Проросійський президент Ірану загинув. Ким був Ібрагім Раїсі та чи змінить це щось для України

Ким був Ібрагім Раїсі?

Ібрагім Раїсі мав одіозну репутацію жорстокого правителя, для якого людські жертви були лише цифрами у статистичних звітах, а мета виправдовувала будь-які засоби. Посаду президента Ірану 63-річний Раїсі обіймав із 2021 року, а термін його повноважень мав сплинути у 2025-му. Хоча він був президентом лише три роки, в Ірані та світі його запам’ятають надовго.

Ібрагім Раїсі виріс у сім’ї священнослужителя і з юного віку став палким прихильником ідей ісламського фундаменталізму. У 18 років Раїсі взяв активну участь в Ісламській революції 1979 року, що перетворила Іран зі світської монархії на поліційну ісламістську державу, де вся повнота влади належить релігійним фанатикам, а супротивників керівного режиму жорстоко переслідує Напіввійськова гілка виконавчої влади Ірану. Існує паралельно з основними збройними силами країни та має провідну політичну роль в ісламістському режимі Ірану.Корпус вартових Ісламської революції (КВІР) — майже не обмежене законом мілітарне формування, у якого нині є навіть власні авіація та флот.

На революційній хвилі Раїсі швидко рухався кар’єрними сходами, працюючи на кількох посадах у судовій системі Ірану. У 1980-х та 1990-х роках він був заступником прокурора, а потім і прокурором столиці — Тегерана, де й зажив недоброї слави. Він був одним із чотирьох осіб у комітеті обвинувачення, який ухвалював рішення про страту тисяч політичних в'язнів в Ірані в 1988-му — практично без суду та слідства. Іранські опозиціонери називали цей орган «Комітетом смерті», а сам Раїсі отримав прізвисько «тегеранський м’ясник». Міжнародні правозахисні організації та спеціальні доповідачі ООН звинувачували Раїсі у злочинах проти людства.

Вершиною його кар’єри в репресивній системі були посади заступника головного судді Ірану — з 2004-го до 2014 року, а потім і генерального прокурора з 2014-го до 2016 року. Після цього Раїсі балотувався на посаду президента Ірану у 2017 році як висуванець від консервативного Народного фронту Сил Ісламської революції, але тоді вибори програв.

У 2021-му, вже залучившись підтримкою фактичного лідера країни, Почесний титул у мусульман-шиїтів, які становлять більшість населення в Ірані. Рухолла Мусаві Хомейні був першим великим аятолою.аятоли Хаменеї, Раїсі виграв президентські вибори. Він представляв політичну еліту держави, яка дотримується ультраконсервативних поглядів і вороже ставиться до Заходу й цінностей демократичного світу. 

Саме за каденції Раїсі жорстоко придушували масові протести, що прокотилися Іраном восени 2022 року. Мітинги за права жінок та проти диктатури, які пройшли під гаслом «Жінки, життя, свобода», стали наймасовішими в країні із часів Ісламської революції 1978–1979 років. Під час цих акцій іранські силовики розстрілювали чоловіків та жінок просто на вулицях, а заарештованих протестувальників катували у в’язницях.

В Ірані довгий час вважали Ібрагіма Раїсі основним кандидатом у наступники верховного лідера аятоли Хаменеї, якому вже 85 років. Попри те що підтвердити або спростувати цю тезу майже неможливо через непублічність політичних процесів в Ірані, все ж «диму без вогню не буває», — сказав у коментарі hromadske директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Варто зазначити, що на посаду верховного лідера також претендує і син аятоли Хаменеї — Моджтаба Хаменеї. Його шанси на успадкування влади значно підвищилися після смерті президента Ірану. Однак консенсусу щодо його кандидатури в керівничих колах Ірану немає переважно через те, що ніхто не хоче, щоб правління передавали династичним шляхом, — пояснив hromadske Ілія Куса, експерт із питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру «Український інститут майбутнього».

Ібрагіма Раїсі розглядали як одного з можливих наступників аятоли Хаменеї. Однак останнім часом у його кандидатурі почали сумніватися, оскільки він був непопулярним серед населення.Ілія Куса, експерт із питань міжнародної політики та Близького Сходу

Українці ж запам’ятають Ібрагіма Раїсі як голову уряду, який налагодив тісну військову співпрацю з кремлем, продаючи росії тисячі дронів-камікадзе типу «Шахед», якими атакують українські міста майже щоночі. Іранський уряд вперто відкидає всі звинувачення та відмовляється визнати, що постачає зброю росії.

