«Пройдеш суд, визнаєш вину — і тебе обміняють». Як у росії захисникам «шиють» справи про «тероризм»

18 років суворого режиму

«13 лютого в мене з ним перервався зв’язок, — розповідає hromadske про Олександра його дівчина, Юлія. — Перед тим ми поговорили, розмова була якась трохи напружена, і я не могла зрозуміти чому. Він мені не сказав, що виходить на бойові. А далі я вже побачила його в допитах росіян, де вони з нього знущаються. Випитують, хто такий, звідки».

Олександр Гарнага — юрист. Він підписав контракт із ЗСУ ще до початку повномасштабної війни, був юрисконсультом. У лютому 2022-го його перевели на бойову посаду. Після поранення в листопаді 2023 року та довгого лікування боєць із позивним Робокоп повернувся у військо — його перевели у 118 батальйон, який був на відновленні на Волині.

Узимку 2024 року Олександра перевели у Третю штурмову бригаду, де він виконував обов’язки командира роти. Але пробув там недовго — вже за трохи більш як два тижні потрапив у російський полон під Авдіївкою. Як згодом військовий розповість рідним у листі, його взяли, коли був непритомним через оглушення вибухом.

На відео з допиту чутно погрози на кшталт «Зараз вуха відріжемо». На допиті його тримають скрученим, він не може стояти. Він просить: «Можна я хоча б на стінку обіпруся?». Йому не дозволяють. Падає, його підіймають.Юлія, дівчина Олександра Гарнаги

Як вдалося зʼясувати рідним, після допитів полоненого перевели в ростовське СІЗО на період «слідства». Коли південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону «визнав» Олександра винним за статтею про «тероризм», відбувати покарання — 18 років суворого режиму — бійця відправили у СІЗО № 2 у Таганрозі. Це місце відоме як одна з найжорстокіших російських катівень. Саме там утримують більшість «азовців».

Чому «тероризм»?

росіяни виносять «вироки» українським бійцям за кількома категоріями справ. Деяких обвинувачують у «порушенні законів і звичаїв війни», тобто у воєнних злочинах. Переважно такі справи слухають в окупованому Донецьку. Натомість «азовців» обвинувачують у «тероризмі», їхні справи розглядають у Ростові-на-Дону.

«2 серпня 2022 року верховний суд російської федерації визнав „Азов“ терористичною організацією, відповідно, заборонив її діяльність на території рф. А дії своїх законів росія зараз „розповсюджує“ і на окуповані території України. Відповідно, вони розглядають понад сотню справ щодо „азовців“, які перебувають у полоні. І це окремі справи щодо кожного, окремі судові процеси», — пояснює Тетяна Катриченко, виконавча директорка Медійної ініціативи за права людини.

Третю окрему штурмову бригаду ЗСУ росіяни асоціюють з «Азовом». Імовірно, це повʼязано зі спорідненістю принципів роботи та тим, що командиром бригади є Андрій Білецький, засновник полку «Азов». Тому полонених бійців «трійки», як і «азовців», росіяни «судять» за статтею про тероризм.

За даними, які hromadske отримало від Координаційного штабу, за майже три роки великої війни за цією статтею були відкриті справи або винесені «вироки» щодо 47 українських військовослужбовців.

«Якщо ми говоримо про статтю „Тероризм“, то це фактично Мовляв, їх судять за те, що вони є чинними або колишніми військовослужбовцями окремого підрозділу, який був «визнаний терористичною організацією». Такі процеси є порушенням міжнародного права і воєнним злочином, бо військовослужбовців не можна судити за саму участь у війні.за участь у війні», — зауважує Тетяна Катриченко. 

Щонайменше 38 «вироків» за статтею 205.3 («Проходження навчання з метою здійснення терористичної діяльності»), яка стосувалась і Олександра Гарнаги, ухвалив суд у Ростові. Згідно з російським законодавством, покарання передбачає увʼязнення на термін від 10 до 20 років або довічно.

Переважно «вироки», які знайшло hromadske, стосуються «азовців» чи бійців Третьої штурмової. Останній вирок, винесений 19 листопада 2024 року, стосується 27-річного Євгена Капустяна, який, за заявами російських мілітарних ресурсів, воював у складі полку «Азов».

