Україна втрачає торгівельний безвіз з ЄС. Наскільки це болісно

«Скасування спеціального режиму торгівлі з ЄС матиме відчутні негативні наслідки для української економіки, зокрема для аграрного сектору. На тлі викликів війни для українських експортерів збереження спрощеного доступу до ринку ЄС є критично важливим», — говорять у «Європейській бізнес-асоціації».

«Це дуже поганий сигнал для України, — зазначив Бернд Ланге, очільник торгового комітету Європейського парламенту. — Щоб знайти якесь рішення, знадобиться час принаймні до жовтня».

Підтримати

Що зміниться в торгівлі України з ЄС

Євросоюз запровадив «торгівельний безвіз» 4 червня 2022 року, надавши Україні повний доступ до власного ринку, без квот та мит. Такі умови торгівлі передбачені хіба для повноцінних членів ЄС, але Брюссель у розпал великої війни вирішив підтримати українську економіку та її експортний потенціал.

У 2023-му Євросоюз продовжив «торгівельний безвіз», а от на початку 2024-го Європейська комісія задумалася. Польські, словацькі, угорські, французькі фермери скаржилися на те, що українська продукція через її дешевизну відбирає в них заробітки. Відтак, у 2024-му з’явилися запобіжники.

Євросоюз вирішив, що в разі, коли експорт яєць, курятини, цукру, вівса, кукурудзи, круп та меду з України перевищить середній показник 2022-2023 років, то вмикаються мита. Були залучені квоти — але доволі щедрі. Так, у 2024-му квота на кукурудзу складала 11,2 мільйона тонн (проти 650 000 тонн на рік до війни), на цукор — 262 653 тонн (проти 20 070 до війни), на курятину — 137 042 тонн (проти 90 000 до війни).

В нинішньому році до 5 червня український експорт до Євросоюзу здійснюється за квотами 5/12 від квот 2024 року. А от із 6 червня буде діяти принцип 7/12 від квот 2021 року, що були передбачені угодами про асоціацію та вільну торгівлю. Це — набагато скупіші квоти.

«Єврокомісія ще в травні минулого року попередила, що “торгівельного безвізу” більше не буде, натомість вони сконцентруються на оновленні торгівельної частини Угоди про асоціацію. Тому я б не назвала це різким поворотом. Просто всьому українському АПК хотілося вірити, що ми й надалі будемо мати необмежений доступ до ринку ЄС, хоча, по факту, потрібно було ще рік тому починати готуватися до найгіршого сценарію», — говорить Олександра Авраменко, голова комітету з євроінтеграції Українського клубу аграрного бізнесу.

Якщо під час торгівельного безвізу під квоти потрапляли лише 7 груп товарів, то нині під них потраплять аж 30. «Відтак до кукурудзи, цукру додається томатна паста, молочна продукція, етанол, свинина, яловичина. Отже, після 5 червня в нас буде набагато більше обмежень», — пояснює Авраменко.

Так, якщо за 5 перших місяців 2025 року українські виробники могли без мит поставити до Євросоюзу 4,6 мільйона тонн кукурудзи, то за решту 7 місяців зможуть поставити лише 379 167 тонн. Зменшення більше ніж у 10 разів. Для пшениці квоти не було, а тепер до кінця року ЄС згоден прийняти лише 583 333 тонн пшениці.

Цукровики в перші 5 місяців 2025-го доправили до ЄС 109 439 тонн цукру, до кінця року через квоту зможуть лише 11 708 тонн. З яйцями — у перші 5 місяців року квота 9 662 тонн, а решта року — 3 500 тонн. Молоко не мало квот, а тепер — обмеження в 5 833 тонн до кінця року.

Відповідно, якщо українські агровиробники щось постачають до ЄС понад квоту, то мусять сплачувати мита. Для прикладу, для пшениці мито становить 95 євро за кожну додаткову тонну, а для цукру — аж 419 євро за тонну, тобто цю квоту в ринкових умовах порушувати ніхто не буде, адже ніхто не згодиться сплачувати таке високе мито. Коли українська продукція їде, припустимо, до Польщі — польська митниця перевіряє, чи вистачає на цю продукцію квоти. Якщо квоти не вистачає, то слід сплатити мито. У таких умовах виграють ті українські агровиробники, у яких відпрацьована логістика з Євросоюзом — насамперед, це великі агрохолдинги.

Якими будуть наслідки для України

У 2024 році Євросоюз імпортував з України товарів на 24,5 мільярда євро, а експортував до України — на 42,8 мільярда євро, маючи суттєвий торговий профіцит.

Так, Україна продала до ЄС зернових на 4,4 мільярда євро, олії на 3,1 мільярда євро, олійного насіння на 2,5 мільярда євро. З Євросоюзу Україна отримує переважно пальне, електрообладнання та машини.