За каденції Раїсі іранські «шахеди» атакували й Ізраїль. У ніч проти 14 квітня цього року Іран провів найбільш масовану комбіновану атаку безпілотниками й ракетами в історії людства — по Ізраїлю протягом кількох годин запустили 170 дронів, 120 балістичних і 30 крилатих ракет.

Попри те що Іран є єдиним членом ООН, який уже давно публічно заперечує Голокост і закликає до знищення єврейської держави, уперше безпосередній удар на Ізраїль з іранської території стався саме за президентства Ібрагіма Раїсі. До 2024 року Іран ніколи не вступав у пряму військову конфронтацію, а натомість підтримував інші режими, що воювали з Ізраїлем, а також угруповання, які проводили теракти на його території.

Вбивство чи випадковість?

Гелікоптер, який транспортував президента Ірану та ще низку високопосадовців, зник із радарів під час туманної погоди у другій половині дня 19 травня. На борту також перебували міністр закордонних справ Хусейн-Амір Абдуллахіан, аятола Мохаммад Алі Але-Хашем, губернатор іранської провінції Східний Азербайджан Малек Рахматі та кілька інших чиновників.

Уже під ранок 20 травня стало відомо, що Ібрагім Раїсі та всі інші пасажири загинули. Рештки гелікоптера, який повністю згорів під час аварії, знайшли в гірській місцевості поблизу іранського кордону з Азербайджаном — звідти президент Ірану повертався після зустрічі з лідером Азербайджану Ільхамом Алієвим та представниками уряду сусідньої країни.

За повідомленням державного іранського медіа IRNA, аварія гелікоптера президента Ірану сталася через технічну несправність. Однак керівник Корпусу вартових Ісламської революції Мухаммед Багрі заявив, що делегація військових разом з експертами на місці авіатрощі лише почала розслідування причин аварії. Результати цього розслідування мають повідомити пізніше.

На думку експерта із близькосхідних відносин і головного редактора видання «Україна по-арабськи» Мохаммада Фараджаллаха, є три ключові версії щодо причин авіакатастрофи, у якій загинув президент Ірану.

Першою та основною версією є несправність гелікоптера через брак якісного технічного обслуговування, викликаного західними санкціями проти Ірану. А втім, Мохаммад Фараджаллах не виключає й інших версій — серед них і операція з ліквідації іранського президента однією з іноземних спецслужб або конкурентами з інших політичних кланів в Ірані.

Польський президент Анджей Дуда у своєму дописі в соцмережі Х навіть порівняв авіакатастрофу в Ірані з авіатрощею на території росії, у якій чотирнадцять років тому загинув колишній лідер Польщі — Лех Качинський. Причини тієї аварії і досі до кінця не з'ясовані. Тож і нині навіть серед польської влади побутує думка, що смерть Качинського була добре спланованим убивством, яке мало вигляд нещасного випадку.

Ми, поляки, були страшенно вражені катастрофою польського урядового літака в російському Смоленську у 2010 році. Нам добре знайоме відчуття шоку й порожнечі, що залишається в серцях людей і в державі після раптової втрати політичної еліти країни.Анджей Дуда, президент Польщі

На можливу спецоперацію натякає й авторитетне ізраїльське видання Times of Israel, згадуючи в контексті смерті Ібрагіма Раїсі загибель низки інших іранських високопосадовців — більшість із них було вбито.

У той час як Ізраїль намагається знайти та знищити лідерів ХАМАСу в Газі, він продемонстрував здатність і готовність знищувати іранських посадовців у Сирії, — розповідає Times of Israel. Так, у квітні цього року Ізраїль, як стверджує автор статті, вбив найвищого посадовця Корпусу вартових Ісламської революції в Сирії — Мохаммада Резу Захеді, а також його заступника Мохаммада Хаджа Рахімі. У грудні минулого року в Дамаску вбили й бригадного генерала КВІР Разі Мусаві — ймовірно, в результаті саме ізраїльського авіаудару.

А втім, щодо цього випадку певності в ролі Ізраїлю все ж немає. 20 травня в коментарі агентству Reuters неназваний представник ізраїльського уряду заявив, що його країна не має ніякого стосунку до смерті президента Ірану.