«Узагалі „тероризм“ допасовують і цивільним, адже для російської імітації судової системи немає значення, що „шити“. Тут не йдеться про якісь правила чи логіку», — зазначив hromadske Петро Яценко, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

Так, наприклад, до списку потрапив мешканець Бердянська Дмитро Кравцов — цивільний, який, за версією російських спецслужб, у 2022 році збирав і передавав інформацію про тих, хто у Бердянську виступає на підтримку дій рф. Його засудили до 15 років колонії суворого режиму.

Маєш гроші — маєш листи

Попри відверте порушення всіх міжнародних норм щодо утримування військовополонених, росія намагається удавати, ніби проводить судові процеси за встановленими правилами. Тому кожному підозрюваному призначають безкоштовного адвоката.

«Звісно, на кожного полоненого дуже сильно тиснуть, щоб вони визнавали провину. Їм кажуть: „Ми зараз швидко пройдемо цей суд, він узагалі не є важливим. Тебе швидко засудять і передадуть на обмін”», — зазначила hromadske Тетяна Катриченко. 

Адвокат російської правозахисної організації російська організація «Первый отдел» спеціалізується на судових процесах, що відбуваються в закритому режимі, та захисті обвинувачених у кримінальних справах про державну зраду, шпигунство, екстремізм тощо. 29 березня 2024 року Мін'юст рф вніс організацію до реєстру «іноземних агентів».«Перший відділ» Євген Смирнов розповів hromadske, що захисники, яких росія призначає українцям, переважно не бажають допомагати своїм підзахисним. Вони «як декорація під час слідчих дій і судів». Смирнов розповів і про випадки, коли полоненим призначали адвокатів, «підгодованих ФСБ», роль яких — спростити роботу слідчого.

Інакше буває, коли адвокатів «за домовленістю» підшукують рідні військовополонених або самі полонені, як у випадку з Олександром Гарнагою. 

«Сані вдалося собі знайти російську адвокатку. В одного з хлопців, який із ним сидів у камері, була адвокатка, і через неї вдалося передати мамі записку. Вони вмовили цю адвокатку вести його процес», — розповіла Юлія, дівчина Олександра.

«У цій ситуації адвокат може надавати їм юридичну допомогу в межах кримінальної справи: брати участь у слідчих діях, допитах, збирати якісь довідки», — каже Євген Смирнов.

Розраховувати на виправдання в суді з допомогою навіть найнятих адвокатів марно. Найголовніша функція захисників у подібних справах — «паліативна». Мовляв, щодо полонених, у яких є адвокати, зменшується ризик тортур. Також налагоджується їхній зв’язок із зовнішнім світом та українською владою, аби та могла працювати над обмінним процесом. Але таким адвокатам доведеться платити.

Було декілька засідань, відбувся цей бутафорний процес. Саня мені тоді почав писати через адвокатку, трохи налагодилася комунікація. Вона передавала записки, але теж за гроші. Один візит і одна записка — дві тисячі гривень.Юлія, дівчина Олександра Гарнаги

Після завершення судових процесів адвокатка зникла, каже Юлія. Хоч офіційно вона залишається, на зв’язок більше не виходила. 

«Обіцяла, що супроводжуватиме його, хай де він буде, і передаватиме від нього записки. Але збрехала. Завершився судовий процес, і від неї ні слуху ні духу», — каже дівчина Олександра.

«Правда» або смерть

росії важливе визнання вини військовополонених у злочинах, які їм інкримінують. За словами виконавчої директорки МІПЛ Тетяни Катриченко, рф «колекціонує ці всі зізнання, і їй вигідно, щоб були обвинувальні вироки», аби перекладати вину за руйнування міст на Сили оборони. Переважно, каже, це стосується оборонців Маріуполя. 

Для отримання таких «зізнань» росіяни вдаються до тортур. В історії Олександра Гарнаги його мама та адвокатка закликали бійця подати апеляцію, щоб він трохи довше пробув у ростовському СІЗО, де кращі умови перебування. Однак він відмовився.