До війни до ЄС прямувало близько 36% українського аграрного експорту, а у 2024 році — вже 52,4%. Лише за два роки роботи «торгівельного безвізу» експорт українських яєць до ЄС зріс у понад чотири рази, а цукру — у 67 разів.

«Зокрема, зміни в умовах торгівлі України з ЄС можуть вдарити по зерновій та молочній галузях. Молочна галузь і так перебуває у вразливому стані через втрату виробничих потужностей, скорочення поголів’я худоби та зменшення внутрішнього попиту, спричинених війною. Завдяки режиму “вільної торгівлі” понад 50 молокопереробних підприємств змогли переорієнтувати експорт через західний кордон та вийти на ринки ЄС», — розповідають в ЄБА.

«На виробників томатів також негативно вплинуть обмеження, адже їм і так складно доводиться: томати переважно вирощують у Запорізькій, Херсонській і Миколаївській областях, які весь час під обстрілами», — зазначає Олександра Авраменко з УКАБ.

Міністерство економіки України оцінює річні втрати від призупинення «торгівельного безвізу» з ЄС на рівні 2,9 мільярда євро. Але це ще дуже оптимістична оцінка.

Так, в УКАБ вважають, що збитки можуть сягнути 3,5 мільярда євро. «Це може призвести до мінус 2% ВВП сумарно. Чому так багато? Тому що аграрний сектор існує не сам по собі, це ще й транспорт, пакування, сервісні послуги. Ця галузь генерує ВВП, має міжгалузеві зв’язки. І тому, якщо в нас буде просідати аграрне виробництво, то з ним будуть просідати й інші галузі», — говорить Олександра Авраменко з УКАБ.

Відповідно, якщо зменшиться обсяг експортного виторгу в євро, це чинитиме тиск на гривню — і може дещо знизитися вартість гривні стосовно європейської валюти.

Відтак, українські агрокомпанії тепер мусять міркувати над тим, як їм змінити географію свого експорту. «Нашою стратегією буде орієнтування більшою мірою на Північну Африку, Близький Схід і Китай», — зазначив Олександр Вержиховський, генеральний директор агрохолдингу ІМК, в коментарі Forbes Ukraine.

Але не всі зможуть переорієнтуватися на ту ж Азію. «З яйцями теж проблема, адже зараз вони не можуть експортуватися повноцінно на наші “старі” ринки: країни Близького Сходу та Південно-Східної Азії. Досі залишаються труднощі з логістикою до Гонконгу — через Румунію, а не напряму з Одеси. Через це “з'їдаються” додаткові декілька днів у дорозі, які важливі для цього продукту», — говорить Олександра Авраменко з УКАБ.

Якщо раніше на ті ж африканські чи азійські ринки можна було робити постачання транзитом через ЄС, то зараз і на цей транзит діятимуть обмежувальні квоти, а українські морські порти наразі не здатні обробити весь обсяг аграрного експорту вчасно й повною мірою. «До війни 95% українського експорту здійснювалося морем, спокійно. Зараз ми маємо можливість вивозити продукцію насипну — це зернові й олійні, але не готову продукцію», — пояснює Авраменко.

Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук прогнозує, що припинення «торгівельного безвізу» з Євросоюзом може болісно вдарити по кишенях працівників аграрного сектору. «Втрата об’ємів та можливостей, нарощених за три роки нашими молочниками, виробниками меду, птахівниками може призвести до скорочення робочих місць, до зниження заробітних плат. Є такі негативні речі», — каже він.

«Потрібно, щоб у наших посольствах працювали аграрні аташе, які б виводили на новий рівень українську продукцію, щоб ми не були настільки залежні від єврозони», — додає Марчук.

«Невизначеність після 5 червня ускладнює укладення експортних контрактів, порушує бізнес-планування та знижує інвестиційну привабливість України. Особливо вразливими залишаються малі та середні підприємства, які лише нещодавно змогли вийти на європейські ринки. Їм буде складно оперативно адаптувати логістику, пройти нові митні процедури або знайти альтернативні ринки збуту», — наголошують у «Європейській бізнес-асоціації».

Втім, з усієї цієї ситуації може виникнути й один позитивний наслідок — зменшення цін на деякі харчові продукти на внутрішньому ринку. Йдеться про цукор, яйця, молочну продукцію. Але це здешевлення, найімовірніше, буде досить помірним.

Бій аргументів

«Ви знаєте, що коли митні збори були зняті, це негайно і глибоко дестабілізувало низку галузей у нашій країні. Я маю на увазі птахівництво. Я також бачу в зерновій сфері, що зерно не входить до угод, і якщо подивитися на динаміку імпорту, зокрема з України, то він також дестабілізує наші власні виробництва», — заявила нещодавно міністерка сільського господарства Франції Анні Женевар.

