Більше, ніж просто сировина. Як видобуток металів фінансує майбутнє України

Залізні ландшафти

Якщо дивитись згори на Першотравневий кар'єр Північного гірничо-збагачувального комбінату поблизу Кривого Рогу, то він дещо нагадує кратер на якійсь далекій планеті. Кар’єр має глибину близько 400 метрів і площу близько 500  гектарів — як ціле містечко або кілька сіл. Сорокап’ятирічний Максим Данилов працює тут уже десять років, а у видобувній промисловості — понад двадцять.

«Ще у процесі навчання я зацікавився цією роботою, — розповідає Максим Данилов. — Вона мене захопила. А коли вживу побачив весь масштаб, здоровенні машини, складні механізми, то інтерес ще дужче посилився. Тож після навчання я пішов працювати машиністом екскаватора на Новокриворізькому гірничо-збагачувальному комбінаті. А по завершенні Гірничого університету почав працювати гірничим майстром. Тоді зрозумів: це точно моє». Від  гірничого майстра Максим Данилов пройшов шлях до головного інженера, а 2016 року очолив Першотравневий кар’єр Північного ГЗК.

Залізну руду в Україні видобувають із ХІХ століття. Розвідано 60 родовищ, із них розробляють лише 25, здебільшого у Дніпропетровській,  Полтавській і Запорізькій областях. Криворізький залізнорудний басейн дає близько 90% українського видобутку, бо саме тут найщедріші поклади копалини. Найпоширеніші залізні руди — магнетит, що має найвищий вміст заліза, гематит, бурий залізняк і сидерити. У Першотравневому кар’єрі видобувають саме магнетитову руду: щороку по 22 мільйони тонн. Процес видобутку доволі видовищний.

«Залізну руду можна видобувати відкритим або закритим способом. Якщо руда близько до поверхні, застосовують відкритий спосіб  — у кар’єрах. Якщо залягає глибоко, то закритий — у шахтах, —  пояснює Максим Данилов. — У Криворізькому басейні видобувають здебільшого відкритим — буровибуховим способом. Перш ніж виймати гірничу масу, її підривають. Далі починається екскавація: спеціальні машини відвантажують руду, яку далі транспортують».

Залізна руда — основна сировина для чорної металургії. Але руду, яку взяли з кар’єру, ще не можна класти у піч. Для цього руда повинна мати високий вміст заліза й дуже невелику частку домішок. У природі таких чистих руд дуже мало, тому понад 90% мають пройти процес збагачення.

«Видобуту руду дроблять, а потім відправляють на збагачувальну фабрику у спеціальний млин. У цій великій машині руда, ще дужче подрібнена, перетворюється на масу, схожу на пісок. Її змішують із водою і вона потрапляє в магнітні сепаратори. В них створюється магнітне поле, яке притягує до себе  залізо, а інші частинки відсортовуються.  Потім із заліза витягається волога: так ми отримуємо концентрат», — описує технологію Максим Данилов.

Концентрат — один із трьох продуктів, які отримують із залізорудної сировини. Його використовують як напівфабрикат для виробництва окатків, які зовні нагадують металеві кульки. Третій продукт — агломерат: матеріал, який отримують, сплавляючи руду, вапняк, дрібний кокс та інші складові. І окатки, і агломерат — сировина для виробництва чавуну, а потім — сталі. 

Що значить для України залізна руда

Запаси залізної руди у світі — близько 170 мільярдів тонн. Із  них 18 мільярдів тонн, за даними державного науково-виробничого підприємства «Геоінформ Україна», — в українських надрах. Тому ми — в десятці країн із  найбільшими покладами залізної руди.

2021 року Україна виробила понад 80 мільйонів тонн залізорудної продукції. З початком великої війни цей показник знизився вдвічі, але залишається достатнім, щоб задовольняти потребу металургійних підприємств України, які не було зруйновано чи окуповано, й експортувати частину руди.

«Залізорудна галузь завжди була важливою для України, адже тут апріорі є потенціал, — пояснює професорка кафедри екології Києво-Могилянської академії Лідія Горошкова. — По-перше, в нас є велике внутрішнє споживання руди, по-друге, Україна — потужний гравець на світовому ринку. Є практично незмінні лідери галузі: Австралія, Бразилія, Канада і Південна Африка. Але в нас хороші позиції, попри певний спад після початку повномасштабного вторгнення. А це, перш за все, наповнення бюджету й допомога економіці».

У 2022 році Росія загарбала Білозерське родовище залізної руди в Запорізькій області. Решта родовищ розробляють не на повну потужність. І попри це гірничо-металургійна галузь забезпечує суттєву частину валового внутрішнього продукту України — 7,2% станом на 2024 рік. Разом із тим галузь чутлива до внутрішніх і зовнішніх економічних змін.

2025 року українська економіка відчула на собі просідання у гірничо-видобувній галузі. За прогнозами GMK Center, якщо у 2024 році Україна експортувала 33,6 мільйони тонн продуктів залізної руди, то до кінця 2025 року показник знизиться до 27 мільйонів тонн. Це пов’язують і зі світовими тенденціями, і з внутрішніми проблемами галузі. До 2022 року, за словами директора GMK Center Станіслава Зінченка, половину залізної руди споживали підприємства всередині країни, а зараз виробництво сталі в Україні скоротилось. Тому експорт руди став ще важливішим.

