«Spierdalaj stąd!», тобто «Вали звідси!» — фраза, яку українці в Польщі все частіше чують на свою адресу

У соцмережах я написала в групи українців у різних містах Польщі, попросила відгукнутися тих, хто згоден поговорити про те, як їм сьогодні живеться у Польщі. За тиждень відгукнулися два десятки людей. 

Публікуємо історії без їхніх фото і зі зміненими іменами — це було бажання наших співрозмовників.

«Ви боїтеся давати фото і називати себе?» — запитувала я. «Ні, я не боюся, але краще не треба», — відповідали навіть ті з наших співрозмовників, хто говорив про ставлення поляків до себе лише позитивно.

Мовний іспит для лікарів

Софія, лікарка з Харкова, приїхала у Вроцлав з двома дочками-школярками буквально на другий тиждень повномасштабної війни.

«Я практично ніде не відчувала жодної напруги у спілкуванні з поляками — ні в державних установах, ні на роботі». Як косметологиня я орендую приміщення в салоні краси у польки — там і українки, і польки працюють, серед клієнтів у мене переважно польки, з ними ніяких проблем. Вони мене навіть своїм знайомим рекомендують», — розповідає Софія.

А от дочки, каже жінка, мали деякі проблеми в польській школі.

«Ясно, що підлітки є підлітки, були випадки булінгу з боку польських школярів, і я б не сказала, що лише через національність, але через національність було теж. Оце слово “спірдоляй” мої дочки принесли зі школи — так їм говорили однолітки, мабуть, повторювали те, що чули від своїх батьків. І фрази типу: “Стули рота, ти тут ніхто” теж дочкам доводилося в школі чути.    

Після того, як Кароль Навроцький 24 листопада 2024 року Навроцького оголосила й підтримала опозиційна партія «Право і справедливість» як незалежного кандидата на президентських виборах у Польщі 6 серпня 2025 рокуприйшов до влади, у медіа можна зустріти інформацію, що десь українських дітей побили, десь магазин українцям підпалили, то якісь демонстрації антиукраїнські на вулицях почали проходити, у Вроцлаві теж. І в чатах різних антиукраїнські дописи з'явилися. Іноді мені здається, що це боти, бо щось їх багато», — говорить Софія.

У Харкові вона працювала терапевткою. У Вроцлаві отримала так зване умовне право на виконання професії (на строк до 5 років) — можливість лікарської роботи під патронатом польських медиків. Щоб за 5 років (у випадку Софії — до 2029) підтвердити в Польщі свою фаховість, жінка мала скласти один іспит з польської мови й два медичні. Розраховувала, що ще має для цього час.

Але на вимогу Польщі лікарі не з країн ЄС, зокрема й українські, повинні були надати сертифікат про знання польської мови на рівні В1 вже до 30 квітня 2026 року. Для тих, хто не склав мовний екзамен, Польща з 1 травня припинила дію умовного права на лікарську практику.

Софія не встигла скласти мовний іспит, відтак уже не може працювати лікаркою.

«Я зі своїми пацієнтами в медзакладі спілкувалася польською, медичну документацію вела польською, все було нормально, але сертифіката в мене немає. І тому я втратила роботу, як і багато інших українських лікарів — навіть ті, хто склав іспит, але ще не встиг отримати сертифікат.

Польський сейм ухвалив закон, за яким дата подачі мовного сертифіката для українських лікарів відтермінувалася на рік, але президент Навроцький наклав на нього вето. Сказав, що лікар, який не знає польської мови, є загрозою для пацієнта. Але це надумана проблема! Польські лікарі воліють виїхати у Британію, Ірландію, Німеччину, і поляків у Польщі часто лікують саме мігранти.

Після вето Навроцького в соцмережах з’явилося багато негативу стосовно лікарів-мігрантів, зокрема, українських. Але багато поляків пишуть інше: хто ж нас тепер буде лікувати? А ми їх лікували, ми платили податки, старалися. Тепер і нам погано, і нашим пацієнтам», — розповідає Софія.

Якщо ціни підвищує українка

Олена з Миколаївщини опинилася в Польщі разом з дітьми — молодшими школярами — ще у 2020 році — переїхала до чоловіка, який тут був на заробітках.

