Де ракети? Коли в України буде своя балістика та де шукати запаси до Patriot
Хіба ледачий не говорив про наближення «найскладнішої зими» в Україні. Киянам та жителям прифронтових регіонів непросто вже сьогодні. Українські захисники відбивають масовані атаки залишками ракет, але ті закінчуються.
Де ж брати ракети для протиповітряної оборони (ППО) і коли в нас з’явиться власна зброя, щоб відбивати балістичні атаки, — hromadske зібрало головне.
Ракети — все?
Офіційна статистика констатує невтішне. За даними Міноборони, у березні 2026 року українська ППО перехопила майже 74% російських ракет — ідеться про крилаті й балістичні разом. У квітні ефективність знизилася до 63%, у травні — до 53%. У червні ППО збила менш як половину — близько 40% — балістичних ракет і 89,4% ракет інших типів.
Під час атаки рф на Київ та Київщину в ніч проти 5 серпня 2026 року оборонці неба, мабуть, вперше не змогли збити жодної ракети. росіяни спрямували 4 протикорабельні ракети «Циркон» та 24 балістичні «Іскандери». Щонайменше 17 людей загинули за ніч і десятки постраждали — числа ще не остаточні.
Президент Володимир Зеленський розкрив, що кількість ракет для ППО в постачанні скоротилася втричі, якщо порівнювати з 2025 роком.
hromadske звернулося по коментар до Повітряних сил ЗСУ, але відповіді ми не отримали.
Чому нам потрібні Patriot?
В українську ППО інтегровані різні іноземні системи, але саме американський Patriot називають безальтернативним засобом відбиття балістичних та гіперзвукових ракет росії — «Цирконів», «Кинджалів», «Іскандерів» (та їхніх аналогів KN-23 з Північної Кореї). Інші системи просто такого не можуть.
Найсучасніша модифікація ракет до Patriot — РАС-3 — здатна розвивати швидкість до 6170 км/год, має радіолокаційну головку самонаведення, може виконувати різкі маневри, змінювати траєкторію та ефективно перехоплювати цілі, що швидко рухаються. Україна хоче саме такі ракети.
Досі випускається старіша версія ракет РАС-2 GEM-T. Виробництво навіть розширюють, і Київ очікує отримувати ці ракети з нового заводу в Німеччині. А втім, між ними є різниця: одна пускова установка Patriot вміщує 16 ракет РАС-3, тобто один комплекс може знищити до 16 цілей без перезаряджання. Старішими ракетами PAC-2 можна уразити максимум 4 цілі, бо кожен із чотирьох контейнерів містить лише 1 ракету. До того ж РАС-3 уражають ціль шляхом прямого зіткнення Метод знищення повітряної цілі шляхом прямого зіткнення з нею шляхом високої швидкості без використання вибухової бойової частини.hit-to-kill. Це гарантує не лише пошкодження, а повне знищення.
«Ми використовуємо PAC-2 GEM-T, але вона не знищує балістику в повітрі. Вона її підбиває. Тобто її в такий спосіб можна відхилити від точки прицілювання, але вона все одно впаде, і її бойова частина може вибухнути на землі», — пояснює Олег Катков, головний редактор військового порталу Defense Express.
Скільки треба ракет?
Нині Україна хоче отримати від партнерів принаймні 300 ракет до Patriot на зиму, щоб прикрити енергетику — по 100 на кожен місяць. Загалом же потрібно в чотири рази більше, ніж може випускати вся оборонна промисловість США, оцінює Катков.
За даними української розвідки, росія здатна щомісяця виробляти до 120 балістичних ракет (і це лише балістика), і застосовувати до 100 ракет, зберігаючи сталий рівень їхніх запасів.
У 2025 році американська Lockheed Martin є головним генпідрядником і виробником ракет PAC-3, яка здійснює фінальну зборку. До виробничого циклу також залучені інші ключові оборонні компанії США, які виготовляють важливі компоненти.Lockheed Martin виробила 620 ракет PAC-3 MSE — на понад 20% більше за попередній рік. Але це всього 50 ракет на місяць. Компанія вже підписала угоду з Пентагоном про збільшення виробництва до 2000 на рік, та досягти таких результатів планують лише до 2030-го. Враховуючи те, що на збиття однієї балістичної ракети може піти дві протиракети, потреби України нині в чотири рази перевищують можливості США з виробництва PAC-3.
