«Вода буде по годинах». Що варто знати про систему водопостачання в Україні на тлі ризику російських атак

Звідки в крані береться вода?

Є два основні джерела води: поверхневі (річки, водосховища) та підземні (свердловини, артезіанські горизонти). Великі населені пункти найчастіше залежать від річок, менші — від підземних вод, пояснює містобудівний експерт Віктор Глеба.

Якщо підземна вода, тобто зі свердловин, нормальної якості, вона потрапляє або безпосередньо в водорозподільну мережу, або збирається в резервуар чистої води. Якщо ж ні — проходить кількаступеневе очищення. І звідти вже за допомогою насосної станції подається в мережу.

Якщо є висотні багатоповерхові будівлі або висотні райони, додаються насосні станції, які підвищують тиск у мережі до необхідного. Джерела можуть бути на великій відстані від споживача — тоді можуть використовуватися водогони на багато десятків кілометрів.Сергій Карелін, експерт-практик з оптимізації систем водопостачання і водовідведення, енергоаудитор

Базово водопостачання складається з трьох великих етапів: забір води (з річки або свердловини), її очищення (фільтрація, знезараження) і доставлення до споживача (через магістральні труби, розподільчі мережі в районах, будинкові мережі).

У більшості міст це єдина централізована система, яка часто поділена на райони. Подекуди існують кілька незалежних джерел (наприклад, є і річка, і свердловини).

А як щодо водовідведення?

Тут система працює у зворотному напрямку до водопостачання. Використана вода з будинків транспортується на очисні споруди. З кожної квартири стоки потрапляють у трубу, яка прокладена під землею.

Каналізаційні труби зазвичай розміщені глибше, ніж водопровідні, адже для їхньої роботи потрібен певний нахил — щоб вода могла текти без насосів.

«В очисних спорудах вода трохи очищується, і після цього вже витікає назад в річку — зазвичай нижче за течією від водозабору», — зазначає Артем Шира, віцепрезидент «Української водної асоціації».

Однак повністю обійтися без насосів неможливо. У різних частинах міста працюють перекачувальні каналізаційні станції. Вони розташовані на глибині кількох метрів і потрібні там, де стоки треба підняти вище — наприклад, на пагорб або через ділянку з іншим рельєфом. Далі вода знову рухається самопливом або перекачується наступною станцією.

Чи можна «вимкнути» воду одним ударом?

Найвразливіші до тривалого відключення — великі міста з централізованим водозабором, прифронтові регіони та населені пункти, що залежать від одного джерела. 

Як зауважує Віктор Глеба, система має кілька критичних точок: насосні станції, вузли електропостачання, очисні споруди та великі магістральні трубопроводи.

Експерти сходяться в думці, що системи водопостачання більш стійкі до атак у порівнянні з енергообʼєктами, адже здебільшого сховані під землю. Однак це стосується лише транспортування води.

В електриці ми маємо аналогічну ситуацію, тому що постачання електроенергії теж іде мережами, й окремі ділянки [у разі атак] можуть бути замінені. А ось такі об'єкти як джерело водопостачання, станція водопідготовки, каналізаційно-насосна станція чи очисні споруди — це об'єкти, які на поверхні. Вони можуть бути уражені, і це може спричинити серйозні проблеми для постачання води.Андрій Кавун, фахівець з водопостачання в ГО «ДЕСПРО»

До зупинки роботи водопостачання призводять і удари по енергетичній системі. Електрика потрібна для роботи насосів, які забезпечують рух води. Саме вони підіймають воду з річок або свердловин, подають її на очищення і створюють тиск у трубах, щоб вода доходила до будинків, особливо на верхні поверхи.

Які можливі наслідки?

Залежно від критичності обʼєкта, який постраждає, можливі як короткочасні перебої, так і тривалі обмеження подачі води.

Вихід з ладу очисних споруд, якщо вода поступає з річок, означає, що в крані буде лише технічна вода, зауважує Сергій Карелін. Те ж саме буде в разі виходу з ладу водонапірної насосної станції, транспортного водогону або проміжних насосних станцій.

Так сталося, до прикладу, у Миколаєві. У квітні 2022 року, після того, як росіяни підірвали ключовий водогін Дніпро — Миколаїв, там зникла питна вода. Відтоді в місті з кранів тече лише технічна вода. І хоча у жовтні 2025 року в місті завершили будівництво нового водогону, до цього часу вода все ще технічна.

Друга проблема — якщо буде частково або повністю зруйнований сам ланцюжок водопостачання. Перший і найбільш вірогідний сценарій для більшості міст — вода буде по годинах чи навіть по днях. Умовно, в понеділок і середу, чи по дві години на день. Це, звісно, незручно, неприємно, але, умовно, можна жити. Звісно, така вода точно не є питною.Артем Шира, віцепрезидент «Української водної асоціації».

Гірше буде населеним пунктам, які буквально мають лише одне джерело водопостачання. У разі його серйозного ураження відновлення може зайняти тижні. І за таких умов подачу води на певний час зупинять повністю.

«У такому разі, я думаю, 90% людей виїдуть… Не біля кожного дому на відстані кілометра є доступ до води у У більшості міських бюветів вода подається за допомогою електричного насоса, який піднімає її з підземної свердловини на поверхню. Тому під час відключень світла бювети зазвичай не працюють, якщо не мають генератора.бюветах… От, уявіть, немає води навіть по годинах. А як пожежники мають працювати? Вони ж всі від пожежних гідрантів працюють. А як лікарні будуть працювати? Лікарня без води — операції теж не відбуваються… Та і будь-яке підприємство, умовна фабрика з виробництва цукерок, теж без води не працює», — додає Артем Шира.

