Угода про природні ресурси України. Що уряд збирається підписувати з Америкою

Ідея такого фонду народилася під час приїзду сенатора-республіканця Ліндсі Грема до Києва минулого року, а у вересні 2024-го президент Володимир Зеленський включив тезу про українські корисні копалини у свій План перемоги —  як предмет інтересу міжнародних партнерів. Дональд Трамп ухопився за таку можливість.

Спершу він запропонував у якийсь спосіб згенерувати 500 мільярдів доларів доходів із видобутку так званих рідкісноземельних металів, щоб тим самим дати Україні можливість розрахуватися за американську військову допомогу. Трамп у якийсь момент почав наполягати, що ця сума є українською заборгованістю перед США, але президент Зеленський це заперечив.

Та коли стало зрозуміло з оцінок аналітиків, що Україна може не мати аж стільки цих самих рідкісноземельних ресурсів, весь глобальний ринок яких не складає і близько 500 мільярдів доларів, команда Трампа запропонувала нову ідею в цьому напрямку — ширшу домовленість, яка охопить усю індустрію українських природних ресурсів, включно з інфраструктурою.

Частково ця ідея походить із поглядів Ілона Маска, який є фактично головним радником президента Трампа. Він підказав Трампу створити Фонд національного добробуту США, про що й було підписано президентський указ у лютому. Рухаючись за цією логікою далі, американці запропонували й Україні створити щось на кшталт такого фонду, але керувати ним — спільно.

Після кількох попередніх версій організації фонду, одну з яких до Києва привіз міністр фінансів США Скотт Бессент, українська та американська сторони, як здається станом на зараз, досягли компромісу. Планується створити Інвестиційний фонд відбудови, рамкову угоду про який мають підписати цього тижня Бессент та віцепрем’єрка з економіки Юлія Свириденко.

Пізніше буде підписана окрема угода про те, як саме будуватиметься інвестиційна стратегія фонду та його фінансова інфраструктура. Цю другу угоду має ратифікувати Верховна Рада.

У фракції «Слуга народу» ідею створення Інвестиційного фонду відбудови України підтримують.

«Я позитивно оцінюю цю угоду. З однієї сторони, ця угода [що буде підписана цього тижня] є достатньо рамковою та описує загальні наміри співпраці, але, з іншої сторони, там немає навіть згадок про якийсь “борг у 500 мільярдів доларів”, — говорить народний депутат Андрій Герус, очільник енергетичного комітету Верховної Ради. — Ця угода про наміри інвестицій, а потрібно розуміти, що здійснювати видобуток корисних копалин без величезних інвестицій неможливо, тому залучення західних інвестицій у цю сферу матиме великий позитивний економічний ефект, а також і політичний».

«Кінцевий варіант угоди оцінюють дуже непогано наші урядовці. Кажуть, що він може працювати», — зазначив, своєю чергою, президент Зеленський.

З чого складається угода зі США

Рамковий документ, що його планують підписати Бессент та Свириденко, складається з преамбули, де декларується, що «американський народ бажає інвестувати разом з Україною у вільну, суверенну та безпечну Україну», та 11 пунктів, деякі з яких — технічні.

Поки що зрозуміло, що буде створено Інвестиційний фонд відбудови України, куди Україна вкладатиме 50% надходжень від «усіх відповідних природноресурсних активів, що є у державній власності України (незалежно від того, чи вони перебувають у прямій або непрямій державній власності України), визначених як родовища корисних копалин, вуглеводнів, нафти, природного газу та інших видобувних матеріалів, а також інша інфраструктура, відповідна до природноресурсних активів (таких, як термінали скрапленого природного газу та портова інфраструктура)».

Фактично це означає, що, наприклад, 50% прибутку найбільшої державної газовидобувної компанії «Укргазвидобування» буде йти у цей фонд. Те ж буде з прибутком «Укрнафти». За 9 місяців минулого року перша заробила 19,1 мільярда гривень прибутку, друга — 14,3 мільярда. Це ж стосується й інших державних видобувних та інфраструктурних компаній.

Інша цифра. На рік Державна служба геології та надр продає понад 500 спецдозволів на видобуток — і за це отримує близько 6 мільярдів гривень. Сама ж видобувна галузь зросла минулого року на приблизно 9%, що явно вище загального економічного зростання на 3,6%. Це означає, що напрямок вкрай перспективний.

