Коли в країні забагато гуманітаріїв. Який це має ризик для української економіки

Підтримати

Шукачі роботи бояться виробництва

За даними «OLX Робота», найбільше відгуків цього року збирають вакансії, пов’язані з текстами, комунікацією та онлайн-обслуговуванням. Так, на вакансію копірайтера припадає в середньому 93 відгуки від шукачів роботи, на вакансію супервайзера — 61 відгук, оператора чату — 42 відгуки, менеджера — 37 відгуків, контент-менеджера — 35 відгуків.

Також популярні позиції менеджера інтернет-магазину (25 відгуків) та менеджера по роботі з клієнтами (21 відгук).

І це — зовсім не найбільш високооплачувані роботи, скоріше навпаки. Для прикладу, середня місячна зарплата копірайтера складає 12,5 тисяч гривень, а контент-менеджера — 15 тисяч гривень. Ще одна популярна вакансія — промоутер — отримує в середньому 31 відгук із  зарплатою в 7 750 гривень.

«Однією з ключових причин є стійка суспільна стигматизація блакитно-комірцевих професій, таких як будівельники, слюсарі, електрозварники, водії чи аграрні працівники. Хоча ці спеціальності сьогодні входять до числа тих, що мають найбільший попит і часто пропонують конкурентну або навіть вищу за середню оплату, багато кандидатів уникають їх через упереджене сприйняття — як “фізично важких”, “непрестижних” і менш перспективних», — пояснює Марія Абдулліна, керівниця напрямку «OLX Робота».

Можливо, цю роботу шукають жінки, які виїхали за кордон, або які сидять в Україні з дітьми вдома. Для чоловіків може бути пояснення, що якщо вони мобілізаційного віку, то можуть намагатися сидіти вдома, щоб не перетинатися з ТЦК. Це ж робота, що не потребує надмірних зусиль, де не потрібні якісь специфічні навички.Ольга Купець, доцентка Київської школи економіки

На ринку праці українці все більше шукають віддалені, фізично неважкі у виконанні роботи, навіть якщо це передбачає нижчу заробітну плату. Це дещо спотворює систему стимулів, адже роботодавці звикли залучати потрібних їм фахівців саме підвищеною зарплатнею, а цей підхід перестає працювати повною мірою.

Ще одна небезпека — вакансії на кшталт копірайтера чи оператора чату можуть з часом виконуватися за допомогою штучного інтелекту, тобто працівники в цих сферах можуть лишитися без роботи. Подекуди, це вже відбувається. «ШІ, як умовний ChatGPT чи автоматизовані чат-боти, вже зараз виконують 40-60% рутинних задач на рівні середнього контент-менеджера. Такі професії мають у 10 разів вищий ризик заміщення окремих задач, ніж технічні спеціальності», — коментує Ірина Вольницька, президентка SET University, технологічного навчального закладу в Києві.

Тому популярність цих вакансій в Україні — по-своєму досить дивна ситуація. «Багато українських компаній досі виконують завдання вручну, що призводить до високого попиту на ручну працю, зокрема, в цифрових каналах (чати, обробка замовлень, створення контенту)», — зазначає Влада Лященко, очільниця рекрутингової компанії Talando.

Така ситуація призводить до того, що сфера виробництва в Україні просідає. А це можна виміряти в цифрах. Наприклад, протягом січня-липня Україна імпортувала товарів на 45,9 мільярда доларів, а експортувала — лише на 23,2 мільярда доларів. Величезний торговий дефіцит у 22,7 мільярда доларів є 15-річним максимумом і свідченням того, що Україні зі своїм виробництвом, у тому числі аграрним, все важче конкурувати на зовнішніх ринках. Не вистачає рук.

Ось іще цифри. Нині відбувається своєрідний підйом українського будівельного ринку, адже подекуди місцями все ж відбувається відбудова пошкоджених війною об’єктів, але не лише їх. За даними аналітичної системи YouControl, у довоєнному 2021 році ринок будівельних компаній демонстрував пікову активність: кількість нових зареєстрованих підприємств (2958) у цій сфері була майже на третину вищою, ніж у середньому в інші роки. Перша половина поточного 2025 року вже показує, що кількість нових будівельних компаній становить половину від рівня всього 2021 року — 1401. А проте, вакансії на будівництві так і не стали популярними серед шукачів роботи.

Анна Мінюкова, інженерка шляхів сполучення та асистентка кафедри Національного транспортного університету, вказує на те, що вакансії інженерів часто не є надто привабливими через невисокі зарплати: «В Україні інфраструктурні проєкти розвиваються хвилями: є періоди активного підйому, коли реалізуються масштабні програми на кшталт “Великого будівництва” або підготовки до Євро-2012, що створюють значний попит на інженерів і будівельників. Але за цими піками часто настають періоди спаду, коли фінансування скорочується, нові проєкти відкладаються, а частина фахівців змушена або змінювати професію, або шукати роботу за кордоном».

