Пошуки сина, немовля без мами й дзвінки мобільних з-під завалів. День жалоби для Києва

Ті, хто закриває обличчя руками, вочевидь, втративши когось зі знайомих чи близьких, мовчки хитають головою, даючи зрозуміти журналістам, кожен з яких намагається щось розпитати, що зараз їх чіпати не треба. І я розумію, не чіпаю.

Лиш дивлюсь, як за обмежувальною стрічкою біля зруйнованого будинку ходить жінка. Комусь дзвонить, плаче і ходить туди-сюди, ніби не може знайти собі місця. Підходить до під’їзду — і їй передають речі. Сусіди потім скажуть: тут загинув її син.

На лавці поруч — група підлітків. Вони тут з 5-ї ранку. Моляться, щоб їхнього 17-річного друга Даню разом із мамою витягли живими. Як того чоловіка, який вижив, пробувши під завалами понад 6 годин.

Я розумію: шансів мало. Але молюсь разом із ними. 

«Ми чуємо звук мобільних телефонів з-під завалів»

На вулиці сотні людей. Усі будівлі поруч пошкоджені. Складно уявити масштаб руйнувань: їх зазнав цілий житловий квартал. За даними МВС, щонайменше 25 будинків.

Хтось із мешканців стоїть у ступорі, хтось у паніці розводить руками: «Де ми будем ночувать? Що нам робить?!». Хтось намагається вслухатись, що їм говорить поліціянтка:

«Зараз ви проходите до своїх квартир по одному. При собі треба мати паспорт, а також документи від квартири, якщо є в наявності. Після огляду ви звертаєтеся до працівників карного розшуку, вони у вас беруть заяви й допити. Також вам потрібен номер витягу з Єдиний реєстр досудових розслідуваньЄРДР, щоб ви могли звернутись по відшкодування. Це вам скаже слідчий».

На місці розгорнули координаційний штаб допомоги.

«Також тут працюють психологи. Особливо з батьками тих дітей, яких наразі шукають рятувальники. По психологічну допомогу звернулися понад 30 людей», — каже речник Головного управління ДСНС Києва Павло Петров.

Удар сюди був балістичною ракетою. Хоча якою саме — пізніше підтвердить експертиза, кажуть в МВС. Єдиний факт — що це черговий воєнний злочин.

Відранку дані про загиблих змінювались. У ДСНС пояснили: дев’ята особа, яку вважали загиблою, — це були рештки тіл. Утім, уже станом на 16:45 повідомили про 10 загиблих, а згодом — про 12. Вочевидь, ця кількість може зростати.

«Це число неточне, але до 10 людей [зниклих безвісти — ред.]. Ми будемо працювати день і ніч, доки не будемо впевнені, що дістали всі тіла або врятували, дасть бог, ще людей, які під завалами. Ми чуємо звук мобільних телефонів, який доноситься знизу. І є велика кількість заяв родичів, які втратили зв'язок зі своїми рідними. Тому ми кожен цей факт перевіряємо», — каже на місці події міністр внутрішніх справ Ігор Клименко.

«За попередньою інформацією, тут загинуло двоє дітей з однієї сім’ї. Батьки поїхали на дачу», — додав міністр.

Згодом стало відомо, що загинули брат і сестра, яким було 21 і 19 років, — діти лікаря Університетської клініки КНУ. 

«Не знаємо, як ми залишилися живі»

Олександр жив на другому поверсі першого під’їзду будинку, якого вже нема. Не знає, як вижив. Але встиг прикрити собою півторарічну доньку.

«Усе відбулось дуже швидко. Враз — пил, темно, і я під завалами. Мене знайшов сусід», — каже чоловік.

Дружина, що була в сусідній кімнаті, загинула. Вона померла в кареті «швидкої». Про це він дізнався зранку.

Зараз друг чоловіка Олексій збирає кошти для допомоги сім’ї. Сам Олександр додає: речами й сумішами небайдужі вже допомогли. Донька була на грудному вигодовуванні.

«Щоб ті кацапи вже повиздихали», — каже жінка, у якої дуже трусяться руки, із сусіднього будинку, де живе її брат. Його кімната, як і всіх у будинку, розбита вщент.

«Батько, із п'ятиповерхівки навпроти, у лікарні. Контужений. Його привалило, ледве дістали», — каже, витираючи сльози, Марія поруч із хлопцем. Їхня квартира — теж у друзки.

«Ми не знаємо, як залишилися живі. Удома все винесене. Ми були певні, що прилетіло в наш будинок».

Хтось із мешканців розбитих квартир каже, що їде до друзів, хтось — на дачу. Кому ж нікуди йти — обіцяють допомогти в координаційному штабі.

«Підходили й декілька людей, які залишали свій номер і казали, що можуть прихистити кількох людей або сім’ю», — каже поліціянт.  

Мурзік без власниці

Під час робіт рятувальники оголошують хвилини тиші — аби почути, можливо, голоси під завалами.

Працюють із собаками, позмінно. Що ті, що ті — втомлені.

«Я от зараз бачив, як відпочивала собака. Запитую в кінолога: “А скільки ж вона працювала?” — “З о пів на третю. Вона зараз відпочине і піде працювати знов”», — каже речник ДСНС.

Один із рятувальників із-під завалів виніс на собі кота.

 — Ми віднесемо його на пункт психологічної допомоги, бо там трошки тихіше. І будемо шукати власників.

— Його власниця… віддала богу душу, — відповідає рятувальнику сусідка й потім каже в слухавку: — Тьоть Люд, знайшли Мурзіка.

Сусіди зголосилися взяти Мурзіка на перетримку.

Десятий загиблий — Даня

«Друга мого сина і його маму досі не знайшли. Він так переживає, що я хвилююся за нього…» — каже Олена, мама одного зі школярів, які відранку на місці трагедії.

«Сестричка цього друга в лікарні. Тато тут загинув. Він був з 2022-го на фронті, танкіст. Потім був поранений, проходив реабілітацію… — розповідає жінка і не стримується: — росіяни пишуть, що вони цілилися по військових об’єктах. Це називається військові об’єкти?!».

Серед групи школярів помічаю красиву дівчину з великими, налитими слізьми очима.

«Я його дівчина», — їй стає сил лише на кілька слів. Вона біжить з друзями розпитувати рятувальників, чи правдою є новина, ніби врятували 17-річного хлопця.

«Молимось, щоб це був Даня».

У мене, як і в них, з’явився проблиск надії. З жадібністю всюди стала шукати цьому підтвердження. Але не знайшла.

«Жодної нової інформації поки немає», — відповіли в ДСНС.

Лише після 17-ї години і їхню, і заразом мою надію поховала новина: «Десятим загиблим у Києві виявився 17-річний хлопець, якого поруч чекали його друзі».

Не знаю, чи деблокували тіло і його мами. Але не можу не думати про його 14-річну сестру, яка прийде до тями в лікарні, усвідомивши, що враз вона стала повною сиротою. 

25 квітня в Києві оголошено днем жалоби.

Підтримати