Правозахисник та військовий Максим Буткевич розповів, що вивіз у великій сумці з російського полону

Про це він розповів на події до 11-річчя hromadske.

За словами Буткевича, ніхто з полонених не знав, що їде на обмін: «Нам сказали, що ми їдемо на етап, а не на обмін. Однією з версій було, що нас відправляють на північ, на територію рф, сидіти в одній зоні, де так само перебувають наші полонені».

Саме тому він брав із собою всі речі з попередньої колонії.

«У чорній сумці були книжки, які якимось дивом, як там кажуть, не відлетіли на шмоні (тобто їх не забрали під час обшуку), і листи. Сотні і сотні листів від людей, яких я знав до того, з якими не був знайомий до того, з різних країн. І малюнки, і конверти. На щастя, вони всі були там», — розповів Максим Буткевич.

«Коли дорогою під час чергового, вже дуже детального обшуку (з тотальним роздяганням, нахиляннями, присіданнями й іншими звичними, на жаль, для таких, як я, процедурами) один з керівників (росіян — ред.) запропонував просто спалити усі листи замість того, щоб переглядати їх. Це був такий жарт. Я запропонував зробити навпаки: спалити все інше, але їх залишити мені, адже це найцінніше, що в мене було», — додав він.

Колишній військовополонений подякував усім, хто молився за нього та інших військовополонених, писав листи й виходив на акції.

«[Дякую] всім людям, про яких я мав змогу згадувати, особливо в тюрмі, коли перебирав, як на вервиці, спогади про дуже різних людей, частина з яких, напевно, не пам’ятає мене, з якими мені довелося перетинатися в житті», — пригадав військовий.

Буткевич каже, що в ці моменти розумів, наскільки він щасливий, що на його життєвому шляху зустрілося «стільки прекрасних, сильних, щедрих, добрих людей».

Що відомо про Буткевича?

Максим Буткевич є співзасновником «Громадського радіо» (2013) і центру прав людини ZMINA. Раніше працював на BBC World Service та низці загальноукраїнських телеканалів, кілька років був гостьовим лектором НаУКМА, а також входив до правління українського представництва Amnesty International і громадської ради при МВС.

Також Буткевич був координатором і співзасновником проєкту «Без кордонів», спрямованого на допомогу шукачам притулку, українським переселенцям і протидію мові ворожнечі.

На початку повномасштабного вторгнення доєднався до Збройних сил України. А у червні 2022 року стало відомо, що він потрапив до російського полону. Тоді кремлівські ЗМІ поширили відео з ним та іншими військовими, які, як зазначається, опинилися в полоні під Гірським на Луганщині. російська пропаганда випустила низку сюжетів, де називала Буткевича «пропагандистом», «нацистом» і «командиром взводу карального загону».

У березні 2023-го «суд» на окупованих територіях Луганщини «засудив» Максима Буткевича до 13 років колонії суворого режиму за нібито обстріл під’їзду житлового будинку в Сєвєродонецьку та поранення двох цивільних.

МЗС України наголошувало, що весь судовий процес є фейковим і був зрежисований у росії, щоб легалізувати політичну розправу над українськими громадянами.