Як Україна писала писала Радіодиктант-2026
В Україні відбувся щорічний Всеукраїнський радіодиктант національної єдності. Журналісти hromadske побували на двох локаціях та поспостерігали, як це відбувалося.
Читцями цьогоріч обрали вчителя української мови й літератури Артура Пройдакова та громадську діячку й волонтерку Дашу Астафʼєву.
Традиційно диктант писали люди з усіх куточків світу: Німеччини, Швеції, Канади й навіть Антарктиди — українські полярники долучилися зі станції «Академік Вернадський».
hromadske побувало в київській книгарні «Сенс» і в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна, де студенти й викладачі писали диктант в укритті.
Київська вчителька початкових класів Надія працює в державній школі протягом 15 років і щороку долучається до написання Радіодиктанту. Вже вдруге поспіль вона пише разом зі спільнотою книгарні «Сенс».
«Це диктант єдиності. Круто, коли ми підтримуємо одне одного, тим паче в такі складні часи», — поділилася жінка.
Випускник Національного університету «Києво-Могилянська академія» Роман вважає, що написання Радіодиктанту — важлива традиція, адже в такий спосіб ми підтримуємо нові твори авторів.
Сам Артур Дронь — автор цьогорічного тексту — розповів нам, що хотів, аби текст став особистою розмовою для кожного, хто його писатиме. Він хотів, щоб люди повірили, що це їхні слова.
«Якби навіть ці слова лунали різними голосами, а мільйон людей водночас записували їх, кожен думав би про когось особливого. Я — про тебе», — пише автор у тексті Радіодиктанту.
Комунікаційниця Василина поділилася враженнями після написання: «Мені було важко зібратися, бо відчувався клубок у горлі від тексту. Автор хотів, щоб у цьому тексті кожен упізнав себе, близьких — йому це вдалося. Цей текст дуже щемкий та інтимний».
Текст Радіодиктанту автор закінчив освідченням: «Я люблю тебе. Так є завжди».
Про те, яке значення має для Дроня Радіодиктант, як він працював над текстом і чому важливо не зосереджуватися на помилках — читайте в матеріалі hromadske.