Інженерам потрібно підвищувати заробітну плату, тому що це дуже складна професія, їм потрібно дуже багато навчатися, навіть порівняно з економістами. Я бачила в Києві вакансію інженера в комунальному секторі Голосіївського району — зарплата 20 тисяч гривень. Можливо, ці ж гроші легше отримати, працюючи майстром з манікюру або кур’єром.Ольга Купець, експертка з ринку праці в Київській школі економіки.

Індустрія освіти масово продукує менеджерів, філологів та психологів

Здавалося б, теперішній дисбаланс на ринку праці мала б вирівняти освіта, стимулюючи попит саме на виробничі, технічні, інженерні, аграрні спеціальності, котрі й мають лежати в основі політики відбудови української економіки. Але на ринку освіти ми цього наразі не бачимо, адже там схожа тенденція, що й на ринку праці.

«Надмірний вибір абітурієнтами гуманітарних та загальноекономічних спеціальностей може призвести до серйозного дисбалансу на ринку праці та уповільнити економічне відновлення країни, бо зараз уже бачимо перенасичення ринку гуманітарними кадрами», — говорить Наталя Лимонова, очільниця асоціації EdTech Ukraine.

За результатами цьогорічної вступної кампанії до вищих навчальних закладів, найбільш популярними напрямками виявилися менеджмент (69,4 тисячі заяв), філологія (майже 56 тисяч), психологія (55,6 тисячі), маркетинг (37,6 тисячі), економіка (33,5 тисячі), комп’ютерні науки (31,7 тисячі) та право (28,3 тисячі).

«Це точно не набір спеціальностей, які будуть потрібні країні в наступні 10 років, — зазначив у своєму дописі інвестиційний експерт Сергій Будкін. 

Де інженери, за якими буде стояти черга з початком повоєнного відновлення? Де авіаконструктори майбутніх дронів та літаків? Де енергетики? Де будівельники?Сергій Будкін, інвестиційний експерт

Для прикладу, у Німеччині інженерні спеціальності є другою найбільш популярною опцією після правничих та економічних наук. Також у десятці математика, природничі науки, агрономія. В Австралії хоч найпопулярнішою спеціальністю вищої освіти є психологія, на другому місці йде архітектура, а далі — інженерія. Ще в топі інженери з видобутку та електрики.

Наталя Лимонова з асоціації EdTech Ukraine називає кілька причин, чому в Україні інакше: «Поточна школа готує до легких балів на НМТ з гуманітарних предметів, тоді як з математики важко набрати високий бал, що відлякує вступників до технічних спеціальностей, до того ж викладання технічних та математичних дисциплін у школі нецікаве, несучасне, надто теоретичне».

Наприклад, за даними міжнародного дослідження якості освіти PISA-2022, лише 58% українських 15-річних досягають базового рівня з математики.

«Натомість популярні "видимі" професії: молодь часто бачить історії успіху маркетологів, SMM-менеджерів, дизайнерів та підприємців. Професії, пов'язані з інженерією чи будівництвом, здаються менш привабливими чи "видимими" в медіа», — додає Лимонова.

«В Україні вкрай мало фахівців, здатних проєктувати складні об’єкти на кшталт Подільсько-Воскресенського мосту чи “Мосту-хвилі” на Оболоні. Якщо не інвестувати в розвиток спеціалістів зараз, країна ризикує втратити спроможність самостійно реалізовувати масштабні інфраструктурні проєкти», — каже Анна Мінюкова, інженерка шляхів сполучення.

Уряд намагається вирівнювати цю ситуацію через регулювання обсягів державного замовлення на вищу освіту — тобто бюджетні місця в навчальних закладах, де можна здобути освіту за державний кошт. Формує обсяг державного замовлення Міністерство економіки, куди Державна служба зайнятості подає статистику потреб ринку праці у відповідних фахівцях.

Тут справді прослідковується логіка, що уряд не бажає мати аж так багато маркетологів. На вищу освіту з маркетингу по всій країні існує лише 300 бюджетних місць, на менеджмент — 500 місць, на право — 750 місць. Разом з тим, цивільна інженерія — 2800 місць, машинобудування — 2200 місць, агрономія — 1900 місць.

«Очевидним є те, що держава стимулює грошима саме ті спеціальності, які потрібні економіці, але, на жаль, деякі вступники вважають, що їм простіше буде вчитися на тих спеціальностях, які є: гуманітарні, суспільно-економічні, — говорить у розмові з hromadske Михайло Винницький, котрий донедавна був заступником міністра освіти. — Але це з часом буде змінюватися. Це питання того, щоби зацікавити людину в природничих, інженерних спеціальностях уже на етапі школи».

У зв’язку з цим виникають різні запитання: навіщо витрачати гроші на здобуття повноцінної бакалаврської освіти маркетолога чи менеджера на контрактній формі навчання, якщо на ринку праці все одно світять не дуже добре оплачувані вакансії копірайтерів та контент-менеджерів? Чи окупиться така інвестиція?

