського суду — після обшуків Нацполіції в порту у жовтні 2023 року вилучили сотні транспортних накладних компанії Андрія Іванова. А здійснювали обшуки, бо вважали, що «Краншип» возить через Усть-Дунайський порт «чорне зерно». Тобто весь 2023 рік «Краншип» вантажив у Кілії зерно на експорт, хоч Іванов цього й не пам’ятає.
Усе це разом підтверджує, що колишній державний порт після приватизації опинився щонайменше під частковим контролем компанії з російськими зв’язками. І тоді залишається лише одне питання: чи Віхренко справді купив бізнес Іванова, чи старі партнери просто зіграли на публіку?
