«Тепер нас бояться й не здають склади». Співвласниця Rozetka Ірина Чечоткіна про удар по складу, мільярдні збитки й ціну успіху

 «Це була одна з найстрашніших ночей у моєму житті»

Спершу хочу запитати: як ви? В одному з останніх дописів ви якраз писали, що зараз у повітрі багато зневіри й втоми. Як цьому даєте раду ви?

Мені здається, що я даю цьому раду так само як і більшість людей, які зараз живуть в Україні. Ми всі шукаємо якісь точки, які дають нам сили триматися, вірити в майбутнє. Для мене це, по-перше, сім’я, робота. 

І людські історії. Наших працівників, які готові залишатися в Ізюмі чи Херсоні й кажуть: «Ні-ні, ми не закриємося, тому що тут же наші клієнти, ми їм потрібні». З цієї самої причини ми до останнього не могли закрити наші прифронтові магазини. 

Чи коли, наприклад, ми відкриваємо [магазин — ред.] у Херсоні, і люди приходять і кажуть: «Боже, дякую, ви повернулися до нас. Це значить, що в нас є майбутнє, є надія». Такі історії дають сили й крила для того, щоб іти вперед. 

А в яких прифронтових містах ви вже закрили магазини? 

Костянтинівка. Краматорськ. 

Минуло вже три місяці після удару рф по найбільшому розподільчому центру компанії. Чи можна сказати, що ви оговтались?

Чи можна оговтатися, коли ви на великій швидкості врізаєтеся в стіну? Мені здається, ні. 

Так сталось, що позавчора я проїжджала поруч зі складом і я знову це побачила… Мені це боляче. Єдине, що заспокоює, — це те, що люди, які працювали там, залишилися живими. Це для мене найважливіше в цій ситуації. 

У вас сльозяться очі. 

Так. Це боляче. Це була одна з найстрашніших ночей у моєму житті. Коли я зрозуміла, що три балістичні ракети практично одночасно влучили в склад. І всі подальші дії — спілкування, яке відбувалося до ранку в ту ніч… Це була дуже напружена ситуація.

Як це все відбувалося? Який був перший дзвінок, перші емоції й перше управлінське рішення? 

Знаєте, наступного дня мав бути день народження мого старшого сина. Це був вечір, ми прогулювались, і я дивлюсь — повітряна тривога. Я швидко в чат (у нас є чат зі складами) — усі співробітники пишуть, а цей склад не пише нічого. І тут я нарешті бачу повідомлення, що працівники в бомбосховищі. І відразу наступне повідомлення: «Гучно, є влучання в склад».

Потім уже наступний дзвінок був від керівника складу і [служби] безпеки. Це мало такий вигляд: «Секція А. Секція Б. Секція Ф…». Я кажу: «Усе, зупиніться. Склад знищено. Люди. Перевірте всі списки людей». Ми перевірили списки, щоб усі люди перебували в бомбосховищі. 

Усе горить. Паралельно рахують людей. Повітряна тривога триває. ДСНС не може їхати… Це були хвилини.

Скільки було хвилин на те, щоб спуститися в укриття? І оскільки сотні людей спуститися таки встигли — у вас алгоритм був відпрацьований?

Здається, навіть трьох хвилин не було.

Так, був відпрацьований. І я повинна подякувати за це і працівникам, які, не зволікаючи, відреагували й швидко перемістилися в бомбосховище, і безпеці, і керівництву складу, яке виконувало всі безпекові алгоритми. 

Ви відновили приймання замовлень буквально за дві години. Що означало оце «відновили роботу» зсередини?

Ну, звичайно, ніхто не спав. Із самого початку ми розпочали зустріч із топменеджментом для того, щоб перенаправляти логістичні процеси на інші склади й відвантажувати замовлення для наших клієнтів. Звичайно, де ми могли, ми відчинялися своєчасно. 

Ви припускали, що саме цей склад можуть атакувати балістикою? Зокрема, після перших ударів України по складах Wildberries у рф.