Це — класичний аргумент європейців про необхідність скасування «торгівельного безвізу» з Україною. Мовляв, це відбирає доходи в європейських агровиробників, причому переважно в невеликих фермерів. Втім, є й контраргумент. За даними УКАБ, частка українського імпорту на ринку ЄС не така значна: пшениця — 6%, цукор — 3%, м‘ясо птиці — 2%, яйця — 1%. На одного європейського споживача в рік припадає до двох українських яєць, менш як 20 курячих нагетсів та до 30 чашок чаю чи кави з однією ложкою українського цукру.

Альфонс Бальманн, директор Інституту аграрного розвитку в країнах із перехідною економікою ім. Лейбніца, зазначає: «Не завжди доречно говорити про “страждання” європейських фермерів. Якщо подивитися на сімейні господарства, то ферми з високою продуктивністю є дуже прибутковими, і більшість продукції надходить саме від них. Це стосується молочного скотарства, свинарства. Отже, сільське господарство в ЄС може бути прибутковим. Протягом останніх років німецькі фермери досягли майже рекордно високого рівня прибутковості, що пов'язано з інфляцією, тож дуже дивно бачити всі ці протести, оскільки середні показники не підтверджують тези про страждання, зокрема, німецьких фермерів, від низьких прибутків».

Своєю чергою, Мартін Банзе, керівник Інституту ринкового аналізу ім. Тюнена, вважає, що ЄС потребує українського імпорту: «Європа має вигляд самодостатньої з погляду агрозабезпечення, але слід враховувати величезні відмінності між секторами та країнами. Як приклад — м’ясо птиці. Рівень забезпечення цією продукцією в Польщі становить 240%. Але такий показник далеко не в усіх країнах спільноти. Так само зернові та олійні з України є дуже актуальними для окремих країн, зокрема для Іспанії. Тож для деяких країн український імпорт стає дедалі актуальнішим».

Потребує українських товарів і Чехія. Так, у 2024 році експорт українських товарів до Чехії перевищив 196 мільйонів доларів — у три рази більше, ніж у 2021 році. Основу постачання складають ріпак, горіхи, цукор, соняшникова олія та кондитерські вироби.

Окрім всього, є ще й політичний аспект. Україна розраховує на повноцінне членство в Євросоюзі, однак натомість поки не отримала ні членства, ні навіть збереження «торгівельного безвізу». Це загрожує частковим розчаруванням у нинішній політиці євроінтеграції України, яка не приносить бажаних результатів.

Щоб виправити ситуацію, Україні слід досягти домовленостей принаймні з кимось із сусідів — якщо не зі Словаччиною та Угорщиною, з лідерами яких у президента Володимира Зеленського регулярно виникають конфліктні ситуації, то принаймні з Польщею.

Польський прем’єр-міністр Дональд Туск підтримує Україну в зовнішній політиці, однак виступає за обмеження українського імпорту, адже це чутлива тема для польського суспільства, де сформувалася думка, що українські товари відбирають роботу й доходи в польських фермерів.

Цікавий момент. Євросоюз погодився продовжити «промисловий безвіз» для України до 2028 року — це дуже важливо для українських виробників заліза та сталі. Але поляки вимагають все ж ввести квоти на постачання українського цементу.

Так, польські виробники цементу закликають Єврокомісію ввести квоти на імпорт з України, обмеживши його обсяг до 360 000 тонн на рік. Це майже вдвічі менше за показник 2024 року, коли до Польщі надійшло понад 650 000 тонн українського цементу.

І в таких умовах Польща нині ще й створює логістичний хаб Славкув для розширення торгівлі з Україною. «Нічого поганого в тому, щоб так сказати: ми хочемо заробити великі гроші для Польщі на відновленні України. Ми хочемо допомогти, але ми також хочемо на цьому заробити, і для цього потрібен цей спеціальний хаб. Не повинно бути так, як було раніше, коли всі були залучені, включно з Польщею — я говорю про війну в Іраку, — а потім найбільші заробляли на відбудові, а Польща залишилася ні з чим», — заявив нещодавно польський прем’єр Туск.

В українському уряді розраховують, що все ж подальші перемовини з Євросоюзом дадуть можливість покращити умови торгівлі. «Про жодне припинення вільної торгівлі не йдеться: ринок ЄС залишається відкритим для українських товарів. Ми домовилися швидко й конструктивно працювати над досягненням довгострокового рішення», — наголошує віцепрем'єрка з євроінтеграції Ольга Стефанішина.

За її словами, є «чітка політична воля» знайти збалансоване рішення до кінця липня 2025 року.