«Хелсі» на аркуші, прийом пацієнтів із температурою 39, попри заборону, і «я — лікар, хто врятує мене?». Як працюють медзаклади Києва
«Сьогодні 10 операцій зранку, і я сьогодні оперував. Ми вже не звертаємо уваги на рівень — жовтий чи червоний. Ми просто продовжуємо оперувати», — каже Борис Тодуров, український кардіохірург, директор Інституту серця.
За його словами, попри суттєве збільшення кількості російських атак на Київ, робота в Інституті серця практично не змінилася від минулої зими:
«У нас досить великий відсоток пацієнтів, які до нас потрапляють “швидкою”, тобто в терміновому стані. І ми працюємо з коліс. Якщо це інфаркт — бігом в операційну, де роблять Коронарографія — це сучасний і високоточний метод діагностики судин серця, який дає лікарю змогу виявити звуження або закупорку коронарних артерій.коронарографію, Стентування — медичне мініінвазивне оперативне втручання, що проводиться з метою встановлення стента (спеціального каркаса, який поміщається в просвіт порожнистих органів та судин людини або тварини), наприклад, коронарних судин або жовчної протоки, і забезпечує розширення звуженої патологічним процесом ділянки. стентування й маленьку операцію. Ми не можемо зупинитися й піти в бомбосховище, навіть у червоний рівень.
Ті лікарі й пацієнти, які не залучені до термінових процесів, звичайно, мають можливість спуститися в бомбосховище.
Воно в нас розраховане на велику кількість людей — до 500. Операційної там нема, це просто бункер, підвал. Але сховатися під час обстрілів — можливо».
За словами Бориса Тодурова, чітка інструкція від МОЗ, яка з’явилася недавно, лише формально закріпила поведінку лікарів, що існувала й раніше.
«Ми ніколи не зупиняли операції, не ховалися в бомбосховище, якщо це було потрібно для порятунку пацієнта. Увесь персонал має бути на робочому місці й продовжувати роботу. І всі лікарі свідомі цього. Крім того, пацієнта з реанімації спустити в бомбосховище неможливо. І він, і медсестри, і лікарі залишаються поряд».
Директор Інституту серця каже, що в укриття спускаються лише 10-15% пацієнтів. Інші кажуть: «Продовжуємо лікування».
На запитання, що ж буде в разі прильоту, кардіохірург відповів:
«За останні п’ять років ми вже стали фаталістами. Живемо в очікуванні, що будь-що може трапитися в будь-який момент з ким завгодно, і просто продовжуємо виконувати свою роботу та молимось, щоб нас не зачепило».
Що рекомендує МОЗ?
В умовах, коли повітряна тривога може тривати годинами, медзаклади потребували чіткого порядку, який визначав би їхню роботу під час ворожих атак. І нещодавно уряд такі правила розробив.
Вони залежать від рівня загрози — жовтого або червоного. І для кожного з них встановлено окремі правила роботи медзакладів усіх рівнів, системи екстреної медичної допомоги, аптек, системи крові тощо.
«Під час жовтого рівня загрози (дронові атаки) медзаклади не зупиняють свою роботу, водночас забезпечуючи медикам, пацієнтам та відвідувачам доступ до укриття. Кожен може скористатися укриттями на власний розсуд.
За червоного рівня (ракетна, ракетно-дронова або масована дронова загроза) працівники та пацієнти мають переміщуватися до укриття.
Водночас надання медичної допомоги, яку небезпечно переривати (наприклад, оперативні втручання), має тривати», — повідомляють у МОЗ.
Якщо під час повітряної тривоги медзаклад переміщує роботу до укриття або приміщення з найменшим ризиком ураження, там можна продовжувати надавати медичну допомогу, відпускати лікарські засоби та розміщувати пацієнтів. Робота в таких приміщеннях під час повітряної тривоги не вважається порушенням ліцензійних вимог.
Приймання пацієнтів, які потребують екстреної та невідкладної медичної допомоги, та відпуск лікарських засобів для її надання здійснюються незалежно від рівня загрози.
Диспетчерські служби центрів «екстренки» приймають і опрацьовують виклики безперервно за будь-якого рівня загрози та працюють з укриттів.
«Ключовий принцип нового порядку — гарантувати безпеку людей, не перериваючи допомогу, яку небезпечно зупиняти», — наголошують у міністерстві.
Але на практиці все не так гладко.
«Медики — теж люди»
Терапевтка Марія Переверзєва сердиться: «З одного боку, ми — медики й не можемо сказати: “Вибачте, тривога, приходьте потім”. Пацієнтам потрібна допомога, попри те, є тривога чи ні.
Але з іншого боку, медики — теж люди. Чому наші життя автоматично менш важливі, ніж життя пацієнтів, які можуть піти в укриття? Так, ми обрали професію, де треба рятувати людей, але наше життя теж треба враховувати».
Її колега Тетяна (попросила прізвища не називати, щоб не мати проблем із керівництвом) — теж сімейна лікарка. У неї інший підхід.
