Партнер проєкту
Моя любов з притулку для тварин: чому важлива адопція та скільком пухнастикам щастить знайти дім
Наразі близько 140 тисяч бездомних тварин потребують допомоги
До повномасштабного вторгнення Україна входила до 10 країн з найвищим відсотком безпритульних тварин. Наразі через війну їхня кількість лише зростає. Згідно з цьогорічним дослідженням UPAW (Світової асоціації з питань тварин України), наразі близько 140 тисяч бездомних тварин потребують допомоги. А з притулків забирають в кращому випадку лише 10-15% тварин — це дуже мало.
За підтримки Suziria Charity ми розповідаємо історію кішки Герди, яка постійно подорожує зі своєю власницею. Та пса Тюльпанчика, скорочено Панча, — безпородного, але з добрими очима і власним паспортом. А також розвіюємо міфи та страхи, які часто заважають взяти тваринку з притулку чи центру адопції.
Ксенія та її Герда: 3 роки любові
Ксенія — акторка та модель. Дівчина ніколи не займалася благодійною діяльністю масштабно. Хіба іноді брала на перетримку тварин. Саме такий випадок підштовхнув її взяти тварину з притулку.
Герда та Ксенія разом з 2020 року. Перш ніж зустрітися з дівчиною, кішка пройшла непростий шлях. Декілька років вона була вуличною, а в притулок потрапила після аварії.
«Вона була вся в залізячках і гіпсі»
«Кішка потрапила під машину, тоді хтось зателефонував у притулок, і її забрали. Вона була вся в залізячках і гіпсі — так я її побачила в інтернеті», — згадує Ксенія.
«У мене на перетримці був кіт, десь 8 місяців. Коли господар його забрав, я зрозуміла, що більше не можу жити без кота», — пригадує Ксенія.
Але в притулок дівчина їхала не по Герду. Вона планувала забрати з цього самого притулку іншого кота, що був на візку. Проте коли вже на місці дівчина побачила погляд цієї кішки, зрозуміла — це вона, її хвостата.
«У мене тоді робота була з дому, і я думала, що у принципі можу його [кота на візку] взяти. Але згодом почалося повномасштабне — і все змінилося. Цей кіт все ще там уже 4-й рік. Його так ніхто і не забрав. І я вже не зможу собі дозволити його забрати, адже в мене тепер інший стиль життя», — говорить Ксенія.
Дівчина розповідає, що з самого початку з Гердою жодних труднощів не було. Кішка комунікабельна, почуває себе вільно та комфортно, ніколи «не шкодить», бо вже доросла та вихована. Тому особливих складнощів з тваринкою Ксенія не відчуває.
І навіть після початку повномасштабної війни, коли довелося багато переїжджати, дівчина була приємно здивована поведінкою своєї хвостатої.
«Через війну я змінила роботу і весь стиль життя. Я була постійно в дорозі, думала, що буде важко з кішкою, як вона буде себе поводити. Виявилося, що вона — найкращий компаньйон, щоб подорожувати. Кішка суперкласно себе поводить у поїздах, машинах, усюди — швидко адаптується на новому місці. У поїзді я її відпускаю, вона ходить по руках, і всі раді, особливо діти. Я їй просто ставлю туалет і їжу, і вона вже займається своїми справами», — розповідає Ксенія.
Дмитро та його пес Тюльпанчик
Дмитро Білоус — працівник ІТ-компанії, менеджер по роботі з партнерами та стендап-комік. Він узяв Панча в березні 2023 року. Розповідає, що останні роки часто думав про «усиновлення» хвостатого. А потім в рекомендаціях від притулків побачив цього пса й зберіг у закладки. Показував друзям і чув у відповідь: «Суперпес». Але все сумнівався, чи брати. Зважився в один момент — сів у таксі й поїхав до притулку.
Уже 10 місяців пес Тюльпанчик, скорочено Панч, живе разом з Дмитром. Достовірної історії, як пес опинився в притулку, ніхто не знає. Зате точно відомо, що туди він потрапив разом з братом та сестрою.
Якось під час стендапу Дмитро розповідав, що взяв собаку з притулку. Це відео побачив чоловік, який згодом написав Дмитру листа й скинув фото та відео, як забирає сестру Тюльпанчика з притулку.
«Потім ми випадково на Пейзажній алеї (зона відпочинку в Києві, — ред) зустріли сестру Панча і цього чоловіка. Тобто вони обидвоє з притулку прилаштувалися на Золотих воротах», — розповідає Дмитро.
