Чому гривню доведеться здешевити — і як це вдарить по наших гаманцях

Підтримати

Чому постала потреба девальвувати гривню

У середині жовтня стало відомо, що Міжнародний валютний фонд рекомендує Національному банку України провести контрольовану девальвацію гривні. Цю рекомендацію досить важко проігнорувати, адже саме зараз Україна веде з МВФ перемовини про нову кредитну програму.

Нинішня програма, котра почалася в березні 2023-го й має обсяг 15,5 мільярда доларів, добігає свого завершення. Так, МВФ у межах цієї програми вже надав Україні 10,6 мільярда доларів, тоді як залишок коштів доведеться витратити, аби погасити попередні борги України перед МВФ.

Обсяг нової програми може становити близько 8 мільярдів доларів — не аж так багато, але й не мало. Особливо якщо врахувати важливість у принципі мати програму МВФ — саме на основі оцінок, підрахунків та рекомендацій МВФ ухвалюються більші програми фінансової допомоги для України — від Євросоюзу та «Великої сімки».

Максим Самойлюк, економіст Центру економічної стратегії, прогнозує, що МВФ, який був досить м’яким у своїх вимогах до України від початку великої війни, тепер стане жорсткішим. 

«Співпраця має стати інструментом реальних реформ: менш поблажливою до української влади, з чіткими умовами там, де є значний політичний спротив. А там, де реформи болючі, умовами мають стати попередні заходи, погоджені ще до початку дії нової програми, щоб не було спокуси ігнорувати важливі рішення», — вважає Самойлюк. 

Наприклад, МВФ уже досить давно рекомендує Україні підняти ставку ПДВ для збільшення бюджетних доходів. Як і девальвація, це досить непопулярний захід.

Відповідно, якщо МВФ наполягатиме на девальвації гривні, Нацбанку буде досить важко опиратися, хоча він може й намагатися це зробити. 

«МВФ ніколи не був прихильником того, щоб гривня посилювалася», — зазначає в розмові з hromadske Тарас Козак, президент інвестиційної групи «Універ».

«Суть така, що й Кабмін давно хоче девальвувати гривню», — вважає економічний експерт Олег Гетман.

Але як девальвація може допомогти розв’язати фінансові проблеми України? 

«Коли МВФ приходить до країни, то робить це, щоб суто збалансувати два дефіцити — торговий і бюджетний. Вони дивляться тільки на ці дві речі. Якщо в бюджеті дефіцит, а ще є торговий дефіцит, МВФ каже: “Ось, дивіться, ці дві речі прекрасно розв'язуються. Девальвуєте національну валюту — і торговий дефіцит стає меншим, і додаткові гроші для бюджету з’являються”», — пояснює Дмитро Боярчук, виконавчий директор експертного центру Case Ukraine.

Український бюджетний дефіцит залишається вкрай високим. Так, за оцінками міністра фінансів Сергія Марченка, непокрита потреба в зовнішньому фінансуванні на 2026−2027 роки становить близько 60 мільярдів доларів. Але попередні роки показали, що зазвичай дефіцит держбюджету виявляється ще більшим, ніж планував Мінфін.

Оскільки міжнародна допомога надається Україні у валюті — доларах та євро, — то за умови девальвації гривні уряд зможе наповнити бюджет більшою кількістю коштів. Просто внаслідок того, що долари та євро коштуватимуть дорожче. Є й інші ефекти: так, здорожчають імпортні товари, а тому зростуть збори ПДВ на імпорт.

Здорожчання долара на 1 гривню дало б бюджету додатково 45-50 мільярдів гривень надходжень від обміну урядом іноземної валюти, підрахували аналітики інвестгрупи ICU.

Але існує погляд, що уряду краще відмовитися від неефективних видатків державного бюджету, ніж наполягати на девальвації гривні, що може викликати прискорену інфляцію, тобто пришвидшене зростання цін, а отже, і падіння платоспроможності громадян. 

