Поляки істерять, росіяни тішаться. Як рішення назвати підрозділ «імені Героїв УПА» збурило Варшаву та російські ботоферми

Зеленський не їде на конференцію з відбудови України до Гданська

Володимир Зеленський відмовився їхати через суперечку з Польщею і після того, як його позбавили ордену Білого Орла, написали медіа. Замість нього делегацію на конференцію з відбудови України, яка 25-26 червня відбудеться у Гданську, очолить прем’єр-міністерка Юлія Свириденко.

Перед конфліктом офіційна заява від української сторони була, що президент буде присутній. Я вважаю — це неправильна реакція. Все ж таки президентові України треба було їхати. Передусім тому, що ця подія не є польсько-українською. Це подія європейського масштабу, куди приїжджають учасники з усієї Європи. І знижувати ранг української делегації тільки тому, що з однією із європейських країн Україна зараз перебуває в кризовому дипломатичному становищі — не варто було. польсько-українська активістка, лідерка української діаспори в Польщі Наталія Панченко

«Адже на Ukraine Recovery Conference з’їжджається дуже багато людей із різних країн Європи, які сьогодні підтримують Україну, завдяки яким Україна сьогодні має успіхи на полі бою та може воювати, і ті країни, які готові вкладатись у відбудову. І що вищий рівень представництва, то краще», — зазначає Наталія.

Міністр-координатор спецслужб Польщі Томаш Семоняк назвав правильним рішення Зеленського не їхати на конференцію з питань відновлення України, адже це «деескалує відносини» між країнами.

Що стало приводом для скандалу?

Яблуком розбрату став указ президента № 440/2026, який надав назву «імені Героїв УПА» окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій ЗСУ. 

У Польщі через це почалася істерія. Експрезидент Польщі й лауреат Нобелівської премії миру Лех Валенса зняв значок з українським прапором і звинуватив Зеленського в тому, що він «відзначив бандитів УПА», чим «образив його й усіх убитих земляків».

З будівлі ратуші польського Любліна зняли прапор України.

У канцелярії польського президента Кароля Навроцького вирішили, що Зеленський має зателефонувати й перепросити. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський закликав Київ «виправити помилку» щодо назви «імені Героїв УПА».

Як зазначає колишній посол України в Польщі Андрій Дещиця, така гостра реакція в червні 2026 року сталася через кілька факторів: усталену чутливість теми Волинської трагедії, втому польського суспільства від українського питання та спадщину торішньої президентської виборчої кампанії.

Під час цієї кампанії один із кандидатів —теперішній президент Польщі Кароль Навроцький — достатньо активно використовував таку антиукраїнську риторику, зокрема в історичному аспекті. Враховуючи те, що він був директором Інституту національної пам’яті й займався цією проблематикою, він достатньо критикував українську владу, негативно підносив сигнали і оцінки діяльності УПА.експосол України в Польщі Андрій Дещиця

За даними польського видання Wirtualna Polska, під час візиту керівника Офісу президента України Кирила Буданова до Польщі українська сторона запропонувала змінити назву підрозділу й згадувати лише тих членів УПА, які воювали проти Радянського Союзу. Але аргументи української делегації не дали конкретних результатів, адже польська сторона послідовно демонструвала жорстку позицію. Одне з джерел польського видання сказало, що Варшава «розлючена на українців», заявивши, що українським політикам бракує стриманості. 

Соціологічне дослідження компанії SW Research для видання Rzeczpospolita показало: 51,9% опитаних поляків заявили, що рішення щодо перейменування підрозділу на «імені Героїв УПА» погіршило ставлення до українців.

Для нас — визвольна боротьба, для них — «людобуйство» на Волині. Погляд історика на конфлікт

Історик і політолог Ігор Кулик наголошує, що в основі конфлікту лежить спроба польського політикуму монополізувати право на історичну правду, ігноруючи український контекст. 