Пізніше він дізнався, що і брат Панча знайшов сім’ю та поїхав разом з власниками в Німеччину.
«Я їхав з настроєм: подивлюсь. Просто подивлюсь, але поки не поспішатиму брати. Але ти їдеш у таксі ті 80 кілометрів, приходиш, бачиш велику територію з купою собак, крізь ці всі вольєри, багнюку йдеш до своєї “собаки з Instagram” й повз ці лабіринти доходиш до місця, де він сидить. І думаєш: “Ну я не просто подивитись на тебе прийшов”. І вже несеш цього пса поміж інших вольєрів. То цікавий досвід», — згадує Дмитро.
Собака у квартирі — однозначно відповідальність. Панч змінив розпорядок дня свого власника. Дмитро говорить, що перші два місяці особливо відчувались зміни: це і постійні думки про хвостатого, і ранні підйоми задля прогулянок на вулиці.
«І плюс купа побутових моментів, таких як пошкоджене взуття та інше, додає в цю гаму емоцій додаткових барв, але це перший місяць чи два. Були навіть думки відмовитись. Я чув історію, що чоловік взяв пса і за кілька тижнів повернув його в притулок. І я думав: “Якщо раніше я б розсміявся з такої історії, то зараз вже розумію того чувака, бо це реально непросто”. Але в мене були ще друзі, які взяли собак з притулків, і мене всі заспокоювали, що так буде не завжди. І мене це дійсно втішало».
Власним прикладом Дмитро не закликає до імпульсивності в ухваленні рішень щодо «усиновлення» тварини з притулку. Він радить дотримуватися балансу з раціональністю. Бо у випадку «демотижня з псом» він би від своєї ініціативи, найімовірніше, відмовився. Хоча зараз зізнається, що безмежно любить свого «Панча з притулку».
«Мені не хочеться сказати: беріть всі собак з притулку, бо це також неправильно. Не можна відповідати за кожну людину чи кожну тварину, всі індивідуальні. Але якщо погодили для себе таке рішення, як у моєму випадку, й не мали раніше собак, доведеться розібратись і з обстеженнями, і з профілактикою паразитів, і зробити тваринці паспорт. Тобто це відповідальність, але згодом ви будете отримувати задоволення від неї. Це круто, коли відповідальність стає задоволенням».
Чекліст від
Як підготуватись до «усиновлення» хвостатого
Адаптація
Період, коли тварина має звикнути до нового власника, — один з найголовніших в адопції. Зазвичай він триває від 1 до декількох місяців. За цей час потрібно змінити облаштування свого помешкання, графік дня, вивчити звички, вподобання та характер свого улюбленця.
Коли вихованець потрапляє вперше до нової родини, то переживає неабиякий стрес. Ваше завдання — допомогти йому адаптуватися. Слід крок за кроком знайомити пухнастого з навколишнім світом: з родиною, з домом та його куточками. А потім — з різними видами шумів, місцями, людьми та погодою.
Щоб пройти цей етап легше, варто поспілкуватися з людьми, які вже адаптували тварину. Вони дадуть поради, набуті власним досвідом.
Також можна отримати підтримку в притулку чи центрі адопції, де розкажуть про особливості тваринки та порадять, як краще з нею спілкуватися. Крім того, багато українських брендів товарів для домашніх улюбленців дають поради, як себе поводити з хвостатими, на своїх сторінках. Наприклад, такі інструкції ви можете знайти на сторінках MasterZoo.
Адаптація та соціалізація Тюльпанчика
Коли перші декілька тижнів адаптації, того самого «так буде не завжди», минають, власники дорослих тваринок починають працювати з соціалізацією. Комусь це дається легко, комусь — не дуже.
Тюльпанчик боявся сторонніх людей, і коли до Дмитра приходили гості, то ховався в кут чи під ліжко. Зараз же він знає всіх друзів власника та активно з ними вітається. І з радістю ходить з Дмитром в його улюблену кав’ярню. Але на початку адаптація починалась із закритого дворика поряд з будинком. Потім почали з’являтись знайомі собаки, знайомі люди та місця для прогулянки.
«Перший тиждень він був дуже переляканий, всього боявся. Потім проходить місяць, другий — і ось, будь ласка. Прийшли до нього незнайомі люди (журналісти — ред.) з питаннями та апаратурою, а він спокійно відпочиває в мене на руках».