Водночас експерт зауважує, що низка медзакладів у прифронтових містах зробили собі індивідуальні свердловини, аби убезпечитися від ризиків відключень. А ось підприємства не можуть цього робити. Мовляв, державна політика направлена на те, аби бізнес був під'єднаний до водоканалу, щоби «водоканал трішки більше заробляв і мав стабільного клієнта».

Що робитиме держава?

Президент Володимир Зеленський на початку квітня 2026 року розкрив дані розвідки про те, що росія планує атакувати системи водопостачання — мости, дамби, гідроелектростанції, а також помпові станції та системи постачання питної води. Він закликав владу на місцях і громади підготуватися, наголосивши, що «захист потрібен максимальний».

І уряд уже напрацював певні рішення. Серед планів — «кільцювання мереж, резервування критичних вузлів, встановлення й підключення резервного обладнання та інші технічні рішення для стабільного водопостачання». 

Кільцювання мереж — це фактично дублювання маршрутів подання води, тобто можливість подачі іншими шляхами. Основна задача тут — зробити так, щоб вода могла надходити до групи споживачів із кількох напрямків.

Мається на увазі, що коли система водопостачання має декілька джерел водопостачання, то гідравлічно поєднати ці системи — можливо, не в режимі нормальної роботи, а на випадок екстрених ситуацій, — щоб можна було виконати перепідключення, наприклад, з якогось мікрорайону до іншого джерела водопостачання. Я так розумію, це все з такою метою робиться.Андрій Кавун, фахівець з водопостачання в ГО «ДЕСПРО»

Що стосується резервування ключових вузлів — це про те, аби в системі були резервні, додаткові елементи, які можуть замінити основні, якщо ті зламаються або будуть пошкоджені. Йдеться про насоси, насосні станції, джерела водопостачання чи резервуари. Приміром, на насосній станції зазвичай працює один насос, але поруч встановлений ще один — запасний.

Експерти зауважують: цей принцип уже використовується, просто не скрізь. Наприклад, насосні станції мають по декілька насосів — основний і резервний, на випадок ремонту основного.

«Але проблематика в тому, що це не рятує від теперішніх викликів, тому що вони перебувають все одно в одному місці. Тому тут під резервуванням мається на увазі будівництво якоїсь альтернативи, альтернативного шляху постачання води або альтернативного шляху забезпечення тиску, чи будівництво ще одного джерела водопостачання. Наприклад, якщо є свердловина, то будівництво ще однієї свердловини на безпечній відстані від наявної. Це вже певною мірою є резервуванням системи», — додає Андрій Кавун.

То що можна встигнути до зими?

Експерти обережно оцінюють терміни реалізації урядових планів. За пів року  складно системно перебудувати інфраструктуру, яка формувалася десятиліттями.

Андрій Кавун підкреслює: потрібно починати з розробки плану реагування, і навіть не по регіонах чи населених пунктах, а щодо кожного об’єкта в системі водопостачання окремо. Його має розробляти місцева влада спільно з надавачами послуг, тобто водоканалами, та з залученням експертів.

Приміром, у селищі Токівське, що на півдні Дніпропетровщини, після підриву Каховської ГЕС і порушення водопостачання громада зіткнулася з перебоями подачі води. Аби розв'язати проблему, там пробурили дві свердловини. Одна з них нині подає воду до встановленого Модульна автономна система водопостачання, яку зазвичай встановлюють у громадах як резервне або альтернативне джерело води під час перебоїв із централізованим водоканалом.аквабоксу, а вся система — разом зі свердловинним насосом — живиться від сонячної електростанції. Друга свердловина стала джерелом для станції очищення, і її роботу забезпечує ще одна сонячна електростанція. Це дозволило громаді не лише забезпечити стабільну подачу води, а й суттєво зменшити залежність від централізованого енергопостачання.

«Варто розглядати основні вузли — наскільки вони вразливі, що можна зробити, щоби їх захистити. Пів року може бути достатньо, аби напрацювати та реалізувати певні заходи з розширення цих джерел водопостачання і будівництва нових», — зазначає Андрій Кавун.

Водночас, каже, вартість захисної споруди для основного об'єкта подекуди може виявитися дорожчою, ніж будівництво резервного об'єкта чи взагалі нового основного об'єкта, який уже буде більш стійким до атак.

Артем Шира вважає за необхідне надати підприємствам право робити власні свердловини й потім під'єднатися до мережі міста. У такому разі у випадку проблем із центральним водоканалом такі підприємства подаватимуть воду в міську мережу. І це буде хоча би частковим розв'язанням проблеми.

А Сергій Карелін вказує на потребу мінімізувати тиск у мережі — наприклад, організувати подачу води в підвали будівель. Це робиться для того, щоб зменшити навантаження на зношені труби та уникнути масових поривів у мережі. «У зимові періоди я таке радив водоканалам — щонайменше один це реалізував», — зазначає Карелін. А ще говорить про потребу збільшити обсяги накопичення води для надзвичайного стану.

Серед більш серйозних рішень, які називає експерт, — заглибити й захистити насосні станції та електропідстанції, збудувати резервні водозабори у великих містах. Щоправда, додає: «Навряд чи держава має фінансову змогу і час таке робити».