Закрійниця-конструкторка одягу, вона спочатку влаштувалася на пивзавод під Познанню, потім на автозаправку, останні ж два роки продавала овочі й фрукти у власному магазинчику. А в червні 2026-го мусила його зачинити — торгівля стала збитковою справою.

«Спочатку мені запропонували бути в магазинчику просто продавчинею. Робота неважка, власник нормальний, я погодилася. Але він платив менше мінімальної зарплати, і я не могла отримати так звану карту побиту, тобто  офіційну посвідку на проживання в Польщі. 

Хотіла покинути роботу, та власник запропонував мені оформити магазинчик на себе як підприємиці. Я сплатила йому за товар, який ще лишався, викупила в нього холодильники, стелажі, різне устаткування і стала торгувати», — розповідає Олена.

За словами жінки, попередній власник мав кілька магазинів і міг коригувати ціни на товари, аби швидше їх розпродати. В Олени ж такої можливості не було — податки, оренда приміщення, дорога  закупівля товару змусили її підвищити ціни. Покупці не знали, що в магазинчику змінився власник, думали, що ціни підвищив хазяїн-поляк.

«Жалілися, але все одно купували. А як дізналися, що власниця я, і що це я підвищила ціни, то деякі перестали до мене приходити. А містечко в нас маленьке, кожен покупець важливий. Вони мені в очі не казали, що от українка прийшла і ціну підвищила, а позаочі було всяке.

А як уже цього свого нового президента вибрали, то багато поляків стали по-іншому себе проявляти. Я не скажу, що конкретно до мене, але от стало щось таке відчуватися в їхньому ставленні до українців. 

Розумієте, поляки нас не люблять, давно не люблять. Тільки до  останніх виборів було, так би мовити, заборонено проявляти цю нелюбов відкрито, багатьох поляків карали за прояви ксенофобії щодо українців, штрафували їх. А як президент їхній змінився, то він немов дав їм добро на цю ксенофобію, на оце: «спірдоляйте» до себе.

От мене випадок вразив недавній. У Facebook один поляк похвалив якийсь український ресторанчик у Познані. То його поляки просто захейтили! Мовляв, чого ти зайшов до українців, чого ти їх підтримуєш! Уявляєте?» — ділиться Олена.

Не так давно поруч з її овочевим магазинчиком хтось із поляків відкрив свій. 

«У тому магазині й ціни були вищі, ніж у мене, але поляки скуплялися там. Довелося мені магазин свій закрити. Буду повертатися на автозаправку. Треба легально працевлаштуватися, бо за нового президента у Польщі скасували 800 злотих виплати на дітей для мігрантів, якщо вони працюють неофіційно», — ділиться своїми проблемами Олена.

Жінка зізнається, що сьогоднішні настрої поляків щодо українців її тривожать.

«За себе я не боюся, я можу відповісти. Мені страшно за дітей. Бо траплялися ситуації, коли поляки їх зачіпали, сина дуже булили тут у школі», — прощається Олена.

Хороші польські пані

Ольга вже майже три роки працює на заводі в невеличкому містечку Шльонського воєводства поблизу польсько-чеського кордону. Розповідає, що в містечку дуже багато українок, які приїхали після початку повномасштабки, а на заводі українців навіть більше, ніж польських робітників.

«Я живу і працюю далеко від політичних центрів, у нас усе тихо в містечку, я не дуже часто стикаюся з поляками, ото хіба в лікарнях. Польські медики виявили в мене онкологію, допомагають з діагностикою і лікуванням — я їм дуже вдячна.

Взагалі серед поляків, як і серед українців, є різні люди. Є справді такі, хто чомусь ненавидить українців. Коли полька на заводі з матюками кричить українській робітниці: дуй в Україну, і нехай там вас усіх росіяни розстріляють, або що росіяни правильно роблять, коли нас бомблять — то це ненависть чи бабський срач?

А про срач між польським і нашим президентами скажу так: хлопці, війна така страшна триває, помагайте одне одному, бо всіх до чорта росіяни повбивають, а ви, як ото діти, виміряєтеся, хто кого більше образив. Ну несерйозно ж», — говорить Ольга.

Одеситка Лариса, яка в Польщі з березня 2022 року, не нахвалиться своїми здобутками в Гданську. Каже, що вона, економістка за фахом, зробила в Гданську непогану кар'єру. Одна польська пані буквально через кілька тижнів після приїзду Лариси в місто взяла її на роботу — доглядальницею у закладі для людей з ментальною інвалідністю.