Адаптація та соціалізація Герди
«Герда відразу була соціальною. Коли я прийшла у притулок вона, мабуть, єдина підійшла і подивився на мене. Я подумала: може, вона якась дивна. Забрала її додому і вже там зрозуміла, що вона суперсоціальна. Я її беру всюди із собою. Десь через місяць, коли вона вже почала нормально ходити (кішка раніше була травмована), я почала її виводити на вулицю, бо вона просилася постійно», — згадує Ксенія.
Майже щодня Ксенія гуляє з Гердою. Бере її із собою на роботу, до друзів. Говорить, що складається враження, ніби кішці гірше, якщо вона не в соціумі. Та й через те, що Герда виросла з собаками, вона, мабуть, вважає, що теж є собакою, мовляв: «Зі мною треба гуляти».
На здивування власниці, кішка досить спокійно переносить подорожі. З початку повномасштабного вторгнення вони жили в Польщі, потім — в Берліні.
Вакцинування
Перша вакцинація є загальною, це вакцина від сказу, яку колють собаці в 3 місяці. За 21 день після першої вакцинації треба зробити другу. Ревакцинація обовʼязково проводиться щороку.
Амуніція
Від правильно підібраної амуніції залежить безпека вашого чотирилапого та його комфорт. Шлейка здійснює найменший вплив на тіло та дає можливість безпечно контролювати собаку. До неї потрібно придбати повідець від трьох метрів.
Харчування
Краще зупинитися на сухому кормі преміум якості. Якщо ви прихильник натуральної їжі, зверніться по пораду до ветеринарного дієтолога. Спостерігайте за своїм вихованцем, пробуйте різні іграшки та не балуйте смаколиками.
Гігієна
Перший раз можна викупати тваринку людським шампунем, він прибере запах. Потім треба підібрати шампунь відповідно до типу шерсті та алергічних особливостей. Також для цуцика потрібні пелюшки, але мають бути й для дорослої тварини — стануть у пригоді під час поїздки до ветеринара або коли в улюбленця стрес. Для котиків наповнювач для туалету краще брати із натуральним складом.
Чипи та адресники
Для виїзду за кордон наявність чипа є обов'язковою. Цю процедуру роблять у ветклініках, вона зовсім безболісна. Завдяки чипу можна знайти господаря, якщо улюбленець загубився. Адресник з контактними даними краще замовити одразу перед тим, як забрати собачку.
Догляд, турбота, виховання
В Suziria Charity наголошують: час усвідомити, що забирати тварину з притулку є нормальною практикою в суспільстві. Хвостаті у притулку такі самі, як і всі інші: потребують турботи, захисту, прихистку, родини. Деякі домашні улюбленці з притулку будуть любити вас навіть більше.
Менших забирають частіше, бо в дорослих є свій характер і потрібно більше часу, щоб потоваришувати й звикнути одне до одного. Але і великі тварини потребують любові й турботи.
«Люди думають, що, можливо, візьмуть чотирилапого з хворобами або психологічними проблемами. Тому хвилюються й не йдуть до притулку. Насправді ви маєте розуміти, що притулки чи центри адопції готують хвостатих до прийому в сім’ї. Їх доглядають лікарі, стерилізують, вам мають розказати, як правильно поводитись з тваринами, залежно від їхнього стану, особливо зараз, коли велика частина є з деокупованих і прифронтових територій».
Тож найкращим варіантом буде звернутися до працівника притулку чи центру адопції, розпитати який характер у тваринки, яка поведінка, щоб краще розуміти чотирилапого й знайти спільну мову.
Взяти собаку з притулку — не є чимось, стосовно чого можуть бути упередження. Та це навіть крутіше, бо він не такий, як усі. Дмитро розповідає, що йому з якимись стереотипами не довелось стикатись.
«Серед мого оточення, мого інфопростору є думка, що взяти собаку з притулку, це навіть… крутіше. Ти береш собаку з притулку, він не такий, як усі. Ну подивіться, ви бачили такого собаку десь? Я також не бачив. Який породистий собака дасть такі відчуття? Коли ти дивишся на породистих собак, то знаєш все: яка порода, яке походження. А тут цього не знаєш: просто якийсь дивний та довгий пес з кривими лапами, дуже милий і смішний. Це... унікальність».
У Дмитра немало друзів, які взяли собак з притулків: хтось раніше, хтось — пізніше. І вони однозначно вплинули на його рішення.
