Письменника Юрія Винничука розкритикували за колонку про скандали з домаганнями: назвав це «буденною справою»

Про це йдеться в колонці Винничука для газети «Збруч».

У ньому письменник пригадав випадок із колишнім президентом України Петром Порошенком, який під час своєї назвав «дорогенькою» журналістку видання «Детектор медіа» Марину Баранівську.

За словами Винничука, зараз «настали інші часи», «коли таке цнотливе слово, як “дорогенька”, може викликати щире обурення в деяких журналісточок» і «коли на репліку про те, що «залицяння — це не злочин», відповідь феміністок звучить: “Злочин!”».

Він також сказав, що викладач Йосип Лось, якого колишня студентка нещодавно звинуватила в домаганнях, «проробляв це з багатьма іншими студентками». На його думку, це стало можливим, бо «вдасться, а не вдасться, то буде інша [дівчина]»

«Й інша завше знаходилася. Ось у чому суть. Якщо навіть на десять дівчат лише одна погодиться стати коханкою, то цього цілком достатньо, щоб рухатися й надалі у цьому напрямку», — пише Винничук.

Крім того, він розповідає про студенток, які «зав'язували з викладачами теплі стосунки, а деякі повиходили заміж, відбивши їх від законних дружин», а також «сотні юних поетес», які «стартонули з ліжок і кабінетів членів Спілки письменників».

Водночас Винничук каже, що йому також було б неприємно, якби його «спробувала погладити якась цьоця», але додає, що в його юності «усе це було буденною справою». Так, «у порядку речей», за його словами, було «переспати з п'яною, практично непритомною дівчиною», і «ніхто це тоді не вважав зґвалтуванням».

«Я порівнюю ці епохи не для того, щоб показати, як колись було все просто і примітивно, бо знаю, що знайдуться такі, що читають не головою, а іншими частинами тіла, і перекрутять, буцім я вважаю все це цілком нормальним. Ні, не вважаю. Але чомусь раніше про це ніхто не замислювався. Все було в порядку речей», — пише він.

Також він згадує випадок зі скасуванням лекції Сергія Чаплигіна в Києво-Могилянській академії через його позицію щодо ЛГБТ. На думку письменника, «сповідувати традиційні цінності тепер небезпечно, бо агресивна меншість завше готова зацькувати ялову більшість».

Яка реакція?

Головна редакторка видання «Гендер у деталях» Тамара Злобіна заявила, що текст письменника — це «дуже рідкісна, маргінальна реакція стариганів, які застрягли в минулому».

Вона каже, що «старигані й мудачки ніяк не можуть повірити, що жінкам усі ці щипання, ляскання, обійми й погладжування не подобалися, були огидними, травматичними й неприємними», і це, мовляв, «забирає у них відчуття півника в курятнику».

Письменник Остап Українець вважає, що описане в колонці Винничука — це «метод тоталітарних сект і хижаків» — «бувши в позиції авторитету, методом перебору шукати сприйнятливих, незрілих, ламких, саме для того, щоб із цих властивостей користати».

Після публікації цього тексту Винничука його почали критикувати. Так, директорка з розвитку NGL.media Ірина Подоляк написала: «Чи може успішний белетрист мати гниле нутро, нуль емпатії і бути обмеженим розумово? Звісно». За її словами, навіть якщо цей текст не є журналістським, а художнім, то «гімно — це завжди гімно, навіть посипане золотим пилком».

На колонку Винничука відреагувала й режисерка Ірина Цілик. На її думку, текст є «вкрай огидним та аморальним». Також вона вважає, що «окремі питання» виникають і до газети «Збруч», яка його опублікувала.

Журналістка Юстина Добуш також розкритикувала головного редактора газети Ореста Друля за публікацію тексту, який «виправдовує сексуальне насильство над жінками»: «Це ж наскільки вже треба піти в мізогінію, щоб на тлі численних страшних історій жінок, які нарешті почали вголос говорити про те, що пережили зі сторони викладачів, публікувати такий текст».