«Мене одразу офіційно оформили, я мала соціальний пакет — оплачувану відпустку, лікарняні, медичне страхування тощо. Я старанно вчила польську мову — щойно підвищувався її рівень, я знаходила кращу роботу з більшою платнею.

Зараз у мене вже пʼяте робоче місце — і весь час я працюю легально, сплачую податки й гроші у фонди соціального страхування. Я була продавчинею, потім керівницею зміни в “МакДональдз”, а тепер — заступницею керівниці магазину.

Можливо, мені дуже пощастило з оточенням, але жодного разу я не відчула ні агресії, ні недоброзичливості від поляків. Навпаки, у деяких ситуаціях саме поляки мені дуже допомагали. Хоча в мене українське прізвище, і розмовляю я польською ще з акцентом, тобто між поляками не можу затесатися», — розповідає Лариса.

Українська мова — як червона ганчірка

Марина з Миколаєва вже майже 10 років живе в Польщі. Разом із чоловіком колись приїхала на заробітки. Розповідає, що жилося їй важко: починала з неофіційної роботи посудомийницею в ресторані, згодом стала доглядальницею у старої польської жінки з деменцією. Потім ледь не до пологів працювала на автозаправці під час другої вагітності. Восени 2022-го хлопчик народився з синдромом Дауна, Марина була вимушена покинути роботу…

Але поляки, за словами Марини, скрізь приймали її добре, допомагали. Ніхто не обманював її ні з зарплатою, ні з умовами роботи, ніколи вона не відчувала ніякої дискримінації.

«Мій старший син вчиться, молодший має чудову реабілітацію, я отримую соціальну допомогу на нього, яка дозволяє мені не працювати. І до часу, коли президентом став Навроцький, узагалі не було на що жалітися.

Ситуація стала змінюватися ще перед останніми президентськими виборами. От вам приклад: до мене з України подруга приїхала, ми стояли в черзі по покупки, розмовляли, а за нами стояли поляки, чоловік з дружиною. Вони почули нашу розмову і почали між собою говорити, що от, зараз президент зміниться, і всіх українців звідси виженуть, бо вони за польський кошт живуть. Мені було дуже образливо це чути, бо коли я перед декретом працювала й отримувала 7 тисяч злотих, то щомісяця я сплачувала 2,5 тисячі податків!

А зараз такі розмови за спиною можна почути все частіше», — розповідає Марина.

У транспорті говориш телефоном з родичами — поляки обовʼязково штовхнуть тебе, мовби ненароком, але насправді навмисне, ліктем тебе зачеплять. І ще можуть сказати типу: «Спердоляйте в Україну», «Ідіть на фронт»… Раніше такого не було. Я вже стараюся в трамваї мовчати й на вулиці мовчати, щоб поляки не звертали на мене увагу», Марина, живе в Польщі майже 10 років

Таїсія з дочкою виїхала з Києва до Кракова. Зізнається, що тепер боїться розмовляти на вулиці, аби перехожі не впізнали в ній українку.

«Я помітила: от іде якась українська родина, розмовляє між собою українською, я іду або їду на велосипеді їм назустріч. То за кілька метрів до мене вони просто замовкають, бо думають, мабуть, що я полька, і не знають, як я відреагую на їхню українську мову», — розповідає Таїсія.

У 2022-му вона, приїхавши у Краків, перший час працювала в службі таксі, яку відкрили українці.

«Поляки часто навіть залишали мені дуже великі чайові, дуже щиро розпитували про ситуацію в Україні. Співчували мені й усім українцям. Я відчувала себе в безпеці, абсолютно захищеною.

Одного разу я підʼїхала до свого будинку, а якась польська пані не могла припаркуватися. Моя автівка з польськими номерами, я говорю польською мовою. Я запропонувала цій пані допомогу. Вона, мабуть, через мій акцент зрозуміла, що я українка, чомусь розсердилася, і почала кричати: «Спердоляй звідси», підняла скандал. Я звернулася в місцеву поліцію через цей факт ксенофобії. Так от через кілька днів мені офіційним листом з поліції повідомили, що ця жінка заплатила штраф.