«У мене є друг, який взяв пса на два роки раніше, ніж я. Ти дивишся на його досвід, порівнюєш. Загалом близько 5 моїх друзів взяли собак, тож з їхнього досвіду вимальовується вже система координат. Це і є великою підтримкою, і допомагає обмінюватись досвідом. І загалом не відчуваєш себе одиноким в цій ідеї бути з собакою».
Тварина — не іграшка. Це ваш повноцінний член сім’ї
«Якщо ви хочете завести тварину, передусім ідіть до притулку. Там перебувають тварини, які потребують вашої любові. Єдине прохання — ставитися до цього відповідально. Розуміти, що це не іграшка, це не просто хтось, хто зустрічає вас удома, коли ви приходите. Це повноцінний член сім'ї, якого треба доглядати, про якого треба турбуватися, враховувати його особливості, характер», — коментує Suziria Charity.
Також у компанії зауважують: коли відкривали мурал «Сім’я для чотирилапого», присвячений адопції тварин, запрошували багатьох хвостатих з їхніми людьми. І на відкритті були гості, які взяли тварин саме з притулку — песика і кішку. Тварини на заході з усіма легко познайомилися, привіталися і подружилися.
«Це яскравий приклад того, що тварини з притулку, такі самі звичайні тварини, як і всі інші. Вони такі самі добрі, доглянуті, гарні. І ви так само можете дарувати їм своє тепло і любов».
Через війну безпритульних тварин більшає: як їм можна допомогти
Кількість безпритульних тварин зросла. Це, зокрема, пов’язано з тим, що:
- частина притулків зруйнована, й тому зросло навантаження на інші притулки;
- евакуйовуючись, люди не завжди забирають тварин із собою;
- на територіях, наближених до зони бойових дій, не контролюється популяція тварин, також зменшилась кількість програм зі стерилізації.
«Ці причини підтягують низку проблем, які притулкам та центрам адопції заважають більш активно провадити свою діяльність. Є велика потреба в кормах, у ветеринарних препаратах, у стерилізації та лікуванні тварин. Зараз основна надія на свідомий бізнес і донорів, які допомагають притулкам і центрам адопції розв'язати ці проблеми. Адже фінансова підтримка від людей зменшилась через те, що частина з них виїхала з країни або ж зменшився дохід», — зауважили в Suziria Charity.
Як допомогти безпритульним тваринам?
Люди, які хочуть взяти домашнього улюбленця, можуть звертатися до притулків і центрів адопції. Це допомагає системно розв’язувати проблему кількості бездомних тварин. Адже так відтік чотирилапих буде збільшуватись і, відповідно, притулки зможуть допомогти більшій кількості тварин: прийняти й доглядати їх.
Наразі відтік тварин з притулків менший, ніж надходження, і становить в кращому випадку 10-15%. Проте цього недостатньо, і в наших силах покращити цю статистику, надаючи чотирилапим сім'ї та розвиваючи культуру брати домашніх улюбленців саме з притулків.
Де можете забрати хвостатого собі чи познайомитись з ним?
-
Всеукраїнський центр адопції безпритульних тварин Patron Pet Center
Київ, ВДНГ, пр-т Академіка Глушкова, 1
-
Приватний притулок для тварин «Бест Френдс»
село Фасова, Київська область
-
Перетримка-притулок для собак з фізичними і психічними особливостями «Дім "особливих" хвостиків»
Ірпінь, Київська область
Також в Україні існують ще сотні притулків і центрів, які потребують допомоги. Подаруйте чотирилапому другу з притулку сім’ю! І він стане тим, хто любитиме вас найбільше.
Якщо бажаєте зробити життя хвостиків без родини щасливішим, долучайтесь до діяльності благодійного фонду «Сузір'я Благодійність»
Ваші донати допоможуть системно підтримувати чотирилапих та забезпечувати їх усім необхідним.
Для того, щоб надіслати донат, відскануйте qr-код, або скористуйтесь посиланням Задонатити
Проєкт створено за підтримки Suziria Charity — вектора діяльності сімейної групи компаній Suziria Group. Він поєднує у собі системну допомогу фондам, притулкам, волонтерам, приватним особам. А також роботу з бізнесом, державою, медіа та суспільством для підтримки та популяризації теми адопції та соціалізації тварин.
З початку повномасштабного вторгнення Suziria Charity підтримує 88 благодійних фондів, співпрацює з понад 350 волонтерами та передала близько 300 000 кг корму на благодійність. У 2023 році Suziria Charity створила власний благодійний фонд «Сузір'я Благодійність».