По Wildberries почали бити в липні 2026-го, а удари по складах і знищені магазини ми почали отримувати з 2022 року…

Ну, власне, після ударів і прицільних атак по підприємствах і складах багато сумнівних ресурсів якраз це «розганяли» нібито як прямий наслідок наших дій. Яка тут ваша позиція? 

Я вважаю, що нашому ворогу не потрібна жодна причина для того, щоб знищувати нашу країну, бізнес. Я вважаю, що бізнес знищували з 2022 року. 

Але, за словами продавців Rozetka, після наших атак по рф багато хто запанікував і була черга на повернення товарів зі складу. Як це відбувалося?

Знаєте, воно все настільки в якийсь час змішалось… Бо паніка почалася, коли влучив перший «шахед». Між першим «шахедом» і трьома балістичними ракетами минуло два дні. І ці два дні була майже постійна повітряна тривога. Як ви розумієте, ми не могли ризикувати людьми. Тому обробити запити за два дні такого масштабу складу — просто неможливо. 

Але вони кажуть, що запити на повернення були раніше, протягом липня. 

Ніхто нічого не притримував. Усі запити оброблялися. Просто обробити їх швидше не було можливості, на жаль. Складські розміри були достатньо великі. Також часто були повітряні тривоги. 

Коли була повітряна тривога, склади не працювали. Були такі дні, коли склад міг працювати лише дві години на день.

Після удару 5 серпня продавці Rozetka скаржилися, що компанія не запропонувала зрозумілого механізму компенсації, а знижку 30% на послуги платформи вважали недостатньою. Частина з них також розповідала про черги на повернення товарів ще до удару. У відповіді на запит hromadske у Rozetka пояснили, що знищення складу є форс-мажором, а знижка є добровільною підтримкою, а не відшкодуванням. Там також повідомили, що за два тижні до атаки припинили приймати нові товари на склад у Броварах і почали опрацьовувати заявки на вивезення.

«Я за 21 рік нічого ніколи не просила у влади»

Яка частка замовлень обробляється зараз, якщо порівнювати зі 100 тисячами на день (які були до удару), і що зараз із термінами доставлення? Зрозуміло, що вони зросли, але зросла й кількість скарг. Люди писали, що є проблеми зі зворотним зв’язком. Як ви це теж врегульовуєте? 

Ми додаємо людей, щоб своєчасно відповідати на скарги. Ну, і також, з іншого боку, працюємо для того, щоб цих скарг ставало менше. 

Час доставлення вже поступово зменшується чи ні? 

Так, термін доставлення поступово зменшується. Ми над цим працюємо. Але мені важко відповісти на це запитання, тому що є регіони, де повітряна тривога триває практично весь день. 

І ми співпрацюємо з такими компаніями, як «Укрпошта», «Нова пошта», Meest. Усі ці компанії й усі їхні співробітники також не працюють під час повітряної тривоги. Як і постачальники. І це все позначається на термінах доставлення, на жаль.

Якщо сьогодні зранку ми прийняли у вас замовлення, запланували й вважаємо, що ми завтра його вам доставимо, — в один час ми могли це гарантувати, а зараз дуже багато моментів, від яких ми залежимо і які впливають на термін доставлення. 

Ми намагаємося зробити все максимально, щоб клієнт своєчасно і якнайшвидше отримав своє замовлення. Але я не можу ризикувати людьми.

Ви оцінювали сам склад у 70 мільйонів доларів. В офіційній відповіді компанії йдеться про 75 мільйонів євро інвестицій у складську інфраструктуру та понад 1,1 мільярда гривень втраченого майна. Владислав [Чечоткін] казав про втрати у понад 2 мільярди гривень. Можете пояснити, яка загальна сума збитків і з чого вона складається: що стосується будівлі й обладнання, а що — товару?

Вибачте, я не знаю, звідки взялася цифра 70. Вартість складу — 75 мільйонів [доларів]. З обладнанням, яке було всередині. Це без вартості товару, який на той момент був на складі.

Інвентаризація закінчилася тільки зараз. Збитки від знищеного товару становлять 1,5 мільярда гривень.Ірина Чечоткіна, співвласниця інтернет-магазину й маркетплейсу Rozetka

Що з цього було застраховане? 

