«Цей світ створений чоловіками для чоловіків. Але він усе одно буде розбавлятися жінками» — військова Куба

«У нас у країні все працює так, що інформація іде знизу нагору. Так і з жіночою формою, і з тактичною медициною, і зараз із тими самими НРК для евакуації поранених. Усе це спочатку починає робити якийсь ентузіаст. А потім, коли це вдається реалізувати, інформація вже доходить до структур зверху, до влади, до міністрів, і воно починає якось активуватися вже на державному рівні», — розповідає Куба під час події «hromadske.дискурси».

У цій розмові з Юлією Сідоровою — про те, як змінилося військо з початком повномасштабного вторгнення, яка роль військовослужбовиць у ньому й чи досі у війську є сексизм.

Далі — пряма мова Куби.

«Мода переплелася з війною»

Війна впливає на все: на моду, на мистецтво, бо мода — це теж різновид мистецтва. Якщо говорити про мене, то я на війні з 2014 року. Потім мала перерву з 2019 до 2022-го і почала займатися дизайном одягу, встигла виступити на Ukrainian Fashion Week саме 6 лютого — перед початком повномасштабного вторгнення. 

Ми закупили швейне обладнання, коли почалося вторгнення. Я є активною учасницею руху VETERANKA, тому ми створили цех для того, щоб насамперед дати жінкам жіночу військову форму. Насправді питання жіночої військової форми було відкрите вже давно. Попри те, що починаючи з 2014 року його неодноразово порушували, жодним результатом усі ці розмови не закінчувалися. І от ми у 2022 році зробили цех, а потім іще його дооблаштували.

Багато людей не розуміє, у чому різниця й навіщо потрібна жіноча військова форма, коли є чоловіча. Але ви не можете просто взяти й одягнути чоловічу форму. Достатньо подивитися навіть на мене, щоб зрозуміти: чоловіча військова форма мені не дуже підійде. Мені в ній буде незручно. Жінка відрізняється від чоловіка, тому відрізняються й лекала. Це насамперед питання зручності для військових.

Якщо ми говоримо особливо про якісь бойові завдання, то питання зручності може бути питанням виживання. Але, окрім цього, це ще й питання гідності, рівних прав. Тому я думаю, що це важливий момент. І от так у мене вийшло, що мода переплелася з війною.

З державної форми я щось частково можу носити. Вони дуже багато всього видають, але я переважно вибираю те, що мені підходить. Але якщо це якась термобілизна чи інші такі речі, яких у комплектації доволі багато, то я не можу сказати, що армія погано вдягає бійців.

Що стосується бронежилета, то VETERANKA мені купували полегшені плити, а U-WIN нещодавно подарували нову плитоноску.

Ситуація з формою покращується для жінок у війську, але певна частина забезпечення стає відповідальністю громадських організацій. Часто військовослужбовиці саме там отримують форму чи інше спорядження.

Зокрема через це був створений проєкт «неВИДИМА» від EVA та соціальної ініціативи Arm Women Now, метою якого було зібрати кошти на зимову форму для захисниць, щоб це був одяг, який враховує всі їхні особливості. Адже в бойових умовах форма — це насамперед про зручність, функціональність і можливість ефективно виконувати свою роботу.

За майже три місяці навколо проєкту EVA та Arm Women Now об’єднали майже 600 тисяч благодійників — разом вони зробили близько 1 мільйона переказів і зібрали понад 6,2 мільйона гривень. У результаті — 387 комплектів зимової форми та взуття, створених з урахуванням жіночої анатомії, будуть передані військовослужбовицям. Наступний етап проєкту, а саме — виготовлення форми та взуття — вже розпочався. Перші комплекти зимової форми захисниці почнуть отримувати вже на початку жовтня.

Ірина Никорак, засновниця соціальної ініціативи Arm Women Now:

«Arm Women Now демонстрували форму й взуття для українських військовослужбовиць у штаб-квартирі НАТО. Захід відбувся відразу після засідання у форматі “Рамштайн”, і 15 міністрів оборони країн-членів НАТО та 25 послів ЄС узяли участь у відкритті цієї виставки.

Я пам’ятаю, як я дивилася на них і бачила: вони шепотілися зі своїми помічниками та заступниками. Потім мені розповіли, що вони запитували: «А в нас у країні таке є? У нас є жіноча форма?».

Там стояли 12 манекенів. Перший манекен — зі спідньою білизною, а дванадцятий — total look у зимовій формі: жіноча плитоноска, полегшене взуття. І їм помічники відповіли: «Ні, у нас такого немає».

Тобто ми, які перебуваємо в потязі, що мчить 300 кілометрів на годину, під назвою «повномасштабне вторгнення», змогли з 2022 року розпочати реформу речового забезпечення, щоб жінки могли гідно нести службу й виконувати бойові завдання. А в європейських країнах вони до цього тільки приходять.

Після цієї адвокаційної кампанії ми провели подібні виставки у Швеції, Норвегії, Франції та Нідерландах. І це поступово змінює їхнє ставлення. Одна з генералок Нідерландських збройних сил сказала: «Якщо українці можуть, то чому ми не можемо?». І вже з березня цього року в Нідерландах розпочали розробку власної жіночої форми.

Тому мені видається, що Україна тут є абсолютно прогресивною, сучасною. Ми вже подаємо приклад. Ми є успішним кейсом того, як рухаємося в напрямку забезпечення рівності».

