Без опалення в Києві замерзає лежачий ветеран. А вчора в будинку ще й сталася пожежа

«Наш побут перетворився на вибір: тепло або їжа. Одночасно увімкнути кондиціонери на обігрів та приготувати обід неможливо. Базові людські потреби нам недоступні», — це зі скарг, які вони направляли в різні установи.

Поступово у квартирах ставало дедалі холодніше, фото із кімнатними термометрами, де було +10°C, змінилися на інші, де п'ять градусів тепла. Зрештою, дійшло до +2°C. За годину-дві зі світлом квартири не встигли нагрітися.

«Благаю: увімкніть сьомий поверх, у квартирі я в шапці, рукавицях, ноги німіють», «Я на ветеринара через холод на собачку витратила більше, ніж коштує оренда квартири», «Дайте світло, дитина маленька», «Кидаю кості щодня: що увімкнути — бойлер, опалення чи зарядити павербанки» — такі коментарі з'явилися після 9 січня, коли через російські удари по енергетиці 6 тисяч будинків у столиці залишилися без опалення. Світла стало ще менше. Інколи — 10 хвилин на добу.

Сусіди в чаті сварилися, мирилися, радили одне одному, як утеплювати вікна, виставляли світлини відер із водою на решітці, під якими горять свічки, обдумували покупку генератора.

До вчора. У ніч проти п'ятниці повністю вигоріла квартира на останньому — 12-му поверсі, а з нею частково й дах будинку. Причина загоряння лишається невідомою, поки експертизи немає. Є версії, що причиною є низька напруга, через яку не можуть працювати електроприлади. Пожежники попередньо сказали, що в будинку порушені всі правила пожежної безпеки.

Після гасіння вогню вода лилася по стінах донизу й замерзала. Бурульки звисали із перил і зовнішніх частин кондиціонерів, сходи перетворилися на ковзанку. Цілий день  жильці зішкрібали у відра кригу, яку перед цим посипали сіллю. Її викупили всю в найближчому магазині.

«Двірник, прибиральниця, яким ми платимо, випарувалися. Досі в нас не було електрика. У ДТЕК кажуть, що маємо вирішувати з ОСББ. Голова ОСББ прийшла вранці: “Я вже нервую, я нервую”, — потім взяла лікарняний, а коли ми їй пишемо, додає в чорний список», — скаржаться мешканці.

П’ятниця, вечір. Біля будинку сутеніє. Хтось виходить із пакетами з одягом: люди не можуть ночувати у своїх квартирах, де температура опустилася нижче нуля. Пара розповідає, що купили тут квартиру (однокімнатна коштує 60 тисяч доларів, до станції метро «Вирлиця» — сім хвилин пішки — ред.) і днями закінчили дорогий ремонт. Тепер не знають, що з ним буде у промерзлій квартирі. На кілька найближчих днів винайняли житло з опаленням неподалік. Ціна — 1400 гривень за добу.

«У мене пів акваріума рибок здохло. Я забрала тих, що залишилися, кота й переїхала вже кілька тижнів до свекрухи в село. Там є котел на дровах. Щоранку встаю о 5-й, бо робота в Києві», — розповідає молода жінка.

«Кому алкоголю?» — гукає дівчина в норковій шубі. Вона щось п'є із жерстяної банки. Каже, на вулиці їй затишніше, ніж удома. Тулиться до свого хлопця. Він пригортає її за плечі.

Піднімаюся з активістами від будинку — Дмитром та Еролом — на 12-й поверх. Темно, світимо ліхтариками, місцями східці в кірці льоду.

Дорогою молоді чоловіки розповідають, як жили без опалення до пожежі: грілися на роботі, харчувалися напівфабрикатами з магазинів, спали під купою ковдр. Ловили годину світла, щоб щось приготувати чи випрати.

На 11-му поверсі коридор заставлений відрами, туди скапує вода зі стелі. На 12-му згоріла покрівля, де-не-де в дірки видно небо. У квартирі, де почалася пожежа, грязюка по кісточки: то вода змішалася із сажею, з цілого — лише стіни.

У дворі збираються сусіди, стоїмо на льодовій скоринці, яка покрила асфальт. Студено. Люди не знають, як привернути увагу до свого будинку, усі скарги й звернення написали ще до пожежі. Зараз вони готові перекривати вулицю, аби лиш їм допомогли.

Активіст Дмитро веде до цокольного поверху, там в одній із квартир мешкає 56-річний учасник бойових дій Валерій Антонович. Він самотній, через зламаний хребет пересувається на колісному кріслі. Точніше сказати, мав би пересуватися, але в сучасному будинку немає ні пандуса, ні перил, хоч він і просив їх встановити. Вибирався на вулицю на колінах.

Заходимо в темну квартиру, ліхтарик вихоплює її центр — ліжко з купою ковдр, з-під них чути лише глухий голос. Відповіді на всі запитання: «Ви ветеран?», «Вам холодно?», «Ви самотній?» — однакові: «Авжеж». Біля ліжка — три обігрівачі: коли давали світло, умикав усі, щоб обігріти крихітну квартиру. Але вона однаково швидко остигає.

«Через цей холод у нього загостилися хвороби. Він уже ні на що й не надіється, каже, що в цій темряві й холоді йому вже й жити не хочеться», — шепоче одна із сусідок у пуховику, капюшон якого натягнула на очі.

У будинку залишається ночувати кілька людей. Уранці в суботу в чаті повідомлення від однієї з дівчат, що вночі температура у квартирі була -5,8°C. А йти їй нікуди.

Згоріла квартира вкрилася товстим шаром криги.