На жаль, нічого. В Україні жодна страхова компанія не страхує бізнес такого масштабу від воєнних ризиків.

І це зараз камінь спотикання в діалозі з владою, так? 

Так. Без допомоги влади це страхування неможливе.

До цього ви казали, що 21 рік розвивали бізнес і обходилися без державної підтримки. Зараз же ви її публічно просите, зокрема наголошуючи хоча б на можливості відтермінування податків. У цьому вам відмовив Мінфін, покликаючись на те, що, мовляв, зруйнована частина майна, але у вас залишаються доходи від онлайн-торгівлі. Що скажете на цей аргумент?

По-перше, я хочу поправити: я ні в кого нічого ніколи не просила.

Коли була зустріч влади з бізнесом, мене запитали, чим вони можуть допомогти. Я сказала, що було б чудово, якби була спрощена система для звітності. І також я просила (не просила, а пропонувала) відтермінування податків.

Ми зверталися з пропозиціями офіційно, але поки що офіційної відповіді не отримали. Про цю відповідь [Мінфіну] дізналися зі ЗМІ. Коли почали отримувати запити від журналістів стосовно того, що ми думаємо.

Бачу, вас зачепило слово «просила».

Так. Бо я не просила. Чесно.

Я за 21 рік ніколи нічого у влади не просила. Мій чоловік теж постійно це підкреслює.Ірина Чечоткіна, співвласниця інтернет-магазину й маркетплейсу Rozetka

І коли я про це говорила — я говорила не тільки про Rozetka, я говорила про бізнес України. Бо це потрібно не тільки нам і продавцям, які продають на Rozetka і які теж постраждали… Я говорила про бізнес, який страждає і продовжує страждати, бо нам треба якийсь час для того, щоб піднятися. Щоб платити зарплатню своїм працівникам, а не скорочувати їх.

Просто дайте нам можливість піднятися й знову працювати та платити податки. 

У вас працювало близько 8000 працівників. Яку кількість людей довелося скоротити?

Ну, дивіться, склад у Броварах обслуговувала тисяча людей. 

Це дуже велика кількість, і це дуже болісно. Набагато краще рости й набирати персонал, ніж його скорочувати. Зараз я вже не відповім точно на це запитання, тому що нам вдається якусь частину людей повертати. Якщо вони ще не знайшли роботу, ми дзвонимо й пропонуємо їм повернутися.

«На останню зустріч у президента нас не запросили»

Я так розумію, діалог із владою не дуже іде. Чи є зараз розуміння, скільки вам треба часу на відновлення без державної підтримки?

Зараз дуже турбулентний час, і мені, на жаль, важко відповісти на це запитання. 

Добре, але чи виправданий аргумент Мінфіну про доходи від онлайн-торгівлі? З огляду, наприклад, на дані Forbes Ukraine, що у вас за 2025 рік онлайн-виторг — 43 мільярди гривень.

Знаєте, це той самий випадок, коли є програма, яка пропонує маленьким підприємцям 5 мільйонів гривень допомоги.

Зараз, коли мене запитали: «Іро, чого ж ти мовчиш?» — я сказала: «Ви знаєте, я просто не знаю, що відповісти, бо з такими збитками я навіть не знаю, кому запропонувати ці 5 мільйонів». Ірина Чечоткіна, співвласниця інтернет-магазину й маркетплейсу Rozetka

І коли ви мені зараз наводите як приклад ситуацію, що в нас же залишився дохід від онлайн-торгівлі, я десь так само реагую, як і на пропонування 5 мільйонів гривень. Перепрошую.  

А зараз якісь зустрічі з бізнесом відбуваються?

На останню зустріч, яка була в президента, нас не запросили. Там було написано, що присутні маркетплейси, але нас не запросили.

А як ви це пояснюєте для себе?

Не знаю, я не запитувала. 

Але зараз в уряді кажуть, що відбувається постійний діалог з представниками великого бізнесу. Тобто якісь же зустрічі ініціюються чи хоча б ідеться про це? 