То що, Іран лишився без лідера?

Президент в Ірані є главою уряду (аналогом прем'єр-міністра в Україні), але не є главою держави. Хоч це й найвища виборна посада в республіці, Раїсі був лише другою фігурою в державі. Фактичним главою держави ще з 1989 року є аятола Алі Хаменеї, який до цього з 1981 року сам був президентом при такому самому фактичному лідерові — іншому очільнику Ісламської революції аятолі Рухоллі Хомейні.

За конституцією, ухваленою у 1979 році після Ісламської революції та усунення від влади монарха Мохаммеда Реза Пахлаві, Іран є ісламською республікою. Однак фактично структура влади в країні наближена до теократичної диктатури. В Ірані існує жорстка релігійно-правова регламентація всіх сфер суспільного й державного життя, а судочинство здійснюється за нормами релігійного права. Усі принципові рішення ухвалює невелика елітарна група на чолі з верховним лідером. Останнє слово в будь-якій ситуації — саме за аятолою.

Водночас, наголошує Ілія Куса в розмові з hromadske, аятола Хаменеї не є одноосібним диктатором країни, а радше виконує функцію арбітра між різними фракціями всередині еліти, які конкурують між собою.

Хаменеї публічно підтримав російську війну проти України, заявивши 1 березня 2022 року, що володимир путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, «щоб цього не зробила інша сторона». Також Алі Хаменеї розказував, що на території України росія веде війну проти НАТО, оскільки Альянс мав намір розпочати війну через Крим.

Міжнародну політику держави визначає саме аятола Хаменеї, а президент уже виконує його волю. Саме верховний лідер, а не президент, є верховним головнокомандувачем збройних сил та керівником військової розвідки.

Верховний лідер також призначає чиновників на ключові посади: голів судів, міністра внутрішніх справ і командувачів усіма родами військ, а також шістьох із дванадцяти членів Корпусу вартових Ісламської революції — однієї з найвпливовіших і найбільших військово-політичних груп в іранській еліті. Хто ж контролює верховного лідера? Формально він підзвітний Асамблеї експертів, яка його й обирає. Алі Хаменеї править уже майже 35 років — це найдовший строк на всьому Близькому Сході. Тож аятола або вправно задовольняє експертів, або не менш вправно їх контролює.

Що ж до посади президента, то саме він є главою виконавчої влади, крім силових структур і зовнішньої політики. Попри те що саме президент призначає міністрів оборони та розвідки країни, кандидатури спершу мають бути схвалені верховним лідером. Та й ключові рішення в інших сферах ухвалюють лише за згоди фактичного глави держави. Президент в Ірані — не класичний авторитарний правитель, а топпосадовець, який призначає членів Ради міністрів і координує роботу уряду. 

Хто замінить Раїсі? 

У разі смерті президента, згідно з Конституцією Ірану, його наступника мають обрати впродовж 50 днів на загальнонаціональних виборах. До вступу на посаду нового президента його функції тимчасово виконуватиме чинний віцепрезидент Мохаммад Мохбер.

Мохбер — менеджер-технократ, який усе життя переважно опікувався економічними питаннями. На відміну від Ібрагіма Раїсі, який був вихідцем із духовенства, Мохаммад Мохбер у юні роки служив у КВІР та брав участь в ірано-іракській війні. Мохбер — прихильник курсу зближення з росією. Він — один із тих, хто курував російський напрямок у команді Раїсі та вів переговори з москвою. 

Проте експерт із Близького Сходу Ілія Куса має сумнів, що Мохаммад Мохбер балотуватиметься у президенти. Після смерті президента політична боротьба всередині консервативного табору, який представляв Ібрагім Раїсі, тепер може загостритися. 

Президента обирають прямим усенародним голосуванням на чотирирічний термін. Хоча в Ірані й панує жорсткий авторитарний режим, президентські вибори можуть проходити в умовах гострої конкуренції між представниками різних фракцій державної еліти. 

Звісно ж, кандидатів у президенти спершу схвалює окрема інституція — Рада вартових, більшість членів якої призначає верховний лідер. Тож демократичних учасників на президентських виборах бути не може, але зсередини верхівки раніше висували справді опозиційних один до одного кандидатів.

