Худнути на «Оземпіку» може бути дуже поганою ідеєю. І ось чому
Багато людей так цього чекали, і ось воно нарешті сталося: «Оземпік» на ринку України! З травня цей препарат для лікування цукрового діабету II типу та ожиріння можна купити в нашій країні офіційно. Я, як лікар-ендокринолог, безмежно радію цій новині, адже нарешті його не будуть продавати нелегально у Telegram-каналах або через «перевірених» баєрів і подружок із косметологічних кабінетів, як це відбувалося дуже довго.
Як це було раніше
Діюча речовина «Оземпіка» — семаглутид. Це препарат із групи ГПП-1 — агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1. Трохи далі я розкажу, як це розуміти.
Є кілька препаратів на основі семаглутиду, і загалом ті, хто хотів швидко схуднути чи надихався «оземпіковими обличчями» селебритис, могли знайти їх неофіційними шляхами. Але є одне велике але — невідомо, як їх завозили й зберігали. Для транспортування й зберігання медикаментів, що чутливі до зміни температури, необхідно дотримуватися так званого холодового ланцюга. Тобто весь рух місткості з препаратом до того моменту, коли його введуть пацієнту, має відбуватись у температурному вікні, яке встановив виробник. Препарати семаглутиду саме такі. Поки продаж не був офіційним, перевірити його шлях було неможливо. Ніхто не контролював якості й оригінальності препарату, ніхто не знав, у чиїй кишені цей препарат завозився та чи не мав пошкоджень.
Тобто, купуючи «Оземпік» в Instagram, можна було легко отримати підробку. Сьогодні це питання розв’язали, і він офіційно продається в аптеках. Це зняло одні ризики, але посилило інші. Легалізація препарату й легший доступ до нього можуть призвести до того, що більше людей використовуватимуть його нераціонально.
Чому «Оземпік» такий бажаний
Семаглутид — це ліки, що мають чітке призначення: лікування цукрового діабету II типу й ожиріння. Це захворювання, навколо яких у суспільстві є і хайп, і стигма. Від тих, хто має надлишкову вагу, спільнота вимагає схуднути. А від тих, хто її не має, — боятися набрати й узагалі «стежити» за нею, навіть якщо у людини немає проблем із масою тіла. Питання здоров’я тут підміняються соціальним тиском і дуже неконкретним визначенням, що таке «красиво». Тому люди мріють про чарівну пігулку, яка дозволить швидко і без значних зусиль побачити на вагах те, чого хочеться. «Оземпік» здається саме такою пігулкою. Єдина проблема — що так воно все одно не працює.
Ожиріння — хронічне захворювання, яке потребує тривалого менеджменту. Це означає, що одного дня, переступивши межу ІМТ 30, організм буде це пам’ятати й повертати вагу одразу після закінчення дієти чи скасування препаратів. І це зовсім не про слабку силу волі чи недостатню мотивацію. Просто організм активно захищає звичну для себе вагу через гормональні й метаболічні процеси.
А найсумніше, що ожиріння завжди тягне за собою візок з ускладненнями — артеріальну гіпертензію та серцево-судинні захворювання, цукровий діабет II типу, поліендокринний метаболічний синдром (раніше ми його знали як синдром полікістозу яєчників), метаболічно асоційовану жирову хворобу печінки. Тож препарати на кшталт «Оземпіку» — це прорив у медицині.
«Оземпік» — не перший з інкретинів, який прийшов на ринок України. Досить давно в аптеках можна було знайти «Саксенду» (ліраглутид), також ГПП-1 старішого покоління. Але він не такий популярний, бо, по-перше, потребує щоденного введення, а не як «Оземпік», раз на тиждень, по-друге, має менший відсоток втрати ваги. «Саксенда» призводить до втрати 5–8% ваги, а «Оземпік» — до 10%.
Як працює «Оземпік» та в чому його ризики
«Оземпік» належить до групи інкретинів. Ці препарати працюють так, як гормон інкретин, котрий людський шлунково-кишковий тракт виробляє, коли до нього потрапляє їжа. Як і будь-який інкретиновий препарат, «Оземпік» справляє на організм кілька ефектів, а саме:
- Збільшує ранню секрецію інсуліну, а отже, знижує рівень глюкози після прийому їжі.