«У Мінфіні, у Кабміні краще б зайнялися зрізанням неефективних видатків, як-от неефективний кешбек на українське, — це 4 мільярди гривень; стратегічні комунікації — ще на 4 мільярди гривень; знову ж таки, серйозні кошти на дороги — це ще приблизно десяток мільярдів гривень. Краще нехай уряд зрізає неефективні видатки, ніж намагається зібрати новий інфляційний податок», — зазначає економічний експерт Олег Гетман.

Своїми підрахунками поділився також економіст Ілля Несходовський, керівник аналітичного напряму мережі «АНТС»: «Просто задумайтесь: у тому разі, якби Національний банк реалізував курс гривні, закладений у бюджеті 2025 року, а це 45 гривень за долар, бюджет би додатково отримав 168 мільярдів гривень. Тому штучне утримання курсу, звичайно, не йде на користь економіці». 

Для розуміння: усі доходи українського держбюджету у 2026-му мають становити, згідно з планом, 2,8 трильйона гривень.

Щоб не допустити падіння гривні, НБУ здійснює так звані валютні інтервенції — продає долари на валютному ринку тим, хто цих доларів потребує. Але це доволі дорогий інструмент: він може коштувати НБУ 2-3 мільярди доларів щомісяця, часом більше. Від початку року ця сума становить 26 мільярдів доларів. 

Іноземної валюти потребують насамперед компанії-імпортери, що завозять до України товари з-за кордону — для продажу чи для власного використання. Так, нині обсяги імпорту до України перевищують обсяги експорту у два рази. За даними Державної митної служби, протягом дев’яти місяців 2025-го Україна імпортувала товарів на 60,1 мільярда доларів, а експортувала — лише на 29,5 мільярда доларів. Відповідно, торговий дефіцит становить 30,6 мільярда доларів. Минулого року за цей час він становив 20,5 мільярда доларів.

Отже, лише за дев’ять місяців року понад 30 мільярдів доларів полишають фінансову систему України, щоб розрахуватися за імпортні постачання. Доки гривня є доволі міцною, як зараз, ці імпортні товари залишаються досить доступними.

«За незмінного курсу гривні до долара ми маємо поступове укріплення національної валюти в реальному вимірі. Це один із факторів, хоча й не найважливіший, які формують рекордно високий дефіцит зовнішньої торгівлі України. Тож його можна було б нівелювати, роблячи гривню незначно дешевшою в довгостроковому періоді», — зазначають аналітики інвестгрупи ICU.

Основні категорії українського імпорту — це зброя, військове обладнання, автомобілі, хімічна продукція та енергетична сировина й потрібна для енергосистеми техніка. 

Навряд чи слід чекати, що до завершення великої війни може впасти імпорт зброї чи імпорт енергоносіїв, тому торговий дефіцит загрожує залишатися високим. Але все ж слабша гривня могла б його зменшити. З іншого боку, у разі завершення війни обсяг імпорту мав би впасти автоматично, бо впадуть обсяги закупівель зброї та енергетичних товарів.

«Субсидуючи торговий дефіцит, таку-от міцну гривню, ми трошки неадекватно оцінюємо ситуацію, у якій ми перебуваємо. Крім енергетичного обладнання, багато що імпортується з того, що, грубо кажучи, не повинно було б імпортуватись, якщо було б вільне курсоутворення гривні. Наприклад, ті самі харчі. Ні для кого не секрет, що деякі харчі в Україні коштують дорожче, ніж у Польщі. Тому імпорт продуктів в Україну росте», — зауважує Дмитро Боярчук з Case Ukraine.

«Нормальна економіка передбачає, що ви конкурентоздатні, ваш експорт конкурентоздатний і ви орієнтуєтесь на нього, щоб профінансувати імпорт, а не на те, щоб брати вагонами в борг або залучати допомогу й на неї щось імпортувати», — говорить Павло Кухта, колишній виконувач обов’язків міністра економіки.

Та чи сприйме Національний банк усі ці аргументи, щоб почати контрольовану девальвацію гривні? Адже точно можна сказати, що українцям будь-яка девальвація, контрольована чи неконтрольована, не сподобається, тому що зростуть ціни, зменшиться їхня платоспроможність. А отже, керівництво НБУ відчує на собі хвилі народного невдоволення.