Ну так, інколи йдеться про зустрічі. Інколи їх скасовують. До цього було три чи чотири зустрічі — так, ми розмовляємо. 

Ви координуєтеся з іншими великими бізнесами, які постраждали? Чи є у вас спільна позиція і бачення того, яким має бути системний підхід у державній підтримці зараз?

Мені здається, що всі мають таку саму позицію, як і я, — стосовно відтермінування, спрощення звітності. Бо коли у вас зруйнована вся звітність, усі первинні документи, а вам треба за три місяці їх відновити — ну, це досить непросто.

Кабмін зараз розробляє розширення програми страхування воєнних ризиків, створення спеціального фонду. Ідеться про покривання першого збитку до 10 мільйонів доларів, але водночас один із варіантів наповнення фонду — підвищення ПДВ. Як ви ставитесь до цієї ініціативи?

Знаєте, я ніколи не коментувала пропозиції держави стосовно оподаткування, але зараз я відповім. Бо я вважаю, що зараз неправильно перекладати це на споживача, [підвищуючи ПДВ — ред.].

Тоді яким має бути це страхування воєнних ризиків бізнесу?

Ну, можливо, якесь підтримання страхових компаній для того, щоб вони страхували. 

Якщо хочете, я можу знайти відповіді нам від усіх страхових компаній… Ось: «»Альянс» не надає покриття воєнних ризиків». «“Арсенал” не має можливості запропонувати страхове покриття воєнних ризиків». «“ІНГО” щодо воєнних ризиків на власному утриманні для Києва й наразі нічого запропонувати не готові». Ну й так загалом усі. 

Це свіжі відповіді, за 30 вересня. Це ми знову пройшлися по них. 

 «Нас бояться. Склади нам не здають»

Знаю, що була також ідея, аби держава допомагала з наданням складів. Я так розумію, з цим теж не склалося. І в одному з останніх інтерв’ю ви казали, що вам узагалі бояться надавати склади в оренду. Як ви зараз із цього виходите?

Так, це правда. Нас бояться, склади нам не здають.

У нас навіть є приклад, коли нам уже здали, а потім інші орендодавці побачили, що це Rozetka, і сказали: «Ні-ні-ні. Ми не хочемо їх тут бачити».Ірина Чечоткіна, співвласниця інтернет-магазину й маркетплейсу Rozetka

На щастя, не всі такої думки й нам все ж таки вдається знайти складські приміщення. Я дуже вдячна тим, хто нам їх продовжує здавати. Але зараз так — це дуже непросто для нас.

Який вигляд зараз узагалі має ваша перебудова логістики? Замість одного великого складу тепер у вас по всій країні багато складів, схожих на сортувальні центри? 

Це fulfillment-центри. Тому що сортувальні центри — це коли є пусте приміщення, ви їхали, привезли, розсортували й поїхали, і далі у вас знову залишилося пусте приміщення.

У нас це все ж таки fulfillment-центри, де зберігається товар, який потім ми розподіляємо між нашими точками видачі чи перевізниками. 

Чи на всіх цих менших складах теж є укриття?

Звичайно. Це перше. Якщо його там немає — значить, ми будуємо. Поки немає укриття, ми не зайдемо в складське приміщення.

Але чи можна взагалі, навіть децентралізувавши, приховати логістичну інфраструктуру компанії такого масштабу? 

Я вважаю, що це неможливо. Ми дуже великі. У країні, у якій триває повномасштабна війна, це великі ризики. На жаль.

Ви казали, що були змушені прискорити трансформацію бізнес-моделі, суттєво зменшуючи частки власних продажів. Як саме зараз відбувається ця трансформація? І чи доведеться чимось жертвувати — асортиментом, чи швидкістю доставлення, чи мережею пунктів видачі й так далі. Тобто чи матиме це теж якісь наслідки для споживачів? 

Я маю надію, що для споживачів це не буде мати жодних негативних наслідків. Ми будемо працювати, щоб споживач не бачив жодної різниці. 

Це потрібно для диверсифікації ризиків, і таким чином для споживача це доступ до більш розширеного асортименту, який ми зараз не можемо забезпечувати через відсутність тих площ «фулфілменту», які були раніше.