Із 42 елементів бойового комплекту, які видають кожному військовослужбовцеві, — а туди входить усе те, про що Куба розповідала: термобілизна двох типів, зимова форма, берці, шолом, бронежилет і все інше — тільки 2 передбачені для жінок.

Цього літа були спроби затвердити ще зимову жіночу форму, але поки що не маємо успіху в цьому напрямку. 

«Комбриг, який не брав жінок, через деякий час уже казав: “От, я їх так поважаю. Це міць!”»

Ми пройшли певний шлях за 12 років війни. У 2014 році жінка навіть не мала права обіймати бойову посаду. Але це не означає, що вона не виконувала бойових завдань. Тобто були жінки — бойові медикині, снайперки й так далі — різні, ходили в розвідку з групами. Це зараз уже всі літають на розвідку, а тоді ще була інша війна. І при цьому жінки офіційно обіймали посади швачки, кухаря або ще якісь. Рух VETERANKA на той період займався адвокацією цих питань, і вже потім відкрилися бойові посади для жінок.

Це офіційний аспект. Якщо говорити про побутові речі, про спілкування, то, звісно, багато чого теж змінилося. І ставлення змінюється. І війна змінюється. Завдяки сучасним технологіям, щоб убити ворога, тобі не обов’язково брати якийсь стокілограмовий снаряд і кудись його закидати.

Як часто чоловіки любили казати: «Ой, хочу подивитися, як вона це взагалі підійме». А зараз можна взяти пульт і за допомогою FPV-дрона чи ще чогось знищити ворога або врятувати життя. Для жінки це не буде складніше, наприклад, ніж для чоловіка. Тому дедалі більше й більше жінок приходять в армію. І це нормально.

Коли я потрапила в 92 бригаду 2022 року, то там теж був комбриг, який не брав жінок. Я, Аляска і ще одна дівчина (юристка на посаді діловода) прийшли в бригаду, й от він через деякий час уже казав: «От, я їх так поважаю. Це міць!».

Ми до того були в «Кракені» і великою компанією прийшли в 92 бригаду. А потім він усіх хлопців, які були з нами, порозкидав по якихось інших бригадах, а про нас сказав: «А цих нікуди не віддамо. Вони хай у нас служать». І це при тому, що на початку він казав: «Я жінок не беру», тобто що жінки не можуть перебувати в армії.

Багато залежить конкретно від людини, від командира. Командир 4 штурмового батальйону 92 бригади ставився до мене з великою повагою. Він говорив: «Юлія Ігорівна, Юлія Ігорівна», усім казав: «Ви там як її назвали? Куба? Для вас це Юлія Ігорівна!». І всі ходили такі: «Юлія Ігорівна».

А потім помінявся комбат — зовсім інший сам собою, інше спілкування й ставлення. І навіть деякі люди, які до того нормально до мене ставилися, одразу почали підлаштовуватися під нього… Тому справді дуже важливо, який командир і як він усе це ставить.

«Мене часто гейтять, коли я кажу, що чоловіків треба мобілізувати, а коли жінок — тим паче»

Усе одно ми із часом рухаємося до рівності. Тому що говорити про рівність з іншого боку — наприклад, коли для чоловіків є примусова мобілізація, а для жінок немає, — це не дуже популярна тема. Мене часто за це гейтять. Мене загалом гейтять навіть тоді, коли я кажу, що чоловіків треба мобілізувати. А коли жінок — то тим паче.

Але чоловіки теж по-своєму відчувають несправедливість: чому вони мають ставитися однаково, якщо вони зобов’язані, а ти прийшла тільки тоді, коли захотіла. Але жінка, якщо вона йде туди з мотивацією, готується, знає, чим буде займатися, приходить — і в неї виходить.

Поступово, знову ж таки, всі ці моменти — та сама форма, коли вже є чоловіча і жіноча — будуть змінюватися. Цей світ створений чоловіками для чоловіків. Але він усе одно буде розбавлятися жінками, бо в нас просто немає іншого шляху.

У 2014 році й у чоловіків особливо нічого не було. Якщо хтось десь знайшов автомат, то пішов воювати. Так було на початку. Довгий проміжок часу навіть за елементарні речі, наприклад за кровоспинні турнікети, доводилося боротися. За те, щоб ці турнікети взагалі були. За те, щоб вони були якісними, щоб усі розуміли, що якість має значення і не можна дати якийсь китайський і сказати: «Краще такий, ніж ніякий».

У нас у країні в багатьох моментах усе працює так, що інформація йде знизу нагору. Тобто багато де навпаки: десь зверху хтось сидить, ухвалює рішення і щось запроваджує. А в нас це не так працює. Так і з жіночою формою, і з тактичною медициною, і зараз із тими самими НРК для евакуації поранених. Усе це спочатку починає робити якийсь ентузіаст. А потім, коли це вдається реалізувати, інформація вже доходить до якихось структур зверху, до влади, до міністрів, і воно починає якось активуватися вже на державному рівні.

Юлія Сідорова (Куба) збирає на 3 НРК для підрозділу медиків БПС «Ведмеді» 39 бригади морської піхоти. Долучайтеся до збору за посиланням. 

Запис події з Кубою доступний тільки для спільноти hromadske. Долучайтеся до спільноти, щоб переглядати ексклюзивні записи.

Подія відбулася в партнерстві з мережею EVA, ініціативою Arm Women Now у межах проєкту «неВИДИМА» та за підтримки Фонду місцевого співробітництва Посольства Фінляндії в Україні. Проєкт покликаний привернути увагу до потреб жінок у війську та забезпечити їх зимовою формою, створеною з урахуванням жіночої анатомії.