В Ірані немає вільних виборів у класичному розумінні. Там існує складна система фільтрів, яка відсіює всіх нелояльних до влади кандидатів у президенти. А втім, тривалий час виборча система відігравала певну роль у зміні кланів при владі. Зараз ми бачимо деякий занепад цієї структури, а самі вибори дедалі більше нагадують профанацію. Цього разу голосування покаже, чи іранська політика повернеться в публічний простір.Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень

Менш ніж протягом 50 днів, що лишились до позачергових президентських виборів, в Ірані точитиметься напружена підкилимна боротьба великих політичних кланів, які керують країною. Серед цих кланів є і помірковані групи, і консерватори. Однак боротьба між ними навряд чи виходитиме в публічний простір, — зазначив у коментарі hromadske Ігор Семиволос.

Смерть Ібрагіма Раїсі та президентські вибори деякою мірою дестабілізують політичну ситуацію, оскільки такі різкі зміни завжди вносять певний дисбаланс. Та оскільки іранська держава є автократією, доля виборів, ймовірно, залежатиме від залаштункового рішення, яке ухвалять еліти Ірану, — погоджується з колегою Ілія Куса.

Поки що невідомо, яке принципове рішення ухвалять еліти: чи вони знову будуть просувати консервативного президента — такого собі «Раїсі 2.0»; чи захочуть скористатися його смертю, щоб перезавантажити стосунки з країнами Заходу та власним суспільством і просунути поміркованого реформатора, яким був попередник Раїсі — Хассан Рухані.Ілія Куса, експерт із питань міжнародної політики та Близького Сходу

На думку Ігоря Семиволоса, на даному етапі немає сенсу аналізувати владну ситуацію в Ірані, оскільки політичне життя в цій країні здебільшого відбувається за зачиненими дверима високих державних кабінетів — назовні інформація звідти не доходить.

«Коли пил після смерті президента уляжеться, пройдуть вибори, тоді вже керівництво Ірану почне дискутувати. Однак ми почуємо лише відгомін цих дискусій», — підсумував директор Центру близькосхідних досліджень у коментарі hromadske. 

Чи перестане Іран поставляти росії зброю?

Під час пошуків гелікоптера, у якому розбився президент Ірану, володимир путін зібрав у Москві екстрену нараду за участю голови Ради безпеки сергія шойгу, новообраного міністра оборони андрія бєлоусова та представників спецслужб. Прикметно, що на цю нараду путін запросив і посла Ірану в росії. Ігор Семиволос припускає, що це може свідчити про острах москви, що смерть іранського лідера вдарила по позиціях лобістів кремля у Тегерані, адже саме Ібрагім Раїсі представляв клан, який виступав за тісне співробітництво з росією.

Ігор Семиволос згадує, що це вже не перша «прикра несподіванка» для росіян, адже попереднього союзника в іранській верхівці вони теж втратили раптово. До того ключовою фігурою проросійського клану був не Раїсі, а генерал Касем Сулеймані — командувач спецпідрозділу «Кудс» у Корпусі вартових Ісламської революції. Нагадаємо, генерала Сулеймані було вбито внаслідок ракетного удару США по аеродрому у столиці Іраку, Багдаді, 3 січня 2020 року. 

За словами Ігоря Семиволоса, сам президент Раїсі також був близьким до Корпусу вартових Ісламської революції, а політичний вплив КВІР за його каденції посилився. А втім, Семиволос застерігає, що радіти можливим змінам зарано: смерть Раїсі навряд чи вплине на позиції консервативного та проросійського клану, бо позиції його конкурентів — поміркованих ісламістів — зараз мають непереконливий вигляд. Тому цілком імовірно, що й через 50 днів уже новий президент Ірану продовжить ту саму політику, що й Ібрагім Раїсі.

Станом на зараз нічого не зміниться. Якщо в Ірані відбудеться зміна влади, тобто до влади прийдуть більш помірковані ісламісти, — лише тоді ми можемо передбачити певні зміни. Не всі в Ірані в захваті від зближення з росією, але до обрання нового президента змін точно не буде.Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень

Ілія Куса на противагу Семиволосу все-таки розглядає можливість перемоги на виборах поміркованого реформатора, що матиме бажання вести більш збалансовану політику. Навряд це різко та докорінно змінить підхід до партнерства Ірану з росією, але точкові кроки задля зближення із Заходом заради зняття частини санкцій усе ж можуть бути. Наприклад, щодо постачання в росію балістичних ракет. Тому за виборами в Ірані все ж варто стежити, хоча й нічого від них не очікуючи.