Якщо порівнювати з 2022-м, коли вам теж доводилося ледь не на ходу перебудовувати логістику,  як тоді це відбувалося і як це відбувається зараз?

Знаєте, це зовсім різні стани. Тоді нічого не працювало. У Броварах біля нашого складу тривали бойові дії, і в нас узагалі не було доступу до цього складу, туди боялись їхати люди. І ми перебудовували, де могли. І відчиняли магазини там, де могли щось людям видати, робили доставлення в магазини. Це була трошки інша ситуація. 

Зараз, мабуть, більше розуміння, що робити. За цей час ми вже достатньо загартовані. 

«Не впевнена, що всі бізнеси зможуть пережити й вистояти»

Чи очікуєте ви продовження цього свідомого полювання на логістику великого українського бізнесу? І які дії за найгірших сценаріїв, якщо ці атаки триватимуть? 

Я не впевнена, що всі бізнеси зможуть пережити й вистояти, якщо ці всі атаки будуть тривати. Але маю надію, що найгіршого сценарію не буде. 

Ви на початку року писали, що 2026-й не видається легшим за 2025-й. І що 2025-й був якраз найскладнішим для бізнесу. Який ваш прогноз тепер?

О, тепер я можу сказати, що він точно не легший. Що, на жаль, я мала рацію. І що це буде непроста зима. 

Ви зараз поділяєте панічні настрої щодо важкої зими?

У мене немає паніки. У мене є розуміння, що я повинна робити для того, щоб бізнес продовжував працювати. У мене є розуміння, яким чином я можу підтримувати своїх працівників. Маю надію, цього розуміння мені вистачить для того, щоб продовжити наш шлях далі. 

Чи впливає якось зараз паніка на споживання певних категорій товарів? Наскільки, згідно з вашою статистикою, змінився український покупець зараз? На чому люди економлять, а що, навпаки, зараз серед пріоритетів споживання?

Ну, товар критичного попиту на першому місці. Особливо коли у відкритих джерелах є розмови про те, що будуть відключення світла.

Але я б не сказала, що споживач дуже змінив свою поведінку. Він став більш обережним. Він купує більше там, де він довіряє. Хочеться стабільності. І він став частіше порівнювати ціни на товар. 

Можливо, у прифронтових регіонах люди менше купують холодильники. Але вони так само купують практично ті самі речі, як і люди, які живуть в інших регіонах. Я не помічаю великої різниці.

Просто коли ми, наприклад, відкривали магазин у Херсоні, то, звичайно, нас дивували новорічні іграшки, товари для тварин, іграшки для дітей. Зараз ми вже трошки інакше на це дивимось.Ірина Чечоткіна, співвласниця інтернет-магазину й маркетплейсу Rozetka

«Найважче — коли мені треба залишати дітей»

Ще хочу запитати про розподіл управлінських ролей між вами й Владиславом. Ви казали, що завжди відповідали за операційні й комерційні питання. Чи не змінився цей розподіл зараз, на тлі таких загроз?

Він не змінився. Але, можливо, він став менш категоричним. Хоча «категоричним» — не дуже правильне слово. Кожен із нас бачить: якщо хтось щось не встигає, ми просто підхоплюємо одне одного. 21 рік разом у бізнесі — ну, це вже достатньо просто. 

Напевно, на початку бізнесу бачень, у яких ми розходились, було набагато більше. Зараз ми прислухаємось одне до одного, і кожен висловлює свою думку. Залежно від того, хто відповідає за це рішення, той і ухвалює його. 

Хто з вас, до речі, більш оптимістично, а хто більш песимістично оцінює війну?

Знаєте, я вважаю, що нам дуже пощастило, бо коли в мене песимістичний настрій — у нього оптимістичний. Чи навпаки. Ми балансуємо. 

А який вигляд має ваш песимістичний настрій? Коли опускаються руки?

Коли у вас є план (перше, друге, третє), що ви будете робити й у вас не виходить із якихось причин, які від вас не залежать, — тоді інколи опускаються руки. Але, на щастя, не буває такого, що руки опускаються в нас обох.