Втім, судячи з усього, рентні платежі з видобутку надр, а також податки з такої діяльності, будуть, як і раніше, йти до державного бюджету України, а не до Інвестиційного фонду відбудови, про що говориться в пункті 3.

Америка, своєю чергою, наповнюватиме фонд внесками з «коштів, фінансових інструментів та інших матеріальних і нематеріальних активів, критично важливих для відбудови України».

Далі ж прибутки фонду мають реінвестуватися принаймні раз на рік у відбудову України, включаючи її безпекові потреби. Втім, передбачена також можливість виведення дивідендів з фонду — на користь США чи України. Політику дивідендів врегулює окрема угода, яку має підтримати Верховна Рада. Це дасть змогу заробляти прибуток обом сторонам фонду. Керуватимуть фондом представники урядів двох країн.

У відповідь на численні прохання президента Зеленського доєднати до угоди про фонд дієві гарантії безпеки для України, пункт 10 у загальних рисах вказує: «Уряд Сполучених Штатів Америки підтримує зусилля України отримати гарантії безпеки, необхідні для створення тривалого миру. Учасники намагатимуться визначити будь-які необхідні кроки для захисту взаємних інвестицій, як визначено в угоді про фонд».

Американці наполягають на тому, що сама по собі їхня присутність в економіці України — це вже доволі серйозний захист української незалежності, українських інтересів.

«Я не бачу в угоді нічого, що б суперечило інтересам України. Водночас в інтересах України — збереження співпраці з США. Цей документ залишає для цього можливості. Принаймні Україна не закриває цю можливість, це зараз найголовніше», — каже політолог Петро Олещук.

«Бізнесове минуле Дональда Трампа нікуди не поділося. Цілком може бути, що він розглядає інтереси Сполучених Штатів на міжнародній арені крізь бізнесову, фінансову призму, — говорить Сергій Солодкий, перший заступник директора центру «Нова Європа». — Одні розглядають зовнішню політику крізь призму ринкових відносин та економіки, інші — через призму цінностей. Трамп — у першій категорії».

«По суті, ця угода — це своєрідна гарантія безпеки. Вона не є такою в політичному сенсі, це угода про співпрацю. Але це комерційна, хороша, вигідна угода», — вважає Олександр Краєв, експерт з міжнародних відносин із Києво-Могилянської академії.

«Загалом я б сказав, що це не зрада і не перемога, це просто нормально. В результаті ми здобули для себе, мабуть, найкращий варіант у тих обставинах, у яких ми перебуваємо. Тому що ми колись Трампу продали цю ідею з рідкісноземельними металами, потім ми не до кінця розуміли, а що ж, зрештою, нам із цим всім робити. Угода, безумовно, важлива, тому що якщо наступна угода, власне про фонд, буде підписана, це вже буде історія про конкретні інвестиції з боку США і принаймні про економічні гарантії для України», — коментує політолог Максим Несвітайлов.

Чи є в угоді з Америкою економічний потенціал і вигода для України

Якщо говорити про економіку рамкової угоди про Інвестиційний фонд відбудови, то вже зрозуміло, що Україна передаватиме в спільну з американцями власність мільярди гривень щороку, якими раніше розпоряджалася самотужки.

Ідея створити Національний фонд добробуту висувалася в Україні й раніше — це робили Міністерство економіки, Фонд державного майна. Президент Зеленський, своєю чергою, говорив про створення економічних паспортів українців, які будуть інструментом отримання зиску з українських природних ресурсів. Зараз, відповідно, про це вже не йдеться. Фонд буде інакшим.

«Є чинні активи, які приносять державі дивіденди. Зрозуміло, що втрачати контроль над такими цікавими компаніями для держави трошки невигідно, але потенційно саме вони можуть бути цікавими для іноземців», — говорить Геннадій Кобаль, директор ExPro Consulting.

«Америка — це передова країна з погляду технологій видобутку нафти й газу. Вони далеко вперед пішли. Ми й до цього орієнтувалися на них, і будемо ще багато років орієнтуватися. Наш інтерес у тому, щоб великі американські компанії прийшли в Україну й працювали, у тому числі — в нафтогазовому секторі», — додає експерт.