- Знижує рівень глюкагону при гіперглікемії. Якщо цукор крові уже високий, препарат не дає печінці додатково підвищувати його.
- Уповільнює перистальтику шлунку. Коли їжа довше перебуває в шлунку, відчуття ситості також триває.
Але якщо в людини немає реальних показань до використання «Оземпіку», наслідки можуть бути небезпечними. У людей без ожиріння та цукрового діабету II типу цей препарат може викликати епізоди гіпоглікемії. Він також буде знижувати кількість поживних речовин у раціоні та, як наслідок, призводити до випадіння волосся, погіршення стану шкіри, зниження когнітивних функцій. Системно «Оземпік» може провокувати жовчнокам’яну хворобу, оскільки швидке схуднення підвищуватиме ризик утворення каменів у жовчному міхурі. Якщо пацієнта перед початком терапії не обстежать на наявність проблем із підшлунковою залозою — привіт, панкреатит. А яка ймовірність, що це робитимуть, якщо препарат призначатимуть не за показаннями? Як на мене, тут відповідь очевидна: шансів, що все перевірять, дуже мало.
Коли йдеться про людей із високим ступенем ожиріння й цукровим діабетом II типу, ці стани становлять для організму більше шкоди, ніж потенційні ризики лікування ГПП-1. Тому, попри можливі побічні ефекти, лікар вважатиме доцільним все-таки призначити препарат. Коли ж ідеться про інші базові умови здоров’я та нижчу вагу, ризики переважають.
Найсумніше про «Оземпік»
Ну, а тепер найбільше розчарування. На «Оземпіку» вийде схуднути, але з ожирінням (та й загалом зі втратою ваги) найбільша проблема не в цьому, а в тому, як утримати результат. Коли йдеться про втрату ваги, увага зазвичай сфокусована на процесі скидання кілограмів і моменті, коли бажане число нарешті з’явилося на вагах. Люди видихають: мети досягнуто! Але насправді цієї миті починається наступний челендж, дуже важкий — не набрати кілограми назад, уникнути ефекту йо-йо. Це великий виклик, адже надлишок ваги повністю чи значною мірою є наслідком способу життя. Особливий режим на час схуднення закінчився, і спокуса повернутися до старих звичок бере своє. Щоб зберегти результат, треба встояти.
«Оземпік» не змінює способу життя. Тобто ефект від схуднення триватиме рівно стільки, скільки препарат потраплятиме в організм. Щойно курс закінчиться, усі чарівні ефекти схуднення розтануть, і ви залишитеся сам на сам зі своїми звичками й способом життя. За останніми дослідженнями, усі, хто скасував прийом ГПП-1, протягом наступного року повертали до 80% тієї ваги, що скинули. Деякі респонденти набирали навіть більше — до 100–120% стартової ваги.
Що робити?
Найголовніше — не будувати ілюзій. Препарати на кшталт «Оземпіку» не вилікують ожиріння раз і назавжди — це хронічна хвороба, яка може повертатись. Щоб утримати результат, потрібна повна модифікація способу життя. Йдеться про харчування, активніше життя, менеджмент хронічних захворювань, лікування супутніх, контроль стресу. Перш ніж ухвалювати рішення про початок лікування ГПП-1, треба добре зважити всі ризики й бути повністю готовими до можливих наслідків. І все-таки розглядати варіант схуднення через зміну способу життя, адже це дозволятиме не просто знижувати вагу, а набувати звичок, які допоможуть утримувати результат і загалом мати краще здоров’я — зараз і в перспективі.
Те, що «Оземпік» офіційно на ринку України, — величезне досягнення, яке відкриває перед лікарями й пацієнтами круті можливості менеджменту цукрового діабету II типу та ожиріння. Але й ризики зловживання зростають. Більша доступність таких препаратів також створює ринок марних надій. Людям, що думають про ГПП-1 як про чарівну пігулку, я б радила вкластись у зміну способу життя, а якщо із цим складно — у психотерапію, терапію харчових розладів чи будь-які інші способи знайти рішення до ключової проблеми, яка заважає цим змінам. Адже тривалого зниження ваги можна досягти тільки так.
Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.