«У державній поліклініці я порушую правила. Сховища нема, і якщо це не лякає пацієнта, а в нього куплена вакцина в контейнері чи він хворий з температурою 39, то я під страхом догани не відмовляю в огляді. Утім, відсотків 70 запитів я ефективно вирішую онлайн», — розповіла вона hromadske.
У приватних клініках ситуація залежить від правил конкретної мережі.
«Під час повітряної тривоги ми обов’язково інформуємо пацієнтів та персонал про небезпеку та повідомляємо адресу найближчого укриття. Наш медичний центр залишається відчиненим, а прийом лікаря та розпочаті процедури не перериваються примусово. Рішення щодо продовження прийому чи проходу до укриття ухвалюється пацієнтом та лікарем спільно й суто на добровільній основі», — прокоментували фахівці мережі приватних клінік «Лама Лу». Там додають, що в кожному відділенні встановлено акумулятори резервного живлення та інвертори, що дає змогу забезпечити гарантію зберігання вакцин під час відключень електроенергії. Весь ланцюг зберігання є непорушним, за безпеку та якість можна не хвилюватись.
У мережі клінік «Добробут» пояснили, що дотримуються рекомендацій щодо різних рівнів тривоги. Під час червоної не працюють, у жовту — працюють, але стежать за мапою тривог. Якщо є загроза для конкретної клініки, тобто якщо є небезпека для якогось конкретного району столиці, і пацієнти, і лікарі спускаються в укриття. У багатьох клініках є свої сховища. А в яких немає — ходять у найближчі станції метро.
«Під час прильоту лікар виштовхав у коридор»
Оксана Нестеренко відвідувала державну поліклініку.
«Усе працює, наче й нічого не ставалося за ці місяці атак і обстрілів. Але якщо немає світла, то інтернет не заживлений і «Хелсі» (Helsi) — медична інформаційна система для закладів охорони здоров'я та медичний портал для пацієнтів в Україні. Система автоматизує роботу закладу охорони здоров‘я, лікаря, лабораторії, стаціонару, ведення електронних медичних карток, допомагає формувати звіти, має конструктор бланків і форм медичних документів та функціонал для роботи за програмою медичних гарантій з Національною службою здоров'я України (НСЗУ).“Хелсі” не працює, тому інформацію заносять старим дідівським способом — на аркуш», — сміється вона.
Марину Єрошкіну застав приліт, коли вона була на прийомі в лікаря:
«У моїй державній поліклініці приймають під час тривог. Одного разу я сиділа й розказувала лікарю про свої симптоми, а він різко зірвався з місця, схопив мене за плече і виштовхав у коридор.
Як виявилося, гупнуло неподалік, він сидів спиною до відчиненого вікна і відчув вибухову хвилю. Я ж маю поганий слух і загалом не вразлива, тож узагалі не відреагувала на це».
Уляна Єщенко поділилася історією: «Кілька днів тому подруга народжувала в одному з пологових Києва. Під час пологів нікуди жінок не виводять, породіллі лишаються в родзалі.
Лікарі кажуть: “У нас тут перший поверх, родзал — у куточку, усе буде добре”. Уже під час атаки потім усіх запрошували в коридор, подалі від вікон».
Вікторія Зарубіна зверталася до гінеколога в приватну клініку, розташовану в скляному бізнес-центрі. Під час жовтої тривоги клініка працювала.
«Це лячно, якщо чесно. Зате аналізи здавала в приватній лабораторії, там напівпідвальне приміщення, усе швидко й зручно, результат — поштою», — поділилася вона.
Під час жовтої тривоги я й сама відвідала найближчий до дому центр первинної медико-санітарної допомоги. Навколо будівлі купчилися люди. Усередині лікарі приймали пацієнтів, а в реєстратуру — черга пенсіонерів.
Я запитала про укриття, воно виявилося в підвалі. Темрява, облізлі лавки, які колись були оббиті дермантином, обмотані ганчірками труби над головою. Ліхтарик вихоплює опудало в костюмі радянського хімзахисту з протигазом. На аркуші «в руках» напис «Ласкаво просимо».
Тут офіційно може сховатися 56 людей, але, думаю, влізе вдвічі більше, якщо сісти на підлозі. Сьогодні ж тут лише дві жінки, які підсвічують собі ліхтариками.
Поки сиділа з ними, дізналася, що укриття працює цілодобово, має два запасні виходи. У нього можуть спускатися всі охочі.
Моїй колезі з травмою щелепи, яка живе під Києвом, сімейна лікарка виписала направлення в обласну лікарню. Там прийом вузькопрофільного спеціаліста був би безкоштовним. Але додзвонитися й записатися на прийом вона не змогла через постійну тривогу.
«Постійно вмикався автовідповідач: “Перетелефонуйте пізніше”. Я не могла чекати й поїхала в державну лікарню, де мусила заплатити 500 з копійками гривень за консультацію, бо направлення до лікаря не мала», — скаржиться вона.
hromadske відправило запити до МОЗ та Департаменту охорони здоров’я, щоб дізнатись умови, за яких працюють медзаклади в Києві під час тривоги. Однак станом на момент публікації ми досі не отримали відповіді.