«Виробництво сталі у світі зменшується. Зокрема в Китаї, який є основним покупцем нашої руди, — пояснює Станіслав Зінченко. — Крім того, наші великі конкуренти нарощують виробництво і експорт залізної руди. І це країни, де немає війни. Натомість у нас подорожчала логістика, й відправити до Китаю тонну руди з України коштує в разиХ
дорожче, ніж із Бразилії чи Австралії. І проблема не стільки у відстані, скільки у воєнних ризиках».

До того ж, ціни на залізну руду у світі знижуються, що робить український продукт менш конкурентним і впливає на валютні надходження до бюджету. «В нас 60% собівартості руди становить електроенергія, вартість якої  в Україні за два роки суттєво зросла. Ще одна проблема, яка з’явилась у 2025 році: держава не повертає податок на додану вартість великим експортерам.  Наприклад, гірничо-видобувна компанія Ferrexpo мала понад триста мільйонів гривень неповерненого ПДВ, через що скоротила виробництво. Криворізький залізорудний комбінат теж не працював пів року через те, що не повертали ПДВ. Ситуація стабільно погана для  всіх експортерів», — коментує Станіслав Зінченко.

За даними GMK Centre, станом на 2025 рік на території Україні було десять гірничо-збагачувальних комбінатів, однак три з них вимушено припинили видобуток. Якщо негативні світові тенденції в галузі не посиляться, Україна могла б користуватись своїми ресурсами, аби наповнювати бюджет, вважає професорка Лідія Горошкова. Вона каже, що досліджувала ситуацію, пов’язану із впливом цін у світі на те, як держава може, використовуючи видобуток залізної руди, компенсувати проблеми з надходженнями в бюджет. «У нас були різні періоди, коли Україна користувалась зростанням світових цін і могла наповнювати бюджет. Зараз справді є спад цін на залізну руду, але не критичний. І Україна навіть за цих умов не втрачає свою важливу роль на світовому ринку. Сьогодні навіть дещо знижені експортні потоки рятують наш бюджет», — каже Лідія Горошкова. 

Які ще метали видобувають в Україні

Крім залізної руди, Україна має значні запаси марганцю, титану, цирконію, нікелю, золота й інших цінних металів.

Наша країна — серед лідерів у світі за підтвердженими запасами марганцю. Покладів цього металу, який є важливим компонентом для виробництва сталі і сплавів, може вистачити на 550 років. Основні запаси марганцевої руди в Україні — у Нікопольському родовищі на Дніпропетровщині й у Великотокмацькому родовищі на Запоріжжі. Обидва — у прифронтовій зоні, де щодня відбуваються обстріли. З марганцю виробляють феросплави — сплави заліза з іншими елементами, проміжний продукт у металургії.

До початку великої війни Україна експортувала марганцеву руду. У 2021 році за кордон продали 770 тонн цієї сировини. Проте зараз через російську агресію й економічні причини марганцеву руду в Україні майже не видобувають. 2023 року основні підприємства, які видобувають марганцеву руду — Покровський і Марганецький гірничо-збагачувальні комбінати — припинили роботу.

Також Україна має чи не найбільші в Європі запаси  титану. Цей легкий, міцний і стійкий до корозії метал використовують в авіаційній, аерокосмічній, військові промисловості та в медицині. Європейський Союз, який не видобуває титан на своїй території, розглядає Україну як ключового потенційного постачальника, що дозволить зменшити залежність від імпорту з інших країн, зокрема з Росії. Запаси титанових руд в Україні за законом є державною таємницею; геологічна служба США оцінює їх у 8,4 мільйона тонн — 1,1% світових запасів. А один із найбільших виробників титанової сировини у світі UMCC повідомляє, що загальна ресурсна база України може сягнути 20% від світових запасів.

Титанову руду видобувають і переробляють у Дніпропетровській і Житомирській областях. Із цієї руди виробляють ільменітовий і рутиловий концентрати, які Україна продає в інші країни, здебільшого в Євросоюз. І хоч під час великої війни експорт титановмісної продукції скоротився майже вдвічі, потенціал видобутку цього металу вважають дуже перспективним.

«Цінність титану й марганцю для економіки зараз трансформується, — коментує виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак. — Раніше це була здебільшого експортна сировинна виручка. Тепер 50% доходів від нових проєктів, зокрема рент й ліцензійні платежі, йтимуть безпосередньо у Фонд реконструкції України. Тобто кожен долар, зароблений на новому титановому кар’єрі, — це пряма інвестиція у відбудову наших міст».

Ксенія Оринчак також нагадує, що титан є критичним для аерокосмічної й оборонної промисловості партнерів України. «Його цінність тепер вимірюється не лише ринковою ціною, а й гарантіями безпеки та стратегічним партнерством. Також ми продовжуємо видобуток урану, що є запорукою нашої енергетичної незалежності», — каже вона. Серед найперспективніших металів для видобутку в Україні експертка називає також літій, графіт, кобальт і нікель.

За даними з різних джерел, Україна має ще і запаси цінних  рідкоземельних елементів таких, як лантан і церій, що використовуються в електроніці; неодим, що використовується у вітрових турбінах та акумуляторах для електромобілів; ербій та ітрій, які використовують в ядерній енергетиці; скандій, що використовується в аерокосмічній промисловості та електроніці.

«Раніше перспектива видобутку цих металів була туманною через відсутність технологій та величезну капіталомісткість» , — пояснює Ксенія Оринчак. Але якщо процес їхнього видобутку стартує, то це, за словами експертки, — довгострокова ставка, що може перетворити Україну на ключовий елемент технологічної безпеки Заходу.

Партнерський проєкт опублікований на правах реклами.