«УПА для українців — це визвольна боротьба, а для поляків це лише “людобуйство” на Волині. Але історія — це та річ, яку треба віддати історикам. Вчитель історії ж не викладає фізику й математику. Так само лікар-кардіолог не йде лікувати мозок. Коли політики починають вважати, що вони є спеціалістами у всьому й лізуть в історію, це вже некоректно». 

Кулик нагадує, що міжвоєнний період 1920–1930-х років на українських землях з боку Польщі фактично був окупацією, яка супроводжувалася пацифікацією та насильницьким переведенням православних у католицизм. Волинська трагедія 1943–1944 років стала обопільним кривавим наслідком цих утисків, де відбувалися етнічні чистки як польського, так і українського цивільного населення, здійснені УПА, польською Армією Крайовою (АК) та стихійними формуваннями. Порівняння УПА та АК, на думку історика, є абсолютно науково виправданим: обидві армії прагнули незалежності своїх держав, воювали на два фронти проти Гітлера та Сталіна, укладали локальні союзи й воювали між собою. 

Проте Варшава роками нав’язувала свої наративи. Кулик називає це спробами «торгувати історією»: 

«Поляки сприймали нас так, що вони можуть керувати й нав’язувати нам якісь свої історичні паралелі. Що значить торгувати історією? Коли дуже часто кажуть: ми готові вам, умовно, надати додаткове збройне фінансування, можливість бути транспортним хабом, відкрити ремонтні бази для техніки НАТО близько до кордону, але ви натомість нам, наприклад, дайте можливість проводити розкопки там, де ми хочемо. Або втиснути, що не можна називати ССО Героями УПА, не називати вулиці у Вінниці на честь Бандери чи Шухевича».

Історик згадує і постійні вимоги польської сторони демонтувати або змінити табличку на колишній тюрмі «на Лонцького» у Львові, яка свідчить, що там утримували в’язнів трьох окупаційних режимів: комуністичного, нацистського та польського. Спроби Варшави адміністративно заборонити дискусії навколо Волині експерт порівнює з російською державною пропагандою, де діє принцип: «нам можна все, а українцям лише те, що ми дозволимо».

Причиною такої поведінки Кулик вважає страх втрати регіонального лідерства: після перемоги у війні з росією саме Україна, з її технологіями, ресурсами та армією, стане головним хабом Центрально-Східної Європи, змістивши Польщу з позиції «головної жертви та захисниці» XX століття.

«Орденопад» і політика, схожа до Орбана

Скандал призвів до того, що польський президент Кароль Навроцький позбавив Зеленського найвищої нагороди Польщі — ордена Білого Орла. Його українському президентові 2023-го вручив тогочасний президент Польщі Анджей Дуда — за зміцнення дружби й захист Європи.

Зеленський відправив орден поштою, заявивши, що Україна «не буде сперечатися» з рішенням Польщі й зазначив: якщо ця нагорода досі є в Катерини II чи союзника Гітлера Муссоліні, Україні вона точно не потрібна. Додав, що Київ пам’ятає польську підтримку й відкритий до діалогу про спільну болючу історію. 

«Я бачу в цьому виключно електоральний процес. У них у 2027 році вибори прем’єр-міністра. Президент Навроцький бореться за прем’єрське крісло, щоб його партія виграла у прем’єра Туска. Ми тут ні до чого, це їхнє внутрішнє питання», — сказав Зеленський в інтерв’ю «ТСН».

Президент зазначив, що Навроцький продовжує політичну боротьбу всередині своєї держави, підсилюючи настрої ненависті до українців.

«Це те, що робив Орбан. Це погана історія. Вважаю, що вона закінчиться погано», — сказав український президент і додав: «на ненависті не можна заробляти політичні дивіденди, бо це в перспективі призведе до поганих відносин між народами». 

Через кілька годин журналісти запитали Кароля Навроцького, що він думає про заяву українського лідера. 

«Суперечка не стосується внутрішньої політики Польщі. Усі патріоти розуміють злочини, які українські націоналісти скоїли на польській землі. Які ж це були драматичні моменти. Суперечка стосується сприйняття історичних питань і того факту, що в Польщі ми не приймаємо червоно-чорний прапор Бандери», — сказав Навроцький.

Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск рзозкритикував обох лідерів, зазначивши, що конфлікт «радує путіна та шокує союзників», проте уникнув відповіді на запитання, чи підпише він рішення Навроцького. Без підпису голови уряду рішення президента про позбавлення ордена не має юридичної сили. 

На знак солідарності із Зеленським від своїх польських нагород почали відмовлятися інші українські посадовці й політики. Три колишні президенти України — Кучма, Ющенко та Порошенко — відмовилися від ордену Білого орла. Крім того, керівник Офісу президента Кирило Буданов відмовився від Золотого офіцерського хреста ордена «За заслуги перед Польщею», яким його нагородили торік. Буданов назвав рішення Навроцького «недружнім актом» щодо українського народу.

Про намір повернути Кавалерський хрест ордена «За заслуги Республіки Польща» оголосив і посол України в Польщі Василь Боднар. Рішення президента Польщі він назвав «історично несправедливим».

Водночас експосол Польщі в Україні Бартош Ціхоцький також повернув орден «За заслуги» через «ушанування колабораціоністів». Цей орден 2022 року йому вручив президент Зеленський.

росії легше воювати, коли ми роз’єднані 

Німецька історикиня, наукова співробітниця Лейбніц-центру досліджень новітньої історії у Потсдамі Франциска Девіс зазначає, що інтенсивність реакції Варшави межує з істерією, яка штучно підігрівається правопопулістським табором задля електоральних балів. І це шкодить стратегічним інтересам самої Польщі.

Цією деструктивною атмосферою миттєво скористалася росія. Першим рішення Навроцького привітав заступник голови Радбезу рф Дмитро Медведєв, висловивши задоволення публічними звинуваченнями між союзниками.

Один із таборів, який на цьому заробляє, — це крайні праві сили політичного середовища в Польщі. З другого боку, є ще одна група, про яку ми ніколи не можемо забувати, — це російські спецслужби й російські агенти на території як України, так і Польщі, які так само знають, що ця тема тригерить і українців, і поляків, виводить на емоції. Вони за допомогою соцмереж, тролів і ботів, але й за допомогою агентурної сітки будуть довгий час на цій темі працювати. російська агентура працювала над цим уже кілька останніх років і дуже інтенсивно.польсько-українська активістка, лідерка української діаспори в Польщі Наталія Панченко

Підтверджує наявність чіткого російського сліду, спрямованого на маніпуляцію почуттями польських громадян — пам’яттю про жертв минулого — й Андрій Дещиця:

«росія і російські агенти роздмухують це максимально, щоб посварити український і польський народи, бо коли Україна і Польща роз’єднані, то, звичайно, росії легше воювати з одною і з другою стороною». 

Прикладом маніпуляцій є відео у Facebook фейкового профілю краківського відділення Союзу українців у Польщі, у якому Александр Мішальський нібито вітає українців з Днем вишиванки. Заява була сформульована так, щоб викликати обурення серед поляків.

«Я хочу вам сказати — ми шкодуємо, що запровадили нові обмеження, що скасували деякі пільги, безплатний транспорт та деяку підтримку житла. Нам соромно за це», — нібито сказав Мішальський. 

Українці могли користуватися громадським транспортом у Кракові безплатно менш як 100 днів після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році. Незрозуміло, що саме означає фраза «житлова підтримка». Можливо, це стосується обмежень доступу до об’єктів колективного житла. Раніше в соцмережах поширювали різні неправдиві повідомлення про квартири, які українці нібито отримували безплатно.

І мер Кракова, і профспілка повідомили, що це відео було змінено за допомогою штучного інтелекту. В оригінальному записі 2024 року Мішальський висловлював солідарність з Україною на 1000-й день повномасштабної війни з росією.

Організації з кібербезпеки та дезінформації повідомляють: щонайменше з кінця 2023 року росіяни проводять нову операцію впливу, під назвою Undercut. Її мета — налаштувати західну громадську думку проти України та, як наслідок, послабити підтримку, яку західні країни надають Києву.