На його думку, в будь-якому разі всі рентні платежі й податки будуть іти до державного бюджету України, а до того ж будуть створені робочі місця з непоганими зарплатами.

Але чи реально збільшити в Україні видобуток природних ресурсів? Експерт з енергетики та професор Києво-Могилянської школи врядування Геннадій Рябцев вважає, що так.

«У нафтогазовій галузі є дуже відома людина — Деніел Ергін [американський економіст], який зауважив, що Україна здатна наростити обсяг видобутку природного газу до 55 мільярдів кубометрів на рік. Якщо будуть пропорційно збільшені обсяги вкладень у дослідження нових родовищ, у залучення нових інвестицій, то це можливо», — каже він.

Для порівняння, у 2024-му в Україні було видобуто 19,1 мільярда кубометрів газу.

«По нафті й газу скажу, що єдиний наш серйозний потенціал є на шельфі Чорного моря. От якби американці зайшли на шельф Чорного моря — там би вони могли багато видобувати, зробити великий проєкт, там можуть бути серйозні здобутки на шельфі, але потрібно це розвідувати», — вважає Геннадій Кобаль, експерт з енергетики.

Щодо інвестування прибутків Інвестиційного фонду відбудови, то Кобаль вважає, що їх треба інвестувати насамперед у той самий видобуток, аби нарощувати його.

«Якщо все це буде йти в державний бюджет України, то воно буде проїдатися. Потрібно вкладати в розвиток видобувних проєктів — тут ми видобуваємо, тут ми й переробляємо. У створення ланцюжків виробництва, збагачення — це було би раціонально», — вважає експерт.

Втім, це може бути перспективою дуже далекого часу.

«Треба вкласти гроші, великі гроші, нову техніку і все інше — а тільки вже потім, через мінімум п’ять, а то і десять років, можна отримати прибутки», — говорить Василь Загнітко, доктор геолого-мінералогічних наук.

«З того, що є, результатами від цієї угоди може скористатися навіть не наступник Трампа, а той президент, який прийде вже через чотири роки після закінчення каденції Трампа», — додає Геннадій Рябцев, фахівець з енергетики.

Геополітична парасолька угоди

Далі — справа за підписанням першої, рамкової угоди про створення Інвестиційного фонду відбудови, після чого окрема угода врегулює всі фінансові й технічні деталі роботи фонду.

Прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що Україна не підпише угоду з США про спільний контроль над природними ресурсами країни без гарантій безпеки.

«Ми не розглядаємо підписання будь-яких угод без гарантій безпеки... Ця угода напряму прив'язана до гарантій безпеки. Ні президент України, ні уряд України не будуть розглядати цю угоду і її підписання у відриві від гарантій безпеки для України», — зазначив очільник Кабміну.

«Україні треба показати, що вона готова співпрацювати з США, що вона налаштована на співпрацю з новою адміністрацією Трампа — після всіх цих взаємних обмінів [критичними] заявами. Треба чимось усе це залагодити — і вони збираються підписати угоду», — коментує політолог Петро Олещук.

«В угоді немає офіційної гарантії безпеки, це, скоріше, гарантія зацікавленості, а насправді вона просто гарантує, що сучасні Штати зацікавлені в тому, щоб з нами працювати. Щоб їхній бізнес тут працював. Відповідно, й американські політики мають бути зацікавлені. Тому, ми говоримо поки що не про фінальну домовленість, а про якісь ранні досягнення», — каже Олександр Краєв, фахівець з міжнародних відносин з Києво-Могилянської академії.

Сергій Солодкий, перший заступник директора центру «Нова Європа», вважає, що сама розмова про отримання гарантій безпеки, на будь-яких умовах — дуже й дуже складна в сучасному світі геополітики: 

«Досвід говорить про що? Коли я спілкуюся з колегами, експертами, науковцями Японії чи Південної Кореї, які мають певні гарантії з боку Сполучених Штатів Америки, то навіть вони не до кінця впевнені в тому, що вони мають. Нібито залізобетонні гарантії, але навіть вони не впевнені, що буде в тому випадку, якщо їхній безпеці щось загрожуватиме».