«Потім мені пояснили чому. Якби він подав на перегляд, було б йому непереливки», — каже дівчина Олександра Гарнаги.

Насильством росіяни вибивали й свідчення бійця та скарги на його бригаду, які записали на відео. За словами Юлії, в одному з листів Олександр прямо сказав, що робив це під погрозами. Просив, щоб Україна знала, що він не зрадник.

Таки були в бригаді люди, які повірили, що він зрадник, які казали, що «краще йому бути там і не повертатися»… Один із його добрих приятелів, з яким ми проводили стільки часу разом у всяких розмовах, сказав: «А що? Не хотів би, то не розказував».Юлія, дівчина Олександра Гарнаги

hromadske намагалося отримати позицію Третьої штурмової бригади, у якій служив Олександр Гарнага, однак на прохання про коментар там не відповіли.

На думку правозахисниці Людмили Гусейнової, яка пережила російський полон, суспільство не має права засуджувати бійців, які зʼявляються зі свідченнями на російських відео.

«Дуже часто людей там примушують давати якісь інтерв’ю, а поруч стоїть автоматник. Людина не знає, чи вона договорить до кінця, чи ні. Ці люди… Вони й так переживають страшне. Ми не маємо морального права їх добивати. Настане час, і ми дізнаємося, хто з якої причини й що говорив», — сказала hromadske правозахисниця.

Виконавча директорка МІПЛ підтверджує: звільнені військовополонені масово говорять про те, що щодо них були тортури, під якими люди «можуть або піти на такі ролики, або визнати свою провину, або взяти на себе провину за дії, яких не вчиняли».

Чи впливає це на обмінний процес? Для України — ні, запевняють у МІПЛ та Координаційному штабі. І так зрозуміло, що в полоні українці діють під примусом, а їхнє життя під загрозою.

Тому все, що вони говорять на пропагандистських відео, не має значення. Позитивним є лише факт того, що [завдяки таким відео ми знаємо, що] людина жива і перебуває в полоні.Петро Яценко, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими

Дівчина Олександра Гарнаги натомість припускає, що самі росіяни не поспішатимуть віддавати його на обмін, оскільки назнімали з ним достатньо контенту, який періодично видають за новий.

Підтримати

Порушили тишу

«Треба буде, як повернуся, кулю з руки витягнути», — йшлося в одному з листів Олександра Гарнаги. 

Пишучи з Таганрога, він про себе зазначив: «Здоровий тілесно і душевно, але дуже-дуже втомився».

Зараз звʼязок з Олександром рідні втратили — як їм стало відомо, напередодні нового року його «вирок» набув чинності, й полоненого відправили «відбувати покарання» в одну з колоній строгого режиму.

За даними Координаційного штабу, з початку повномасштабної війни й станом на 20 грудня Україні вдалося повернути 10 бійців, незаконно засуджених у росії за «тероризм», або бійців, щодо яких ще тривало слідство за цією статтею. Ще 37 таких військових залишалися в полоні.

Чи складніше повертати таких полонених? Тетяна Катриченко каже, що аналіз робити зарано. Якщо до вересня 2024 року з вироками поверталися одиниці, то восени повернули одразу кілька десятків військовослужбовців, серед яких були навіть засуджені довічно.

Так, частина захисників, що отримали «вироки» в росії, повернулися під час обміну 18 жовтня. Це перший випадок, про який Координаційний штаб заявив публічно. 

Через розголос, який стався, рідні думають, що тепер їхні близькі навряд чи потраплять в обміни. Умовою попередніх обмінів військовополонених з «вироками», як виявилося, була оця тиша. Але її Коордштаб, зокрема, порушив.Тетяна Катриченко, виконавча директорка Медійної ініціативи за права людини

Наявність так званого судового вироку не є перешкодою для повернення військовослужбовців або цивільних додому, зазначив hromadske Петро Яценко, представник Координаційного штабу.

«Якщо так зване розслідування ще триває, це може сповільнити процес повернення, але й ті, хто перебуває під бутафорним „слідством“, можуть розраховувати на обмін і повернення. Такі звільнені в нас також є», — додав він.