Тобто до приходу президента Навроцького антиукраїнські випади якісь присікалися. Узагалі не було публічних проявів антиукраїнських настроїв. Ну, може, якісь одиничні. І в мене таке враження, що зараз полякам неначе дозволили відкрито демонструвати свій негатив. Як вони пишуть про нас у соцмережах — просто страшно: і коли нарешті путін нас повбиває, і що нас треба всіх розбомбити. Ми не маємо цього терпіти, українці в Польщі цього не заслуговують», — говорить Таїсія.

Колишня киянка, а нинішня варшавʼянка Яна впевнена, що поляки наразі реально не розуміють, що відбувається в Україні, що українці своїми життями фактично їх захищають, створюють для них надійний тил. Але водночас поляки не люблять росіян — за словами Яни, недарма вони російськомовних українців сприймають агресивніше, ніж українськомовних.

Я попросила Яну перекласти мені коментарі поляків із соцмереж після новин про обстріл Києва, що їх надіслала Таїсія. Ось вони: «Пан путін, просимо ще більше», «Суперновина», «Аби їх швидше до*бали».

Законослухняних не чіпають?

Більшість моїх співрозмовників — жінки з дітьми. Але говорила і з чоловіками. 

Андрій, багатодітний батько, який був підприємцем у Києві, рік тому відкрив піцерію у Варшаві. Розважливо говорив мені, що на його бізнесі й на повсякденному житті теперішні непорозуміння між Польщею й Україною ніяк не позначилися. І що притомні поляки не піддаються антиукраїнським настроям.

«Ви розумієте, що бізнес працює в законодавчому полі. Якщо ти нічого не порушуєш і платиш податки, то ти не маєш проблем. Я працюю в законодавчому полі Польщі, як і польські бізнесмени, плачу податки, комунальні платежі, оренду.

Я відкрив тут бізнес за власні кошти, які привіз із України до Польщі. І якщо мені платить Польща 800 злотих щомісяця на кожну дитину, то я ці гроші не везу в Україну, я їх теж витрачаю в Польщі», — говорить Андрій.

Поляки обрали своїм президентом Навроцького — більшість свого електорату він тримає саме внаслідок антиукраїнських настроїв. Є поляки менш освічені й більш агресивні, які вірять, що українці прийшли забрати в них роботу і соціальну допомогу. Але є інші, які через ЗМІ пояснюють, що це все популізм, дурня, якій не варто вірити. Я сам бачив у польських ЗМІ інформацію, що українці сплатили у 2025 році майже в 4 рази більше податків, ніж отримали допомоги від ПольщіАндрій, підприємець

Він переконаний: якщо зараз прибрати українців з Польщі, польська економіка просто ляже.

І каже, що антиукраїнські заяви Навроцького на житті українців у Польщі не позначилися: «Ну робив Навроцький якісь заяви, ну відіслав йому наш Зеленський орден, але це ж популізм, який не призводить у Польщі ні до яких рішень на законодавчому рівні».

Інший наш земляк, інженер Олег, на заробітки в Польщу їздив ще з 2013 року. Востаннє приїхав у 2022-му, працює нині під містом Катовіце. Каже, що порівняно з 2013-м, зараз у Польщі побільшало неадекватних українців — вони матюкаються на вулиці й у транспорті, сідають напідпитку за кермо, крадуть, працюють в країні нелегально тощо. Самому Олегу за них соромно, і зрозуміло, що такі українці не сподобаються полякам.

Олег вважає, що якщо ти гарний фахівець, то на роботі в тебе не буде жодних проблем. Приміром, у нього в підпорядкуванні є поляки, мігранти з Азії, і всі нормально сприймають одне одного.

«Так, є політики в Польщі, які розганяють пропаганду, що треба зменшити кількість мігрантів, що Польща має бути для поляків, і на фоні цього погіршується ставлення і до українців. Наприклад, у соцмережах поляки називають українців невдячними, пишуть, що українці поводяться не так дисципліновано, як слід у чужій країні тощо.

Але якщо йдеться про депортацію мігрантів, то я так розумію, що тільки тих, які працюють нелегально, бо зараз на підприємствах збільшилася кількість перевірок стосовно тих, які працюють “в чорну”. Їх ловлять і депортують. Але я не чув, щоб депортували українців.

А ситуація між Навроцьким і Зеленським — це штучно створений конфлікт, щоб українці поверталися в Україну або їхали з Польщі кудись далі. Я б не хотів їхати з Польщі через ці сварки. З поляками про це не дискутую, бо в кожного своя правда», — філософськи зауважує Олег.