«Я обіцяю повернутися до тебе і донечки». Як родини шукають бійців, зниклих безвісти на Курщині

26-річний Сергій Настобурко з Дніпропетровщини має логічний позивний — Святий, — позаяк він закінчив духовну семінарію, планував стати священником. Батько Сергія наполягав, щоб його син пішов служити не в церкву, а в армію. Він, військовий, вважав, що чоловік має відслужити.

Тож у 2021 році Сергій підписав контракт — і опинився в танкових військах. Воював на Луганському, Донецькому та Харківському напрямках. Брав участь у звільненні Ізюма. У 2023 році зазнав бойового поранення на Донеччині: у його танк влучила ракета.

«Він зазнав сильної контузії, втратив слух на одне вухо та частково пам’ять. Я запропонувала списатися зі служби, але він відмовився», — пригадує його дружина Тетяна.

Уперше її чоловік брав участь у бойовому виході на Курщину 6–7 серпня. Тоді їхній танк перевернувся і хлопцям довелося пішки долати 20 кілометрів назад до кордону. Про ті події вона дізнавалася поступово — з уривків розповідей чоловіка та дружини його побратима, який потім зник разом із Сергієм.

12 серпня Настобурко востаннє вийшов на зв’язок. Він розповів, що екіпаж готується до бойового завдання. Хлопці були замучені, вони кілька днів майже не спали, переказує Тетяна.

«Їм наказали відкопати той перевернутий танк і оперативно поремонтувати. Вони того дня ще доробляли все. Сказав, що вони мають поїхати, відстрілятися і повернутися. Але додав: “Я думаю, що так не буде. Але обіцяю зробити все, щоб повернутися до тебе й до донечки”», — каже жінка.

Увечері наступного дня зателефонував побратим Сергія і сказав Тетяні: «Ти знаєш, що сталося? Святий — 200-й. Загинув увесь екіпаж унаслідок підриву на міні».

Командування підтвердило Тетяні цю інформацію, щодня обіцяли евакуювати тіла з району Село в Кореневському районі Курської області рф.Ольгівки. Але, зрештою, надіслали офіційне повідомлення про зникнення безвісти. Після цього командування почало казати, що насправді не знає, що відбулося. Мовляв, дрони для розвідки не могли низько підлетіти через роботу ворожих засобів Радіоелектронної боротьбиРЕБ.

Через кілька днів одного із членів екіпажу українські військові знайшли  під час ударно-пошукових дій біля Ольгівки. Він був у підвалі, де його тримали росіяни. Чоловіка повернули до України, і це поставило під сумнів попередню версію про загибель усієї групи. 

«Як ви можете стверджувати, що екіпаж загинув, якщо один хлопець був у полоні? Мені відповіли, що дрон не зафіксував, як він потрапив у полон. А на звʼязок екіпаж не виходив», — розповідає дружина Сергія.

Тетяна зв’язувалася також із військовими, які саме були на цьому напрямку. Їй відповіли, що ніхто не буде шукати тіла, ризикуючи особовим складом заради мертвих, якщо вони загинули. Так само жінка не змогла отримати якусь інформацію і від уповноважених органів в Україні.

***

Андрія Кравця з Дніпропетровщини мобілізували в червні 2023 року у 93 бригаду. Його сестра, Юлія Загамула, розповідає, що в дитинстві її брат навчався в навчально-реабілітаційному центрі, позаяк мав труднощі з мовленням та мисленням. Туди його направили за рішенням обласної медико-психолого-педагогічної комісії. За словами Юлії, брат мало змінився зі шкільних часів: говорив погано, йому було складно висловлювати думки та самому щось вирішувати. Однак групи інвалідності він не мав. 

Після проходження базової військової підготовки Андрія відправили на Бахмутський напрямок. Спершу він займався логістикою, а вже у вересні пішов у перший бій, де зазнав поранення.

«Осколок із ноги так і не вилучили — він залишився в ступні, між кістками та сухожиллями. У його ноги на 35% знизилися м’язові скорочення. Ми намагалися його списати зі служби, але не встигли, бо його торік навесні перевели в іншу частину, у 17 бригаду», — розповідає сестра.

На Курському напрямку він мав перший бойовий вихід у кінці жовтня. Тоді на 32 дні родина втратила з ним звʼязок. Сім’я почала бити на сполох.

«Мама телефонувала командиру, той казав, що брат на бойовому завданні: “Чекайте”. Після того як його вивели з позиції, він зателефонував і сказав, що з ним усе добре. Виявилося, що його групу весь цей час не міняли», — каже Юлія.

Після повернення з позицій Андрій скаржився на біль у нозі, його мали відправити на військово-лікарську комісію, але, за словами Юлії, цього не сталося. Уже за тиждень його знову відправили на передову.

«Увечері 12 грудня він зателефонував, сказав, що йому пообіцяли відпустити додому на Новий рік, якщо побуде 14 днів на позиціях. Потім на зв’язок так і не вийшов, у кінці грудня мамі подзвонили з ТЦК і повідомили, що її син зник безвісти 15 грудня», — пригадує сестра.

Родичі почали зʼясовувати всю можливу інформацію, так Юлія довідалася, що разом із її братом, ймовірно, зник боєць із позивним Бобер. Його родичі знайшли у Telegram-каналах фото з тілом, яке, на їхню думку, схоже на Бобра. Родини обох зниклих припускають, що бійці були в одній групі. Про інших сімʼя Андрія нічого не дізналася.

Після офіційного повідомлення про зникнення родина зверталася до командування, ТЦК та на гарячу лінію бригади. Відповідь: «Чекайте, розслідування ще триває».

***

У Тетяни Герасіної з Кривого Рогу 31-річний чоловік Сергій зник безвісти наступного дня після першого бойового виходу. Сергія мобілізували на початку листопада 2024-го, а вже на початку січня він закінчив навчання, його розподілили в 17 бригаду.

«Востаннє ми говорили ввечері 16 січня. Він сказав, що їх відправляють на завдання на 10 днів, тобто після цього він мав знову вийти на зв’язок. 17 січня, о 4:48 ранку, він написав: “Ми виїхали”. І все», — пригадує Тетяна.

У групі з Сергієм були ще пʼятеро бійців. Жінка змогла знайти їхніх родичів. З’ясувалося, що всі військовослужбовці вважаються зниклими безвісти біля села Кругленьке.

«Акта службового розслідування ще немає. Додзвонитися на гарячу лінію неможливо: лінія зайнята. До командира теж не можу зателефонувати. Сестрі одного зі зниклих командир сказав, що двоє людей зазнали поранень. Але виявилося, що надані номери не належали цим пораненим», — каже жінка.

І додає, що досі не дізналася, що сталося з її чоловіком. Вони виховують дворічну доньку.

У 17 бригаді в коментарі hromadske повідомили, що робота з родичами зниклих безвісти організована передусім через ТЦК, куди ті звертаються із запитами, наприклад, щодо витягів зі службових розслідувань чи довідки про статус учасника бойових дій. Відповідь вони мають отримувати протягом 30 днів. 

Окрім того, військовими із 17 бригади та їхніми родичами опікується патронатна служба військових SOL. Також у військовій частині відкрили додаткову гарячу лінію, де родинам допомагають отримати відповіді на проблемні питання.