Щоб досягти бажаного ефекту, кремль поширює дезінформацію, використовуючи відео, створені за допомогою штучного інтелекту, і видає їх за достовірні джерела. Як повідомляє Recorded Future, американська фірма з аналізу кіберзагроз, високо персоналізований контент публікується на різних платформах і залежить від регіону й мови. Він включає публікації англійською, німецькою, французькою та польською мовами. 

Реальне життя українців у Польщі

Реальна взаємодія між українцями та поляками на низовому рівні, за словами Наталії Панченко, суттєво відрізняється від заголовків новин. Вона стверджує, що проблем із пошуком роботи, житла чи взаємодії з польськими держструктурами через цей скандал немає. Водночас загальна атмосфера напружується через те, що біженці стають заручниками політичних амбіцій.

«Політики щось зробили, чим розбудили емоції звичайних людей, і потім дуже часто люди на звичайному побутовому рівні безпідставно починають шукати винних. Але є політичний конфлікт між двома президентами. Є частина суспільства, яка підтримує Навроцького. Але це далеко не вся Польща. Є величезна кількість поляків, які не погоджуються з Навроцьким, які засуджують те, що зробив президент. Сьогодні в польському інфопросторі просто шалена кількість заяв від журналістів, спільні заяви ПЕН-клубу, неурядових організацій», — пояснює Панченко.

Свідченням реальної солідарності суспільства стала ініціатива польських громадських діячів (зокрема, журналіста Єжи Вуйчіка та групи «Тепло з Польщі», яка раніше доставила понад 1000 генераторів під час обстрілів Києва) щодо створення Польського народного ордену майбутнього для Володимира Зеленського. Лише за два дні під цією петицією підписи поставили понад 15 тисяч поляків, серед яких інтелектуали й митці світового рівня: режисерка та сценаристка Агнєшка Голланд, журналіст і дисидент Адам Міхнік та історикиня Енн Епплбом.

Ба більше, коли праві депутати міської ради Кельце заблокували рішення про передачу автобусів українському місту-побратиму Вінниці, польська громадськість самостійно зібрала кошти, викупила ці автобуси й відправила їх до України. 

Як завершити конфлікт?

Конфлікт наразі не становить прямої загрози для транзиту зброї чи критичної військової допомоги, адже капітуляція України не відповідає інтересам безпеки самої Польщі. Проте тривале перебування у стані дипломатичної війни послаблює обидві держави перед обличчям спільного ворога.

На думку Андрія Дещиці, Україна має чітко розділити героїчний чин УПА та воєнні злочини окремих її підрозділів:

«Нам потрібно засудити вбивство цивільного населення на Волині й відмежуватися від тих підрозділів. Вони не можуть бути героями. Але ті підрозділи, які воювали за незалежність України, особливо після Другої світової війни, — звичайно, вони будуть у наших очах героями й мають право на все. І це треба нашим партнерам, полякам, доносити й роз’яснювати».

Наталія Панченко закликає звичайних громадян не піддаватися емоціям у соціальних мережах і не множити гейт, який лише підживлює російські ботоферми:

«Можна в цей момент, коли відбувається треш, виходити на діалог із поляками від найнижчого рівня — на рівні співпрацівників на роботі, сусідів, людей у кав’ярні, чи тих, хто прихистив вас у 2022 році. Можна просто телефонувати цим людям, нормально, по-людськи спілкуватись і показувати, що ми можемо взаємодіяти». 

Не вдасться вдавати, що Польщі не існує — це наш найближчий сусід, логістичний хаб, країна, що прихистила мільйон біженців. Нам треба трішки спустити емоції.польсько-українська активістка, лідерка української діаспори в Польщі Наталія Панченко

Обидві держави в позитивному сенсі «приречені одна на одну» через географічне положення. Єдиним життєздатним механізмом співіснування, здатним перетворити Київ і Варшаву на найсильніший союз у цій частині Європи, залишається класична християнська формула публічної дипломатії:

«Прощаємо і просимо пробачення».