Прокурори Мілана почали розслідувати «снайперський туризм» під час війни в Боснії

Про це пише Guardian.

Понад 10 000 людей загинули в Сараєві внаслідок постійних обстрілів та снайперського вогню між 1992 і 1996 роками під час найтривалішої облоги міста після того, як Боснія і Герцеговина проголосила незалежність від Югославії. Тоді снайпери навмання стріляли в людей на вулицях, зокрема й у дітей.

Як припускають міланські правоохоронці, групи італійців та людей інших національностей нібито платили великі гроші армії Радована Караджича — колишнього лідера боснійських сербів, якого у 2016 році визнали винним у геноциді та інших злочинах проти людяності, — щоб їх перевезли на пагорби навколо Сараєва, аби вони могли стріляти в мирне населення заради розваги.

Прокурори розпочали розслідування, щоб ідентифікувати італійців, причетних до звинувачень у навмисному вбивстві, «вчиненому з особливою жорстокістю та низькими мотивами».

Справа почалася з позову міланського письменника Еціо Гаваццені, який зібрав докази щодо звинувачень, а також звіту, який надіслав колишній міський голова Сараєва Бенджамін Карич.

Як розповів Гаваццені, він уперше прочитав про «туристів-снайперів» в італійській пресі в 1990-х роках, але лише після перегляду документального фільму словенського режисера Мірана Зупаніча Sarajevo Safari 2022 року він почав розслідувати цю справу далі.

У документальному фільмі колишній сербський солдат стверджує, що іноземці стріляли по цивільних з позицій навколо Сараєва. Ветерани війни рішуче заперечують ці твердження.

«Sarajevo Safari було відправною точкою. Я почав листуватися з режисером і звідти розширив своє розслідування, поки не зібрав достатньо матеріалів, щоб представити їх міланським прокурорам», — зазначив Гаваццені.

Письменник каже, що причетними нібито були «багато, багато, багато італійців», не називаючи точну кількість. 

«Там були німці, французи, англійці… люди з усіх західних країн, які платили великі суми грошей, щоб їх туди відвезли розстрілювати мирних жителів. Не було жодних політичних чи релігійних мотивів. Це були багаті люди, які їздили туди заради розваги та особистого задоволення. Йдеться про людей, які люблять зброю і, можливо, їздять на стрільбища або на сафарі в Африці», — наголосив він. 

Гаваццені стверджує, що італійці зустрічалися в місті Трієст, а потім їхали до Белграда, звідки  солдати супроводжували їх до околиць Сараєва. Він назвав це «потоком воєнних туристів».

Деяких італійців, яких вважають причетними до злочину, мають допитати найближчими тижнями.

Одними з найвідоміших жертв снайперів стали Бошко Бркіч та Адміра Ісміч — подружжя, чию історію розповіли у фільмі «Ромео і Джульєтта в Сараєві». У 1993 році пару вбив снайпер, коли вони намагалися перетнути міст, їхні тіла залишалися на «нічийній території» між позиціями сторін протягом кількох днів. Фотографії стали широко відомими як символ нелюдяності війни.

А головний бульвар міста — бульвар Меші Селімовича — став відомий як «Алея снайперів», оскільки він був надзвичайно небезпечним для місцевих під час облоги.