Під час нещодавнього пресбрифінгу очільник НБУ Андрій Пишний так відповів на запитання про рекомендацію МВФ девальвувати гривню: «У фокусі нашої співпраці з МВФ завжди були й залишаються питання цінової стабільності та зовнішньої стійкості. Під час кожного перегляду в нас відбуваються дискусії, які охоплюють широке коло питань. 

НБУ реалізує свою валютно-курсову політику в межах тих стратегічних документів, які ми розробили та погодили в межах чинної програми (з МВФ). Однак ми розуміємо, як і наші партнери, що остаточне рішення щодо валютно-курсової політики залишається за НБУ, як і відповідальність. 

Політика НБУ була й залишається спрямованою на те, щоб забезпечити цінову стабільність, стійкість валютного ринку, привабливість гривневих активів і макрофінансову стабільність».

Власне, керівництво НБУ, перш ніж реалізовувати політику девальвації, матиме пояснити необхідність такого кроку президенту Володимиру Зеленському та його Офісу й отримати «ок». Адже потенційно девальвація може вдарити й по політичних рейтингах Зеленського.

«Думаю, що в будь-якому разі політичний фактор у ці розрахунки втручатиметься. Без варіантів. І який вигляд це конкретно матиме? Як візит голови Нацбанку в Офіс президента, як дзвінок з Офісу голові Нацбанку чи ще щось? Важко сказати. Але зрозуміло, що Нацбанк не може не враховувати цей фактор у своїх розрахунках. Це точно буде, і це точно відіграє певну роль», — коментує Павло Кухта, колишній виконувач обов’язків міністра економіки.

Який вигляд може мати девальвація

Нещодавно курс гривні знову перетнув позначку в 42 гривні за долар, фактично повернувшись до того значення, яке фіксувалося на початку року — у січні. Протягом року українська валюта навіть трохи зміцнювалася — і кілька місяців перебувала на рівні 41,5 гривні за долар.

Такий міцний курс — прямий результат валютних інтервенцій Нацбанку. Без них курс був би зовсім інший. 

«Узагалі скажу так: якби не Національний банк, у нас мав би бути курс на сьогодні — 50-70 гривень за долар. Чому? Бо коли в нас імпорт у два рази більший за експорт, то в нас має бути просто шалена девальвація на десятки відсотків», — говорить Ілля Несходовський з мережі «АНТС».

Тобто, якщо НБУ зараз просто відпустить курс, гривня девальвує досить сильно. Через це стоїть питання, як стрімко слід девальвувати гривню з огляду на те, що всі основні цифри української економіки мають відповідати рекомендаціям та розрахункам МВФ, інакше можуть виникнути проблеми.

Наразі МВФ прогнозує, що середній курс гривні до долара протягом 2026 року становитиме 45,4 гривні за долар. Водночас український Мінфін заклав до проєкту державного бюджету 2026 року курс 45,7 гривні за долар. Це може бути орієнтиром, до якої девальвації слід готуватися українцям. Щоправда, вона може тривати й упродовж подальших років.

Сценарії девальвації можуть бути різними — від досягнення конкретного показника курсу за короткий період до повільної девальвації, розтягненої в часі. Але НБУ зрештою потрібно вийти на той курс гривні, який допоможе збалансувати держбюджет та торговий баланс. 

«Може бути і такий, і такий варіант, але якщо це незначне, плавне зростання долара, то населення, звичайно, не дуже на це болісно реагує. Ну зріс він трошки — і нічого. Один-два відсотки за кілька місяців — це непомітно й не боляче. На кінець цього року курс може бути 43-44 гривні за долар, а наступного року — зростання десь до 45-46 гривень», — прогнозує Тарас Козак з інвестгрупи «Універ».

Аналітики ICU своєю чергою передбачають незначне послаблення гривні щодо долара: до 42,4 гривні за долар до кінця 2025 року та до 44,5 гривні за долар до кінця 2026 року. 

