«Помиріться, два Володимири»: битва за Межову
Під будинком Ганни Коваленко пишно розквітли рожеві півонії. На кілках, якими огороджений квітник, сушаться каструлі, пляшки, ганчір’я. Поруч із подвір’ям Ганни порожній сусідський будинок — там через обстріли вже розбитий дах. У її ж — повибивало вікна, то вона забила їх дошками. Попри це, 78-річна жінка з усмішкою розповідає про своє господарство:
«Та я оце ж роблю то з квіточками, то бур’яном займаюся, а тоді восени пересаджую квіточки під хату. Ну щоб було гарно все. Я трудитися люблю, а квіти — це ж наша радість».
Довкола голови пані Ганни зав’язана хустка на вузол. Поверх двох футболок натягнута коричнева вовняна жилетка. Хоч і стоїть червневий день, але кілька разів здіймається дощ. На вулиці свіжо. І гучно. Жінка здіймає руки вгору, махає в небо, а потім хреститься. Над будинком пролітає дрон. Так вона зазвичай «спілкується» із «пташками», що пролітають повз.
«Ну як сказати, чи страшно, діти. Смерть одна. Як Бог управить, так і буде. Летить, то летить. Я не тікаю. Я нічого не прошу, тільки миру на землі. Скоро воно кончиться? А ніхто ж не знає, коли воно кончиться — тільки два орли знають, коли воно закінчиться. Помиріться, два Володимири! Скільки уже можна бігать по двору?»
Ганна Коваленко — одна з останніх мешканців Межової, які не бояться жити під дронами. Колись у Межовій жили понад сім тисяч людей. Тепер, за підрахунками сільського голови, понад чотири сотні.
Свій будинок із білої цегли вона зводила «в чотири руки» із чоловіком. Її чоловік давно помер, а Ганна досі носить обручку. Коваленко в рідній Межовій прожила півстоліття. Тепер селище руйнується на її очах.
До збудованого власноруч підвалу в літній кухні вона спускається, коли стає надто гучно. Там і ночує, хоча після гучних прильотів уже до ранку око не зімкне. Коли жінка розповідає, як страшно обстрілюють Межову, то закриває обличчя руками й плаче. Так і звучить Межова: між вибухами й дзижчанням дронів.
«Тут хочуть мене вбити»
Надвечір у Межовій Дніпропетровської області палає будинок, його дах ось-ось обвалиться. На городах блищить натягнуте оптоволокно. У повітрі що десять хвилин лунає звук дрона. Більшість БпЛА — українські, але ніколи не знаєш напевне. Адже Межова — у Умовна смуга на полі бою вздовж лінії фронту, де через масове використання ударних та розвідувальних дронів (БпЛА) не існує сталої лінії оборони, а будь-яке переміщення техніки чи піхоти є вкрай небезпечним.кілзоні. До лінії розмежування зараз 15 кілометрів.
Це селище було логістичним центром українських військ, які обороняли Дніпропетровщину. Тепер до нього наближається фронт.
Ще один із місцевих, Олег Птиця, лишився в Межовій, хоч його родина (дружина, донька з онучкою) і виїхала до Одеси. Коли ми записуємо інтерв’ю, у небі лунає звук дрона. Чоловік спочатку ховається у прибудову на подвірʼї, потім усе ж виходить зі словами: «Наш, наш». Попри те, що над його будинком пролітають кілька дронів за ті 10 хвилин, що ми розмовляємо, виїжджати поки що не хоче.
«Палять будинки — з будинками воюють. Як треба, будем виїжджати. Своє, нажите все, кидати якось… уже як допече, будем щось робити», — каже Птиця.
Межова була тилом для бійців 108 окремого штурмового батальйону «Вовки да Вінчі». Тут вони пересідали на бронемашину та їхали далі. Пів року тому Межова стала їхніми позиціями.
«Ця робота мене заї*ала — тут хочуть мене вбити», — жартує дронар, на позивний Теплий, коли над підвалом будинку лунає вибух. росіяни послідовно стирають усі будівлі, аби вони не стали укриттям для українських бійців.
«Почали КАБи щільно прилітати. Люди почали виїжджати. Ми почали шукати позиції. Потім москалі підтягнули своїх пілотів поближче, і тут почалася велика активність “молний”, First Person View — «вигляд від першої особи» — безпілотник, керування яким здійснюється від першої особи за допомогою спеціальних окулярів або екрана.FPV», — каже Дубок, пілот FPV з батальйону «Вовки да Вінчі».
Тепер «Вовки да Вінчі» заїжджають у Межову вже на бронемашині й лише в погану погоду. Про звичайні пікапи не йдеться — ворожі дрони моніторять траси.
Попри те що російські дрони роблять логістику до Межової надзвичайно складною, ворожі штурмовики влітку не так активно штурмують, як могли б під час зеленки.
«росіяни йдуть у наш бік. Переходять по посадках зі своїх позицій по одному-двоє людей, так стараються закріплятися. Доходить мало», — каже Хаскі, пілот FPV підрозділу «Вовча Бартка». Він саме керує пультом, летить у вже підбитого росіянина біля посадки й, наче доказ, добиває його.
Пішки з коровою
До Межової раніше перебиралося багато людей, на дім яких сунув фронт. Межова ставала притулком для тих, хто рятувався від війни.
Марія — одна з таких. На ґанок будинку спочатку виходить син (на вигляд років зо 20, у нього ментальна інвалідність) і вже потім кличе маму. Марія дозволяє зайти до хати. Уже сіло сонце, й у будинку темно. У Межовій немає світла. Марія загорнута в куртку — надвечір у хаті прохолодно.
Марія вийшла пішки з Новопавлівки з родиною і… коровою. Новопавлівка за 10 кілометрів від Межової, частково — у сірій зоні. У Межовій жила мама Марії. Матір виїхала, а Марія поселилась у порожній сусідський будинок, бо там є пічка на дровах (у батьківському домі все на електриці). Під час розмови Чубатий із «Вовків да Вінчі», який супроводжує журналістів hromadske, запитує, чому Марія не хоче далі виїжджати. Каже: волонтери знайдуть будинок.
«От скільки слухаю, всі так кажуть: хто переїжджає, то поживуть там два-три дні, а потім їх виганяють і кажуть: шукайте собі щось тут. У мене дитина з інвалідністю, і куди я з нею піду?» — риторично запитує Марія.
Чубатий сперечається: будинки ні копійки не варті, життя набагато цінніше за хату й хазяйство. Але Марія тримається за корову — молоко продає останнім мешканцям Межової. Та пасеться під дронами. А трави в Межовій удосталь — її цього літа вже ніхто не косить.
«Якщо буде гірше, вийдемо. Нічого, я з Новопавлівки вийшла і звідси вийду», — на кінець кидає Марія.
У Межовій сідає сонце. На полювання виходять нічні FPV-дрони: ходити селищем небезпечно, адже в тепловізор ворог побачить нас напевне. На ніч ми ховаємось у підвал, з якого працюють військові. Хата, яка палала надвечір, усе ще тліє — війна з будинками в розпалі.