Компанія Raytheon, яка виробляє на рік близько 240 старіших перехоплювачів PAC-2, націлена збільшити обсяг до приблизно 420 на рік до кінця 2027-го. Київ розмістив замовлення на майже 100 PAC-2 на новому заводі в Німеччині, але він почне працювати лише наприкінці цього року, пише WSJ.
Коли ми почнемо виробляти ракети до Patriot?
Україна хоче отримати від США ліцензії для виробництва ракет до систем Patriot. У червні президент Зеленський переказував, що Дональд Трамп «позитивно» поставився до цього питання. За даними медіа, Сполучені Штати навіть розпочали процес видачі ліцензій. Однак нещодавно президент США заявив, що вже не впевнений у рішенні й остаточних дозволів іще не видавали.
Окрім питання політичної волі, технічно виробництво великої кількості ракет-перехоплювачів може зайняти до п’яти років, зазначав Зеленський. Лише цикл виробництва ракети PAC-3 MSE становить 2 роки.
«Якщо сьогодні ти замовляєш ці ракети на Lockheed Martin, то на те, щоб ти отримав цю партію ракет, треба чекати близько 24 місяців. Тому навіть коли підприємство запрацює, треба додати відповідну кількість місяців технологічного циклу виробництва», — пояснює Олег Катков.
А де своя балістика?
Станом на 2025 рік президент Зеленський заявляв про застосування низки власних ракет України: протикорабельної крилатої ракети «Нептун», крилатої «Фламінго» та навіть балістики з Оперативно-тактичний ракетний комплекс.ОТРК «Сапсан». Але вони застосовуються для ураження стратегічних військових цілей на великих відстанях, а не відбиття повітряних загроз.
Першою українською розробкою для відбиття балістики є ракета-перехоплювач FP-7.x, яку створює компанія Fire Point. Вона стане основою майбутньої «пан’європейської» антибалістичної системи «Фрея», яку нині промотує Зеленський.
Для економії часу цю систему створювали на основі радянської зенітної ракети 48Н6, зазначає Defence Express. Як розкрив сам виробник, також використовують готові європейські елементи, зокрема інфрачервоні головки самонаведення з Німеччини та Франції.
Крім головок, передсерійне виробництво решти складників ракети вже розпочато. Це дозволить одразу комплектувати протиракети після розв’язання питання з головками самонаведення, зазначала Ірина Терех, СЕО компанії Fire Point.
Вартість ракети FP7.x оцінюють в орієнтовно 600–700 тисяч доларів, а разом із вартістю головки самонаведення — до мільйона доларів. Для порівняння: ракета PAC-3 коштує близько 4 мільйонів доларів.
Перше випробування ракети FP-7.x із безпосереднім перехопленням балістичної цілі планується провести приблизно до липня 2027 року. Але попереду — збирання самої системи «Фрея», яка охоплює й інші елементи.
«Треба розуміти: якщо ракета лише почне випробування влітку 2027-го, ще необхідний час для завершення випробувань, які ще й мають бути успішними. Після цього почнуться бюрократичні процеси прийняття на озброєння чи кодифікації, але вони швидкі. А от далі — технологічний процес створення цих ракет та збирання комплексів. І якщо ракети — це наша парафія, то із цього ще потрібно буде зібрати комплекси, “здружити” їх. І лише після цього почнеться процес насичення війська цими комплексами. І Fire Point має ще й вийти на відповідний темп виробництва ракет до цього комплексу», — пояснює Олег Катков.
Як пережити цю зиму?
Єдиним варіантом для проходження цієї зими Катков бачить саме отримання ракет Patriot. Україна дістає їх через механізм Prioritized Ukraine Requirements List, або «Список пріоритетних потреб України».PURL: європейські партнери купують ракети у США й передають їх Україні. Але нині попит перевищує пропозицію.