«Побажання МВФ, звісно, відіграватимуть вирішальну роль у рішенні НБУ поступово послабити гривню», — додають вони.

Українці пам’ятають три великі девальвації з минулого. Перша — та, що сталася внаслідок світової фінансової кризи 2008 року й підвищила вартість долара з 5 гривень до 8 гривень. Це було дуже болісно для населення. 

Не менш болісною була інша девальвація — 2014-2015 років, яку, до речі, Україна теж проводила за рекомендаціями МВФ, який так само більше дбав про дефіцит державного бюджету, аніж платоспроможність громадян. Тоді гривня девальвувала з 8 гривень за долар до 25 гривень, а потім пішла ще трохи далі. Це викликало економічний шок. 

Третя девальвація — та, що сталася з початком великої війни у 2022-му і привела гривню до її нинішнього курсу.

«Я думаю, що краще робити девальвацію зараз — повільно, помірно, — ніж потім опинитися перед необхідністю переставляти, скажімо, курс 42 на курс 52 чи на курс 60. Краще це робити поступово. Це моя така думка. Думаю, що це дискусійне для багатьох питання», — розмірковує економіст Дмитро Боярчук.

Якщо відкласти девальвацію на період після завершення війни, то там теж можуть виникнути серйозні економічні проблеми. 

«Відверто кажучи, я не думаю, що зараз ми можемо говорити про якийсь бум інвестицій після завершення бойових дій. Не та ситуація. Усі розуміють, що буде якийсь період досить важкої нашої адаптації. Після завершення бойових дій може бути період, який буде важчий з економічного й соціального погляду, ніж навіть під час війни. Якщо на це ще не кладеться шокова девальвація, буде дуже важко», — додає Дмитро Боярчук.

А ще українцям варто приготуватися, що в разі навіть «контрольованої девальвації» ціни, ймовірно, не припинять свого зростання — може статися пришвидшення. Здорожчають насамперед імпортні товари — серед них і харчові продукти. Ніхто не гарантує, що слідом за здорожчанням імпорту українські харчові виробники не почнуть піднімати й свої ціни.

Після певного зниження протягом останніх місяців рівень споживчої інфляції в Україні нині становить 11,9%. Протягом року вона перевищувала 15%. НБУ прогнозує, що, попри ризики пришвидшення інфляції, вона все ж впаде до 9,2% станом на кінець року та до 6,6% у 2026-му. 

Чому НБУ так вважає? Регулятор вірить, що його політика відсоткових ставок втримає ціни від надмірного зростання.

Так, 23 жовтня НБУ ухвалив рішення зберегти облікову ставку на рівні 15,5%, хоча фінансовий ринок чекав на її зниження через уповільнення інфляції. Однак у НБУ вважають, що з інфляцією не все так добре, а ще дбають, аби відсоткові ставки за державними облігаціями та банківськими депозитами, які рухаються слідом за обліковою ставкою, залишалися високими, щоб українці не побігли купувати долари та євро.

«Зараз інфляція вже пішла на спад — і це вже дозволяє їм, Національному банку, трохи відпустити долар, щоб він зріс, прислухатися вже до цих побажань МВФ. І це дасть певне зростання інфляції, але загалом інфляція падає, тому це вже буде некритично. 

Саме з цих міркувань, я так думаю, Нацбанк не опустив облікову — він розуміє, що певне зростання долара дасть певний інфляційний імпульс і цей імпульс треба стримувати високою обліковою ставкою», — пояснює Тарас Козак, президент інвестгрупи «Універ».

«Здорожчання долара відповідно до нашого прогнозу (42,4 гривні за долар до кінця 2025 року та до 44,5 гривні за долар до кінця 2026 року) може сукупно додати два відсоткових пункти інфляції на горизонті до 18 місяців», — прогнозують аналітики ICU.

«Складність будь-яких економічних дій в Україні — того, що робить будь-який бізнес, інвестор, держава, — це насамперед шалена невизначеність», — нагадує ексвиконувач обов’язків міністра економіки Павло Кухта.