Як у вас тоді межа налаштована між сім'єю і бізнесом? Чи її немає? 

Мені здається, що її немає. Ми просто пробуємо якось балансувати для того, щоб ми могли приділити достатньо часу дітям, наскільки це можливо. 

А от, власне, це можливо? У мене як мами питання, як вдається поєднувати ведення такого масштабного бізнесу з материнством. Що вдається, що не вдається? Що найважче?

Мені як мамі завжди не вистачає цього часу. Треба запитати в дітей, чи вистачає їм часу мами. Напевно, їм теж не вистачає. Але, знаєте, мені здається, що мої діти щасливі.

Найважче для мене — це коли є відрядження і мені їх треба залишати. Як би це не було часто, у мене немає до цього звикання. Тому що це кожного разу вам треба залишити дітей, обійняти, сказати: «Зайчику, на добраніч».

Якщо говорити про ваш шлях у бізнесі від початку до сьогодні — це для вас історія про успіх чи про масштабування, яке має для вас свою важку ціну?

Знаєте, якби ви поставили мені це питання до 5 серпня, відповідь була б іншою. До цього, можливо, я б відповіла, що успіх. Зараз — це дуже дорога ціна.

Ви ніколи серйозно не обговорювали продаж Rozetka?

Дивіться, коли до нас [у структуру власності — ред.] зайшов фонд — це вже зміна структури власності. І це тільки питання часу, що буде далі. Це буде IPO чи залучення ще якихось інвестицій…

До повномасштабної війни були нібито переговори з казахстанською фінтех-компанією, і звучали оцінки від 1 до 3 мільярдів доларів. Чи можна говорити про оцінку таку зараз? 

Звичайно, зараз, мені здається, ні. Але зараз ми ні з ким і не говоримо.

А якою є ця реальна оцінка?

Не знаю. Ми не підходили до цього питання. 

Станом натепер ви уявляєте своє життя поза Україною?

Я ніколи не мріяла жити не в Україні.

Насамкінець запитання у форматі бліцу. Яку пораду про бізнес ви зараз вважаєте шкідливою? 

Тримайся (сміється — ред.). 

Який міф про успішних підприємців ви можете спростувати на власному досвіді?

Про везіння. Бо до везіння треба додати ще багато праці. 

Що вас зараз тримає в ресурсі?

Люди, команда, сім’я. 

Можливо, якась звичка, якийсь свій ритуал, як-от заварювати каву?

Такого ритуалу немає. 

Знаєте, не завжди вдається насолодитися просто кавою. Бо інколи ви робите каву, а паралельно молодша донька хоче, щоб я їй зробила голландські вафлі, старша донька хоче млинці, син хоче, щоб тільки я йому поклала кашку… І ця кава якось відсовується на інший план. І ви починаєте думати: а ви її випили, чи забули?

Три книги, які стали для вас знаковими? 

«Якщо стрибнули, то гребіть». Це книга, яку написала моя подруга Ольга Гуцал. Ще мені дуже подобається книга «Психологія впливу». І ще є нова книжка — «Хоробрість жити разом». Її також написала моя подруга Оля. Це книга про шлюб. Але я вважаю, що все, що стосується шлюбу, можна перенести й на інші відносини, зокрема на робочі. 

Який, до речі, секрет вдалого міцного шлюбу?

Ви можете мати рацію чи бути щасливими — обирайте (сміється — ред.). Я завжди так кажу, чоловіку теж. А загалом — довіра одне до одного, повага, любов. 

Яка ваша мрія? 

Щоб закінчилася війна.

У попередньому інтерв’ю ви казали, що тепер ваша мрія — відновити втрачений склад. 

Так, звичайно, це мрія. Але якщо казати глобально, то, щоб відновити цей склад, мені треба, щоб закінчилася війна. 

Що зробите першим після закінчення війни?

Напевно, просто розслаблюся. 

Цей матеріал створений за підтримки Фонду місцевого співробітництва Посольства Фінляндії в Україні.