«Я вийшов із полону, але полон не вийшов із мене». «Азовець» Расті, який повернувся на фронт після 2,5 року неволі
Два з половиною роки «азовець» Дмитро, на позивний Расті, провів у російському полоні. Чотири місяці в Оленівці, рік у Таганрозі, 45 днів у Донецькому СІЗО й рік у Макіївці — за цими числами й містами стоять місяці жорстоких допитів, побиттів і катувань, які довелося пережити Дмитру.
«“Він же розвідник, йому байдуже, його вчили це витримувати”, — згадує слова росіян Расті. — А я думаю: “Хто мене цього вчив? Ніхто. Життя мене до цього не готувало, я не збирався потрапляти в полон”».
Вже рік, відколи Расті повернувся додому. У лютому цього року ми робили про нього історію. Тоді Расті ще проходив реабілітацію.
«Фізично я відновився. Я був поламаний, переламаний, 55 кілограмів. Може, завдяки тому, що молодий організм (нині Дмитру 26 років — ред.), то відновився нормально. Ребра зламані, нирки перебиті — то таке, воно ніяк не впливає на мою роботу зараз», — каже Расті. Він долучився до війська у 20 років.
Вже пів року, як Дмитро знову на службі в рідному «Азові». Він — командир відділення, тренує хлопців, виходить на бойові й збирає мільйони для свого підрозділу за допомогою бігу.
«Я почав більше цінувати волю. Загалом через полон я почав усе цінувати. Я можу з’їсти яблуко. Нічого собі! Для вас це буденність до того моменту, поки у вас цього не відберуть. Коли відберуть, ви будете думати про це й мріяти попити ту саму воду, з’їсти “снікерс” або лягти на ліжко, коли ви захочете», — каже Расті.
І хоча після звільнення з полону минув рік, він добре пам’ятає все, що там відбувалося, і досі інколи живе за тим режимом.
«Я вийшов із полону, але полон не вийшов із мене. Зараз ми з вами тут сидимо, а у хлопців там буде скоро обід. Я все одно той режим знаю, я в ньому теж існую. Рік, як я на волі, але я все одно лишаюся там. Не можу із цим нічого зробити, та й не хочу: поки там будуть усі мої побратими, я буду лишатися там», — каже Расті.
Продовження історії «азовця» дивіться у відео hromadske.