Можливо, краще здобути менш затратну за часом освіту або й взагалі піти на ринок праці прямо зі школи? Так, у США частка вакансій без формальної вимоги до диплома зросла нині до 52%. Роботодавець насамперед цінує навички, а не диплом, або ж готовий всьому потрібному навчити. Ще один варіант — професійно-технічна освіта, яку є добрі шанси здобути державним коштом. 

Михайло Винницький, ексзаступник міністра освіти, так пояснює свої міркування щодо цього: «Держава зацікавлена в тому, щоби в нас розвивалася набагато більше професійна освіта і так звана фахова передвища. Наприклад, минулого року в нас практично до фахової передвищої, тобто в коледжі, вступило двічі більше, ніж вступили попередніми роками. І цей тренд продовжується. Зараз вимоги для вступу на вищу освіту достатньо високі. Ті, хто не вступають на вищу, переважно ідуть у коледжі. І зараз наші моніторинги показують, що переважна більшість, понад 80% випускників коледжів, йдуть далі не у вищу освіту, а на ринок праці — і це позитивний чинник для економіки».

В Україні триває глибока освітня криза, що почалася ще з COVID-19: ми втратили значну частину навчального процесу, рівень складання НМТ щороку падає. Усе це підштовхує абітурієнтів до вибору нетехнічних спеціальностей,  Цю кризу може вирішити лише системна робота зі шкільною освітою та просвітницька робота з батьками, адже часто саме вони допомагають обрати спеціальність для бакалаврів.Ірина Вольницька, президентка SET University в Києві. 

Активно пропагує професійно-технічну освіту Державна служба зайнятості. Вона має 8 центрів професійно-технічної освіти, де можна здобути прикладну спеціальність за державний кошт. Для цього створені спеціальні ваучери — ними ДСЗ оплачує навчання громадян у навчальних закладах, а вартість ваучера складає приблизно 30 тисяч гривень. У січні-липні нинішнього року 32,1 тисячі безробітних громадян проходили професійне навчання за сприяння ДСЗ.

Втім, залишаються питання, наскільки глибокі фахові знання ці програми дають. «Зараз аналізуємо дані по ваучерах на навчання, які отримують дорослі через ДСЗ, то я була вражена, що багато хто йде за цими ваучерами вивчати психологію, — зазначає Ольга Купець із Київської школи економіки. — Але психологію за 3-4 місяці не вивчиш, і за 30 тисяч гривень не вивчиш. Це дуже складна наука. Щоб стати гарним психологом, потрібно і магістратуру закінчити, а якщо для роботи за кордоном — то й мати докторський ступінь».

Як вирівняти перекручені реалії ринків праці та освіти

Ситуацію на українському ринку освіти потрібно змінювати, інакше ринок праці так і матиме профіцит копірайтерів, маркетологів та менеджерів інтернет-магазинів, а в дефіциті будуть такі критично важливі професії, як будівельники, інженери, агрономи.

Опитані hromadske експерти висловили кілька рекомендацій, як правильно провести такі зміни.

«Необхідно залучати до викладання не лише теоретиків, а й фахівців з реального бізнесу, а також навчати молодих вчителів за новими методиками. Ці вчителі, що володіють сучасними методиками, зможуть зацікавити дітей математичними та природничими дисциплінами через проєктну роботу, експерименти та інтерактивні завдання. Вже у школі учні мають бачити практичну користь від математики, фізики та хімії, а не лише сухі формули», — вважає Наталя Лимонова, голова асоціації EdTech Ukraine.

Держава може створити програми податкових пільг для компаній, які інвестують у технічну освіту та створюють оплачувані стажування для студентів. Це створить реальні кар’єрні можливості вже під час навчання, додає Лимонова.

Перспективним напрямком є започаткування компаніями власних навчальних програм, після закінчення яких можна працювати за фахом. Так, ще до великої війни великі технологічні компанії, як EPAM, створювали власні ІТ-академії для перекваліфікації кадрів, розповідає Ірина Вольницька, президентка SET University в Києві. Подібні академії можуть працювати й в інших галузях. Це допоможе розв'язати проблему з профіцитом випускників, чиї спеціальності ринку праці реально не потрібні, адже випускники таких програм з набагато більшою ймовірністю знайдуть роботу в тій самій компанії, що й організувала програму.

А ще — потрібне якісніше прогнозування реалій ринку праці, дефіцитних професій, кажуть в «OLX Робота». Коли є профіцит дипломованих маркетологів — уряду варто було б рік-два взагалі не надавати бюджетних місць за цією спеціальністю, а охочі її здобувати мали б навчатися за контрактом. На такі виклики уряд має реагувати гнучко, а не продовжувати з року в рік одне й те саме освітнє держзамовлення з невеликими змінами.