США вже відстріляли запас приблизно двох-трьох років виробництва під час свого конфлікту з Іраном. За підрахунками американського «Центру стратегічних і міжнародних досліджень» (CSIS), в арсеналах США залишається менш як 800 ракет із 2,2 тисячі, які були до операції на Близькому Сході.
Окрім Німеччини, яка тільки запускатиме завод із PAC-2, американську ліцензію на виробництво має Японія. Нині країна виробляє приблизно 30 ракет PAC-3 на рік. У теорії потужності можна збільшити вдвічі, але все впирається в дефіцит американських компонентів. Японське законодавство також забороняє напряму передавати ці ракети. Раніше Токіо надавало їх за складною схемою: постачало до США для компенсації ракет, які Вашингтон виділив Україні.
Президент Зеленський наполягає, що необхідні ракети у світі є і зараз просто лежать на складах. Ексміністр оборони Михайло Федоров звертався до 40 країн із проханням терміново передати свої запаси ракет в обмін на майбутні постачання. Михайло Самусь вважає, що насамперед потрібна політична воля американської адміністрації.
Нині орієнтовно 15 країн є операторами систем під PAC-3. В Азії ракети також мають Південна Корея, яка взагалі не надає військової допомоги Україні, і Тайвань, який перебуває під загрозою з боку Китаю. Країни Перської затоки — Саудівська Аравія, Кувейт, Бахрейн, Катар, ОАЕ — невідомо скільки витратили під час конфлікту з Іраном і, ймовірно, неохоче роздаватимуть запаси.
Деякі країни Європи оперують PAC-3, але їхні запаси також змаліли.
«Німеччина вигрібала Patriot — як пускові, як самі комплекси, так і ракети. Нідерланди допомагали Україні. Польща — передала аж п’ять ракет зі скандалом. Румунія — передавала, скільки там залишилось — невідомо. Швеція — невідомо, чи передавала, найімовірніше, так», — перераховує Катков.
Іспанія замовила виробництво чотирьох ЗРК Patriot PAC-3 лише наприкінці 2025 року. Швейцарія замовила п’ять таких комплексів ще у 2021 році й авансувала значні кошти, але досі чекає на постачання.
Для країн, які розташовані порівняно близько до росії, віддавати свої ракети може бути ризикованим політичним рішенням. Але є країни, що віддалені від росії.
«Наприклад, Греція, Іспанія — тобто ті країни, які малоймовірно будуть під ракетною атакою росії, вони могли би нам передати певну кількість. Але це, знову ж таки, залежить більше від політичного рішення, а не від військового чи іншого», — каже Михайло Самусь.
На його думку, планом на зиму має бути знищення російських пускових установок і створення «зони заборони» щонайменше на 300 кілометрів углиб російської території від державного кордону України.
«Ми маємо своїми вогневими засобами створювати зону заборони для діяльності пускових установок. Сказати легко — зробити досить важко. Коли наша розвідка виявляє діяльність пускових установок ОТРК “Іскандер”, у нас є кілька хвилин для того, щоб завдати удару. Тому що росіяни запускають ракети дуже швидко й протягом 10-15-20 хвилин вони із цього району забираються. Це досить короткий час. Дрони зазвичай не долітають, вони повільні. Балістика розв’язує це питання», — сказав Самусь.
Українські оборонці вже звітували про знищення пускових установок: гіперзвукових ракет «Циркон» та С-400 «Тріумф» у Криму, пускової установки ОТРК «Іскандер» на Курщині, підприємству «Титан-Барикади», яке виробляє пускові установки, удар по заводу з виробництва «іскандерів» та «Орешника» у Воткінську тощо. Але така контрбатарейна боротьба є дуже складною.
«Пускова установка — це високотехнологічна зброя, її зробити важко. Якщо ми їх вичистимо, а вони будуть все одно засилати свої пускові установки в “зону заборони”, ну, то скоро залишаться просто без пускових установок, а це вже буде загрозою для їхніх збройних сил… Загалом у нас зараз вистачає дронових засобів. І створити умови, коли в росіян не буде живого місця у військовій інфраструктурі в радіусі 300 кілометрів, мені здається, зробити можна… У нас є потенціал, куди розвиватися, куди рухатися», — сказав Самусь.